Ухвала

від 26.11.2013 по справі 2а-2874/10/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2013 р. м. Київ К/800/16812/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 р.

у справі № 2а-2874/10/0970

за позовом Селянсько-фермерського господарства Кулеші Михайла Михайловича

до Державної податкової інспекції в Рогатинському районі Івано-Франківської області

за участю Прокуратури Івано-Франківської області

про визнання протиправними дій та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Селянсько-фермерське господарство Кулеші Михайла Михайловича (далі - позивач, СФГ Кулеші М.М.) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Рогатинському районі Івано-Франківської області (далі - відповідач, ДПІ в Рогатинському районі) про визнання протиправними дій та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано ДПІ в Рогатинському районі податкові повідомлення-рішення №0000432301/0, №0000452301/0 від 27.07.2010 року. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 р. постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Рогатинському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу СФГ Кулеші М.М., посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 р. - без змін.

Крім того, 21.11.2013 р. позивач подав до Вищого адміністративного суду України клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з непрацездатністю свого представника.

Перевіривши доводи позивача, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ в Рогатинському районі проведено планову виїзну перевірку дотримання СФГ Кулеші М.М. вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт №422/231/22172888 від 07.07.2010 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.10.1 ст. 10 та п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік в сумі 9 640,00 грн., у тому числі за перший квартал 2009 року - 1571,25 грн., другий квартал 2009 року - 1064,5 грн., третій квартал 2009 року - 995 грн., четвертий квартал 2009 року - 6009,25 грн., та у першому кварталі 2010 року - 9562,50 грн.; п.8-1.1 та 8-1.6 ст. 8-1 та п. п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість, який справляється в дохід державного бюджету в періоді що перевірявся, на загальну суму - 1599755 грн., у тому числі за 2008 рік - 908517 грн. в. т. ч. за січень місяць - 72495 грн., за лютий місяць - 51222 грн., за березень місяць - 32707 грн., за квітень місяць - 23219 грн., за жовтень місяць - 320870 грн., за листопад місяць - 232396 грн., за грудень місяць - 175608 грн., та за 2009 рік - 691238 грн., у. т. ч. за жовтень місяць - 91931 грн., листопад - 167453 грн., грудень - 431854 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом 27.07.2010 р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000432301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2399632,50 грн., у тому числі за основним платежем - 1599755 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією - 799877,5 грн., а також податкове повідомлення - рішення № 0000452301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 24633,66 грн., у тому числі за основним платежем - 19202,5 грн., та штрафною (фінансовою) санкцією - 5431,16 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» платниками сільськогосподарського податку можуть бути зареєстровані особи які є сільськогосподарськими підприємствами, що займаються виробництвом (вирощуванням) та збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній податковий рік перевищує 75% загальної суми валового доходу.

Згідно із п. 8-1.1 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8.1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 8-1.2 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Як вбачається з акта перевірки, СФГ Кулеші М.М. у період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року було платником фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок». Сума доходу, одержана позивачем від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у відповідності до Розрахунку питомої ваги доходу (виручки) від реалізації продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальному обсязі валового доходу підприємства склала: за 2008 рік - 186200 грн., за 2009 рік -148600 грн. Однак, відповідно до поданих позивачем декларацій по ПДВ обсяги поставки продукції здійснювались за 2008 рік - на суму 12 780 648 грн., за 2009 рік - на суму 10 044 824 грн., за І квартал 2010 року - на суму 3 146 192 грн.

У зв'язку із тим, що питома вага доходу позивача від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва у 2008 році була менша 75%, то з урахуванням вимог ст. 7 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» він був зобов'язаний перейти на загальну систему оподаткування.

У періоді, що підлягав перевірці, СФГ Кулеші М.М. було на спеціальному режимі оподаткування по ПДВ. Обсяги реалізації меляси СФГ Кулеші М.М. декларувало у «скороченій» декларації по ПДВ. Позивач самостійно протягом 2008-2010 років подавав до ДПІ податкові розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку, в яких зазначав, що у його користуванні знаходиться 6 га ріллі. Згідно із статистичною звітністю, поданою позивачем до Рогатинського відділу статистики Івано-Франківської області, господарство засіяло на 6 га цукровий буряк та зібрало у 2008 році урожаю 152 т буряка та у 2009 році 271 т буряка.

В той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом необґрунтовано включено повний обсяг реалізованої позивачем сільськогосподарської продукції до складу продукції невласного виробництва, оскільки відповідач не досліджував обсяги продукції власного сільськогосподарського виробництва позивача у 2007 році, внаслідок чого відповідачем не враховано той факт, що у першій половині 2008 року позивачем реалізовувалась продукція з урожаю 2007 року.

Крім того, при визначенні обсягів реалізованої позивачем сільськогосподарської продукції та проведенні розрахунків донарахувань податкового зобов'язання податковий орган керувався даними зустрічних перевірок без повної перевірки фактичних обставин за первинною документацією.

Також при складанні вищевказаного акта перевірки, податковим органом в п. 3.1. аркуша 5 у наведених розрахунках податку на прибуток за ІІІ - ІV квартал 2009 року допущено невідповідність зазначених та використаних при донарахуванні податку на прибуток за 2009 рік цифрових даних.

При цьому ДПІ в Рогатинському районі в акті перевірки не наведено відповідних первинних (чи інших) документів, на підставі яких було здійснено донарахування податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідачем не було належним чином обґрунтовано правомірність визначення СФГ Кулеші М.М. податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2.Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов