Рішення

від 19.11.2013 по справі 919/915/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року справа № 919/915/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Альошиної С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „РСУ-Дельта"

(вул. М. Музики, 29-А, м. Севастополь, 99007)

до відповідача - Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської

(вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99040)

про стягнення 291 395,18 грн,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача - Молчанов А.О. - представник за довіреністю від 27.02.2013;

від відповідача - Кравець О.М. - юрисконсульт Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, довіреність від 28.01.2013.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „РСУ-Дельта" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської про стягнення 314 136, 97 грн, у тому числі 251 309,61 грн основного боргу за договорами підряду та 62 827,36 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів підряду в частині повної та своєчасної оплати передбачених цими договорами платежів.

Ухвалою суду від 04.11.2013 провадження у справі в частині стягнення 22 741,79 грн основного боргу було припинено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України, у зв'язку зі сплатою відповідачем вказаної суми основного боргу.

Представник позивача у судовому засіданні решту позовних вимог підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду з позовними вимогами не погодився з мотивів, викладених у відзиві від 04.11.2013 на позовну заяву, посилаючись на те, що відповідач є бюджетною установою та її фінансування здійснюється з Державного бюджету України, у зв'язку з чим у відповідача немає цільових коштів для погашення існуючої заборгованості.

Також представник Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської вказав на те, що вимога щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 62 827,36 грн є необґрунтованою, оскільки умовами договорів підряду не було передбачено їх застосування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „РСУ-Дельта" (далі - підрядник) та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською (далі - замовник) були укладені договори підряду:

- від 15.10.2012 № 349 (далі - договір-1), предметом якого є виконання підрядником (позивачем) робіт з поточного ремонту (окрім кабінетів) будівлі № 27 (казарма) у в/г № 307;

- від 26.11.2012 № 419 (далі - договір-2), предметом якого є виконання підрядником (позивачем) робіт з поточного ремонту (окрім кабінетів) будівлі № 62 (КПП) у в/г № 307;

- від 11.12.2012 № 439 (далі - договір-3), предметом якого є виконання підрядником (позивачем) робіт з поточного ремонту (окрім кабінетів) будівлі № 1 (баня) у в/г № 179;

- у березні 2013 року (далі - договір-4), предметом якого є виконання підрядником (позивачем) робіт з поточного ремонту (окрім кабінетів) будівлі № 71 (лабораторний корпус № 2) у в/г № 75.

Умови договорів є аналогічними.

Так, за умовами цих договорів замовник (відповідач) зобов'язувався, зокрема, здійснювати прийомку виконаних робіт за актами ф-2в, по закінченні робіт забезпечити прийом об'єкта до експлуатації (підпункт „в" пункту 2.1 договорів), а також забезпечувати фінансування виконаних робіт (підпункт „г" пункту 2.1 договорів), а підрядник (позивач) зобов'язувався, зокрема, виконати власними силами та технічними засобами роботи з якістю, яка відповідає вимогам БНІП та ДБН (підпункт „а" пункту 2.2 договорів).

Відповідно до пункту 3.1 договорів вартість та витрати з виконання робіт визначаються узгодженим із замовником кошторисом (додаток № 1 до цих договорів), складеним згідно з Правилами визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), із змінами та доповненнями і складає:

- 99 999,65 грн (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн 65 коп.) (за договором-1);

- 75 646,80 грн (сімдесят п'ять тисяч шістсот сорок шість грн 80 коп.) (за договором-2);

- 99 796,22 грн (дев'яносто дев'ять тисяч сімсот дев'яносто шість грн 22 коп.) (за договором-3);

- 63 124,80 грн (шістдесят три тисячі сто двадцять чотири грн 80 коп.) (за договором-4).

Пунктом 3.2 договорів передбачено, що розрахунки здійснюються за повне закінчення виконаних робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією. Замовник здійснює оплату на підставі акта виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3. Платежі здійснюються протягом семи днів з моменту підписання форм КБ-2в, КБ-3.

Також, між сторонами були підписані додаткові угоди до вказаних договорів:

- від 27.11.2012 № 1 до договору-1, якою змінено реквізити сторін;

- від 31.12.2012 № 2 до договору-1, якою визначений строк дії договору: з 15.10.2012 по 31.03.2013 та змінено останнє речення пункту 3.2 договору і передбачено, що платежі здійснюються після підписання форм КБ-2в та КБ-3 до 31.03.2013;

- від 31.03.2013 № 3 до договору-1, якою, зокрема змінено строк дії договору та визначено його з 15.10.2012 по 31.12.2013;

- від 31.12.2012 № 1 до договору-2, якою визначений строк дії договору: з 26.11.2012 по 31.03.2013 та змінено останнє речення пункту 3.2 договору і передбачено, що платежі здійснюються після підписання форм КБ-2в та КБ-3 до 31.03.2013;

- від 31.03.2013 № 2 до договору-2, якою, зокрема змінено строк дії договору та визначено його з 26.11.2012 по 31.12.2013;

- від 31.12.2012 № 1 до договору-3, якою визначений строк дії договору: з 11.12.2012 по 31.03.2013 та змінено останнє речення пункту 3.2 договору і передбачено, що платежі здійснюються після підписання форм КБ-2в та КБ-3 до 31.03.2013;

- від 31.03.2013 до договору-3, якою, зокрема змінено строк дії договору та визначено його з 11.12.2012 по 31.12.2013.

Позивач умови договору виконав у повному обсязі, виконавши передбачені договорами роботи на загальну суму 338 567,47 грн, що підтверджено відповідними актами прийомки виконаних підрядних робіт форми КБ-2в (арк. справи 12-24, 29-36, 42-52, 58-66) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 (арк. справи 11, 28, 40-41, 56-57).

Роботи відповідачем прийняті у повному обсязі без зауважень, у зв'язку з чим вищевказані акти та довідки підписані обома сторонами без заперечень.

Проте відповідач у порушення умов договору зобов'язання перед позивачем виконав не у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним станом на день розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 228 567,82 грн.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.

Згідно з частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною першою статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо умов договорів підряду, у зв'язку з чим вони були укладені.

Вищевказані договори жодною зі сторін не оспорювалися та не визнані судом недійсними, а позовні вимоги виникли з правовідносин сторін, врегульованих саме цими договорами.

З урахуванням викладеного, сторони зобов'язані діяти у межах укладених ними на підставі вільного волевиявлення договорів та у суворій відповідності з їх умовами, з урахуванням приписів законодавства України.

Враховуючи те, що договорами не обумовлено залежності настання обов'язку відповідача сплатити заборгованість за виконані роботи від надходження йому грошових коштів з відповідним цільовим призначенням, у зв'язку з чим відповідні доводи відповідача про відсутність таких коштів є необґрунтованими, а позовні вимоги про стягнення основного боргу такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 62 827,36 грн штрафу, який нараховано на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України.

Частиною другою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абзацом 3 частини другої статті 231 ГК України, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанова Верховного Суду України від 20.12.2010 у справі № 3-41гс10; постанова Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі № 3-11гс11).

Аналогічна думка міститься у Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України, за 2010-2011 роки.

Враховуючи те, що штраф нарахований позивачем за порушення відповідачем грошового, а не натурального зобов'язання, приписи частини другої статті 231 Господарського кодексу України до цих правовідносин застосуванню не підлягають, у зв'язку з чим у позові в цій частині повинно бути відмовлено.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

Витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (вул. Хрустальова, 60, м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 22992545, п/р 35210001000742 у ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „РСУ-Дельта" (вул. М. Музики, 29-А, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 34834739, п/р 26002996107355 у ПАТ „ПУМБ", м. Донецьк, МФО 334851, або на інші рахунки) 228 567,82 грн основного боргу, а також 4 571,36 грн судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 25.11.2013.

Суддя С. М. Альошина