Рішення

від 26.11.2013 по справі 910/18754/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/18754/13 26.11.13

За позовом Приватного підприємства "ТЕХНО-ДОМ", м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал", м. Київ

Про зняття арешту та стягнення 247 600 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники :

Від позивача Ільяшов Б.М. - пред. по довір.

Від відповідача Гончарук П.М. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про зняття арешту з грошових коштів у розмірі - 247 600 грн. та стягнення вказаних коштів з відповідача.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі - 247 600 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/18754/13 та розгляд справи призначено на 30.10.2013р.

Розпорядженням від 30.10.2013р. Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В., у зв'язку зі знаходженням судді Курдельчука І.Д. у відпустці, справу № 910/18754/13 було передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2013р. розгляд справи було призначено на 26.11.2013р.

04.11.2013р. від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 01.10.2013р., та письмові пояснення по справі.

20.11.2013р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечував, та письмові пояснення.

Розпорядженням від 26.11.2013р. Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В., у зв'язку із поверненням судді Курдельчука І.Д. з відпустки, справу № 910/18754/13 було передано для подальшого розгляду судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2013р. суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 910/18754/13 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2013р. було відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «ТЕХНО-ДОМ» про забезпечення позову.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позову не заперечував та позов визнав повністю.

В судовому засіданні 26.11.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що без існування цивільно-правових підстав було перераховано на р/р 26001060426500 в Київському головному регіональному управління «ПриватБанк», МФО 321842, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ одержувача ТОВ «Поліал» - 36601991 (відповідач), грошові кошти у розмірі - 247 600 грн., що підтверджується такими платіжними дорученнями: від 29.07.2013р. №205 на суму 69 000 грн.; від 29.07.2013р. №206 на суму 67 300 грн.; від 29.07.2013р. №207 на суму 111 300 грн.

Позивач вказує, що у вказаних платіжних дорученнях одержувач зазначений - ТОВ «Поліал-Інжиніринг», що має ідентифікаційний код - 38409227. Проте, у платіжних дорученнях ідентифікаційний код одержувача вказаний - 36601991, тобто, це є код відповідача. Крім того, банківські реквізити, а саме - номер рахунку, код банку, банк отримувача є реквізитами ТОВ «Поліал», з яким будь-яких договірних відносин позивач не має. Тобто, відповідач отримав кошти без існування будь-яких підстав.

Позовні вимоги є необґрунтованими, доводи позивача документально не підтверджені, виходячи з такого.

Щодо безпідставності отримання (перерахування) коштів слід зазначити таке.

Посилання позивача на помилковість в зазначенні контрагента ТОВ «Поліал-Інжиніринг» при здійсненні платежів спростовується інформацією самих же платіжних доручень в яких вказані точні реквізити відповідача ТОВ «Поліал».

Крім того, призначення платежів: «оплата за поточн.ремонт (за адресами об'єктів)» відповідають статутній діяльності відповідача.

Також, слід зазначити, що ТОВ «Поліал» і ТОВ «Поліал-Інжиніринг» зареєстровані за однією адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 13 та діють під керівництвом однієї і тієї ж особи Гончарука П.В., що підтверджується відомостями ДП «Інформаційно-ресурсний центр».

Тому доводи позивача та доводи відповідача про відсутність правовідносин оцінюються судом, як узгоджені дії.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Крім того, позивачем було невірно обрано спосіб захисту, що підтверджується таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Стаття 8 цього Закону встановлює, що боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

В силу ч. 1 ст.60 Закону № 606-XIV, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Підставою для звернення до суду має бути оспорювання правомірності арешту коштів позивача , які перебувають у боржника.

Особа, яка вважала, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, має звертатись до суду з позовом про визнання права на майно і звільнення його з-під арешту.

В такому разі характерна: наявність арештованого майна (коштів); неможливість для позивача здійснити своє суб'єктивне право, оскільки його право на розпорядження чи користування цим майном обмежене; розгляд справи судом з урахуванням вимог до суб'єктів правовідносин. Метою позову про звільнення майна з-під арешту є встановлення належності арештованого майна.

Позивачем у справі про звільнення майна з-під арешту є особа, відносно якої на момент порушення справи є припущення, що вона є носієм суб'єктивного права (власник та правомірний володілець майна), а належними відповідачами - є боржник та особа в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідному випадку особа, котрій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та підстави для зняття арешту та стягнення грошових коштів, не підтвердив.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"), у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Зокрема, за поданим ПП «Технодом» позовом про зняття арешту і стягнення коштів (247 600 грн.) судовий збір сплачується таким чином, як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру (4 952 грн.), так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру (1 147 грн.).

Враховуючи наведене, сплачений позивачем судовий збір покладається на нього і залишається у державному бюджеті.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 02 грудня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук