Постанова
від 22.04.2014 по справі 910/18754/13
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 910/18754/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), Іванової Л.Б., суддівСамусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства «Техно-Дом» на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 у справі№ 910/18754/13 господарського суду міста Києва за позовомприватного підприємства «Техно-Дом» дотовариства з обмеженою відповідальністю «Поліал» прозняття арешту та стягнення 247 600, 00 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Ільяшов Б. М., дов. від 13.08.2013

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року приватне підприємство «Техно-Дом» звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Поліал» про зняття арешту з грошових коштів в розмірі 247 600, 00 грн. що були переказані ним відповідачу згідно платіжних доручень №№ 205, 206, 207 від 29.07.2013, та про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 247 600, 00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що перераховані ним 29.07.2013 згідно платіжних доручень №№ 205, 206, 207 на банківські реквізити відповідача грошові кошти в сумі 247 600, 00 грн., були перераховані помилково, оскільки будь-які договірні правовідносини з відповідачем відсутні, а відтак відповідач зобов'язаний відповідно до ст. 1212 ЦК України повернути їх позивачу, як такі, що набуті без достатньої правової підставі, а оскільки постановою головного державного виконавця відділу ДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві від 12.07.2012 на кошти відповідача накладено арешт, то згідно ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" помилково перераховані позивачем зазначені кошти підлягають звільненню з під арешту за рішенням суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2013 (суддя Курдельчук І.Д.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що підстави для стягнення з відповідача грошових коштів, як безпідставно отриманих, за статтею 1212 ЦК України відсутні, оскільки між сторонами існують правовідносини, які є узгодженими, а вимога про зняття арешту з грошових коштів відповідача у розмірі 247 600, 00 грн. не відповідає передбаченим способам захисту.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 (колегія суддів у складі: Шаптала Є.Ю., - головуючий, Гончаров С.А., Самсін Р.І.) апеляційну скаргу приватного підприємства «Техно-Дом» залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2013 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі приватне підприємство «Техно-Дом» просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 29.07.2013 приватним підприємством «Техно-Дом» на розрахунковий рахунок відповідача - 26001060426500 в Київському головному регіональному управлінні «ПриватБанк», МФО 321842, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ одержувача - 36601991 перераховано грошові кошти в загальному розмірі - 247 600 грн., в тому числі за платіжними дорученнями:

1) №205 від 29.07.2013 на суму 69 000 грн. з призначенням платежу - оплата за поточний ремонт згідно договорів №04-07-С, 05-07-С, 06-07-С, 01-07-С, 02-07-С, 03-07-С від 01.07.13 (вул. Ніколаєва, 3В, 13А, Драйзера, 10, Каштанова, 11,13, 14);

2) №206 від 29.07.2013 на суму 67 300 грн. з призначенням платежу - оплата за поточний ремонт згідно договорів №03-07-О,01-07-О, 02-07-О від 01.07.13 (вул. Сабурова,1, Закревського, 31б, 39);

3) №207 від 29.07.2013 на суму 111 300 грн. з призначенням платежу - оплата за поточний ремонт згідно договорів №07-07-С, 08-07-С, 04-07-О, 05-07-О, 09-07-С, 10-07-С від 01.07.13 (вул. Маяковського, 21а, 21б, 20, 32,18,20).

За твердженням позивача, жодних договорів ним з відповідачем не укладалось, зазначені в платіжних дорученнях договори були укладені з іншою юридичною особою - ТОВ «Поліал Інжиніринг», а грошові кошти були сплачені ним на підставі вказаних платіжних доручень із зазначенням банківських реквізитів ТОВ «Поліал» помилково, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією № 1-05 від 05.08.2013 про повернення безпідставно отриманих коштів.

Відповідач листом № 6 від 09.08.2013 повідомив позивача про неможливість повернення зарахованих на рахунок грошових коштів в сумі 247 600, 00 грн. з огляду на арешт його рахунків згідно Постанови головного державного виконавця відділу ДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві від 12.07.2013 в рамках виконавчого провадження № 38082787. Наведене і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі про стягнення з ТОВ «Поліал» безпідставно отриманих коштів та зняття арешту з грошових коштів.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Як встановлено судами попередніх інстанції, 29.07.2013 грошові кошти в розмірі 247000,00 грн. були перераховані позивачем на рахунок відповідача - 26001060426500 в Київському головному регіональному управлінні «ПриватБанк» згідно платіжних доручень № 205, 206, 27 з призначенням платежу «оплата за поточний ремонт згідно договорів №04-07-С, 05-07-С, 06-07-С, 01-07-С, 02-07-С, 03-07-С від 01.07.13 (вул. Ніколаєва, 3В, 13А, Драйзера, 10, Каштанова, 11,13, 14), №03-07-О,01-07-О, 02-07-О від 01.07.13 (вул. Сабурова,1, Закревського, 31б, 39), №07-07-С, 08-07-С, 04-07-О, 05-07-О, 09-07-С, 10-07-С від 01.07.13 (вул. Маяковського, 21а, 21б, 20, 32,18,20)».

В зазначених платіжних дорученнях позивачем вказано точні банківські реквізити відповідача - ТОВ «Поліал», про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка ТОВ «Поліал» № 08-10 від 30.10.2013 (а.с. 46). Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи копій договорів, посилання на які містять платіжні доручення в графі «призначення платежу», їх було укладено між позивачем та ТОВ «Поліал-Інжиніринг», тобто вказані договори не стосуються юридичної особи відповідача, що свідчить про відсутність жодних цивільно-правових відносин між сторонами у справі. Факт відсутності між сторонами будь-яких договірних чи позадоговірних відносин підтверджує і сам відповідач у листі № 06 від 09.08.2013, надісланому позивачу у відповідь на претензію, а також у відзиві на позовну заяву (а.с. 15, 44,45).

Відповідно до п.п. 1.23., 1.24. ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Таким чином, враховуючи відсутність між сторонами у справі жодних цивільно-правових відносин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач 29.07.2013 помилково здійснив переказ грошових коштів в сумі 247 600, 00 грн. на банківські реквізити відповідача, який в розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" є неналежним отримувачем зазначених коштів, у відповідача були відсутні підстави для набуття грошових коштів, перерахованих позивачем в якості оплати договорів, укладених з іншою юридичною особою, а відтак, відповідач відповідно до ст. 1212 ЦК України зобов'язаний повернути позивачу помилково перераховані останнім грошові кошти в сумі 247 600, 00 грн., як такі, що набуті без достатньої правової підстави.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували вищенаведених норм закону та прийшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин, у зв'язку з чим рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 247 600, 00 грн. помилково перерахованих грошових коштів підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимога позивача у даній справі про зняття арешту з грошових коштів відповідача у розмірі 247 600, 00 грн. не відповідає передбаченим способам захисту та не підлягає задоволенню.

Згідно 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.

Зазначена норма закону, яка визначена підставою заявленого у справі позову, вказує, що саме особа, яка вважає себе власником майна може вимагати визнання за нею права власності на майно та зняття з цього майна арешту. Підставою для звернення до суду з таким позовом має бути оспорювання правомірності арешту коштів позивача, які перебувають у боржника.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про не визнання чи оспорювання іншими особами права власності позивача на грошові кошти в сумі 247 600, 00 грн., які були набуті відповідачем без достатньої правової підставі. Не висуває такої вимоги про визнання права власності в поєднанні з вимогою про зняття арешту і сам позивач.

Крім того, відповідно до п. 5 та п. 9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відповідачами у справах про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту за позовами осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбаченим законом, є стягувач (особа, в інтересах якої накладено арешт) і боржник. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позивачем у справі про звільнення майна з-під арешту є особа, відносно якої на момент порушення справи є припущення, що вона є носієм суб'єктивного права (власник та правомірний володілець майна), а належними відповідачами - є боржник та стягувач, тобто, особа в інтересах якої накладено арешт на майно.

Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем при зверненні до суду з позовом про зняття арешту з грошових коштів невірно обрано спосіб захисту, оскільки така вимога не може бути розглянута в поєднанні з вимогою про стягнення безпідставно отриманих коштів у даній справі.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка та не вірно застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 247 600, 00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Техно-Дом» задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 у справі № 910/18754/13 скасувати в частині відмови у стягненні 247 600, 00 грн. помилкового перерахованих грошових коштів. Прийняти в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги про стягнення 247 600, 00 грн. помилкового перерахованих грошових коштів задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Поліал» (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 13, ідентифікаційний код - 36601991) на користь приватного підприємства «Техно-Дом» (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 15/3, офіс 10, ідентифікаційний код 38398912) 247 600, 00 грн.(двісті сорок сім тисяч шістсот гривен) помилкового перерахованих грошових коштів, 4 952, 00 грн. (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві гривні) судового збору за подання позовної зави, 2 476,00 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят шість гривен) судового збору за подання апеляційної скарги та 2 476,00 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят шість гривен) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду першої інстанції видати відповідні накази.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про зняття арешту з грошових коштів рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 у справі № 910/18754/13 залишити без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Л. Іванова

С. Самусенко

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення22.04.2014
Оприлюднено24.04.2014
Номер документу38353285
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/18754/13

Постанова від 22.04.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Кочерова Н.О.

Ухвала від 10.04.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Кочерова Н.О.

Постанова від 19.02.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

Ухвала від 25.12.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

Рішення від 26.11.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Курдельчук І.Д.

Ухвала від 26.11.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Курдельчук І.Д.

Ухвала від 01.10.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Курдельчук І.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні