Постанова

від 19.02.2014 по справі 910/18754/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа№ 910/18754/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

при секретарі Пась М.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Ільяшов Б.М. за дов. №13/08-13 від 13.08.2013р.

від відповідача: Гончарук П.В. - директор.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТЕХНО-ДОМ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року

у справі № 910/18754/13 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Приватного підприємства «ТЕХНО-ДОМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІАЛ»

про зняття арешту та стягнення 247 600,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ТЕХНО-ДОМ» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІАЛ» про зняття арешту та стягнення грошових коштів у розмірі 247 600,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року у справі № 910/18754/13 (суддя Курдельчук І.Д.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне підприємство «ТЕХНО-ДОМ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю.

На підставі ст.ст.4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п.2.1. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі Шаптала Є.Ю. (головуючий), Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 року порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.01.2014 року.

В судовому засіданні 29.01.2014р. колегія суддів оголосила перерву до 19.02.2014р.

17.02.2014р. представник апелянта подав до відділу діловодства суду пояснення по справі.

В судовому засіданні 19.02.2014р. представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Приватне підприємство «Техно-Дом» посилається на безпідставність отримання (перерахування) коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліал».

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, Приватним підприємством «ТЕХНО-ДОМ» було перераховано на р/р 26001060426500 в Київському головному регіональному управління "ПриватБанк", МФО 321842, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ одержувача ТОВ "Поліал" - 36601991 (відповідач), грошові кошти у розмірі - 247 600 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 29.07.2013р. №205 на суму 69 000 грн.; від 29.07.2013р. №206 на суму 67 300 грн.; від 29.07.2013р. №207 на суму 111 300 грн.

У платіжних дорученнях від 29.07.2013р. №205; від 29.07.2013р. №206; від 29.07.2013р. №207 вказані точні реквізити відповідача ТОВ «Поліал».

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліал» призначення платежів: "оплата за поточний ремонт (за адресами об'єктів)" відповідають статутній діяльності відповідача ТОВ «Поліал».

Відповідно до відомостей ДП "Інформаційно-ресурсний центр", Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліал" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" зареєстровані за однією адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 13, та керівником товариств є Гончарук П.В.

За таких обставин, доводи Приватного підприємства «Техно-Дом» про відсутність правовідносин між сторонами правомірно оцінені судом першої інстанції, як узгоджені дії.

Щодо вимоги про знятті арешту з коштів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

В силу статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" та відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Підставою для звернення до суду має бути оспорювання правомірності арешту коштів позивача , які перебувають у боржника.

Особа, яка вважала, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, має звертатись до суду з позовом про визнання права на майно і звільнення його з-під арешту.

В такому разі характерна: наявність арештованого майна (коштів); неможливість для позивача здійснити своє суб'єктивне право, оскільки його право на розпорядження чи користування цим майном обмежене; розгляд справи судом з урахуванням вимог до суб'єктів правовідносин. Метою позову про звільнення майна з-під арешту є встановлення належності арештованого майна.

Позивачем у справі про звільнення майна з-під арешту є особа, відносно якої на момент порушення справи є припущення, що вона є носієм суб'єктивного права (власник та правомірний володілець майна), а належними відповідачами - є боржник та особа в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідному випадку особа, котрій передано майно, якщо воно було реалізоване.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Приватним підприємством «Техно-Дом» при зверненні до суду невірно обрано спосіб захисту.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає позовні вимоги про зняття арешту та стягнення грошових коштів нормативно та документально не доведеними, а тому суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши та дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Техно-Дом» є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню

Обставини, викладені Приватним підприємством «Техно-Дом» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року по справі № 910/18754/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства «Техно-Дом» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Техно-Дом» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року по справі № 910/18754/13 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/18754/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін