Постанова

від 25.11.2013 по справі 904/3811/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2013 року Справа №904/3811/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача

суддів: Павловський П.П., Кузнецова В.О.,

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.,

за участю представників сторін:

від позивача: Новіков О.Є., представник, довіреність №08.6-186/7440 від 03.01.13;

від відповідача: Аліфанов П.В., представник, довіреність №б/н від 22.07.13;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 року

у справі № 904/3811/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Депресто Інвестментс Україна", м. Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 09.08.2007 року шляхом визнання права власності на нежитлову будівлю, кафе швидкого обслуговування загальною площею 1109,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, площа Петровського, 5

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013р. у справі №904/3811/13 (суддя Коваленко О.О.) в задоволенні позову - відмовлено.

Відмову у позові господарський суд першої інстанції обґрунтовує відсутністю правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погодившись з даним рішенням, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить дане рішення - скасувати та за результатами апеляційного перегляду прийняти у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Підставами для скасування даного судового рішення апелянт вважає порушення господарським судом при його прийнятті норм процесуального права.

Зокрема, в апеляційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" стверджує, що під час провадження у справі місцевим господарським судом безпідставно не залучено до участі у справі в якості третіх осіб ТОВ «Пузата Хата» та ЗАТ «Ресторан станції Дніпропетровськ», що є підставою для скасування оскаржуваного процесуального документу відповідно до вимог ст.104 ГПК України. Окрім того, скаржник наполягає на неповному з'ясуванні господарським судом першої інстанції обставин справи шляхом не дослідження на момент купівлі-продажу нерухомого майна факту виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011 року у справі №Б24/74-10.

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач (ТОВ "Депресто Інвестментс Україна") викладені в останній заперечення повністю відхиляє, вважає оскаржуване рішення правомірним, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою від 19.09.2013р. апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" прийнято до розгляду, слухання справи призначено на 21.10.2013р. Ухвалою від 21.10.2013р. розгляд справи відкладався до 25.11.2013р., з огляду на неявку уповноваженого представника відповідача.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 09.08.2007р. між позивачем та ТОВ «Пузата Хата» укладено кредитний договір. В подальшому, а саме, 07.11.2007р., 24.04.2008р., 16.05.2008р., 25.06.2008р., 19.03.2009р., 26.06.2009р., 29.07.2009р., до зазначеного вище кредитного договору сторонами було укладено додаткові угоди відповідно №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, які є його невід'ємною частиною.

На виконання умов даного кредитного договору позивач надав позичальнику (ТОВ «Пузата Хата») кредитні кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по кредитному рахунку, а також, меморіальними ордерами.

09.08.2007р. в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Пузата Хата» за кредитним договором, між позивачем та ЗАТ "Ресторан станції Дніпропетровськ" був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 2390.

25.04.2008р. та 25.06.2008р. між позивачем та ЗАТ "Ресторан станції Дніпропетровськ" укладено договори про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 09.08.2007р. за №2390.

За умовами зазначеного вище договору іпотеки, ЗАТ "Ресторан станції Дніпропетровськ" передав в іпотеку позивачеві нерухоме майно, а саме, нежитлову будівлю, кафе швидкого обслуговування літ. А 1 -2, загальною площею 1109,1 кв.м., приямки літ. а 3 , а 5 , ганки літ. а, а 1 , а 2 , сходи літ. а 4 , ганки-мостіння літ. а 6 , а 7 , навіс літ. І, огорожа, споруди № 2-5.

Пунктом 1.2 іпотечного договору заставна вартість предмету іпотеки визначена за згодою сторін та становить 16 802 865,00 грн., що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення договору складало 3 327 300 доларів США 00 центів.

В той же час, як стверджує позивач, у відповідності до наданого в якості доказів висновку про вартість майна від 15.11.2007р., здійсненого представником Колієрс Інтернешнл Лімітед, вартість нежитлової будівлі, кафе швидкого обслуговування літ.А 1 -2, загальною площею 1109,1 кв.м., приямки літ. а 3 , а 5 , ганки літ. а, а 1 , а 2 , сходи літ. а 4 , ганки-мостіння літ. а 6 , а 7 , навіс літ. І, огорожа, споруди № 2-5 становить 25 452 000,00 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 31.08.2011р. між ТОВ "Ля Фам Моделс" та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. та зареєстрований в реєстрі за №1190.

Відповідно до п.1.1 даного договору, продавець (ТОВ "Ля Фам Моделс") зобов'язується передати у власність покупцеві (відповідачу) нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, кафе швидкого обслуговування літ. (А 1 -2), загальною площею 1109,1 кв.м., приямок з дашком (літ. а 3 ), ганки (літ. а, а 1 , а 2 ), сходи (літ. а 4 ), приямок з дашком (літ. а 5 ), навіс (літ. І), огорожа №2, ворота №3, споруди №4,5, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, площа Петровського, буд.5, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти зазначений об'єкт і сплатити продавцеві (ТОВ "Ля Фам Моделс") за нього договірну ціну.

Пунктом 1.4. договору, зокрема, узгоджено, що об'єкт належить ТОВ "Ля Фам Моделс" на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними та юридичними особами, державними органами і державою, а також, не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Окрім того, згідно з умовами договору, право власності на об'єкт нерухомості переходить від продавця (ТОВ "Ля Фам Моделс") до покупця (відповідача) з моменту державної реєстрації даного правочину (п.2.3 договору купівлі-продажу нежитлових будівель №1190 від 31.08.2011р.).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація вищезгаданого договору купівлі-продажу нежитлових будівель №1190 від 31.08.2011р. була здійснена 29.09.2011р., що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав (а.с.60 том 2).

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст.ст.32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2010р. у справі №50/158-б встановлено, що суд не вправі поновити пропущений позивачем строк на звернення з кредиторськими вимогами до боржника (ТОВ «Пузата Хата») та включити позивача до реєстру вимог кредиторів на суму 562 278 378,69 грн., зокрема, за кредитним договором (а.с.72 том 2). Зокрема, даною постановою внесено зміни до резолютивної частині ухвали господарського суду м.Києва від 19.07.2010р. та викладено останню в наступній редакції: "Визнати заставним кредитором та включити до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Пузата Хата" (01004, м. Київ, вул.Басейна 1/2А, код ЄДРПОУ 33636438) ПАТ "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) з грошовими вимогами до боржника на суму 9 181 144,44 грн.

В свою чергу, 21.12.2010р. господарським судом Дніпропетровської області у справі №Б24/74-10-2 постановлено ухвалу за заявою позивача до ЗАТ "Ресторан Станції Дніпропетровськ" про визнання грошових вимог на суму 563 768 536,52 грн. Даною ухвалою встановлено, що оскільки зобов'язання ТОВ «Пузата Хата», що були забезпечені порукою боржника (ЗАТ "Ресторан Станції Дніпропетровськ"), припинено в силу ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідні зобов'язання боржника (ЗАТ "Ресторан Станції Дніпропетровськ"), як поручителя, також є припиненими відповідно до вимог ст.559 Цивільного кодексу України, а банк (позивач), як кредитор, втратив право вимоги до підприємства, як до поручителя, у зв'язку з чим позивачеві в задоволенні заяви про визнання грошових вимог до ЗАТ "Ресторан Станції Дніпропетровськ" відмовлено повністю. (а.с.75 том 2).

В свою чергу, 28.04.2011р. постановлено ухвалу господарського суду Дніпропетровської області у справі №Б24/74-10 за заявою ЗАТ "Ресторан Станції Дніпропетровськ" до ЗАТ "Ресторан Станції Дніпропетровськ" про визнання останнього банкрутом. Вказаною ухвалою встановлено, що враховуючи ту обставину, що банк (позивач) не є кредитором у справі про банкрутство ЗАТ "Ресторан Станції Дніпропетровськ", а наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборони відчуження нежитлової будівлі, загальною площею 1116,30 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, пл.Петровського, 5, яка була передана в іпотеку, робить неможливим його реалізацію у встановленому законом порядку. Отже, з огляду на викладене, суд вбачає за доцільне задовольнити клопотання ліквідатора та скасувати заборони, іпотеку, арешти та інші обтяження на об'єкти рухомого та нерухомого майна ЗАТ "Ресторан станції Дніпропетровськ"; зняти заборону відчуження нежитлової будівлі, кафе швидкого обслуговування літ.А№-2, загальною площею 1 109,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, пл.Петровського, 5, та складається з кафе швидкого обслуговування літ. А№-2, загальною площею 1109,1 кв.м., приямки літ. а(3), а(5) , ганки літ. а, а(1), а(2), сходи літ. а(4), ганки мостіння літ. а(6), а(7), навіс літ. І, огорожа, споруди №2-5 (зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №5458922 на підставі Іпотечного договору від 09.08.2007р., реєстровий №2390); виключити з Державного реєстру іпотек запис №5458848 про обтяження іпотекою нежитлової будівлі, кафе швидкого обслуговування літ.А 1 -2, загальною площею 1109,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, пл.Петровського, 5, та складається з кафе швидкого обслуговування літ.А 1 -2, загальною площею 1109,1 кв.м., приямки літ. а (3), а (5) , ганки літ. а, а(1), а(2), сходи літ. а(4), ганки мостіння літ. а(6), а(7), навіс літ. І, огорожа, споруди №2-5, внесений на підставі Іпотечного договору від 09.08.2007р. за реєстровим №2390. Накладення нових арештів або інших обмежень, щодо розпорядження майном банкрута не допускається. (а.с.78 том 2).

Частиною 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Окрім того, відповідно до ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, колегія суддів вважає, що, надавши належну правову оцінку наведеним вище обставинам справи та проаналізувавши вищезгадані судові рішення, у тому числі постанову Вищого господарського суду України від 09.11.2010р. у справі №50/158-б, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір купівлі-продажу нежитлових будівель №1190 від 31.08.2011р. укладено вже після відмови у визнанні грошових вимог позивача до ТОВ «Пузата Хата» за кредитним договором, а також, відмови у визнанні грошових вимог позивача до ЗАТ "Ресторан Станції Дніпропетровськ» за іпотечним договором та скасування заборон, іпотек, арештів та інших обтяження на об'єкти рухомого та нерухомого майна ЗАТ "Ресторан станції Дніпропетровськ». Більш того, даний договір купівлі-продажу нежитлових будівель №1190 від 31.08.2011р. недійсним у встановленому законом порядку не визнаний, а отже, пункт 1.4 останнього на час вирішення даного спору є чинним, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Що ж до викладених в апеляційній скарзі заперечень, то останні в ході апеляційного провадження у справі свого підтвердження не знайшли, виявились безпідставними та необґрунтованими.

Зокрема, з приводу заперечень апелянта щодо безпідставного не залучення до участі у справі в якості третіх осіб ТОВ «Пузата Хата» та ЗАТ «Ресторан станції Дніпропетровськ», що, на його думку, є підставою для скасування оскаржуваного процесуального документу відповідно до вимог ст.104 ГПК України, колегія суддів вважає за доцільне зауважити наступне:

Так, ст.27 ГПК України визначає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Таким чином, залучення третіх осіб господарським судом здійснюється у випадках, коли суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі.

В той же час, як вже зазначалось вище, постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2010р. у справі №50/158-6 в задоволенні грошових вимог апелянта до ТОВ «Пузата Хата» - відмовлено; ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі №Б24/74-10-2 від 21.12.2010р. встановлено, що зобов'язання ТОВ «Пузата Хата» перед апелянтом погашені, з огляду на що апелянту повністю відмовлено в задоволені заяви про визнання грошових вимог до ЗАТ "Ресторан Станції Дніпропетровськ".

У підсумку, слід зазначити, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011р. у справі №Б24/74-10 скасовано заборони, іпотеку, арешти та інші обтяження на об'єкти рухомого та нерухомого майна ЗАТ "Ресторан Станції Дніпропетровськ", зокрема, знято заборону відчуження спірної будівлі; виключено з Державного реєстру іпотек запис про обтяження іпотекою спірне майно. Відповідач придбав спірне нерухоме майно на публічних торгах, за результатами яких укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.08.2011р., укладений між відповідачем та ТОВ "Ля Фам Моделе" (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. та зареєстрований в реєстрі за №1190).

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Відповідно до п.1 ч.1 ст.593 ЦК України, право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Таким чином, виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов'язань, а також, того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов'язання відповідно до ч.1 ст.575, п.1 ч.1 ст.593 ЦК України, ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку", іпотека, як вид застави, припиняється в разі припинення основного зобов'язання (кредитного договору).

Відповідно, у зв'язку з відсутністю будь-яких зобов'язань ТОВ «Пузата Хата» та ЗАТ «Ресторан станції Дніпропетровськ» перед апелянтом, що встановлено наведеними вище рішеннями господарських судів, у тому числі, постановою Вищого господарського суду України, висновок господарського суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для залучення до участі у справі №904/3811/13 в якості третіх осіб ТОВ «Пузата Хата» та ЗАТ «Ресторан станції Дніпропетровськ» слід визнати обґрунтованим, оскільки підстави вважати, що рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки - відсутні. Крім того, колегія суддів зауважує на відсутності клопотань з боку ТОВ «Пузата Хата» та ЗАТ «Ресторан станції Дніпропетровськ» про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб.

З огляду на викладене вище, твердження апелянта про порушення господарським судом першої інстанції вимог ст.27 ГПК України колегія суддів вважає необґрунтованим.

Що ж до тверджень апелянта з приводу неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи шляхом не дослідження на момент купівлі-продажу нерухомого майна факту виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011 року у справі №Б24/74-10, апеляційний гсоподарьский суд вважає за доцільне зазначити наступне:

Згідно зі ст.35 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріуси посвідчують правочини, нотаріальне посвідчення яких передбачено законом, зокрема, договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна. Статтею 38 цієї ж Інструкції встановлено, що правочини про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.

Тобто, при посвідченні правочинів про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. Отже, під час укладення вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна, нотаріусом було встановлено законного власника майна, встановлено відсутність заборони відчуження або арешту майна та лише після здійснення зазначеної вище перевірки було посвідчено та зареєстровано договір.

Таким чином, у господарського суду першої інстанції не було необхідності перевіряти факт виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011р. у справі №Б24/74-10, адже, на думку колегії суддів, сам факт реєстрації договору нотаріусом вже є підтвердженням відсутності будь-яких перепон для реєстрації угоди, а відтак, викладені з цього приводу апелянтом заперечення апеляційна інстанція вважає безпідставними та до уваги не приймає.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги апеляційною інстанцією відхиляються, як безпідставні та необґрунтовані. Натомість, оскаржуване рішення колегія суддів вважає таким, що прийнято за умов повного та всебічного розгляду матеріалів справи, надання належної правової оцінки наявним у справі доказам, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати на апеляційне оскарження, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, покладаються на скаржника, ПАТ "Укрсоцбанк".

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013р. у справі №904/3811/13 - залишити без змін , а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ, - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Повний текст постанови підписаний 02.12.2013р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.О. Кузнецов