Постанова

від 21.11.2013 по справі 801/10023/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2013 р. (10:51 год.) Справа №801/10023/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання БогацькоїА.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Бахчисарайське автотранспортне підприємство № 14340"

до Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим, ОСОБА_3

про визнання протиправними та скасування постанов, спонукання до виконання певних дій,

за участю представників сторін:

позивача - Меріць К.С., довіреність від 11.04.13,

відповідача - не з'явився,

третіх осіб - не з'явились,

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Бахчисарайське автотранспортне підприємство № 14340" (також далі - позивач, боржник, ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340") звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим (також далі - відповідач, ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим) про визнання протиправними та скасування постанови про накладення арештів на автотранспорт в кількості 35 одиниць; постанов про накладення арештів на грошові кошти в межах 327 533,07 грн. на рахунках, відкритих в ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", АТ "Райффайзен банк АВАЛЬ", ВАТ "ОЩАДБАНК"; про зобов'язання відповідача зупинити виконавче провадження з примусового виконання вимог про сплату боргу № 563, № 794, № 881, № 1025, № 1471 та виконавчого листа № 103/961/2012.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що реалізація відповідачем прийнятих рішень та дій призведе до повного зупинення діяльності підприємства, що взагалі унеможливить повернення боргів. Внаслідок арешту рахунків підприємство позбавлено можливості здійснювати заправку транспортних засобів, наслідком чого стане зупинення перевезень пасажирів, виплати заробітної плати, що призведе до звільнення працівників підприємства.

Окрім того, посилаючись на приписи ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" позивач зазначає, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Уточнивши підстави позову в адміністративному позові в новій редакції, представником позивача наголошено на тому, що державним виконавцем порушено порядок вчинення виконавчих дій, зокрема, замість першочергового накладення арешту на кошти, наявні у касі підприємства, накладено арешт на транспортні засоби. Державний виконавець позбавив позивача можливості запропонувати майно, на яке у першу чергу необхідно звернути стягнення.

Відповідачем накладено арешти на соціальний рахунок, на який Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими похованням" встановлена пряма заборона накладення арештів; арешт накладено на рахунок, що використовується виключно для сплати податків, зборів, заробітної платні працівникам, що в розумінні ч. 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" є незаконним, оскільки своєчасність та об'єм заробітної плати робітників не може бути поставлений в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості; а також накладено арешти на рахунки, які вже закриті.

Постанови про арешт рахунків та майна в порушення норм Інструкції про організацію примусового виконання рішень не містять інформації про те, які виконавчі провадження увійшли у зведене виконавче провадження.

В рамках виконавчого провадження з примусового виконання постанови Окружного адміністративного суду від 18.06.2013 у справі № 801/5999/13-а про стягнення заборгованості зі сплати соціального внеску вирішується питання про надання розстрочки сплати заборгованості, що, на думку позивача, є підставою для зупинення провадження з примусового виконання вимог територіального органу Пенсійного фонду.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги, просив адміністративний позов задовольнити.

Відповідач адміністративний позов не визнав, проти заявлених вимог заперечив, надавши суду письмові заперечення, які представником відповідача в судових засіданнях, в яких він приймав яучасть, підтримано у повному обсязі.

Заперечуючи проти заявлених вимог представник відповідача зазначив, що 17.06.2013 об'єднано виконавчі провадження відносно ПрАТ "Бахчисарайське автотранспортне підприємство "14340", як боржника, у зведене за № 38156561. Ще 30.04.2013, коли відкрито перше виконавче провадження, яке також увійшло до складу зведеного, боржнику надано строк для самостійного виконання до 07.05.2013, виконавчі дії за яким було відкладено до 21.05.2013 у зв'язку із несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження (08.05.2013).

Отримані постанови про відкриття виконавчого провадження, в яких надано строк для виконання, боржником самостійно не виконані, державному виконавцю не надано жодного документа, який би підтверджував намір боржника виконати рішення самостійно, а усі строки для самостійного виконання минули.

На вимогу ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" в першу чергу звернення стягнення звертається на рахунки боржника, у зв'язку із чим постановами державного виконавця за спливом строк для добровільного виконання рішень, розпочато примусове стягнення заборгованості, в результаті якого накладено арешти на рахунки боржника, відкриті в установах банків, в межах суми стягнення.

Представник відповідача вважає дії та рішення ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим правомірними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" просить відмовити у повному обсязі.

Поясненнями, наданими суду третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (також далі - третя особа, УПФУ в Бахчисарайському районі), заперечило проти задоволення вимог позивача про зняття арешту з майна та рахунків, а також про зупинення вимог управління про сплату боргу.

Вимоги про сплату боргу, сформовані на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", отримані підприємством, у строк не оскаржені, є узгодженими та набрали законної сили, а тому борг, визначений в них із сплати єдиного внеску, підлягає стягненню на користь Пенсійного фонду.

Вимоги, що набрали законної сили, направлені до ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим для примусового виконання, які у строк для добровільного виконання - погашення заборгованості, самостійно боржником не виконані. Арешти на рахунки в банківських установах та на автотранспорт, на думку третьої особи, накладені правомірно та у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" задля реального стягнення з боржника наявної заборгованості, оскільки внаслідок невиплат у встановленому порядку обов'язкових платежів до Пенсійного фонду, у відповідності до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", працівник, що досяг пенсійного віку, позбавлений законного права на пенсійне забезпечення.

ОСОБА_3, залучений до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача, у судові засідання не прибув, письмових пояснень, на пропозиції суду, не надав, явку вповноваженого представника не забезпечив.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи в особі територіального органу Пенсійного фонду, оцінивши повідомлені ними обставини, аналізуючи доводи, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, об'єктивно їх оцінивши, враховуючи правові норми, що належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим від 30.04.2013, за заявою УПФУ в Бахчисарайському районі від 25.04.2013, на підставі вимоги від 04.04.2013 № 794, відкрито виконавче провадження № 37776909 про стягнення з ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" на користь УПФУ в Бахчисарайському районі недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 65 543,08 грн., визначивши боржнику строк для самостійного виконання рішення до 07.05.2013 (а.с.15).

Внаслідок невиконання самостійно боржником рішення державного виконавця, у визначений йому постановою про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2013 строк, Начальником ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим 22.05.2013, на підставі статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 6 554,31 грн.(а.с.15).

Відповідно до заяви УПФУ в Бахчисарайському районі від 23.05.2013, на підставі вимоги про сплату боргу від 01.03.2013 № 563, постановою про відкриття виконавчого провадження від 27.05.2013 відкрито виконавче провадження № 38131832 про стягнення з ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" на користь УПФУ в Бахчисарайському районі недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 42 869,23 грн., в якому надано боржнику строк для самостійного виконання рішення до 03.06.2013 (а.с.14).

01.07.2013 державним виконавцем за заявою УПФУ в Бахчисарайському районі від 25.06.2013, на підставі вимоги про сплату боргу від 03.05.2013 № 881, відкрито виконавче провадження № 38634917 про стягнення з ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" на користь УПФУ в Бахчисарайському районі недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 118 037,31 грн., надано боржнику строк для самостійного виконання рішення до 08.07.2013 (а.с.18).

Постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.07.2013 на підставі статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржником у визначений постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.07.2013 строк не виконано самостійно рішення про стягнення боргу, копія якої отримана 10.07.2013, а проведення виконавчих дій відкладалося до 19.07.2013, державним виконавцем вирішено стягнути з ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" виконавчий збір у розмірі 11 807,73 грн. (а.с.18).

Окрім цього, 01.07.2013 на підставі заяви УПФУ в Бахчисарайському районі від 25.06.2013, вимоги про сплату боргу від 05.06.2013 № 1025, відкрито виконавче провадження № 38634907 про стягнення з ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" на користь УПФУ в Бахчисарайському районі недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 21 518,86 грн., про що прийнято постанову (а.с.17), в якій також надано строк для самостійного виконання рішення до 08.07.2013.

Виконавчі дії, у зв'язку із отримання 10.07.2013 названої постанови, відкладено до 19.07.2013, проте боржником у наданий державним виконавцем строк вимога про сплату боргу не виконана, внаслідок чого 22.07.2013 на підставі статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2 151,89 грн. (а.с.17).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 39475063 від 27.08.2013, прийнятої згідно заяви ОСОБА_3, на підставі виконавчого листа № 103/961/2012, виданого 13.08.2013 Бахчисарайським районним судом АР Крим, надано строк для добровільного виконання у 7-денний термін рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим, за яким стягнуто з ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" на користь ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої здоров'ю в результаті дорожньо-транспортної пригоди 5 473,98 грн., а також витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи в розмірі 1 318,06 грн. (а.с.21).

Внаслідок невиконання у добровільному порядку вище вказаного виконавчого листа, у строк визначений в постанові державного виконавця від 27.08.2013, постановою заступника начальника ВДВС Бахчисарайського РУЮ в АР Крим від 18.09.2013 у виконавчому провадженні № 39475063, на підставі статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" стягнуто з боржника 679,20 грн. виконавчого збору (а.с.22).

12.09.2013 державним виконавцем за поданою УПФУ в Бахчисарайському районі заявою від 10.09.2013, на підставі вимоги про сплату боргу від 05.08.2013 № 1471, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 39718543 про стягнення з ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" на користь УПФУ в Бахчисарайському районі заборгованості в сумі 46 803,11 грн., надано боржнику строк для самостійного виконання рішення до 19.09.2013 (а.с.16).

Внаслідок невиконання самостійно боржником рішення державного виконавця, у визначений йому строк, постановою заступника начальника ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим, на підставі статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову від 20.09.2013 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 4 680,31 грн.(а.с.16).

За змістом наданих суду копій постанов про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження судом встановлено, що 22.05.2013 виконавче провадження № 37776909 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № 794, виданої 04.04.2013 УПФУ в Бахчисарайському районі; 17.06.2013 виконавче провадження № 38131832 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № 563, виданої 01.03.2013 УПФУ в Бахчисарайському районі; 22.07.2013 виконавче провадження № 38634907 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № 1025, виданої 05.06.2013 УПФУ в Бахчисарайському районі; 22.07.2013 виконавче провадження № 38634907 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № 881, виданої 03.05.2013 УПФУ в Бахчисарайському районі; 18.09.2013 виконавче провадження № 39475063 з примусового виконання виконавчого листа № 103/961/2012, виданого 13.08.2013 Бахчисарайським районним судом; 20.09.2013 виконавче провадження № 39718453 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № 14741, виданої 05.08.2013 УПФУ в Бахчисарайському районі приєднані до зведеного виконавчого провадження № 38156561 (а.с.130-135).

Згідно облікової картки на зведене виконавче провадження № ЄДРВП 38156561 всього у зведеному виконавчому провадженні 6 проваджень про стягнення з ПрАТ "Бахчисарайське АТП №14340" заборгованості загальною сумою 301 563,63 грн., з яких на користь УПФУ в Бахчисарайському районі АР Крим (ВП № 37776909, ВП № 38131832, ВП № 38634907, ВП № 38634917, ВП № 39718543) сумою 294 771,59 грн. та на користь ОСОБА_3 (ВП № 39475063) сумою 6 792,04 грн. (а.с.136-137).

Постановою ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим про арешт коштів боржника від 03.10.2013 у виконавчому провадженні № 38131832 накладено арешт на кошти ПАТ "Бахчисарайське АТП №14340", що містяться: в ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", МФО 320843, р/р № 26000026961, а також на грошові кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту, заборонивши списання коштів по розпорядженнях власника рахунків та заборонено відчуження арештованих грошових коштів в розмірі 327 533,07 грн. (а.с.11).

Постановою ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим про арешт коштів боржника від 03.10.2013 у виконавчому провадженні № 38131832 накладено арешт на кошти ПрАТ "Бахчисарайське АТП №14340", що містяться: в АТ "Райффайзен банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805 на рахунках: 26009187461, 26005199196, 2600778139 26007201877, 26009181036, 26007177149, 26009201875, 26007345841, 2604621615, а також на грошові кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту, заборонивши списання коштів по розпорядженнях власника рахунків та заборонено відчуження арештованих грошових коштів в розмірі 327 533,07 грн. (а.с.12).

Постановою ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим про арешт коштів боржника від 03.10.2013 у виконавчому провадженні № 38131832 накладено арешт на кошти ПрАТ "Бахчисарайське АТП №14340" , що містяться: в ВАТ ОЩАДБАНК, МФО 324805 на рахунках: № 26005302701238, 26006301701238, а також на грошові кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту, заборонивши списання коштів по розпорядженнях власника рахунків та заборонено відчуження арештованих грошових коштів в розмірі 327 533,07 грн. (а.с.13).

Окрім цього, Постановою ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.10.2013 у виконавчому провадженні № 38131832 накладено арешт на весь автотранспорт ПрАТ "Бахчисарайське АТП №14340" в кількості 35 одиниць, а саме: 31 автобус, 2 мікроавтобуси, 2 легкових седани, які належать боржнику, в межах суми стягнення розміром 327 533,07 грн. та заборонено боржнику здійснювати відчуження майна у вигляді переліченого автотранспорту в межах зазначеної суми боргу (а.с.10).

Як убачається із супровідних листів ДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим від 04.10.13 № 03-21/8972, № 03-21/8973, № 03-21/8974 про постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 03.10.2013 ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" стало відомо лише 14.10.2013, про що свідчать реєстраційні написи вхідних номерів № 383-385 (а.с.174-176). Про арешт транспортних засобів, застосований постановою від 09.10.2013 ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" стало відомо 14.10.2013, про що свідчить відповідний підпис посадової особи (а.с.177).

Постанову про відкриття виконавчого провадження № 39475063від 27.08.2013 про стягнення з ПрАТ "Бахчисарайське АТП №14340" на користь ОСОБА_3 заборгованості сумою 6 792,04 грн. отримано боржником лише 06.09.2013 (а.с.179.)

З досліджених судом копій сторінок розносної книги для місцевої кореспонденції ДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим постанови про відкриття виконавчих проваджень № 37776663 та № 37776909 ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" отримано 08.05.2013; постанову про відкриття виконавчого провадження № 38131832 - 29.05.2013; постанову про стягнення у ВП 37776909 - 30.05.2013; постанови про відкриття виконавчих проваджень № 38634907 та № 38634987 - 10.07.2013; постанову про відкриття виконавчого провадження № 39718543 - 13.09.2013; постанов про відкладення у виконавчому провадженні № 39475063 - 13.09.2013; постанову про призупинення у виконавчому провадженні № 38131832 - 13.09.2013 (а.с.180-183)

Оспорені до суду постанови про накладення арештів на рахунки, відкриті ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" в банківських установах за вих. № № 03-21/8972- № 03-21/8974 від 04.10.2013 згідно відомостей, наявних у розносній книзі для місцевої кореспонденції ДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим, копії аркушів якої засвідчені відповідачем, отримані ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" 14.10.2013 (а.с.184).

Спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (також далі - Закон), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною першою статті 2 Закону визначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Так, відповідно до положень частини другої статті 2 Закону, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України від 24.03.1998 № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

За змістом статей 1, 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Отже, названими Законами визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері організації та діяльності державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, які в силу статті 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

Так, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб - це визначений законом в їх компетенції порядок, у якому здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, вони можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Приписи статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язують державного виконавця здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Реалізація наданих державному виконавцю прав та обов'язків, вчинення дій та прийняття рішень відповідно до частини першої статті 6 названого Закону зобов'язує державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Зокрема, з положень частини першої статті 17 згаданого Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, на підставі яких, відповідно до положень статті 19 цього Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження. Згідно пунктів 1 та 8 частини другої статті 17 цього Закону виконанню державною виконавчою службою підлягають виконавчі листи та рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу, у тому числі вимоги про сплату недоїмки, яка з положень частини четвертої статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є виконавчим документом.

За змістом частин першої та другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження, на вимогу частини п'ятої вказаної статті, надсилається не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно до частини першої статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З наданих суду доказів щодо своєчасності направлення (рекомендованою кореспонденцією не пізніше наступного дня від дати її прийняття) боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення з боржника заборгованості на користь стягувачів судом встановлено, що кожний документ, постановлений державним виконавцем, направлено боржнику з порушенням строків, передбачених частиною п'ятою статті 25 та частиною першою статті 31 Закону України "Про виконавче провадження", без дотримання вимог, передбачених Законом.

Відповідно до статті 35 Закону за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Таким чином, з аналізу зазначеної норми вбачається, що у разі відкладення виконавчого провадження, одночасно відкладається і перебіг строку, наданого державним виконавцем боржнику на добровільне виконання рішення суду.

Судом встановлено, сторонами не заперечується, що постанови про відкриття виконавчого провадження у кожному випадку отримані позивачем за спливом семиденного строку на добровільне виконання рішень, що зумовлювало до відкладення виконавчих дій на відповідний термін, - перебіг якого починався у кожному з випадків з наступного дня після отримання постанов про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, лише у виконавчому провадженні № 39475063 щодо стягнення з ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" на користь ОСОБА_3 заборгованості в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої здоров'ю в результаті дорожньо-транспортної пригоди, державним виконавцем 13.09.2013 повідомлено стягувача про відкладення виконавчих дій до 17.09.2013 (а.с.173).

Частиною першою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно частини першої статті 52 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах (частина друга статті 52 Закону).

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються (частина третя статті 52 Закону).

Приписами частини четвертої статті 52 Закону визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Водночас з положень частини п'ятої статті 52 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Тобто, за змістом вищеназваної статті Закону, державний виконавець зобов'язаний, дотримуючись вимог закону та прав боржника, встановити наявність пропозиції боржника щодо першочергового звернення стягнення на майно чи предмети, належні йому, задля погашення розміру заборгованості.

Відповідні положення знайшли своє підтвердження і в п. 3.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, за змістом якого у разі якщо державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження накладено арешт на майно, в тому числі на кошти боржника, до закінчення строку для самостійного виконання, боржник може запропонувати державному виконавцю списати кошти, необхідні для виконання рішення, з його рахунку та зарахувати їх на відповідний рахунок органу ДВС з подальшим перерахуванням стягувачу. У разі надходження відповідного звернення боржника державний виконавець невідкладно готує платіжні вимоги про примусове списання коштів з рахунку боржника та направляє до банку.

Судом встановлено, сторонами підтверджено, що державним виконавцем не пропонувалось боржнику визначити перелік та види майна, звернення стягнення на яке можливе у першу чергу. При цьому, державним виконавцем самостійно визначено майно, на яке звернення стягнення підлягає у першу чергу, тобто, в порушення вказаної норми відповідач позбавив боржника такого права.

Частиною першою другою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною третьою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Приписами частини першої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Як пояснював у судовому засіданні представник відповідача, на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим перебуває зведене виконавче провадження (ВП №38131832) про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Бахчисарайське автотранспортне підприємство № 14340" заборгованості на користь УПФУ в Бахчисарайському районі АР Крим та на користь ОСОБА_3, яка на даний час становить 301 563,63 грн., при цьому заходи звернення стягнення на майно боржника застосовані у вигляді арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та арешту коштів боржника, що знаходяться на рахунках у банках в межах суми 327 533,07 грн.

Згідно доводів представника відповідача щодо правомірності дій з накладення арештів на всі рахунки позивача в установах банків ним зазначено, що за даними ДПІ боржник має рахунки в АТ "Райффайзен банк Аваль" в м. Києві, МФО 380805, в АТ ОЩАДБАНК, МФО 324805 та в ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", МФО 320843, виставлені платіжні вимоги до яких повернуто з відмітками банків про відсутність коштів на рахунках, з огляду на що державним виконавцем у тому числі на майбутнє вжито реальних заходів щодо виконання рішень про стягнення коштів.

З досліджених судом постанов про арешт коштів боржника від 03.10.2013 у виконавчому провадженні № 38131832, встановлено, що державний виконавець відповідними постановами одночасно наклав арешт на кошти ПАТ "Бахчисарайське АТП №14340", що містяться в ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", МФО 320843, р/р № 26000026961, а також на грошові кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту, заборонивши списання кошів по розпорядженнях власника рахунків та заборонивши відчуження арештованих грошових коштів в розмірі 327533,07 грн. (а.с.11), що містяться в АТ "Райффайзен банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805 на рахунках: 26009187461, 26005199196, 2600778139 26007201877, 26009181036, 26007177149, 26009201875, 26007345841, 2604621615, а також на грошові кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту, заборонивши списання кошів по розпорядженнях власника рахунків та заборонивши відчуження арештованих грошових коштів в розмірі 327533,07 грн. (а.с.12), а також, що містяться в ВАТ ОЩАДБАНК, МФО 324805 на рахунках: № 26005302701238, 26006301701238, а також на грошові кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту, заборонивши списання кошів по розпорядженнях власника рахунків та заборонивши відчуження арештованих грошових коштів в розмірі 327533,07 грн. (а.с.13).

Тобто, як убачається з наведеного арешт коштів боржника здійснено державним виконавцем на загальну суму у 982 599,21 грн., що складає трикратний розмір від суми заборгованості, щодо якої подано виконавчі документи, що знаходяться на примусовому виконанні у виконавчому провадженні № 38131832, що на думку суду є неприпустимим.

Слід зазначити, що за приписами частини першої статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи.

На вимогу частини третьої статті 65 Закону державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Водночас, зі змісту частини першої статті 66 названого Закону у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Таким чином, аналіз наведених норм дає можливість суду зробити висновок, що під час звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи, державний виконавець повинен дотримуватися певної черговості стягнення, відповідно до якої арешту коштів на рахунках в банках передує арешт готівкових коштів, які знаходяться у касі боржника.

У разі відсутності або недостатності коштів, які знаходяться у касі боржника для погашення заборгованості, державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом і лише у разі недостатності таких коштів для погашення заборгованості, державний виконавець звертає стягнення на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним.

Відповідний порядок дій встановлений і Інструкцією з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 № 512/5, зокрема в розділі IV "Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника".

Судом встановлено, що державний виконавець після спливу строку для добровільного виконання рішення, визначеного постановою про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2013 не вчинив жодних, передбачених Законом, дій направлених на виконання власно винесеної постанови, у тому числі не прийняв рішення та не вчинив дій щодо арешту готівкових коштів, які знаходяться у касі боржника. Втім, приєднуючи виконавчі документи про стягнення заборгованості з боржника до зведеного виконавчого провадження державним виконавцем у зазначений період також не вчинено жодних послідовних дій, направлених на примусове вилучення готівки чи послідовних дій з арешту рахунків у різних банках, у разі відсутності готівкових коштів в касі боржника.

На переконання суду, такі дії відповідача не узгоджуються із забезпеченням дотримання прав та законних інтересів боржника та основною функцією державної виконавчої служби у вигляді задоволення вимог стягувачів.

Отже, відповідачем не тільки не дотримано порядку звернення стягнення на майно боржника, а й вчинено дії в порушення приписів Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, прийнятої на його виконання.

Слід також зазначити, що арешт коштів на рахунках боржника у банках, як захід звернення стягнення на майно боржника не може перевищувати розміру заборгованості за виконавчими документами, що знаходяться на виконанні.

Відповідні положення знайшли свої відображення і в приписах частини шостої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно до раніше згаданої частини третьої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" постановами державного виконавця може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

В даному випадку суд приходить до висновку, що дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", тому що арешт накладений постановами від 03.10.2013, на майно (грошові кошти на рахунках у банківських установах), яке значно перевищує суму боргу ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" перед ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим.

Як вбачається з матеріалів справи дії державного виконавця є не співрозмірними по відношенню до боржника. Як вказано в Законі України "Про виконавче провадження" арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення, а не на все майно що багаторазово перевищує суму боргу.

Зважаючи на вищевикладене, ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим діяв не у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією про вчинення виконавчих дій, оскільки вищевказаними рішеннями суб'єкта владних повноважень порушені права позивача.

Окрім того, суд зазначає, що державним виконавцем накладено арешт на розрахунковий рахунок № 2604621615 в АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, на який перераховуються цільові кошти для соціальних виплат Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що підтверджується довідкою АТ "Райффайзен банк Аваль" від 29.10.2013 № 02-376/79-1033 (а.с.64).

З цього приводу суд зазначає, що згідно частини другої статті 21 Закону України від 18.01.2001 № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, а також відповідно до листа Національного банку України від 14.12.2010 №25-111/2972-22535 "Щодо відкриття страхувальниками-роботодавцями окремих поточних рахунків", банк відкриває окремий рахунок юридичній особі, в тому числі небанківській фінансовій установі за балансовим рахунком - 2604 "цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання".

Грошові кошти, які знаходяться на арештовану поточному рахунку № 2604621615 в АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, не є майном позивача, їх цільове призначення направлено виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, тобто найманим працівникам, на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідкою АТ "Райффайзен банк Аваль" від 29.10.2013 № 02-376/79-1033 (а.с.64).

Арешт цього рахунку не дає змоги отримати та використовувати кошти за цільовим призначенням відповідно до Закону України від 08.10.2010 2464-IV "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Щодо накладення відповідачем арешту на рахунок з якого проводяться операції з перерахування податків та зборів, виплат заробітної плати суд зазанчає, що право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у статтях 43, 46 Конституції України. Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом України від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР "Про оплату праці", Кодексом законів про працю України.

Нормами статті 12 Закону України "Про оплату праці" зі змінами та доповненнями та статті94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Аналогічна норма міститься в частині третій статті 15 Закону України "Про оплату праці".

Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Слід також вказати і на приписи пп. 87.3.8 п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України, за змістом яких не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, зокрема, кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

За таких підстав грошові кошти, які знаходяться на арештованому державним виконавцем рахунку № 26005199196, відкритому в АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, з якого проводяться операції з перерахування податків та зборів, виплат заробітної плати (а.с.172), не дають можливість перерахування коштів в рахунок погашення боргу не інакше як за їх цільовим призначенням.

Суд зазначає, що відповідач при винесенні постанови про арешт коштів позивача на рахунках у банках, користуючись наданими йому Законом повноваженнями, не перевірив і не встановив, чи відкрито позивачем рахунок у банку для зарахування страхових сум відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

Таким чином, державним виконавцем ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим у порушення наведених норм накладено у тому числі арешт на кошти, які виділені ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" для виплати соціальної допомоги застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, що є прямим порушенням норм чинного законодавства, яке передбачає заборону спрямування страхових коштів, зарахованих на окремий рахунок, зокрема, на стягнення на підставі виконавчих документів.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас, як то встановлено судом, протягом тижня (з 03.10.13 по 09.10.13) окрім дій по арешту всіх рахунків позивача у банках у трикратному розмірі від суми боргу, державним виконавцем накладено арешт також на весь автотранспорт боржника в кількості 35 одиниць, з яких: 31 - автобус, 2 - мікроавтобуси, 2 - легкових седани.

В силу вимог статей 11, 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець наділений правом накладати арешт на майно боржника, у тому числі транспортні засоби, в межах суми боргу, проте такі дії державного виконавця якнайменш повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначених в зазначеній частині третій статті 2 КАС України, яких повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частин першої, другої статті 11, частини першої статті 69 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача в повному обсязі, відповідачем суду не надано, тобто, відповідач правомірність винесеної постанови не довів, а отже позовні вимоги в частині скасування постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження також підлягають задоволенню.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представником позивача надано належні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позовні вимоги про скасування оскаржуваних постанов про накладення арешту коштів боржника (кошти боржника, що містяться в установах банку) та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (автотранспорт підприємства у кількості 35 одиниць), а відповідач будь-яких беззаперечних доказів належного дотримання вимог чинного законодавства суду не надав.

В частині вимог позивача щодо зобов'язання ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим зупинити виконавче провадження з примусового стягнення заборгованості за вимогами УПФУ в Бахчисарайському районі про сплату боргу № 563, № 794, № 881, № 1025, № 1471 та виконавчого листа № 103/961/2012, виданого Бахчисарайським районним судом АР Крим 13.08.2013, суд зазначає.

На вимогу пункту 4 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Так, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа може бути здійснено судом в разі оскарження до суду виконавчого документа, на підставі якого здійснюються виконавчі дії.

Водночас, судом не встановлено, а позивачем не надано жодних доказів, що будь-який із виконавчих документів, на підставі якого здійснюється виконавче провадження, приєднаний в зведене виконавче провадження № 38156561 зупинено будь-яким судом. Також суду не надано доказів того, що УПФУ в Бахчисарайському районі прийнято рішення про зупинення стягнення по вимогам про сплату недоїмки.

Звернення до суду із вимогами про оскарження дій державного виконавця, вчинених під час здійснення примусових дій з виконавчого провадження не може бути підставою для зупинення виконавчого провадження відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі з підстав того, що судом не надається оцінка виконавчим документам, на підставі яких може бути здійснено судом зупинення стягнення.

В частині доводів позивача відносно зупинення виконавчого провадження на підставі постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.06.2013 у справі № 801/5999/13-а, відповідно до якої з ПАТ "Бахчисарайське АТП №14340" стягнуто заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 331 357,90 грн. згідно вимог УПФУ в Бахчисарайському районі АРК про сплату боргу № 794 від 04.04.2013 на суму 65543,08 грн., № 563 від 01.03.2013 на суму 42869,23 грн., № 532 на суму 161806,37 грн. суд зазначає.

Посилання представника позивача на вирішення в рамках вказаної справи питання про надання розстрочки заборгованості не є належним доказом щодо зупинення Окружним адміністративним судом АР Крим у справі № 801/5999/13-а стягнення на підставі виданого виконавчого листа, оскільки це є правом суду та обов'язком для державного виконавця, у разі його звернення до суду. Як зазначив представник позивача питання про надання розстрочки зі сплати заборгованості, розмір якої визначено Окружним адміністративним судом АР Крим у справі № 801/5999/13-а, ініційовано саме позивачем, утім суду не надано судового рішення, яким зупинено стягнення на підставі виконавчого документа, оскільки у справі № 801/5999/13-а ще не видано виконавчий документ, а справ а знаходиться на апеляційному розгляді в Севастопольському апеляційному адміністративному суді.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відповідача знаходяться виконавчі документи, суми стягнення за якими включено до зведеного виконавчого провадження. Зокрема, такими виконавчими документами є вимоги УПФУ в Бахчисарайському районі про сплату недоїмки від 04.04.2013 № 794 на суму 65 543,08 грн. та від 01.03.2013 № 563 на суму 42 869,23 грн., які УПФУ в Бахчисарайському районі включило до розміру позовних вимог про стягнення в адміністративній справі № 801/5999/13-а.

Отже, дійсно матеріалами справи підтверджується подвійне стягнення однієї і тієї ж самої заборгованості з позивача, зокрема, за вимогами про сплату боргу від 01.03.2013 № 563 на суму 65 543,08 грн. та від 04.04.2013 № 794 на суму 42 869,23 грн., за якими відповідачем вже відкрито виконавче провадження постановами від 30.04.2013 та від 23.05.2013 відповідно, в той час як стягувач за цими виконавчими документами УПФУ в Бахчисарайському районі в травні 2013 року звертається до суду із позовом про стягнення суми боргу у ому числі за даними вимогами про сплату боргу № 794 та № 563, а судом прийнято рішення у справі № 801/5999/13-а про стягнення суми боргу, яка на день ухвалення рішення по цій справі переглядається Севастопольським апеляційний адміністративним судом.

Суд зазначає, що подвійне стягнення суми боргу за одними й тими самими документами - вимогами про сплату боргу № 794 та № 563, загальна сума стягнення за якими складає 108 412,31 грн., є неприпустимим, оскільки є грубим порушенням прав позивача, призводить до подвійного навантаження та заплутування органів, за допомогою яких відбувається таке стягнення (суди, Державна виконавча служба), примушує підприємство вживати заходи, направлені на захист порушених прав

Втім, обраний позивачем спосіб захисту у цій справі - зобов'язання ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим зупинити виконавче провадження з примусового стягнення заборгованості за вимогами УПФУ в Бахчисарайському районі про сплату боргу № 563, № 794, № 881, № 1025, № 1471 та виконавчого листа № 103/961/2012, виданого Бахчисарайським районним судом АР Крим 13.08.2013, є неналежним, а тому вимоги у цій частині позову задоволенню не підлягають.

Окрім цього, перевіряючи дотримання відповідачем вимог чинного законодавства щодо правомірності спірних постанов встановлено недотримання відповідачем при винесенні спірних постанов від 03.10.2013 та від 09.10.2013 вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, у зв'язку з тим, що в оскаржуваних постановах не зазначено, які виконавчі провадження увійшли до зведеного виконавчого провадження, тобто не дотримано реквізитів документу.

Згідно пункту 1.5 названої Інструкції під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до підпункту 1.5.1 пункту 1.5 вказаної Інструкції постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити:

а) вступну частину із зазначенням:

назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;

найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову;

назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);

за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене;

б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову);

в) резолютивну частину із зазначенням:

прийнятого рішення державного виконавця;

прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови;

строку і порядку оскарження постанови.

Судом встановлено, що постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного Чернейкіної Т.І., затверджені начальником ВДВС Бахчисарайського РУЮ АР Крим Капустіною О.Б. від 03.10.2013 про арешт грошових коштів боржника - ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" та від 09.10.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, в порушення вищевказаних норм не містять інформації щодо того, які виконавчі провадження увійшли до зведеного виконавчого провадження, що суперечить вимогам вищевказаної Інструкції. Однак, суд зазначає, що дані обставини, будучи підтвердженими у судовому засіданні, не спростовують законності самих постанов про арешт грошових коштів та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в цілому.

За таких обставин суд вважає, що у випадку задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування постанов відповідача про арешт грошових коштів та арешт майна боржника - ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340", права позивача захищені у повному обсязі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ПрАТ "Бахчисарайське АТП № 14340" до ВДВС Бахчисарайського РУЮ в АР Крим про визнання протиправними та скасування постанов, спонукання до виконання певних дій підлягає задоволенню частково, - в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. В решті вимог позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

З положень частини третьої статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Розмір судового збору відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" за подання до адміністративного позову адміністративного позову немайнового характеру складає 68,82 грн.

Однак, приймаючи до уваги, що правило щодо стягнення судового збору відповідно до задоволених вимог не поширюється на спори немайнового характеру, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 68,82 грн., на користь позивача у повному розмірі.

В судовому засіданні 21.11.2013 проголошені вступна та резолютивна частини постанови. У повному обсязі постанову складено 26.11.2013.

Керуючись статтями 11, 69, 94, 160 - 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим від 03.10.2013 про арешт коштів боржника - Приватного акціонерного товариства "Бахчисарайське автотранспортне підприємство № 14340", якою накладено арешт на кошти, що містяться в ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", МФО 320843, р/р № 26000026961, а також на грошові кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту, та належать боржнику у межах суми 327 533,07 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим від 03.10.2013 про арешт коштів боржника - Приватного акціонерного товариства "Бахчисарайське автотранспортне підприємство № 14340", якою накладено арешт на кошти, що містяться в АТ "Райффайзен банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805 на рахунках: № 26009187461, № 26005199196, № 2600778139, № 26007201877, № 26009181036, № 26007177149, № 26009201875, № 26007345841, № 2604621615, а також на грошові кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту, та належать боржнику у межах суми 327 533,07 грн.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим від 03.10.2013 про арешт коштів боржника - Приватного акціонерного товариства "Бахчисарайське автотранспортне підприємство № 14340", якою накладено арешт на кошти, що містяться в ВАТ ОЩАДБАНК, МФО 324805 на рахунках: № 26005302701238, № 26006301701238, а також на грошові кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту, та належать боржнику у межах суми 327 533,07 грн.

5. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції АР Крим від 09.10.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою у виконавчому провадженні № 38131832 накладено арешт на весь автотранспорт, що належить Приватному акціонерному товариству "Бахчисарайське автотранспортне підприємство №14340" в кількості 35 одиниць, а саме: 31 автобус, 2 мікроавтобуси, 2 у межах суми стягнення в розмірі 327 533,07 грн. та заборонено здійснювати відчуження майна у вигляді переліченого автотранспорту.

6. В решті позовних вимог відмовити.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Бахчисарайське автотранспортне підприємство № 14340", ідентифікаційний код юридичної особи 03114690, судовий збір в розмірі 68 (шістдесят вісім) гривень 82 копійки.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова