Ухвала

від 19.11.2013 по справі 813/3390/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р. Справа № 876/11716/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Дутки І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року у справі за позовом ТзОВ «Фієста-Фантастика» до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

У квітні 2013 року ТзОВ «Фієста-Фантастика» звернулося з позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач вказував, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Фієста-Фантастика» за результатами якої складено акт №282/22-20/23268581 від 27.03.2013 року.

Актом перевірки встановлено наступні порушення позивача:п. 138.2, 138.10 ст. 138, п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємств, що підлягають сплаті до бюджету на загальну суму 20 534,15 грн. в т.ч. 1 квартал 2012 року на суму 3714,17 грн., 2 квартал 2011 року на суму 5075,35 грн., 3 квартал 2012 року на суму 5038,22 грн., 4 квартал на суму 6706,40 грн.; п. 198,2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 17 629,00 грн.;п. 121.1 ст. 121 ПК України не надання платником податків оригіналів документів.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 11.04.2013 року №0000582220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 20 534,15 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 5133,53 грн.; від 11.04.2013 року №0000622220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 17 629,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 4407,00 грн.; від 11.04.2013 року №0000632220 із штрафною санкцією в розмірі 510,00 грн. за порушення п. 121.1 ст. 121 ПК України.

Вважаючи дії по проведенню перевірки та прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду та просив їх скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо проведення перевірки ТзОВ «Фієста-Фантастика», що були вчинені по відношенню до позивача з 12.03.2013 року по 20.03.2013 року під час проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Фієста-Фантастика». Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013 року №0000582220, №0000622220, №0000632220.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.02.2013 року за № 2028/22-40 відповідач направив ТзОВ «Фієста - Фантастика» лист про надання інформації та її документальне підтвердження, який Товариством отримано 22.02.2013.

У відповідь на вищезгаданий лист, товариством, 07.02.2013, року до ДПІ у Галицькому районі м. Львова наручно подано пакет (коробку) відповідних документів із товарно-транспортною накладною «НОВОЇ ПОШТИ» (ФОП ОСОБА_1) №59000006172966 із зазначенням адреси, а саме: АДРЕСА_1 (як зазначено у листі).

На виконання вказівки виконавця листа від 19.02.2013 року, працівник аудиторської фірми, що обслуговує Товариство, ОСОБА_2, залишив згадані документи в модератора ДПС у Львівській області (черговому працівнику ДПС). Факт подання документів до ДПС у Львівській області 07.03.2013 року, позивач підтвердив актом від 12.03.2013 р. складеним представником .позивача та працівника ДПІ у Галицькому районі м. Львова - головною інспектора Бучин О.А.

Відповідно до п. п. 78.1.1 п. 78 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, яке оформляється наказом про її проведення, та за наявності обставин, для; проведення такої перевірки. Зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням ,якого покладено на органи державної податкової, ^служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовим запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з наказу від 11.03.2013 року підстави для проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Фієста Фантастика» відсутні, а також відсутні обставини на її проведення передбачених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, оскільки протягом 10 робочих днів позивачем виконано вимоги п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК та надано відповідачу письмові пояснення та документальні підтвердження на лист від 19.02.2013 року № 2028/22-40.

Таким чином у відповідача були відсутні правові підстави для проведення позапланової перевірки.

Крім того, судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області в період з 12.03.2013 року по 18.03.2013 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Фієста - Фантастика», ЄДРПОУ 23268581 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №282/22-20/23268581 від 27.03.2013 року.

Актом перевірки встановлено наступні порушення позивача:п. 138.2, 138.10 ст. 138, п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємств, що підлягають сплаті до бюджету на загальну суму 20 534,15 грн. в т.ч. 1 квартал 2012 року на суму 3714,17 грн., 2 квартал 2011 року на суму 5075,35 грн., 3 квартал 2012 року на суму 5038,22 грн., 4 квартал на суму 6706,40 грн.; п. 198,2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 17 629,00 грн.;п. 121.1 ст. 121 ПК України не надання платником податків оригіналів документів.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 11.04.2013 року №0000582220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 20 534,15 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 5133,53 грн.; від 11.04.2013 року №0000622220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 17 629,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 4407,00 грн.; від 11.04.2013 року №0000632220 із штрафною санкцією в розмірі 510,00 грн. за порушення п. 121.1 ст. 121 ПК України.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про протиправність включено до складу витрат позивача витрати по оренді в управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлового приміщення за адресою м. Львів, вул. Театральна, 10 та завищення податкового кредиту.

З такими висновками податкового органу колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що 23.12.2011, року між ТзОВ «Фієста Фантастика» (далі - орендар) та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі - орендодавець) укладено договір оренди № Г-8081-11 (далі-договір) (а.с.29-30).

01.01.2012 року ТзОВ «Фієста-Фантастика» прийняла нежитлові приміщення першого

поверху для використання даного приміщення як арт-галерею, офіс, ,що підтверджується

актом прийому-передачі від 01.01.2012 року (а.с. 31).

Згідно розділом 1 договору, орендодавець передав орендарю, нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 28.6 кв. м., що знаходяться по вул. Театральній, 10 у м. Львові. Об'єкт оренди, що знаходяться на балансі Львівського міського комунального підприємства «Айсберг» і належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності. Відповідно до істотних умов договору загальна сума річної орендної плати становить 96 000 грн., передача об'єкта оренди оформляється актом приймання - передачі.

Реальність господарських операцій між сторонами договору підтверджується наступними документами: рахунками орендодавця за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року №№ СФ-0001428, СФ-2892, СФ-0004597, СФ-0006309, СФ-0008102, СФ-0009959, СФ-0011877, СФ-0013720, СФ-0015572, СФ-0017411, СФ-0019105, СФ-0020742; платіжними дорученнями позивача за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року №№1526, 1491, 1457, 1456, 1433, 1434, 1415, 1389, 1367, 1333, 1314, 1271; актами про виконання робіт за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року №№ ОУ0019372, ОУ0017662, ОУ0015822, ОУ0013956ОУ0012107, ОУ0010168, ОУ0008306, ОУ006503, ОУ004771, ОУ004771, ОУ003050, ОУ0001564.

Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради надано позивачу оригінали и податкових накладних від 29.02.2012 року №3096, від 31.03.2012 року №5031, від31.05.2012 року №8816, від 31.05.2012 року №8817, від 30.06.2012 року №10805, від 18.06.2012 року №9075, від 31.07.2012 року №12861, від 31.08.2012 року №14847, від 30.09.2012 року №16818, від 31.10.2012 року №18762, від 31.12.2012 року №22282.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з контрагентом є безпідставними.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вже зазначалось вище, згідно з п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості витрат по оренді нежитлового приміщення не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства позивачем.

Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Судом на підставі зібраних у справі належних та допустимих доказів встановлено дійсність господарських операцій.

Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради укладено договір оренди, факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що отримані позивачем податкові накладні містять всі необхідні реквізити вказані у п.201.1 ст. 201 ПК України.

Жодних зауважень до первинних документів у акті перевірки від 27.03.2013 року №282/22-20/23268581 відповідачем не зафіксовано.

Зібрані по справі докази свідчать про те, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень від 11.04.2013 року №0000582220 та №0000622220.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.04.2013 року №00632220, то слід зазначити про відсутність порушень з боку позивача, оскільки останній, на вимогу податкового органу, надав всі первинні документі, що підтверджується актом від 12.03.2013 року, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З врахуванням викладеного судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року у справі №813/3390/13-а - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.11.2013 року