Постанова

від 06.11.2013 по справі 913/929/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 913/929/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. - доповідача,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_4

на рішення господарського суду Луганської області

від 29.04.2013 року

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року

у справі № 913/929/13

господарського суду Луганської області

за позовом Малого приватного підприємства "Агро"

до Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_4

про стягнення 526 380 грн.

за участю представників:

позивача - не з"явились

відповідача - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В березні 2013 року Мале приватне підприємство "Агро" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 526 380 грн., як безпідставно набутих, та судових витрат.

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.04.2013 року (суддя Вінніков С.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року (судді: Скакун О.А., Колядко Т.М., Ушенко Л.В.), позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 526 380 грн. та судовий збір.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими актами, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що в період з 15.10.2010 року по 20.11.2012 року позивачем платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи, перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 526 380 грн., в призначенні платежу яких зазначено: "за матеріали згідно рахунків…, ПДВ - немає".

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару, позивач звернувся до останнього з претензією від 26.01.2013 року про повернення отриманих грошових коштів у 10-денний строк (а.с. 21).

Звертаючись з позовом, Мале приватне підприємство "Агро" послалось на положення статті 1212 ЦК України та вказало, що зазначені грошові кошти є безпідставно набутими відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено договір постачання у спрощений спосіб, зобов'язання за яким відповідачем не виконано, що є підставою для повернення сплаченої позивачем передплати на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд, погодившись з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог про повернення відповідачем Малому приватному підприємству "Агро" передплаченого розміру грошових коштів, виходив з інших мотивів, застосувавши до даних правовідносин норми статті 1212 ЦК України.

Так, суд апеляційної інстанції вірно вказав на необхідність повернення позивачу сплачених грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України, як безпідставно набутих, з огляду на відсутність факту щодо наявності зобов"язально-правових відносин між сторонами на вказану суму та виставлених рахунків відповідача.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вказаною нормою визначені загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку з так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

Зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Підставою виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому, поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (здійснення будь - яких неправомірних діянь з метою отримання безпідставного збагачення).

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, в свою чергу, не надав належних доказів на підтвердження факту підставного збереження отриманих від позивача грошових коштів у вказаному розмірі.

Висновок суду апеляційної інстанції про виникнення у відповідача зобов'язання щодо повернення безпідставно набутого майна відповідає вимогам статті 1212 ЦК України, оскільки зазначені правовідносини виникають з моменту безпідставного збагачення набувача незалежно від того, знав він чи міг знати про безпідставність набуття майна.

З огляду на встановлення апеляційним господарським судом факту відсутності між сторонами договірних відносин, предметом яких є грошові кошти у розмірі 526 380 грн., Донецький апеляційний господарський суд правильно встановив, що перераховані Малим приватним підприємством "Агро" грошові кошти у вказаному розмірі отримані Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 без достатніх правових підстав, а, відтак, підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.

Оскільки помилкове застосування місцевим господарським судом норм матеріального права не призвело до прийняття неправильного рішення по суті, висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції грунтується на законі.

Доводи скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

В зв"язку з зазначеним, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийнята постанова апеляційної інстанцій відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2013 року у справі № 913/929/13 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.С. Самусенко