Постанова

від 12.11.2013 по справі 27/28

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 27/28 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні

скарги Генеральної прокуратури України

та Товариства з обмеженою відповідальністю „Імперово Фудз"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 внресня 2013 року

у справі № 27/28

господарського суду міста Києва

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави

в особі 1.Кабінету Міністрів України

2.Державного територіально - галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця "

до 1.Міністерства інфраструктури України

2.Фонду державного майна України

3.Державної адміністрації залізничного транспорту України „Укрзалізниця"

4.Вікритого акціонерного товариства „Лізингова компанія „Укртранслізинг"

5.Товариства з обмеженою відповідальністю „Сучасні технології та інвестиції"

6. Товариства з обмеженою відповідальністю „Імперово Фудз"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1.Товариство з обмеженою відповідальністю „Л.І.Т. Груп"

2.Головне управління комунальної власності Київської міської державної адміністрації

про визнання недійсним угод, рішення зборів, статуту та витребування майна

за участю представників

позивачів - 1. не з'явився 2. не з'явився

відповідачів - 1. Лозовський О.М. 2. Демиденко О.А. 3. не з'явився

4. не з'явився 5. не з'явився 6. Бабій В.В.

третіх осіб 1. не з'явився 2. не з'явився

прокуратури Романов Р.О.

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2005 року господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі № 27/28, яким позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Міністерства транспорту та зв'язку України, Фонду державного майна України, Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця", Відкритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології та інвестиції" про визнання недійсними угод, рішення зборів, статуту та витребування майна задоволено частково.

03 серпня 2012 року відповідач - 4 звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення господарського суду міста Києва року від 17 серпня 2005 року у справі № 27/28 за нововиявленими обставинами, в якій просить суд прийняти заяву про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 17 серпня 2005 року у справі № 27/28 за нововиявленими обставинами, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17 серпня 2005 року у справі № 27/28 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05 липня 2013 року (судді Нечай О.В., Бойко Р.В., Бондарчук В.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2013 року (судді Чорна Л.В., Гончаров С.А., ТищенкоО.В.) у справі № 27/28 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Генеральна прокуратура України звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05 липня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Імперово Фудз" також не погоджується з вищезазначеними рішенням та постановою та просить змінити мотивувальну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2013 року.

В обґрунтування зазначених вимог заявники касаційних скарг посилаються на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України №840 від 08 червня 1998 року схвалено пропозицію Міністерства транспорту та Міністерства промислової політики, погоджену з Фондом державного майна України про утворення лізингової компанії "Укртранслізинг" та визначено, що в якості одного з джерел формування державної частки статутного фонду компанії є амортизаційні відрахування Донецької та Придніпровської залізниць на оновлення залізничного рухомого складу в розмірі 20 млн. грн.

На виконання зазначеної постанови, між Фондом державного майна України та державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізниця" 27 грудня 1999 року укладено договір №431 про взаємодію по створенню ВАТ "ЛК "Уктранслізинг", відповідно до умов якого Укрзалізниця зобов'язалася передати для створення статутного фонду компанії за рахунок амортизаційних відрахувань Донецької та Придніпровської залізниць на оновлення залізничного рухомого складу внесок на загальну суму 20 млн. грн., в т.ч. грошові кошти в сумі 2 млн. грн. та рухомий склад на суму 18 млн. грн., а також взяти на себе обов'язки засновника зі сторони держави і нести повну відповідальність за їх виконання, а Фонд, в свою чергу, зобов'язався виступити учасником компанії і діяти в інтересах Укрзалізниці.

Постановою Кабінету Міністрів України №788 від 11 липня 2001 року до постанови №840 внесено зміни, згідно з якими зобов'язано Міністерство транспорту та Фонд державного майна України забезпечити збільшення державної частки статутного фонду компанії не менш як на 200 млн. грн. за рахунок власних коштів і майна залізниць та розміщення на договірних засадах замовлення на виготовлення літаків.

На виконання зазначеної постанови, наказу Мінтрансу №817 від 23 листопада 2001 року, рішення 33 засідання Ради Укрзалізниці від 23 листопада 2001 року щодо збільшення державної частки статутного фонду компанії не менш як на 200 млн. грн., 23 листопада 2001 року між Фондом та Укрзалізницею укладено додаткову угоду №1 до договору №431 від 27 грудня 1999 року, відповідно до якої Укрзалізниця зобов'язалася забезпечити за рахунок коштів і майна залізниць оплату 2 млн. простих іменних акцій компанії додаткового випуску номінальною вартістю 100 грн. загальною номінальною вартістю 200 млн. грн.

Постановою Кабінету Міністрів України № 351 від 17 березня 2003 року внесено зміни до постанови №840, згідно з якими зобов'язано Міністерство транспорту та Фонд державного майна України забезпечити збільшення державної частки статутного фонду компанії за рахунок власних коштів та рухомого складу залізниць до 630млн. грн., у тому числі за рахунок рухомого складу залізниць на суму не менше 230млн. грн. для розміщення на договірних засадах замовлення на виготовлення літаків та оновлення рухомого складу залізниць на умовах лізингу.

Наказом Міністерства транспорту України від 08 липня 2003 року № 503 виконання зазначеного обов'язку покладено на підпорядкований орган - Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця" та визначено, що вже сформована державна частка майна статутного фонду Компанії становить 220000000,00 грн.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року № 351 та наказу Міністерства транспорту України від 08 липня 2003 року №503 між Фондом державного майна України та Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізниця" 09 липня 2003 року укладено Додаткову угоду №2 до Договору про взаємодію по створенню Відкритого акціонерного товариства - лізингові компанії "Укртранслізинг" № 431 від 27 грудня 1999 року, відповідно до умов якої Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця" зобов'язалась забезпечити за рахунок власних коштів та рухомого складу залізниць оплату 4100000 простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства "Лізингової компанії "Укртранслізинг" додаткового випуску номінальною вартістю 100,00 грн., загальною номінальною вартістю 410000000,00грн., з дотриманням встановлених строків підписки, умов передплати і оплати акцій третьої емісії.

Наказом Міністерства транспорту України № 1018 від 29 грудня 2003 року з балансу Міністерства на баланс Державного територіально-господарського об'єднання "Південно-Західна залізниця" передано адміністративний будинок по вулиці Щорса, 7\9 у м. Києві.

Доповненням № 1 від 05 березня 2004 року до Додаткової угоди № 2 від 09 липня 2003 року передбачено проведення часткової оплати акцій шляхом передачі будівлі, розташованої у м. Києві по вул. Щорса, 7\9, за вартістю, визначеною незалежною оцінкою у сумі 11041400,00 грн.

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу акцій №3-А\560 від 21 липня 2003 року Компанія продала Фонду державного майна України пакет акцій третьої емісії у кількості 4100000,00 штук за номінальною вартістю по 100 грн. за одну акцію.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 01 квітня 2004 року п. 4.2 Договору купівлі-продажу акцій № 3-А\560 від 21 липня 2003 року викладено у редакції, згідно з якою передбачено, що оплата акцій здійснюється покупцем (Фонд державного майна України, що діє в інтересах Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця") за рахунок коштів та майна залізниць на загальну суму 410000000,00 грн. таким чином:

- не менш як 210000000,00 грн. сплачується шляхом передачі рухомого складу залізниць, вартість якого визначається незалежною експертною оцінкою;

- 11041400,00 грн. сплачується шляхом передачі нерухомого майна площею 3287,5кв.м., а саме: восьмиповерхова адміністративна будівля (літера "А") загальною площею 2925,2 кв.м., та нежитлові приміщення в житлових будинках (літера "Б") загальною площею 241,6 кв.м., та (літера "В") загальною площею 120,7 кв.м., що знаходяться на балансі Київської дистанції цивільних споруд та водопостачання Південно-західної залізниці, за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 7/9;

- залишок вартості акцій сплачується грошовими коштами залізниць.

01 квітня 2004 року ДТГО "Південно-західна залізниця" було передано, а Фондом державного майна України прийнято для подальшого внесення до статутного фонду Компанії спірне майно, що підтверджується актом приймання-передавання нерухомого майна, яке підлягає внесенню до статутного фонду Компанії в оплату акцій третьої емісії від 01 квітня 2004 року.

Згідно з Договорами купівлі-продажу нежилого приміщення від 29 листопада 2004 року Відкрите акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг" продала зазначене приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю "Л.І.Т. Груп", яке в подальшому передало його в якості внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології та інвестиції".

Відповідно до даних Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації, нежитловий фонд за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 7/9, нежилі будинки: (літера А), (літера Б) та (літера В) загальною площею 3290,3 кв. м. на праві власності зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРОВО ФУДЗ".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволені позовних вимог, оскільки спірне майно вибуло із володіння держави у встановленому законодавством порядку та за наявності волі осіб, уповноважених на розпорядження таким майном, що свідчить про відсутність обставини, з якими приписи ст.ст. 330, 388 Цивільного кодексу України передбачають можливість витребування майна у добросовісного набувача (ТОВ "Імперово Фудз").

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

За статтею 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" є добросовісним набувачем в силу частини 1 статі 388 ЦК України, оскільки належних доказів того, що товариство є особою, яка знала чи могла знати про те, що особа, у якої річ придбано, не має права її відчужувати, суду прокурором та позивачами не надано.

У відповідності до Статуту Відкритого акціонерного товариства - лізингова компанія "Укртранслізинг" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг") у новій редакції, затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ "Укртранслізинг" від 30 січня 2004 року, Відкрите акціонерне товариство - лізингова компанія "Укртранслізинг" засноване у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1998 року №840 "Про утворення лізингової компанії "Укртранслізинг" рішенням засновників згідно з укладеним Установчим договором від 27 грудня 1999 року.

Передача спірного майна до статутного фонду Компанії мала місце під час третьої емісії акцій Компанії, тобто, за наслідками прийняття рішення про збільшення такого фонду та відповідних часток учасників.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення виникнення спірних правовідносин) встановлено, що товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Статуту Компанії органами управління Товариством є: Загальні збори акціонерів, Наглядова Рада, Правління. Вищим органом є Загальні збори акціонерів.

За змістом п. 7.3 Статуту Компанії до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, внесення змін до статуту Товариства, у тому числі зміна розміру його статутного фонду.

Отже, збільшення статутного фонду Компанії не може залежати від прийняття відповідних постанов Кабінетом Міністрів України, а здійснюється лише за відповідним рішенням акціонерів такого товариства, одним із яких в даному випадку виступав Фонд державного майна України, що діяв в інтересах Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця".

Саме зазначеною особою і було на підставі доповнення №1 від 05 березня 2004 року до додаткової угоди №2 від 09 липня 2003 року до Договору №431 від 27 грудня 1999 року, додаткової угоди №1 від 01 квітня 2004 року до договору про купівлю-продаж акцій Компанії від 21 липня 2003 року №3-а/560, наказу Міністерства транспорту України від 27 квітня 2004 року №353 отримано від ДТГО "Південно-Західна залізниця" та здійснено передачу спірного майна до статутного фонду Компанії в якості оплати простих іменних акцій Компанії, що підтверджується актом приймання-передавання нерухомого майна, яке підлягає внесенню до статутного фонду Компанії в оплату акцій третьої емісії від 01 квітня 2004 року.

Із змісту п. 5 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992 року №2558-ХІІ, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань бере участь у створенні спільних підприємств, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю.

Пунктом 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Відповідно до п. 2 наведеного Декрету Міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень, зокрема: здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна; дають згоду Фондові державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю.

За змістом п. 4 Положення про Міністерство транспорту України, затвердженого Указом Президента України від 11 травня 2000 року №678/2000, Мінтранс України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства.

З огляду на викладені положення підстави вважати наявним перевищення повноважень Міністерством транспорту України, як центрального органу виконавчої влади, на який покладено функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, при видачі наказу від 08 липня 2003 року №503, яким доручено Державній адміністрації залізничного транспорту України забезпечити збільшення державної частки статутного фонду Компанії за рахунок коштів та майна залізниць, передачі на баланс ДТГО "Південно-західна залізниця" спірного майна (наказ від 29 грудня 2003 року №1018) та погодження в подальшому наказом від 27 квітня 2004 року №353 передачі такого майна Фонду державного майна України для внесення його до статутного фонду Компанії відсутні.

Наведене свідчить про безпідставність вимоги прокурора про визнання п. 2 наказу Міністерства транспорту України від 08 липня 2003 року №503 у частині оплати акцій Компанії третьої емісії майном залізниць.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про власність" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Згідно із п.п. 4.2, 4.3 Статуту ДТГО "Південно-західна залізниця", затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 25 листопада 2002 року №847, майно залізниці є державною власністю і належить їй на праві повного господарського відання. Здійснюючи прав повного господарського відання Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд за погодженням з Органом управління майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. Джерелами формування майна Залізниці є, зокрема, майно, передане Залізниці центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Таким чином, Державним територіально - галузевим об'єднання „Південно-Західна залізниця", з огляду на наявність погодження Міністерства транспорту України правомірно в межах визначених повноважень, було передано Фонду державного майна України спірне майно для подальшого його внесення до статутного фонду Компанії.

Наведені обставини свідчать, що спірне майно було передано до статутного фонду Компанії державним підприємством, якому таке майно належало на праві повного господарського відання (ДТГО "Південно-західна залізниця") за згодою центрального органу управління таким майном (Міністерство транспорту України) та за погодженням з Фондом державного майна України (оскільки саме Фонд безпосередньо передавав це майно), тобто, у відповідності до приписів чинного на той момент законодавства України (в т.ч. Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", Тимчасового положення про фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992 року №2558-ХІІ, Закону України "Про власність"), а тому підстави вважати, що такі дії вказаних осіб вчинені з порушенням положень постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 1998 року №840, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року № 351, відсутні.

При цьому, слід зазначити, що в розумінні положень Закону України "Про приватизацію державного майна", Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", Тимчасового положення про фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07 липня 1992 року №2558-ХІІ, та з огляду практику вирішення судами відповідних спорів (постанова Вищого господарського суду України від 17 липня 2007 року №34/414) внесення державного майна до статутного фонду товариства в якості оплати своєї частки не є відчуженням такого майна, а тому положення приватизаційного законодавства України не поширюються на такі відносини.

Також є безпідставним посилання прокурора на те, що внесення спірного майна до статутного фонду Компанії суперечить положеннями ст. 5 Закону України "Про залізничний транспорт", оскільки останнім не надано доказів того, що спірне майно безпосередньо пов'язано з діяльністю ДТГО "Південно-західна залізниця" та використовується ним для виконання своїх обов'язків щодо організації перевезень вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом.

З огляду на викладене, прокурором належними та допустимим доказами не наведено та не доведено, які саме положення статті 203 Цивільного кодексу України порушені при укладені п. 1 додаткової угоди №2 від 09 липня 2003 року до договору №431 від 27 грудня 1999 року; п. 1 доповнення №1 від 05 березня 2004 року до додаткової угоди №2 від 09 липня 2003 року, п. 4.2 договору №3-А/560 від 21 липня 2003 року, п. 1 додаткової угоди №1 від 01 квітня 2004 року до договору №3-А/560 від 21 липня 2003 року, і на підставі чого в порядку статті 215 Цивільного кодексу України мають бути визнані недійсними.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Імперово Фудз" залишити без задоволення.

3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2013 року зі справи № 27/28 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко