Постанова

від 27.11.2013 по справі 816/5905/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5905/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пехоті М.О.,

представника позивача - Яременко О.Є., Шендрик С.І.,

представника відповідача - Касумова О.О., Гаспарян С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" до Кременчуцької об'єднаної державної податково інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податково інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання на те, що ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Виробниче підприємство "Агротехмаш" в період виконання договорів укладених з ТОВ Агрофірма "Добробут" відповідали ознакам наведеним в п. 201.9 Податкового кодексу України. Стверджував, що за наслідками господарських операцій з вказаними товариствами було складено усі необхідні первинні бухгалтерські документи.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. У наданих до суду письмових просили відмовити в задоволенні адміністративного позову у зв'язку з тим, що позивачем на перевірку не було надано договори укладені з ТОВ ВТП "Агротехмаш", ТОВ "Монолітбудкомплект", та товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) складені за результатом господарської діяльності з ТОВ ВТП "Агротехмаш".

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" 07.10.2003 зареєстровано Козельщинською районною державною адміністрацією Полтавської області та є платником податку на додану вартість.

В період з 20.05.2013 по 24.05.2013 Кременчуцькою ОДПІ було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" з питань здійснення фінансово-господарських операцій та формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ виробниче Підприємство "Агротехмаш" за вересень 2012 року та ТОВ "Монолітбудкомплект" за листопад 2012 року.

Результати перевірки були оформлені актом № 9/1503/32682703 від 29.05.2013, яким зафіксовано порушення позивачем ст. 201 та ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в розмірі 61 100,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 00001315008/16147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 76 365,34 грн. (в тому числі за основним платежем в сумі 61 092,28 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 15 273,06 грн.).

З вимогою про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 11 вересня 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (виконавець) укладено договір про надання послуг навантаження цукрового буряку № 11/0912/9, за умов якого замовник доручає а виконавець бере на себе зобов'язання за завданням замовника надати послуги по навантаженню цукрового буряку, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю зазначені послуги.

Крім того, 08 лютого 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ Виробниче Підприємство "Агротехмаш" (виконавець) було укладено договір поставки № 10-12, за умов якого виконавець зобов'язується виготовити і передати у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити запчастини до сільськогосподарської техніки, в асортименті та кількості за попередньою домовленістю сторін, відповідно специфікації чи рахунків-фактур, що є невід'ємними частинами даного договору.

На підтвердження правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними підприємствами позивачем до суду надано: акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) рахунки-фактури, податкові накладні та видаткові накладні.

Вказані видаткові накладні та рахунки-фактуру та акти прийому-передачі виконаних робіт не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оскільки не містять інформацію осіб які їх підписали (не зазначено посади та прізвища ім'я та по-батькові вказаних осіб). У актах приймання-передачі не вказано згідно якого саме договору були надані послуги.

В судовому засіданні встановлено, що видаткові накладні не містять інформації про одержувача, а саме не вказано код ЄДРПО, банківські реквізити та місцезнаходження.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що ТОВ "Монолітбудкомплект" було виписано рахунок-фактури на суму 176 728,64 грн. згідно актів прийому-передачі виконаних робіт вартість робіт становить 206 193,46 грн., а по даткові накладні виписані на суму 383 604,43 грн. В свою чергу ТОВ Виробниче Підприємство "Агротехмаш" було складено видаткові накладені на суму 160 359,80 грн. у той час як податкові накладні виписано на суму 150 937,00 грн. а оплату здійснено на суму 177 660,00 грн.

Рахунки-фактури виписані ТОВ Виробниче Підприємство "Агротехмаш" та ТОВ "Монолітбудкомплект" на суму 29 464,82 грн., а ні на вимогу суд, а ні з власної ініціативи позивачем суду надано не було.

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що транспортування товару не здійснювалось, а відбувалось лише його переміщення на складі ТОВ Агрофірма "Добробут".

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля /пункт 11.1/.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів /пункт 11.5/. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1. Правил встановлено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних унеможливлює підтвердження факту отримання, руху ТМЦ та відповідно зв'язку їх з господарською діяльністю позивача.

Накладні на внутрішнє переміщення товару не можуть вважатися доказами транспортування придбаного товару. У зв'язку з чим вказані накладні відповідно до ст. 70 КАС України визнається судом неналежними доказами.

Таким чином суд приходить до висновку про не підтвердження реальності господарської операції, оскільки первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам чинного законодавств, щодо їх оформлення та відсутні докази транспортування придбаного товару від ТОВ ВТП "Агротехмаш" (м. Дніпропетровськ) на склад позивача (м. Кобеляки, Полтавської області).

Враховуючи, що надані позивачем документи на підтвердження фактичного отримання придбаного товару та наданих послуг не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, та відсутні докази транспортування товару придбаного у ТОВ ВТП "Агротехмаш", суд приходить до висновку про безпідставність віднесення витрат по придбанню товарів та послуг у ТОВ Виробниче Підприємство "Агротехмаш" та ТОВ "Монолітбудкомплект" до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція приймаючи оскаржуване рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2013 року.

Суддя С.С. Бойко