Ухвала

від 15.06.2015 по справі 816/5905/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року м. Київ К/800/10709/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року

у справі № 816/5905/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року у справі № 816/5905/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Агрофірма «Добробут» з питань здійснення фінансово-господарських операцій та формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Виробниче підприємство «Агротехмаш» за вересень 2012 року та ТОВ «Монолітбудкомплект» за листопад 2012 року, відповідачем складено акт від 29.05.2013 року № 9/1503/32682703, яким встановлено порушення ст. 201 та ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у розмірі 61 100, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 року № 00004315008/1614, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 76 365, 34 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу, що правочини укладені між позивачем та його контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених господарських операцій, а лише фіксують господарські операції позивача з його контрагентами.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Виробниче підприємство «Агротехмаш» згідно укладеного договору поставки та ТОВ «Монолітбудкомплект» згідно укладеного договору про надання послуг.

На підтвердження виконання вказаних умов договорів позивачем надано акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що надані позивачем документи на підтвердження фактичного отримання придбаного товару та наданих послуг не відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних бухгалтерських документів. Крім того, судами встановлено відсутність доказів транспортування товару придбаного у ТОВ Виробниче підприємство «Агротехмаш».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження виконання договірних зобов'язань з ТОВ Виробниче підприємство «Агротехмаш» та ТОВ «Монолітбудкомплект», колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірного формування позивачем даних податкового обліку по вказаним контрагентам.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут» відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 року у справі № 816/5905/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук