Ухвала

від 04.02.2014 по справі 816/5905/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р.Справа № 816/5905/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2013р. по справі № 816/5905/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

10 жовтня 2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" ( далі - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області ( далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовані та порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про обґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень позивача вимог діючого законодавства, та як наслідок, правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов"язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку що надані позивачем документи на підтвердження фактичного отримання придбаного товару та наданих послуг не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів. Таким чином, судом зроблено висновок про безпідставність віднесення витрат по придбанню товарів та послуг у ТОВ Виробниче Підприємство "Агротехмаш" та ТОВ "Монолітбудкомплект" до складу податкового кредиту. В зв"язку з чим, визначена позивачу податковим органом сума грошового зобов"язання є обґрунтованою, а спірне податкове повідомлення-рішення законним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" 07.10.2003 зареєстровано Козельщинською районною державною адміністрацією Полтавської області та є платником податку на додану вартість.

В період з 20.05.2013 по 24.05.2013 Кременчуцькою ОДПІ було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" з питань здійснення фінансово-господарських операцій та формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ виробниче Підприємство "Агротехмаш" за вересень 2012 року та ТОВ "Монолітбудкомплект" за листопад 2012 року.

Результати перевірки були оформлені актом № 9/1503/32682703 від 29.05.2013р . Виходячи із акту від 29.05.2013р. №9/1503/32682703 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ АФ «Добробут» (код за ЄДРП( 32682703) з питань здійснення фінансово-господарських операцій та формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Виробні Підприємство «Агротехмаш» (код 24242854) за вересень 2012р., ТОВ «Монолітбудкомплект» (код 34979064) за листопад 2012р. встановлено порушення ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 61092,28 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 00001315008/16147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 76 365,34 грн. (в тому числі за основним платежем в сумі 61 092,28 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 15 273,06 грн.).

ТОВ Агрофірма «Добробут» в порядку адміністративного оскарження зверталося із скаргами до Головного управляння Міндоходів у Полтавській області та Міністерства доходів і зборі України про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної ДПІ (Козельщинське відділення) від "12" червня 2013 року N 00004315008/1614, але у задоволенні скарг отримало відмову.

В зв"язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Так, згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, утому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на

баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ виробниче Підприємство "Агротехмаш" та ТОВ "Монолітбудкомплект" .

Так, 11 вересня 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (виконавець) укладено договір про надання послуг навантаження цукрового буряку № 11/0912/9, за умов якого замовник доручає а виконавець бере на себе зобов'язання за завданням замовника надати послуги по навантаженню цукрового буряку, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю зазначені послуги.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено в акті перевірки, в наданих під час перевірки актах прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) ТОВ «Монолітбудкомплект» не зазначено номер та дата договору про надання послуг; фактичине місце здійснення робіт по навантаженню цукрового буряка (зазаначено лише найменуванн замовника та його юридична адреса); відсутні посади, прізвища та ініціали осі відповідальних за здійснення господарських операцій, що не дає змогу їх ідентифікувати. ТОВ АФ «Добробут» не надано до перевірки договір про надання послуг.

Таким чином перевіркою не встановлено реальне проведення господарських операцій між ТОВ «Монолітбудкомплект» та ТОВ АФ «Добробут» у листопаді 2012 р.

Також, 08 лютого 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ Виробниче Підприємство "Агротехмаш" (виконавець) було укладено договір поставки № 10-12, за умов якого виконавець зобов'язується виготовити і передати у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити запчастини до сільськогосподарської техніки, в асортименті та кількості за попередньою домовленістю сторін, відповідно специфікації чи рахунків-фактур, що є невід'ємними частинами даного договору .

На виконання умов договору, ТОВ АФ «Добробут» в вересні 2012року було придбано у ТОВ ВТП «Агротехмаш" товарно-матеріальні цінності (корпуса, ролики, муфти, ножі дорізування, гайки та інше) про що свідчать видаткові накладні на загальну суму 160360.20грн.,а саме: в т. ч. ПДВ 26726,7грн.: № РН-264 від 16.09.2012 року на загальну суму 62700,00 грн., в т.ч. ПДВ 10450,00 грн.; № РН-265 від 06.09.2012 року на загальну суму 14390,40 грн. , в т.ч. ПДВ 2398,40 грн.; № РН-263 від 06.09.2012 року на загальну суму 18684,60 грн., в т.ч. ПДВ 3114,10 грн.; № РН-270 від 11.09.2012 року на загальну суму 30348,00 грн., в т.ч. ПДВ 5058,00 грн.; № РН-298 від 24.09.2012 року на загальну суму 9423,00 грн.. в т.ч. ПДВ 1570,50 грн.; № РН-297 від 24.09.2012 року на загальну суму 8692,20 грн., в т.ч. ПДВ 1448,70 грн.; № РН-303 від 26.09.2012 року на загальну суму 16122,00 грн., в т.ч. ПДВ 2687,00 грн.

На підтвердження факту оплати позивачем надано: платіжні доручення на загальну суму 97660,20грн.. а саме : № 200015182 від 28.09.2012р. на суму 8692,20 грн.; № 200015183 від 28.09.2012р. на суму 9423,00 грн.; № 200016153 18.10.2012р. на суму 18684.60 грн.; № 200016353 від 22.10.2012р. на суму 30348,00 грн, № 200017866 від 30.11.2012 року на суму 16122,00 грн.; № 200017867 від 30.11.2012р. суму 14390,40 грн.

На виконання умов договору, контрагентом виписано податкові накладні за вересень 2012 року на загальну суму 160360,2грн., в т. ч. ПДВ 26726,7грн.: а саме: № 11 від 06.09.2012р. на загальну суму 18684,60 грн., в т.ч. ПДВ 3114,10 грн.; № 12 від 06.09.2012р. на загальну суму 62700,00 грн., в т.ч. ПДВ 10450.00 грн.; № 13 від 06.09.2012р. на загальну суму 14390,40 грн., в т.ч. ПДВ 2398.40 грн.; № 19 від 11.09.2012р. на загальну суму 30348,00 грн., в т. ч. ПДВ 5058.00 грн.; № 48 від 24.09.2012р. на загальну суму 8692,20 грн., в т.ч. ПДВ 1448,70 грн.; № 49 від 24.09.2012р. на загальну суму 9423,00 грн., в т. ч. ПДВ 1570,50 грн.; № 55 від 26.09.2012р. на загальну суму 16122,00 грн., в т.ч. ПДВ 2687,00 грн.

Разом з тим, як було встановлено під час проведеної перевірки та знайшло своє підтвердження під час судового розгляду,ТОВ АФ «Добробут» не надано до перевірки первинні документи: договір укладений з ТОВ ВТП "Агротехмаш", товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжні доручення на суму 62700грн.

У зв'язку з не підтвердженням податкового зобов'язання ТОВ ВТП «Агротехмаш» за вересень 2012 року та податкового зобов'язання ТОВ «Монолітбудкомплект» за листопад 2012року по взаємовідносинах з ТОВ АФ «Добробут» та відсутністю у останнього первинних документів на підтвердження фактичного проведення господарських операцій, перевіркою встановлено неправомірне формування податкового кредиту на загальну суму 61092,28грн.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними підприємствами позивачем до суду надано: акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) рахунки-фактури, податкові накладні та видаткові накладні.

Вказані видаткові накладні та рахунки-фактуру та акти прийому-передачі виконаних робіт не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оскільки не містять інформацію осіб які їх підписали (не зазначено посади та прізвища ім'я та по-батькові вказаних осіб). У актах приймання-передачі не вказано згідно якого саме договору були надані послуги, а саме видаткові накладні не містять інформації про одержувача, не вказано код ЄДРПО, банківські реквізити та місцезнаходження.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Монолітбудкомплект" було виписано рахунок-фактури на суму 176 728,64 грн. згідно актів прийому-передачі виконаних робіт вартість робіт становить 206 193,46 грн., а податкові накладні виписані на суму 383 604,43 грн. В свою чергу ТОВ Виробниче Підприємство "Агротехмаш" було складено видаткові накладені на суму 160 359,80 грн. у той час як податкові накладні виписано на суму 150 937,00 грн. а оплату здійснено на суму 177 660,00 грн.

Рахунки-фактури виписані ТОВ Виробниче Підприємство "Агротехмаш" та ТОВ "Монолітбудкомплект" на суму 29 464,82 грн. - позивачем суду надано не було.

Перевіряючи висновки податкового органу щодо відсутності факту транспортування придбаного позивачем товару, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як зазначив під час судового розгляду, представник позивача під час розгляду справи, транспортування товару не здійснювалось, а відбувалось лише його переміщення на складі ТОВ Агрофірма "Добробут"

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Частиною 2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних унеможливлює підтвердження факту отримання, руху ТМЦ та відповідно зв'язку їх з господарською діяльністю позивача. Накладні на внутрішнє переміщення товару не можуть вважатися доказами транспортування придбаного товару.

Також, згідно з пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення суми податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації , колегія суддів приходить до висновку про не підтвердження реальності господарської операції, оскільки первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам чинного законодавств, щодо їх оформлення та відсутні докази транспортування придбаного товару від ТОВ ВТП "Агротехмаш" (м. Дніпропетровськ) на склад позивача (м. Кобеляки, Полтавської області).

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентами не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»).

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність віднесення витрат по придбанню товарів та послуг у ТОВ Виробниче Підприємство "Агротехмаш" та ТОВ "Монолітбудкомплект" до складу податкового кредиту.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Добробут" - необґрунтовані, безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2013р. по справі № 816/5905/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О. Судді (підпис) (підпис) Калитка О.М. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 10.02.2014 р.