Постанова

від 27.11.2013 по справі 821/2107/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 р.Справа № 821/2107/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Градовського Ю.М. та Вербицької Н.В.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Сідєльнікової Єлизавети Ігорівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баярд" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Баярд" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ від 24 травня 2013 за №0003712200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 39194,72 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 9798,68 грн., і за №0003702200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14395,09 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 3598,77 грн..

В обґрунтування позовних вимог ТОВ зазначалося, що прийняття податкових повідомлень - рішень є передчасним, оскільки перевірка позивача була проведена на підставі ст.78.1.11 ПК України за наявності постанови слідчого органу, але слідчі дії ще не завершені, вирок суду відсутній, у зв'язку з чим податкова інспекція не мала права приймати спірні податкові повідомлення - рішення до набрання законної сили рішення суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Крім того, позивачем зазначено, що для перевірки ним було надано всі необхідні матеріали по взаємовідносинам з ПП "Мария" і доведено до ДПІ про факт вилучення первинних бухгалтерських документів щодо взаємовідносин з ТОВ "КГ "Інтеграл" у зв'язку з порушенням кримінальної справи відносно контрагента ТОВ "КГ "Інтеграл", а тому висновки відповідача про нікчемність укладених правочинів позивачем з контрагентами є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав неправомірними та скасував податкові повідомлення - рішення ДПІ від 24 травня 2013 за №0003712200 та за №0003702200.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до ст.78.1.11, ст.78.2 ПК України, на підставі Наказу ДПІ від 24 квітня 2013 року за №742 та направлення на перевірку від 24 квітня 2013 за №669.22.6 головним податковим ревізором-інспектором було проведено перевірку ТОВ.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ складено акт від 08 травня 2013 за № 2511/22.6/32479875, яким встановлено порушення ст.134.1, ст.138.1.1, ст.138.2, ст.139.1 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 39194,72 грн., у тому числі у ІІ кв. 2012 року - на 15115,31 грн., у ІІІ кв. 2012 р. - на 24079,41 грн.. Крім того, перевіркою встановлено порушення ст.185.1, ст.186.1, ст.188.1, ст.198.1, ст.198.2, ст.198.3, ст.200.1 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 14395,09 грн., у тому числі у квітні 2012 року на суму 11489,96 грн., у червні 2012 року на суму 2905,13 грн. та завищенню залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у серпні 2012 року на суму 20569,00 грн..

На підставі проведеної перевірки та в зв'язку з виявленими порушеннями ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 24 травня 2013 за №0003712200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 39194,72 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 9798,68 грн., і за №0003702200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14395,09 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 3598,77 грн..

Винесення зазначених податкових рішень і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги, суду першої інстанції виходив з того, що складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення забороняється до набрання законної сили рішенням суду у кримінальній справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Крім того, судом першої інстанції враховано, що позивачем до перевірки були надані податкові та видаткові накладні, договір на поставку товару, податкові декларації, виписки з банку та іншу необхідну первинну документацію, до яких ДПІ не висловила ніяких претензій щодо до їх оформлення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стосовно спірних правовідносин такими первинними документами можуть бути: договори поставки, акти прийому-передачі товарів, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, матеріали, які підтверджують фактичне перевезення товару та інші документи.

Також, згідно з п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Відповідно до п.198.3. цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ проводилась перевірка щодо господарських відносин позивача з ПП "Мария" та ТОВ "КГ "Інтеграл". На підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Мария" позивачем надано суду договір поставки нафтопродуктів від 02 квітня 2012 року за №0204/1, п. 3.1 якого зазначено, що продукція може бути поставлена покупцю на умовах Інкотермс 2000, а саме FCA склад постачальника, СРТ пункт призначення або DDP склад покупця, тобто, за наведеними категоріями товар може бути поставлений, як до складу ТОВ, так і до іншого пункту призначення вказаного покупцем.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що товар передається покупцю у кількості, зазначеній в заявках, на підставі яких постачальник виставляє покупцю рахунки-фактури та передає підтверджуючи поставку документи, а відповідно до п.1.3 договору якість продукції підтверджується паспортом якості виробника.

Разом з тим, позивачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи апеляційним судом не було надано жодних транспортних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, шляхових листів, договорів на перевезення та інших документів (в тому числі заявок на поставку, рахунків-фактур, паспортів якості товару), передбачених вказаним договором поставки, які підтверджують його виконання.

Також, матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних доказів оплати покупцем отриманих від ПП "Мария" та ТОВ "КГ "Інтеграл" товарів шляхом, зокрема, зарахування відповідних сум покупця на рахунки постачальників, такими доказами, на ряду з іншим, могли б бути платіжні доручення, виписки з банківських рахунків постачальника або покупця та інші матеріали.

Крім цього, відповідно до п.4.5 укладеного між позивачем та ПП "Мария" договору поставки від 02 квітня 2012 року приймання продукції по кількості та якості здійснюється покупцем згідно з Інструкцією "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року за №281/171/578/155 (далі Інструкція).

Згідно п.5.4.1 Інструкції, яка відповідно до п.1 є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України) перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363 ( z0128-98 ), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно з п.5.4.3 Інструкції маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Відповідно до п.6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Відповідно до п.7.5.6 - п.7.5.10 відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу.

Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

На вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення.

У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

В ході розгляду справи, не зважаючи на пропозиції суду, позивачем не було надано жодного доказу наявності у нього передбачених вказаною Інструкцією первинних документів щодо отримання, зберігання та реалізації нафтопродуктів, які є обов'язковими.

На підтвердження використання придбаних у ПП "Мария" нафтопродуктів у власній господарській діяльності позивачем було надано суду першої інстанції накладні, відповідно до яких, як стверджує ТОВ, ці нафтопродукти були в подальшому реалізовані ТОВ "Транссервіс Групп ЛТД" та ТОВ "Єврофліт".

Разом з тим, в ході розгляду справи позивачем також не було надано суду жодного, зазначеного вище обов'язкового первинного документа, яким регулюється облік реалізації нафтопродуктів.

Не було надано суду також і доказів зберігання у будь-якому місті придбаних у ПП "Мария" нафтопродуктів до моменту їх реалізації ТОВ "Єврофліт", оскільки з матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що придбане позивачем 17 квітня 2012 року дизельне пальне (р=0.835) (а.с.97) було реалізоване ТОВ "Єврофліт" 19 квітня 2012 року (а.с.100).

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції представник позивача вже стверджував, що придбані у ПП "Мария" нафтопродукти були використані для експлуатації належного ТОВ теплоходу "СВМ-3", але позивачем також не було надано належних доказів на підтвердження того, що саме отримані від вказаного контрагента нафтопродукти були використані таким чином.

З аналізу чинного податкового законодавства випливає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, як то: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів та інше, а тому відсутність достатніх доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність формування ТОВ витрат та податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних та інших доказів.

Колегія суддів вважає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама по собі не свідчить про його виконання сторонами, і за відсутності обов'язкових первинних документів не може вважатися безперечним доказом реальності здійснення відповідної господарської операції.

Крім того, обґрунтовуючи не надання первинної документації по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ "КГ "Інтеграл", ТОВ посилалося на вилучення відповідної документації за постановою старшого слідчого СУ УМВС України у Херсонській області майора міліції Свєтлова І.С. про проведення виїмки.

Разом з тим, з протоколу виїмки від 24 грудня 2012 року вбачається, що у ТОВ не вилучалися ані договір між ним та ТОВ "КГ "Інтеграл", ані банківські платіжні документи, ані передбачені Інструкцією обов'язкові первинні документи, ані документи зберігання отриманого товару, але, не зважаючи на це, такі документи не були надані ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду. Не було надано суду також жодного доказу на підтвердження використання позивачем у власній господарської діяльності придбаного у ТОВ "КГ "Інтеграл" товару.

На підставі викладеного, враховуючи всю сукупність доказів у справі, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем сформовано суми податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по господарських взаємовідносинах з ПП "Мария" та ТОВ "КГ "Інтеграл", в порушення ст.ст.138.1.1, 138.4, 138.6, ст.139.1.9 ПК України та ст.ст.198, 200 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, якій підлягає сплаті до бюджету в сумі 39194,72 грн., та завищенню залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у серпні 2012 року на суму 20569,00 грн..

Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч ПК України з огляду на положення п.86.9. ст.89 ПК України, згідно яких, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, колегія суддів вважає помилковим виходячи з такого.

Вважаючи оскаржувані повідомлення-рішення неправомірними суд першої інстанції виходив зі змісту п.86.9. ст.86 ПК України в редакції до 20 листопада 2012 року, згідно якої, дійсно, податкове повідомлення-рішення не може бути прийняте до винесення відповідного рішення суду по кримінальній справі.

Разом з тим, станом на момент проведення спірної перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в наведену статтю Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів" від 20 листопада 2012 року за № 5503-VI були внесені зміни, з аналізу яких випливає, що податкове повідомлення-рішення винесене за наслідками проведеної перевірки, призначеної згідно пп.78.1.11 ст.78 ПК України, може бути прийнято після відповідного судового рішення лише по відношенню до платника, стосовно якого розслідується кримінальне правопорушення, проте, з матеріалів справи, а саме постанови про проведення виїмки вбачається, що кримінальне провадження ведеться стовно посадових осіб ТОВ "КГ "Інтеграл", а тому враховуючи п.86.9 ст.89 ПК України в редакції від 20 листопада 2012 року колегія суддів вважає, що в контексті даної справи її дія не розповсюджується на позивача та не перешкоджає винесенню повідомлення-рішення стосовно нього.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, при ухвалені постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Баярд" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Н.В. Вербицька Ю.М. Градовський