Ухвала

від 18.03.2014 по справі 821/2107/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2014 р. м. Київ К/800/65747/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Баярд»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року

у справі №821/2107/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баярд» (надалі - ТОВ «Баярд»)

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС №0003712200 та №0003702200 від 24 травня 2013 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС №0003712200 та №0003702200 від 24 травня 2013 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Баярд" щодо дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "КГ "Інтеграл" у серпні 2012 року та з ПМП "Мария" у квітні та червні 2012 року та їх відображення в податковій звітності з податку на додану вартість за квітень, червень, серпень 2012 року та з податку на прибуток за ІІ та ІІІ квартали 2012 року.

За підсумками перевірки складено акт №2511/22.6/32479875 від 08 травня 2013 року, в якому зазначено порушення позивачем наступних норм законодавства:

- п.134.1 ст. 134 , пп.138.1.1 п.138.1 та п.138.2 ст. 138 , п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України , внаслідок чого занижено податок на прибуток;

- п. 185.1 ст.185, п. 186.1 ст.186, п. 188.1 ст.188, п. 198.1 , п.198.2 та п.198.3 ст.198, ст. 200.1 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість та завищено залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у серпні 2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідно до яких позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, колегія апеляційного суду цілком вірно та обґрунтовано виходила з наступного.

Так, в силу приписів п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших встановлених документів.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В даному випадку такими первинними документами можуть бути: договори поставки, акти прийому-передачі товарів, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, матеріали, які підтверджують фактичне перевезення товару та інші документи.

Положення п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів, у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України, та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Пункти 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачають, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної/контрактної вартості товарів/послуг, але не вище рівня визначених звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих/сплачених платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого/нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями або іншими подібними документами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Мария" позивачем надано суду договір поставки нафтопродуктів №0204/1 від 02 квітня 2012 року.

Згідно умов даного договору продукція може бути поставлена покупцю на умовах Інкотермс 2000 , а саме FCA склад постачальника, СРТ пункт призначення або DDP склад покупця, тобто, за наведеними категоріями товар може бути поставлений, як до складу ТОВ, так і до іншого пункту призначення вказаного покупцем. Товар передається покупцю у кількості, зазначеній в заявках, на підставі яких постачальник виставляє покупцю рахунки-фактури та передає підтверджуючи поставку документи, а якість продукції підтверджується паспортом якості виробника.

Разом з цим, ТОВ «Баярд» не було надано жодних транспортних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, шляхових листів, договорів на перевезення та інших документів, в тому числі заявок на поставку, рахунків-фактур, паспортів якості товару, передбачених вказаним договором поставки, які підтверджують його виконання. Також не було надано належних доказів оплати покупцем отриманих від ПП "Мария" та ТОВ "КГ "Інтеграл" товарів шляхом, зокрема, зарахування відповідних сум покупця на рахунки постачальників, такими доказами, на ряду з іншим, могли б бути платіжні доручення, виписки з банківських рахунків постачальника або покупця та інші матеріали.

В свою чергу, згідно п.4.5 договору поставки №0204/1 від 02 квітня 2012 року укладеного між позивачем та ПП "Мария", приймання продукції по кількості та якості здійснюється покупцем згідно з Інструкцією "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України" .

Так в силу приписів п.5.4.1 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України" , яка відповідно до п.1 є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання - підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Відповідно до п.5.4.3 вказаної Інструкції маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі, якщо нафтопродукти в заводській упаковці. Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Положення п.6.1 даної Інструкції передбачають, що на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Пункти 7.5.6 - 7.5.10 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України" , в свою чергу, визначають відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

- перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

- другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

- третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику; при цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу;

- четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. На вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства. ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що незважаючи на твердження позивача щодо придбання у ПП "Мария" нафтопродуктів, які були використані для експлуатації належного ТОВ теплоходу "СВМ-3", ТОВ «Баярд» не було надано жодних доказів наявності у нього первинних документів щодо отримання, зберігання та реалізації нафтопродуктів, які є обов'язковими та обов'язкового первинного документа, яким регулюється облік реалізації нафтопродуктів.

Разом з тим, не було надано суду й доказів зберігання у будь-якому місті придбаних у ПП "Мария" нафтопродуктів до моменту їх реалізації ТОВ "Єврофліт", оскільки з матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що придбане позивачем 17 квітня 2012 року дизельне пальне було реалізоване ТОВ "Єврофліт" 19 квітня 2012 року.

Також, незважаючи на те, що позивачем на підтвердження використання придбаних у ПП "Мария" нафтопродуктів у власній господарській діяльності було надано накладні, відповідно до яких, як стверджує ТОВ «Баярд», ці нафтопродукти були в подальшому реалізовані ТОВ "Транссервіс Групп ЛТД" та ТОВ "Єврофліт", даний факт не підтверджує, що саме отримані від вказаного контрагента нафтопродукти були використані таким чином.

Виходячи з норм податкового законодавства можливо зробити висновок, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, як то: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів та інше, а тому відсутність достатніх доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність формування товариством витрат та податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних та інших доказів.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама по собі не свідчить про його виконання сторонами, і за відсутності обов'язкових первинних документів не може вважатися безперечним доказом реальності здійснення відповідної господарської операції.

Поряд з цим, під час ненадання первинної документації по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ "КГ "Інтеграл", ТОВ «Баярд» посилався на вилучення відповідної документації за постановою старшого слідчого СУ УМВС України у Херсонській області майора міліції Свєтлова І.С. про проведення виїмки.

Але з протоколу виїмки від 24 грудня 2012 року вбачається, що у позивача не вилучалися ані договір між ним та ТОВ "КГ "Інтеграл", ані банківські платіжні документи, ані обов'язкові первинні документи, ані документи зберігання отриманого товару.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції цілком вірно зазначила, що позивачем сформовано суми податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по господарських взаємовідносинах з ПП "Мария" та ТОВ "КГ "Інтеграл" з порушенням податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток та завищенню залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у серпні 2012 року.

Разом з тим, станом на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, положення ст.86.9 ст.86 Податкового кодексу України передбачають, що податкове повідомлення-рішення винесене за наслідками проведеної перевірки, призначеної згідно пп.78.1.11 ст.78 Податкового кодексу України , може бути прийнято після відповідного судового рішення лише по відношенню до платника, стосовно якого розслідується кримінальне правопорушення.

В цей час з постанови про проведення виїмки вбачається, що кримінальне провадження ведеться стовно посадових осіб ТОВ "КГ "Інтеграл", а тому, судом апеляційної інстанції вірно вказано, що в контексті даної справи її дія не розповсюджується на позивача та не перешкоджає винесенню повідомлення-рішення стосовно нього.

Таким чином, беручи до уваги все вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Баярд» - залишити без змін.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В.Вербицька

---

О.В.Муравйов