Рішення
від 11.02.2009 по справі 2-83/09
МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-83/2009 року

                                                                                       

Справа № 2-83/2009 року

                                                     

Р І Ш Е Н Н Я

                                                

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

                 11 лютого 2009  року          

Миронівський районний суд Київської області в складі :

                  головуючого судді - Капшук

Л.О.

                  при секретарі       - Скринській І.В.,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні

в місті Миронівка цивільну справу за позовом 

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,  третя

особа  Юхнівська  сільська рада Миронівського району Київської

області, про визнання права власності на жилий будинок в порядку спадкування,

 

                                               В С Т А Н О В И В :

 

                  позивачі  звернулися 

до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що

ІНФОРМАЦІЯ_1померла  ОСОБА_4. Після її

смерті  залишилась спадщина у виді жилого

будинку,  розташованого в АДРЕСА_1.

Вони,  являючись спадкоємцями за

законом,  в установлений законом

строк  звернулись  до нотаріальної контори з заявою про

прийняття спадщини.   Оформити спадщину в

даний час  не мають змоги, оскільки

ОСОБА_4 не отримала правовстановлюючого документу на  будинок. Просили  визнати за кожним з них в рівних частках   право власності на  жилий будинок 

під номером АДРЕСА_1.

  В судовому засіданні  позивачі заявлені   позовні 

вимоги  підтримали  і в 

поясненнях зіслались на обставини, викладені в поданій до суду заяві.

 Представник третьої особи Юхнівської  сільської ради Миронівського району Київської

області в судове  засідання не з»явився.

В надісланій до суду заяві сільський голова  

просить слухати справу у відсутності 

представника сільської ради, проти задоволення позову не заперечує.

   Заслухавши 

позивачів, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази у їх

сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

                    Статтею 328 ЦК України

передбачено, що право власності набувається на підствах, що не заборонені

законом. Однією  з таких підстав є

спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК України.

У

відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та

обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших

осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України,

входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття

спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно

з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у

складі якої є нерухоме майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею

йому свідоцтва про право на спадщину  на  нерухоме 

майно.   Дане зобов»язання

встановлено законодавством у зв»язку з тим, що 

право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з

моменту державної реєсстрації цього майна.

                    В судовому засіданні  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4,

що підтверджується  свідоцтвом про

смерть  НОМЕР_1, виданим 27 02.2006

року  Юхнівською сільською радою

Миронівського району Київської області.

                      Позивачі ОСОБА_1. та

ОСОБА_2. є спадкоємцями  померлої

ОСОБА_4  за законом, оскільки являються

її синами, що підтверджується свідоцтвами про народження, виданими 14.10.1958

року та 08.01.1962 року Юхнівською сільською радою Миронівського району

Київської області. У встановлений ст. 1270 ЦК України строк позивачі  звернулися до нотаріальної контори з заявою

про прийняття спадщини та прийняли її.  

Спадкоємцем першої черги поряд з позивачами був ОСОБА_1., який від

прийняття спадщини відмовився відповідно до правил ч.2 ст. 1274 ЦК України на

користь позивача ОСОБА_3., яка є його дочкою та спадкоємицею померлої п»ятої

черги.  ОСОБА_3. у шестимісячний термін

після відкриття спадщини подала заяву про її 

прийняття.   Вказані обставини

підтверджуєтьсються матеріалами спадкової справи.

                   Листи   зверненні 

до нотаріуса за видачею  свідоцтва  про право на спадщину  на будинок позивачам було  відмовлено 

в зв»язку з відсутністю 

документа, який підтверджує право власності спадкодавця на дане майно.

                     Встановлено, що померла

ОСОБА_4 була власником будинку,  

розташованого в АДРЕСА_1  відповідно

до запису погосподарського обліку  (форми

№4, затвердженої наказом  Державного

комітету  статистики  України 

№ 95  від 18.04.2005 року ,

зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 

11.05.2005 року за № 487/10767), що підтверджується довідкою №2, виданою

09.01.2009 року  Юхнівською сільською

радою Миронівського району Київської області.

Запис

її в книзі погосподарського обліку в якості власника   підтверджує 

факт належності будинку АДРЕСА_1 саме їй. Даним будинком померла  ОСОБА_4 

володіла на праві власності.

На

підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, право на це

майно набули  позивачі.

Враховуючи

викладене, вимоги позивачів являються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

 

На

підставі ст.ст. 328, 1216, 1218, 1233, 1270, 1274, 1296, 1297 ЦК України,

керуючись ст.ст. 10, 15,  212, 213,

214,  215 

ЦПК України, суд

 

                                                   

В И Р І Ш И В :

 

 позов задоволити.

Визнати

за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в порядку спадкування    право 

власності за кожним на 1/3 частину 

жилого будинку під номером АДРЕСА_1.

                             Рішення може бути

оскаржене до апеляційного суду Київської області через Миронівський районний

суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня 

проголошення рішення заяви про 

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку

ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

 

                          Суддя                                            Л.О.Капшук   

                                                                                           

С права №2-146/2009

                                                

Р І Ш Е Н Н Я

                                          ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

                 13 березня 2009  року  

Миронівський районний суд Київської області в складі :

                 головуючого судді - Капшук

Л.О.

                 при секретарі       - Скринській І.В.,

        розглянувши у відкритому судовому

засіданні в місті Миронівка цивільну справу за ОСОБА_5, третя особа  Македонська сільська рада Миронівського

району Київської області, про визнання права власності на жилий будинок в

порядку спадкування,

 

                                              

В С Т А Н О В И В :

 

                   позивач  звернулась 

до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2

помер її батько ОСОБА_6. Після його смерті 

залишилась спадщина у виді жилого будинку,  розташованого в АДРЕСА_2.  Вона, являючись спадкоємицею померлого за

заповітом,  в установлений законом строк  звернулась до нотаріальної контори з заявою

про прийняття спадщини. Оформити спадщину не має змоги, оскільки  ОСОБА_6. не отримав правовстановлюючого

документа на будинок, що є спадковим майном. Просила  визнати за нею  право власності на будинок під номером

АДРЕСА_2 в порядку спадкування.

В

судовому засіданні  позивач позовні  вимоги підтримала  і в поясненнях зіслалась на обставини, викладені

в поданій до суду заяві.

Представник

третьої особи Македонської сільської ради Миронівського району Київської

області  в судове  засідання не з»явився. В надісланій до суду

заяві сільський голова   просить слухати

справу у відсутності  представника

сільської ради, проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши   позивача, дослідивши письмові матеріали

справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає

задоволенню.

                 Статтею 328 ЦК України

передбачено, що право власності набувається на підствах, що не заборонені

законом. Однією  з таких підстав є

спадкування майна, в тому числі за заповітом відповідно до ст.1217 ЦПК України.

                 У відповідності до статті 1216

ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної

особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу

спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов»язки,

що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися

внаслідок його смерті.

                  Згідно з частиною 1 статті

1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме

майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право

на спадщину  на  нерухоме 

майно.   Дане зобов»язання

встановлено законодавством у зв»язку з тим, що 

право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з

моменту державної реєсстрації цього майна.

                   В судовому засіданні  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6,

що підтверджується  свідоцтвом про

смерть  НОМЕР_1, виданим 08.07.2008

року  Росавською сільської радою Миронівського

району  Київської області.

                      Позивач є спадкоємцем

померлого ОСОБА_6 за заповітом , посвідченим 22.08.2007 року секретарем

Македонської сільської ради 

Миронівського району Київської області та зареєстрованим в реєстрі за

№28.

                    У встановлений ст. 1270 ЦК

України строк позивач  звернулась до

нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та прийняла її, інші

спадкоємці від прийняття спадщини відмовились. Вказані обставини

підтверджуються матеріалами спадкової справи.

                     При   зверненні 

до нотаріуса за видачею  свідоцтва  про право на спадщину позивач отримала

свідоцтво про право на спадщину за законом на  

грошовий вклад, належний спадкодавцю, у видачі свідоцтва про право на

спадщину за заповітом  на будинок їй  було 

відмовлено  в зв»язку з

відсутністю  документа, який підтверджує

право власності спадкодавця на дане майно.

                   Встановлено, що померлий

ОСОБА_6. був власником жилого будинку,  

розташованого в АДРЕСА_2 відповідно до запису погосподарського обліку  (форми №4, затвердженої наказом  Державного комітету  статистики 

України  № 95  від 18.04.2005 року , зареєстрованим в

Міністерстві юстиції України  11.05.2005

року за № 487/10767), що підтверджується рішенням виконавчого комітету

Македонської сільської ради Миронівського району Київської області  №4 від 12.01.2009 року.

                 Запис його в книзі

погосподарського обліку в якості власника  

підтверджує  факт належності

жилого будинку під номером АДРЕСА_2 саме йому. Даним будинком померлий ОСОБА_6.

володів та користувався на праві власності.

                  На підставі, що передбачена

законом, тобто в порядку спадкування, право на це майно набула  позивач.

                  Враховуючи викладене, вимоги

позивача являються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

 

               На підставі ст.ст. 328, 1216, 1218,

1233, 1270, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 15, 60,  212, 213, 214,  215, 216 ЦПК України, суд

 

                                                 

В И Р І Ш И В :

 

                позов задоволити.

                Визнати за ОСОБА_5 в порядку

спадкування право власності  на жилий

будинок під номером АДРЕСА_2

               Рішення може бути оскаржене до

Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом

подачі в 10-денний строк з дня 

проголошення рішення заяви про 

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку

ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

                                   Суддя                                       Л.О.Капшук

 

 

 

                                                                                             

Справа № 2-65/2009

 

                                   Р І Ш Е Н Н

Я

                              ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

 

11

лютого 2009  року                             Миронівський районний суд

Київської області в складі :

головуючого

судді - Капшук Л.О.

при

секретарі       - Скринській І.В.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, заінтересована особа -   Маслівська сільська рада Миронівського

району Київської області , про визнання договору купівлі - продажу дійсним,

 

                                  В С Т А Н О В

И В :

 

                      позивачі звернулись до

суду із вказаними вимогами, посилаючись на те, що 1 грудня 1998 року  за договором купівлі-продажу, посвідченим

Київською універсальною біржею, придбали 

будинок під номером АДРЕСА_3. Власником та продавцем будинку був  ОСОБА_11., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. По

причині його смерті договір не був посвідчений нотаріально. В даний час вони

володіють будинком, не маючи відповідного правовстановлюючого документа та

виконавши всі істотні умови договору купівлі-продажу. Просили  визнати договір купівлі-продажу будинку

дійсним.

                      В судовому засіданні

позивач ОСОБА_7, діючи у власних інтересах та інтересах інших позивачів,

підтримав заявлені вимоги та в поясненнях зіслався на обставини, викладені в

поданій до суду заяві.

                      Представник відповідача

Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області в судове  засідання не з»явився. В надісланій до суду

заяві сільський голова   просить слухати

справу у відсутності  представника

сільської ради, позовні вимоги визнає.

                        Суд, дослідивши надані учасниками судового

процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення  позивача, всебічно та повно з»ясувавши

обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об»єктивно оцінивши в сукупності

докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

прийшов до висновку, що позов 

підлягає  задоволенню.

                        Відповідно до ст. 328

ЦК України  право власності набувається

на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

                        За правилами,

встановленими ч.3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором,

який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого

посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання

договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

                        В судовому засіданні

встановлено, що 1 грудня 1998 року 

ОСОБА_11. продав, а позивачі купили в долях: ОСОБА_10 та ОСОБА_9. - по

1/6 частині, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - по 1/3 частині, житловий будинок під номером

АДРЕСА_3. Вказаний будинок належав продавцю на підставі свідоцтва про право

власності, виданого Маслівською сільською радою Миронівського району 24

травня1991 року за № 368 та зареєстрованого в Білоцерківському МБТІ  24 травня 1991 року в книзі під № 1 за

реєстровим № 368. За придбане нерухоме майно покупці сплатили продавцю  кошти в сумі, що еквівалентна 6000  дол. США. З 

30 грудня 1998 року позивачі проживають та зареєстровані в придбаному

будинку. Вказані обставини підтверджуються договором купівлі-продажу нерухомого

майна від 1 грудня 1998 року, зареєстрованим Київською Універсальною біржею за

реєстраційним № Е4060/8022 , розпискою-зобов»язанням про отриманням коштів

продавцем, довідкою Маслівської сільської ради Миронівського району № 570 від

08 серпня 2008 року.

                      Вказані обставини

свідчать про те, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору

купівлі-продажу, якими є найменування товару, 

що становить предмет договору, та його ціна, що підтверджується

письмовими доказами, а також відбулося повне виконання договору, оскільки

вартість майна оплачена, майно покупцю передано. Даний правочин будь-яких умов,

що суперечать закону, не містив.

                       Відповідно до вимог ст.657

ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій

формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

                         Згідно ч.1 ст. 220 ЦК

України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення

договору такий договір є нікчемним.

                       Договір, про

встановлення дійсності якого заявлено вимогу, 

був укладений у письмовій формі та нотаріально не посвідчувався.

Нотаріальне посвідчення даного договору не відбулося по  причині смерті продавця. Відповідно до

свідоцтва  про смерть НОМЕР_2, виданого

відділом РАЦСу Печерського району міста Києва, 

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Вказані обставини свідчать про

неможливість  нотаріального посвідчення

договору купівлі-продажу.  ОСОБА_12.,

який являється сином померлогоОСОБА_11. та його спадкоємцем, був повідомлений

про розгляд справи , згоди на участь у справі не надав.  

                        Що стосується

розбіжностей в номері будинку та назві вулиці, на якій він розміщений, то з

довідки Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області  № 570 від 8 серпня 2008 року вбачається,  що мало місце перейменування вулиці та номеру

будинку.

                       Частиною 2 ст. 220 ЦК

України передбачено, що в разі, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов

договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або

часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його

нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

                       Зважаючи на вказані

правові норми, вимоги позивачів про визнання 

укладеного ними правочину дійсним  

являються повністю обгрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки

мають місце обставини, на підставі яких нотаріальне посвідчення договору може

бути компенсоване рішенням суду.

                      

  

                      На підставі викладеного,

ст.ст. 220, 328, 334, 657   ЦК

України,  керуючись ст. ст. 10, 15, 60,  212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд  

 

                  

                                   В И Р І Ш И

В :

 

    позов задоволити.

   Визнати дійсним договір купівлі - продажу

жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_3, 

укладений між ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 1 грудня

1998 року, за яким ОСОБА_7 та ОСОБА_8 придбали у власність по 1/6 частині

будинку, ОСОБА_9 та ОСОБА_10  - по 1/3

частині будинку.

  Рішення може бути оскаржено до апеляційного

суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області  шляхом подачі в 10-денний строк з дня

проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього

протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної

інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

 

                       Суддя                                 підпис                      Л.О.Капшук   

           Згідно з оригіналом.

                       Суддя:                                                               

Л.О. Капшук

 

           

                                                                                 Справа

№ 2-145/2009

                                                 

Р І Ш Е Н Н Я

                                            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

30 квітня 2009 року           Миронівський районний суд Київської

області в складі :

головуючого судді - Капшук Л.О.

при секретарі       - Скринській І.В.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Миронівка цивільну

справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний  Ощадний банк України» до ОСОБА_13,

ОСОБА_14,ОСОБА_15про стягнення заборгованості за кредитним договором,

 

                                В С Т А Н О В И

В :

 

позивач звернувся до суду з даним

позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 11.10.2006  року між ним та відповідачем ОСОБА_13.  було укладено Кредитний договір   № 1400, згідно з яким відповідачу банком

було надано кредит на споживчі цілі в сумі 15000 гривень строком на 36 місяців

зі сплатою 20 відсотків річних з умовою погашення основного боргу та відсотків

за встановленим графіком.

 11.10.2006 року з метою правового забезпечення

повернення кредиту між позивачем та 

ОСОБА_14., ОСОБА_15  були укладені

договори поруки за № №6770, 6771 та договір застави  № 6769.

В порушення своїх зобов'язань

відповідач ОСОБА_13 допустив 

заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 4917 грн. та відсотках  в розмірі 293,22 грн. Крім цього, відповідачу

нараховано пеню за прострочку погашення кредиту та відсотків  в сумі  

60,77  грн.

 14.01.2009 року відповідачам  ОСОБА_14. та ОСОБА_15 були надіслані

попередження про необхідність погашення боргу, 

проте до цього часу 

заборгованість не погашена, а тому просив  суд достроково розіірвати договір кредиту,

укладений з відповідачем ОСОБА_13., стягнути 

солідарно з відповідачів борг за кредитним договором  в 

розмірі 5270,99 грн. та судові витрати по справі в розмірі  81 гривні.

В судовому засіданні представник

позивача заявлені позовні вимоги підтримала, в поясненнях зіслалась на

обставини, викладені в поданій до суду заяві. 

 

Відповідач ОСОБА_13 позовні вимоги

визнав повністю та пояснив, що дійсно 11.10.2006 року  уклав з позивачем кредитний договір, за яким

йому надано кредит на споживчі цілі в розмірі 15000 грн. У зв»язку з скрутним

матеріальним становищем допустив порушення 

строків сплати чергових платежів по кредиту та відсотків за користування

ним. Найближчим часом зобов»язується погасити заборгованість. Проти задоволення

позову не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_14. та

ОСОБА_15  позовні вимоги не визнали,

посилаючись на ті обставини, що при укладанні договорів поруки не передбачали

наслідків, які мають місце в даний час, вважають, що  відповідальність за договором кредиту має

нести лише відповідач ОСОБА_13

Суд, заслухавши пояснення сторін,

дослідивши надані  ними документи і

матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні

вимоги, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для

розгляду справи, прийшов до висновку, що позов підлягає  задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що

11.10.2006 року позивач та  відповідач

ОСОБА_13  уклали кредитний договір №

1400, згідно якого позивач надав відповідачу 

кредит на споживчі цілі в розмірі 

15000  гривень за умови сплати

основного боргу та відсотків, починаючи з листопада 2006  року по жовтень 2009 року. Пунктом  1.6 

зазначеного договору був встановлений графік погашення кредиту та

відсотків по ньому. У відповідності до п. 1.5 договору процентна ставка по

кредиту встановлена в розмірі 20% річних. 

 

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що

за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)

зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на

умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит

та сплатити проценти.

 Порушенням зобов'язання є його невиконання або

виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

виконання) у відповідності до статті 610 ЦК України.

Відповідачем прострочена сплата

чергових платежів по кредиту і відсотках і станом на 17.02.2009 року

заборгованість по черговому платежу становить 

4917,00 грн., по відсотках 293,22 грн.

Правові наслідки порушення  зобов»язання передбачені статтею 611 ЦК

України, згідно якої у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки,

встановлені договором. Згідно з пунктом 2.1 договору сторони погоджуються з

тим, що Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми

кредиту в цілому, або у визначеній Банком частині, сплати процентів за його

користування та інших платежів, щзо належать до сплати за договором. У випадку

невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов»язань за

цим договором або за договорами забезпечення, в тому числі у випадку  одноразового прострочення сплати чергового

платежу по кредиту та відсотках за користування кредитом протягом 30

календарних днів. Виконання позичальником вимоги Банку щзодо дострокового

повернення суми кредиту, належних до сплати процентів та інших платежів

відповідно до умов цього договору повинно бути проведено позичальником протягом

одного місяця з дати надіслання банком відповідної вимоги.

                 Відповідно до п. 2.3.5.

кредитного договору позичальник зобов»язаний у триденний строк повідомити Банк

про зміну реєстрації постійного місця проживання та фактичного місця проживання

та інші обставини.

               В судовому засіданні

встановлено, що відповідач ОСОБА_13 в порушення вказаних вимог  змінив місце проживання та про вказані

обставини Банк до відома не поставив, що унеможливило отримання ним відповідної

вимоги Банку.

14.01.2009 року позивачем було

надіслано попередження про сплату боргу на адресу відповідачів ОСОБА_14. та

ОСОБА_15 Незважаючи на попередження 

заборгованість   не сплачена  до даного часу.

 Пунктом 4.2 договору укладеного кредитного

передбачено, що за невиконання або неналежне (несвоєчасне) виконання взятих на

себе зобов»язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування

кредитом Позичальник зобов»язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі

0,5 % від суми простроченного платежу за кожний день прострочення.

 Позивачем в якості наслідків порушення

зобов»язання у відповідності до даного пункту Кредитного договору  було нараховано заборгованість по

простроченим відсоткам в сумі 

293,22  грн., пеню за прострочку

погашення кредиту та відсотків  в сумі

60,77  грн.

Таким чином відповідач ОСОБА_13

допустив неналежне виконання умов, визначених змістом зобов»язання, а тому

вимоги позивача являються обгрунтованими .

Правовим забезпеченням виконання  зобов»язання 

відповідача  ОСОБА_13являються

договори поруки №677 та №6771, укладені між позивачем та відповідачами  ОСОБА_14. і ОСОБА_15   

Частиною 1 статті 553 ЦК України

передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором

боржника за виконання ним свого обов»язку та відповідає перед кредитором за

порушення зобов»язання боржником. Правові наслідки порушення зобов»язання

забезпеченого порукою передбачені статтею 554 ЦК України в якій зазначено, що у

разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель

відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не

встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель

відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату

основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не

встановлено договором поруки.

 Укладеними договорами поруки передбачено, що

поручитель поручається перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі

за своєчасне та повне виконання Боржником зобов»язання за Кредитним договором

№1400 від 11.10.2006 року, а саме по поверненню суми кредиту , сплаті відсотків

за користування кредитом, в терміни та сумах, визначених Кредитним договором,

нарахованої пені, а також, по сплаті, понесених Кредитором збитків, завданих

порушенням зобов»язання та відповідати по відшкодуванню витрат, понесених

Кредитором  у зв»язку із пред»явленням

вимоги до Поручителя.

Враховуючи викладене, відповідачі

ОСОБА_14. та ОСОБА_15, які забезпечили порукою виконання зобов»язання по

поверненню кредиту  відповідачем  ОСОБА_13., 

повинні нести перед позивачем солідарну відповідальність за невиконання

вказаного зобов»язання, а тому вимоги позивача щодо їх солідарної

відповідальності являються обгрунтованими.

За правилами ст. 651 ЦК України

істотне порушення договору, або інші обставини, 

передбачені законом або договором, являються підставами для розірвання

або зміни договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок

завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона

розраховувала при укладенні договору.

                 Допущені відповідачем

ОСОБА_13. порушення  умов договору

кредиту суд вважає істотним і такими, що являються підставою для розірвання

договору.

Частина 1  статті 88 ЦПК України передбачає, що стороні,

на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і

документально підтверджені судові витрати.

При подачі заяви до суду позивачем

було сплачено 51 гривню судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи судом, що підтверджується  платіжними дорученнями № 1052547, №1053547

від 17.02.2009 року.

Вказані витрати  підлягають стягненню з відповідачів  на 

користь позивача.

 

На підставі викладеного, ст.ст. 536,

553, 554, 610, 611, 651, 652, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.  10, 11, 15, 60,  131, 209, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд

 

                                     В И Р І Ш

И В :

 

позов задоволити.

Кредитний договір № 1400,  укладений 11 жовтня 2006 року між  відкритим акціонерним  товариством «Державний Ощадний банк

України»  та ОСОБА_13, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_13,

ОСОБА_14,ОСОБА_15на користь відкритого акціонерного товариства «Державний

Ощадний банк України»  ( р/р 37399904 в

Миронівському відділенні 3322 Ощадного банку України, МФО 320188, код СДРПОУ

23572124)  солідарно 5270,99  грн. 

заборгованості за кредитним договором та 81 гривню сплачених позивачем

судових витрат, а всього стягнути 5351,99 гривень ( п»ять тисяч триста

п»ятдесят одну гривню дев»яносто дев»ять копійок).

Рішення може бути оскаржене до

Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом

подачі в 10-денний строк з дня 

проголошення рішення заяви про 

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку

ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

 

 

  

Суддя                                                            

Л.О.Капшук

                                                

                                       Справа №

2-115/2009

                                               

Р І Ш Е Н Н Я

                                          

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

20 березня 2009  року Миронівський районний суд Київської

області в складі :   

головуючого судді - Капшук Л.О.

при секретарі       - 

Скринській І.В.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Миронівка цивільну

справу за позовомОСОБА_16 до ОСОБА_17 про розірвання шлюбу,

 

                            В С Т А Н О В И В :

 

позивач звернувся  до суду з вказаним позовом, посилаючись на

те, що перебуває у шлюбі з відповідачем з 10.03.2007 року.  Від шлюбу   

дітей не мають. Спільне життя не склалося по вині відповідача, яка не

приділяла належної уваги сім»ї, зраджувала йому.  З серпня 2008 року позивач шлюбні відносини з

відповідачем не підтримує, спільне господарство не веде, проживає окремо..

Оскільки  наміру зберігати сім»ю він не

має, а через органи РАЦСу припинити шлюб відповідач відмовляється,  просив 

розірвати його в судовому порядку.

В судовому засіданні позивач

позовні  вимоги підтримав, в поясненнях

зіслався на обставини, викладені в поданій до суду заяві.  

Відповідач в судове засідання

повторно не з»явилась, про день та час слухання справи була повідомлена

належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки,

причини неявки суду не відомі.

Суд,

заслухавши позивача,  дослідивши письмові

матеріали справи,  оцінивши зібрані у

справі докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно

до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок

його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду,

відповідно до статті 110 цього Кодексу.

За правилами, встановленими ч.2 ст.

112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде

встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б

інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що

сторони  перебувають  у 

шлюбі   з 10.03.2007 року, що

підтверджується свідоцтвом про шлюб, НОМЕР_3, виданим повторно 28.01.2009 року

відділом РАЦСу Миронівського РУЮ 

Київської області. Від шлюбу 

дітей не мають.

 З серпня 2008 року  сторони шлюбних відносин не підтримують,

проживають окремо. Сімейні відносини розладились через відсутність

взаєморозуміння, різні погляди на спільне проживання та ведення домашнього

госпоадарства. Відповідач не опікувалась проблемами сім»ї та все вчиняла на

власний розсуд. Із-за її поведінки збереження шлюбу стало неможливим та

являється недоцільним, оскільки 

суперечить інтересам позивача.

При отриманні свідоцтва про

розірвання шлюбу  позивача необхідно

звільнити від сплати державного мита, оскільки 

суд не вбачає його вини в розпаді сім»ї, з відповідача необхідно

стягнути  державне мито.

Частина 1  статті 88 ЦПК України передбачає, що стороні,

на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і

документально підтверджені судові витрати.

При подачі позову до суду

позивачем  були сплачені  витрати на інформаціно-технічне забезпечення

розгляду справи в розмірі 7 гривень 50 копійок, що підтверджується квитанцією  від 

05.02.2009 року та 8 гривень 50 копійок судового збору, що

підтверджується квитанцією  від  05.02.2009 року .

Вказані витрати   підлягають стягненню  з відповідача на   користь позивача.

 

На підставі викладеного, ст.ст. 105,

110, 112 Сімейного Кодексу України, 

керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 212, 

214, 215, 224, 225, 226  ЦПК

України, суд

 

                               В И Р І Ш И В :

 

позов задоволити.

Розірвати

шлюб, зареєстрований 10.03.2007   року

Яхнівською сільською радою Миронівського району   Київської області міжОСОБА_16 та  ОСОБА_17 

за  актовим  записом 

№ 1.

При

отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_16 звільнити від сплати

державного мита, з ОСОБА_17 стягнути на користь держави  17 

гривень  державного мита.

Стягнути з ОСОБА_17 на користь

ОСОБА_16  7 гривень 50 копійок  витрат на інформаційно-технічне забезпечення

розгляду справи та 8 гривень 50 копійок судового збору, а всього 16 гривень.

Рішення може бути оскаржене до

Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд  шляхом подачі в 10-денний строк з дня

проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20

днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в

порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

               

 

              

                       Суддя                                            Л.О.Капшук                                                                                                       

 

 

 

 

 Справа № 2-74/2009

                                               

Р І Ш Е Н Н Я

                                          

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

20

лютого 2009  року Миронівський районний

суд Київської області в складі :   

головуючого

судді - Капшук Л.О.

при

секретарі       -  Скринській І.В.,

розглянувши

у відкритому  судовому засіданні в місті

Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_18 до ОСОБА_19 про розірвання шлюбу,

 

                            В С Т А Н О В И В :

 

позивач

звернулась  до суду з вказаним позовом,

посилаючись на те, що перебуває у шлюбі з відповідачем з 21.02.2004 року.  Від шлюбу  

мають  дочку ОСОБА_20,

ІНФОРМАЦІЯ_4.  З березня 2008 року шлюбні

стосунки з відповідачем припинені, з жовтня 2008 року проживають окремо.

Сімейне життя не склалося по вині відповідача, який приходив додому в стані

сп»яніння,  не опікувався проблемами

сім'ї, часто змінював роботу та періодично взагалі не працював, що призводило

до суперечок та негативно впливало на матеріальний стан сім»ї. Збереження шлюбу

та подальше спільне проживання стало неможливим, сім'я фактично розпалась, а тому

просила  шлюб розірвати.

В

судовому засіданні позивач та її представник позовні  вимоги підтримали, в поясненнях зіслались на

обставини, викладені в поданій до суду заяві. 

 

Відповідач

в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений

належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки,

причини неявки суду не відомі. Зі згоди позивача суд ухвалює судове рішення при

заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд,

заслухавши позивача, її представника, дослідивши письмові матеріали справи, та,

оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов

підлягає задоволенню.

Відповідно

до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок

його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду,

відповідно до статті 110 цього Кодексу.

За

правилами, встановленими ч.2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про

розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і

збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що

мають істотне значення.

В

судовому засіданні встановлено, що сторони 

перебувають  у  шлюбі  

з  21.02.2004 року, що

підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_4, виданим 21.02.2004 року відділом

РАЦСу Миронівського РУЮ Київської області. 

Від шлюбу подружжя має  дочку

ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_4., що підтверджується 

свідоцтвом про народження НОМЕР_5, виданим 20.08.2004 року відділом

РАЦСу Шевченківського РУЮ м. Києва.

  З

березня 2008 року сторони шлюбних відносин не підтримують, з жовтня 2008 року

проживають окремо. Розлад подружніх відносин стався  з вини відповідача, який не приділяв належної

уваги дружині та дочці, вживав спиртні напої, матеріально сім»ю не забезпечував.

По причині відсутності взаєморозуміння та спільних поглядів на життя позивач

втратила почуття поваги до відповідача, наміру зберігати шлюб не має.

За

таких обставин, суд дійшов висновку, що подальше збереження шлюбу суперечить

інтересам позивача.

При

отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу 

позивача   необхідно звільнити від

сплати державного мита на підставі ст. 4 п.18 Декрету Кабінету Міністрів

України “Про державне мито”, а з відповідача необхідно стягнути  державне мито.

Частина

1  статті 88 ЦПК України передбачає, що

стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони

понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При

подачі позову до суду позивачем  були

сплачені  витрати на інформаціно-технічне

забезпечення розгляду справи в розмірі 7 гривень 50 копійок, що підтверджується

квитанцією  від  15.01.2009 року.

 Вказані витрати  підлягають стягненню  з відповідача на  її  користь.

 

На

підставі викладеного, ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України,  керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 212,  214, 215, 224, 225, 226  ЦПК України, суд

 

                               В И Р І Ш И В :

 

позов

задоволити.

Розірвати

шлюб, зареєстрований 21.02.2004 року відділом РАЦСу   Миронівського РУЮ Київської області між  ОСОБА_19 та ОСОБА_18 за  актовим 

записом  № 15.

При

отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_18 звільнити від сплати

державного мита, з ОСОБА_19 стягнути на користь держави  17 

гривень  державного мита.

Стягнути

з ОСОБА_19 на користь  ОСОБА_18  7 гривень 50 копійок  витрат на інформаційно-технічне забезпечення

розгляду справи.

Заочне

рішення може бути преглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою

відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення

може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку  до апеляційного суду Київської області через

Миронівський районний суд  шляхом подання

в 10-денний строк з дня проголошення 

рішення  апеляційної скарги або

шляхом подання  в 10-денний строк з дня

проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього

протягом 20 днів апеляційної скарги.

У

разі  залишення заяви про перегляд

заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене

відповідачем в апеляційному порядку.

         

              

 

                       Суддя                                             

Л.О.Капшук

 

 

 

 

                                                                                           

Справа №2-110/2009

                                               

Р І Ш Е Н Н Я

                                          

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

3

березня 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого

судді - Капшук Л.О.

при

секретарі       - Скринській І.В.,

розглянувши

у відкритому  судовому засіданні в місті

Миронівка цивільну справу за позовомОСОБА_21 до ОСОБА_22 про  розірвання шлюбу,

 

                            В С Т А Н О В И В :

 

позивач  звернулася 

до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що перебуває у шлюбі з

відповідачем з 25.10.2005 року. Від шлюбу   

неповнолітніх дітей не мають.  

Спільне життя  не склалося по вині

відповідача, який зловживав спиртними напоями, в стані сп»яніння ображав її та

зчиняв  сварки,  не працював, не опікувався проблемами сім'ї.

З листопада 2007 року шлюбні відносини припинені, спільне господарство не

ведеться. Збереження шлюбу стало неможливим, а тому просила шлюб

розірвати.   

В

судовому засіданні позивач позовні 

вимоги підтримала, в поясненнях зіслалася на обставини, викладені в

позовній заяві.

Відповідач

в судове засідання не з»явився. В надісланій до суду заяві просить слухати

справу у його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Суд,

заслухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку,

що позов підлягає задоволенню.

Відповідно

до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок

його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду,

відповідно до статті 110 цього Кодексу.

За

правилами, встановленими ч.2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про

розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і

збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що

мають істотне значення.

В

судовому засіданні встановлено, що сторони 25.10.2005 року зареєстрували шлюб,

що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим 30.12.2005 року відділом

РАЦС Білоцерківського МУЮ Київської області. Від шлюбу   неповнолітніх дітей не мають.

З

листопада 2007 року сторони шлюбних стосунків не підтримують, спільного

господарства не ведуть, проживають окремо.

   Позивач втратила почуття поваги  та любові 

до відповідача, наміру зберігати сім»ю не має.

З

урахуванням зазначених обставин, тривалого характеру сімейного розладу, суд

дійшов висновку, що подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та

є підставою для його розірвання.

У

відповідності   до ст.88 ЦПК України

стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони

понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При

подачі до суду заяви  позивачем були

сплачені  витрати на інформаціно-технічне

забезпечення розгляду справи в розмірі 7 гривень 50 копійок, що підтверджується

квитанцією  від 28.01.2009 року.

Вказані

витрати  підлягають стягненню  з відповідача на  користь позивача.

При

отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу 

сторони необхідно звільнити від сплати державного мита на підставі п.18

ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

 

На

підставі викладеного, ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України,  керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 174 ч.4, 212,

213, 214, 215  ЦПК України, суд

 

                               В И Р І Ш И В :

 

позов

задоволити.

Розірвати

шлюб, зареєстрований 25.10.2005 року відділом РАЦСу   Білоцерківського МУЮ Київської області

між  ОСОБА_22 та ОСОБА_21 за  актовим 

записом  № 1355.

При

отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу сторони звільнити від сплати  державного мита.

Стягнути

зОСОБА_22 на користь  ОСОБА_21  7 гривень 50 копійок  витрат на інформаційно-технічне забезпечення

розгляду справи.

Рішення

може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський

районний суд  протягом десятиденного

терміну з дня проголошення або двадцятиденного терміну з дня подачі заяви про

апеляційне оскарження.

 

 

                      Суддя                                               

Л.О.Капшук

 

                                                                                         

Справа № 2-158/2009

                                               Р І Ш Е Н Н Я

                                         

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

                 31 березня 2009  року  

Миронівський районний суд Київської області в складі :

                    головуючого судді - Капшук

Л.О.

                   при секретарі       - Скринській І.В.,

         розглянувши у відкритому судовому

засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_23, третя особа

Карапишівська  сільська рада

Миронівського району Київської області, про визнання права власності на жилий

будинок в порядку спадкування,

 

                                              

В С Т А Н О В И В :

 

                     позивач  звернулась 

до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5

померла  ОСОБА_24. Після її смерті  залишилась спадщина у виді жилого будинку,

розташованого в АДРЕСА_5.   Вона,

являючись спадкоємцем померлої за заповітом, 

в установлений строк  звернувлась

до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Оформити спадщину на

жилий будинок не має змоги, оскільки 

померла   не отримала

правовстановлюючого документа на нього. Просила 

визнати за нею право власності на 

жилий будинок  під номером

АДРЕСА_5.

                      В судовому засіданні   представник позивача  позовні 

вимоги  підтримав і в  поясненнях зіслався на обставини, викладені в

поданій до суду заяві.            

   Представник третьої особи Карапишівської

сільської ради Миронівського району Київської області в судове  засідання не з»явився. В надісланій до суду

заяві сільський голова   просить слухати

справу у відсутності  представника

сільської ради, проти задоволення позову не заперечує.

 Суд, заслухавши пояснення представника

позивача, дослідивши надані  ним

документи і матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини, на яких

грунтуються позовні вимоги, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають

значення для розгляду справи, прийшов до висновку, що позов  підлягає 

задоволенню.

Статтею

328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підствах, що не

заборонені законом. Однією  з таких

підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом відповідно до ст.1217

ЦПК України..

У

відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та

обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших

осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України,

входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття

спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно

з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у

складі якої є нерухоме майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею

йому свідоцтва про право на спадщину  на  нерухоме 

майно.   Дане зобов»язання

встановлено законодавством у зв»язку з тим, що 

право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з

моменту державної реєсстрації цього майна.

                   В судовому засіданні  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла  ОСОБА_24, що підтверджується  свідоцтвом про смерть  НОМЕР_6, виданим 05.03.2002  року 

Богунським районним відділом РАГСу міста Житомир.

                   Позивач є спадкоємицею  померлої ОСОБА_24. за заповітом, посвідченим

26.06.1997 року державним нотаріусом Першої Житомирської державної нотаріальної

контори  та зареєстрованим в реєстрі за

№6-3634.

                   У встановлений ст. 1270 ЦК

України строк позивач  звернулась до

нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та прийняла її. Інших

спадкоємців померла не мала.

                 При  

зверненні  до нотаріуса за

видачею  свідоцтва  про право на спадщину на жилий будинок

позивачу  було  відмовлено 

в зв»язку з відсутністю 

документа, який підтверджує право власності спадкодавиці на дане майно.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи.   

                   Встановлено, що померла

ОСОБА_24. була власником будинку,  

розташованого в АДРЕСА_5 

відповідно до запису погосподарського обліку (форми №4, затвердженої

наказом  Державного комітету  статистики 

України  № 95  від 18.04.2005 року , зареєстрованим в

Міністерстві юстиції України  11.05.2005

року за № 487/10767),  що підтверджується

довідками  №279 та №280, виданими

13.03.2009 року  Карапишівською сільською

радою Миронівського району Київської області.

Запис

померлої в книзі погосподарського обліку в якості власника   підтверджує 

факт належності будинку АДРЕСА_5 саме їй. Даним будинком померла

ОСОБА_24. Користувалась та володіла  на

праві власності.

На

підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, право на це

майно набула  позивач.

Таким

чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність

підстав для задоволення позову.

 

                   На підставі  викладеного, ст.ст. 328, 1216, 1218, 1233,

1270, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 15, 60,  212, 213, 214,  215, 216 ЦПК України, суд

  

                                                 

В И Р І Ш И В :

 

позов

задоволити.

Визнати

за ОСОБА_23  в порядку спадкування право

власності на жилий будинок під номером АДРЕСА_5.

                            Рішення може

бути  оскаржене до Апеляційного суду

Київської області через Миронівський районний суд шляхом подачі в 10-денний

строк з дня  проголошення рішення заяви

про  апеляційне оскарження і поданням

після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до

апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

                    Суддя                                                

Л.О.Капшук   

 

                                                                       

Справа № 2-94/2009 року,

                                                

Р І Ш Е Н Н Я

                                         

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

                 19 лютого 2009  року  

Миронівський районний суд Київської області в складі :

                    головуючого судді - Капшук

Л.О.

                   при секретарі       - Скринській І.В.,

         розглянувши у відкритому судовому

засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_25, треті особи:

Малобукринська  сільська рада

Миронівського району Київської області, ОСОБА_26, про визнання права власності

на жилий будинок в порядку спадкування,

 

                                              

В С Т А Н О В И В :

 

                   позивач  звернувся 

до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6

померла  його мати ОСОБА_27. Після її

смерті  залишилась спадщина у виді жилого

будинку, розташованого в АДРЕСА_6.  Він,  являючись спадкоємцем за заповітом,  в установлений законом строк  звернувся 

до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Оформити

спадщину не має змоги, оскількиОСОБА_27. не 

отримала правовстановлюючого документу на вказаний будинок. Просив  визнати за ним право власності на  жилий будинок 

під номером АДРЕСА_6.

                   В судовому засіданні   позивач 

позовні  вимоги  підтримав і в 

поясненнях зіслався на обставини, викладені в поданій до суду заяві.

                  Третя особа ОСОБА_26. проти задоволення

позову не заперечила.             

Представник

третьої особи Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської

області в судове  засідання не з»явився.

В надісланій до суду заяві сільський голова  

просить слухати справу у відсутності 

представника сільської ради, проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши   позивача, дослідивши письмові матеріали

справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає

задоволенню.

Статтею

328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підствах, що не

заборонені законом. Однією  з таких

підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом відповідно до ст.1217

ЦПК України..

У

відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов»язків

(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб

(спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України,

входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття

спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно

з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у

складі якої є нерухоме майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею

йому свідоцтва про право на спадщину  на  нерухоме 

майно.   Дане зобов»язання

встановлено законодавством у зв»язку з тим, що 

право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з

моменту державної реєсстрації цього майна.

                   В судовому засіданні  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла  ОСОБА_27, що підтверджується  свідоцтвом про смерть  НОМЕР_7, виданим 19.06.2008 року  Малобукринською  сільською радою  Миронівського району Київської області.

                   Позивач є спадкоємцем  померлоїОСОБА_27.  за заповітом, посвідченим 11.05.2006 року

секретарем  виконавчого комітету

Малобукринської сільської ради 

Миронівського району Київської області та зареєстрованим в реєстрі за

№43.          

                  У встановлений ст. 1270 ЦК

України строк позивач  звернувся до

нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та прийняв її. Інший

спадкоємець у встановлений строк відмовилась від прийняття спадщини на його

користь.  Вказані обставини

підтверджуються матеріалами спадкової справи.

                  При   зверненні 

до нотаріуса за видачею 

свідоцтва  про право на спадщину

на нерухоме майно  позивачу було  відмовлено 

в зв»язку з відсутністю 

документа, який підтверджує право власності спадкодавця на дане майно.

                   Встановлено, що

померлаОСОБА_27. була власником будинку,  

розташованого в АДРЕСА_6 

відповідно до запису погосподарського обліку (форми №4, затвердженої

наказом  Державного комітету  статистики 

України  № 95  від 18.04.2005 року , зареєстрованим в

Міністерстві юстиції України  11.05.2005

року за № 487/10767),  що підтверджується

довідкою №306, виданою 02.12.2008 року 

Малобукринською сільською радою Миронівського району Київської області.

Запис

померлої в книзі погосподарського обліку в якості власника   підтверджує 

факт належності будинку АДРЕСА_6 саме їй. Даним будинком

померлаОСОБА_27.  володіла  на праві власності.

На

підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, право на це

майно набув  позивач.

Враховуючи

викладене, вимоги позивача являються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

 

                   На підставі  викладеного, ст.ст. 328, 1216, 1218, 1233,

1270, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 15, 60,  212, 213, 214,  215, 216 ЦПК України, суд

  

                                                 

В И Р І Ш И В :

 

позов

задоволити.

Визнати

за ОСОБА_25  в порядку спадкування право

власності на жилий будинок під номером АДРЕСА_6.

                            Рішення може

бути  оскаржене до апеляційного суду

Київської області через Миронівський районний суд шляхом подачі в 10-денний

строк з дня  проголошення рішення заяви

про  апеляційне оскарження і поданням

після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до

апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

                    Суддя                                                 Л.О.Капшук  

 

 

                                                                       

Справа № 2-140/2009 року

                                                

Р І Ш Е Н Н Я

                                          ІМЕНЕМ   

УКРАЇНИ

 

                 11 березня  2009 

року            Миронівський

районний суд Київської області в складі :

                    головуючого судді - Капшук

Л.О.

                   при секретарі       - Скринській І.В.,

         розглянувши у відкритому судовому

засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_28, третя

особа  Шандрівська   сільська рада Миронівського району Київської

області,  про визнання права власності на

жилий будинок в порядку спадкування,

 

                                               В С Т А

Н О В И В :

 

                   позивач  звернулась 

до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_7

померла  її мати ОСОБА_29. Після її

смерті  залишилась спадщина у виді жилого

будинку, розташованого в АДРЕСА_7. 

Вона,  являючись спадкоємицею за

заповітом,  в установлений законом

строк  звернулась  до нотаріальної контори з заявою про

прийняття спадщини. Оформити спадщину не має змоги, оскільки ОСОБА_29 не  отримала правовстановлюючого документу на

вказаний будинок. Просила  визнати за нею

право власності на  жилий будинок  під номером АДРЕСА_7 в судовому порядку.

                   В судовому засіданні   позивач 

позовні  вимоги  підтримала 

і в  поясненнях зіслалась на

обставини, викладені в поданій до суду заяві.                           

Представник

третьої особи Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської

області в судове  засідання не з»явився.

В надісланій до суду заяві сільський голова  

просить слухати справу у відсутності 

представника сільської ради, проти задоволення позову не заперечує.

  Суд, заслухавши пояснення позивача,

дослідивши надані  нею документи і

матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні

вимоги, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов  підлягає 

задоволенню.

Статтею

328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підствах, що не

заборонені законом. Однією  з таких

підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом відповідно до ст.1217

ЦПК України..

У

відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та

обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб

(спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України,

входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття

спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно

з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у

складі якої є нерухоме майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею

йому свідоцтва про право на спадщину 

на  нерухоме  майно.  

Дане зобов»язання встановлено законодавством у зв»язку з тим, що  право власності на спадкове нерухоме майно

виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєсстрації цього майна.

                   В судовому засіданні  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 померла  ОСОБА_29, що підтверджується  свідоцтвом про смерть  НОМЕР_8, виданим 19.08.2004 року  Шандрівською 

сільською радою  Миронівського

району Київської області.

                   Позивач є спадкоємицею  померлої ОСОБА_29. за заповітом, посвідченим

30.07.2004 року секретарем  Шандрівської

сільської ради  Миронівського району

Київської області та зареєстрованим у реєстрі за №482.          

                  У встановлений ст. 1270 ЦК

України строк позивач  звернулась до

нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та прийняла її.  Інших спадкоємців померла не має.  Вказані обставини підтверджуються матеріалами

спадкової справи.

                  При   зверненні 

до нотаріуса за видачею 

свідоцтва  про право на спадщину

на нерухоме майно  позивачу було  відмовлено 

в зв»язку з відсутністю  документа,

який підтверджує право власності спадкодавця на дане майно.

                   Встановлено, що померла

ОСОБА_29 була власником будинку,  

розташованого в АДРЕСА_7відповідно до запису погосподарського обліку

(форми №4, затвердженої наказом 

Державного комітету 

статистики  України  № 95 

від 18.04.2005 року , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України  11.05.2005 року за № 487/10767),  що підтверджується довідкою №75, виданою

12.02.2009 року  Шандрівською сільською

радою Миронівського району Київської області.

Запис

померлої ОСОБА_29. в книзі погосподарського обліку в якості власника   підтверджує 

факт належності будинку АДРЕСА_7 саме їй.  Даним будинком померла ОСОБА_29  володіла та користувалась  на праві власності.

На

підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, право на це

майно набула  позивач.

Таким

чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність

підстав для задоволення вимог  про

визнання права власності на нерухоме майно.

 

                   На підставі  викладеного, ст.ст. 328, 1216, 1218, 1233,

1270, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 15, 60,  212, 213, 214,  215, 216 ЦПК України, суд

  

                                                 

В И Р І Ш И В :

 

позов

задоволити.

Визнати

за ОСОБА_28  в порядку спадкування право

власності на жилий будинок під номером АДРЕСА_7.

                            Рішення може

бути  оскаржене до апеляційного суду

Київської області через Миронівський районний суд шляхом подачі в 10-денний

строк з дня  проголошення рішення заяви

про  апеляційне оскарження і поданням

після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до

апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

                    Суддя                                                

Л.О.Капшук  

 

 

 

                                                                                                          

Справа № 2-132/2009 року

                                                

Р І Ш Е Н Н Я

                                         

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

                 10  березня  

2009  року             Миронівський районний суд

Київської області в складі :

                     головуючого судді - Капшук

Л.О.

                     при секретарі        - Скринській І.В.,

          розглянувши у відкритому судовому

засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом  ОСОБА_30, треті особи:  Олександрівська  сільська рада Миронівського району Київської

області,  ОСОБА_31, про визнання права

власності на жилий будинок в порядку спадкування,

 

                                               В С Т

А Н О В И В :

 

                        позивач  звернулась 

до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що

ІНФОРМАЦІЯ_8померла її мати ОСОБА_32. Після її смерті  залишилась спадщина у виді жилого будинку,  розташованого в АДРЕСА_8.  Вона, являючись спадкоємицею померлої за

законом,  в установлений строк  звернулась до нотаріальної контори з заявою

про прийняття спадщини. Оформити спадщину не має змоги, оскільки  померла  

не отримала  правовстановлюючого

документа на вказаний будинок. 

Просила  визнати за нею  право власності на будинок під номером

АДРЕСА_8 в судовому порядку.

   В судовому засіданні   позивач заявлені  вимоги підтримала  і в поясненнях зіслалась на обставини, викладені

в поданій до суду заяві.

  Представник третьої особи

Олександрівської  сільської ради

Миронівського району Київської області в судове 

засідання не з»явився. В надісланій до суду заяві сільський голова   просить слухати справу у відсутності  представника сільської ради, проти

задоволення позову не заперечує.

 Третя особа ОСОБА_31.  в судове 

засідання не з»явився. В надісланій до суду заяві  просить слухати справу у його відсутності,

проти задоволення позову не заперечив.

Суд,

заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані  нею документи і матеріали, всебічно та повно

з»ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об»єктивно оцінивши в

сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по

суті, прийшов до висновку, що позов 

підлягає  задоволенню.

Статтею

328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підствах, що не

заборонені законом. Однією  з таких

підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК

України..

У

відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та

обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших

осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України,

входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття

спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно

з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у

складі якої є нерухоме майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею

йому свідоцтва про право на спадщину 

на  нерухоме  майно.  

Дане зобов»язання встановлено законодавством у зв»язку з тим, що  право власності на спадкове нерухоме майно

виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєсстрації цього майна.

                      В судовому засіданні  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8померла  ОСОБА_32. Вказана обставина

підтверджується  свідоцтвом про смерть  НОМЕР_9, виданим повторно  10.12.2008 

року відділом  РАЦСу Миронівського

РУЮ Київської області.

                      Позивач є

спадкоємицею  померлої  ОСОБА_32. за законом, оскільки являється її

дочкою, що підтверджується свідоцтвом про народженнясерії НОМЕР_10,  виданим повторно 09.12.2008 року  відділом 

РАЦСу Подільського РУЮ в місті Києві.

                   У встановлений ст. 1270 ЦК

України строк позивач  звернулась до

нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та прийняла її. Третя

особа  ОСОБА_31., будучи іншим  спадкоємцем померлої,  у встановлений строк відмовився від прийняття

спадщини на  користь позивача. Вказані

обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи.

                  При   зверненні 

до нотаріуса за одержанням свідоцтва про право спадщину  на спадкове майно позивач отримала свідоцтво

про право на спадщину за законом на 

земельну частку (пай), що належала спадкодавцю на час смерті, у видачі

свідоцтва про право на спадщину на будинок їй 

було  відмовлено  в зв»язку з відсутністю  документа, який підтверджує право власності

спадкодавця на дане майно.

                 Встановлено, що померла

ОСОБА_32.   була  власником будинку,   розташованого в АДРЕСА_8 відповідно до

запису погосподарського обліку (форми №4, затвердженої наказом  Державного комітету  статистики 

України  № 95  від 18.04.2005 року , зареєстрованим в

Міністерстві юстиції України  11.05.2005

року за № 487/10767), що підтверджується довідкою №8, виданою 28.01.2009

року  Олександрівською сільською радою

Миронівського району Київської області.                           

Запис

ОСОБА_32. в книзі погосподарського обліку в якості власника      підтверджують  факт належності будинку АДРЕСА_8 саме

їй.  Даним будинком померла

ОСОБА_32.  володіла та користувалась на

праві власності.

На

підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, право на це

майно набула  позивач.

Таким

чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність

підстав для задоволення вимог  про

визнання права власності на нерухоме майно.

 

                   На підставі ст.ст. 328,

1216, 1218, 1233, 1270, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 15, 60,  212, 213, 214,  215, 216 ЦПК України, суд

  

                                                 

В И Р І Ш И В :

 

позов

задоволити.

Визнати

за ОСОБА_30 в порядку спадкування право власності на жилий будинок під номером

АДРЕСА_8.

                              Рішення може бути оскаржене до

апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом

подачі в 10-денний строк з дня 

проголошення рішення заяви про 

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку

ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

                          Суддя                                                       

Л.О.Капшук  

 

 

                                                            

                                              Справа

№ 2-166/2009 року

                                                

Р І Ш Е Н Н Я

                                         

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

                 10  березня  

2009  року             Миронівський районний суд

Київської області в складі :

                     головуючого судді - Капшук

Л.О.

                     при секретарі        - Скринській І.В.,

          розглянувши у відкритому судовому

засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_33, третя особа

Карапишівська  сільська рада

Миронівського району Київської області, 

про визнання права власності на жилий будинок в порядку спадкування,

 

                                              

В С Т А Н О В И В :

 

                        позивач  звернулась 

до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_9

помер її батько ОСОБА_34. Після його смерті 

залишилась спадщина у виді жилого будинку,  розташованого в АДРЕСА_9.  Вона, являючись спадкоємицею померлого за

законом,  в установлений строк  звернулась до нотаріальної контори з заявою

про прийняття спадщини. Оформити спадщину не має змоги, оскільки  померлий  

не отримав правовстановлюючого документа на вказаний будинок.  Просила 

визнати за нею  право власності на

будинок під номером АДРЕСА_9 в судовому порядку.

   В судовому засіданні   позивач заявлені  вимоги підтримала  і в поясненнях зіслалась на обставини, викладені

в поданій до суду заяві.

  Представник третьої особи Карапишівської  сільської ради Миронівського району Київської

області в судове  засідання не з»явився.

В надісланій до суду заяві сільський голова  

просить слухати справу у відсутності 

представника сільської ради, проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши   позивача, дослідивши письмові матеріали

справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає

задоволенню.

Статтею

328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підствах, що не

заборонені законом. Однією  з таких

підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК

України..

У

відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та

обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших

осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України,

входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття

спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно

з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі

якої є нерухоме майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому

свідоцтва про право на спадщину  на  нерухоме 

майно.   Дане зобов»язання

встановлено законодавством у зв»язку з тим, що 

право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з

моменту державної реєсстрації цього майна.

                      В судовому засіданні  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_34.

Вказана обставина підтверджується 

свідоцтвом про смерть НОМЕР_11, виданим 15.10.2001 року  Карапишівською сільською радою Миронівського

району Київської області.

                      Позивач є

спадкоємицею  померлого ОСОБА_34 за

законом, оскільки являється його дочкою, що підтверджується свідоцтвом про

народження, виданим 25.04.1956 року Миронівським районном бюро ЗАГС  Київської області.

                   У встановлений ст. 1270 ЦК

України строк позивач  звернулась до

нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та прийняла її.  Інших спадкоємців пормерлий не мав. Вказані

обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи.

                  При   зверненні 

до нотаріуса за одержанням свідоцтва про право спадщину  на спадкове майно позивач отримала свідоцтво

про право на спадщину за законом на 

земельну ділянку та майновий пай, що належали спадкодавцю на час смерті,

у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок їй  було 

відмовлено  в зв»язку з

відсутністю  документа, який підтверджує

право власності спадкодавця на дане майно.

                 Встановлено, що померлий

ОСОБА_34 був власником будинку,  

розташованого в АДРЕСА_9 

відповідно до запису погосподарського обліку (форми №4, затвердженої

наказом  Державного комітету  статистики 

України  № 95  від 18.04.2005 року , зареєстрованим в

Міністерстві юстиції України  11.05.2005

року за № 487/10767), що підтверджується довідкою №215, виданою 28.02.2009

року  Карапишівською сільською радою

Миронівського району Київської області.                           

  Рішенням виконавчого комітету Карапишівської

сільської ради Миронівського району Київської області № 4 від 28 лютого 2003

року за ОСОБА_34  визнано право власності

на будинок під номером АДРЕСА_9.  Вказане

рішення стосувалось одного і того ж нерухомого майна, мала місце лише зміна

номеру будинку. Вказані обставини підтверджуються довідками Каріпишівської

сільської ради Миронівського району Київської області  № 1041 від 

17.10.2008 року та № 217 від 28.02.2009 року.  

Запис

ОСОБА_34 в книзі погосподарського обліку в якості власника та відповідне

рішення виконавчого комітету 

Карапишівської сільської ради    

підтверджують  факт належності

будинку АДРЕСА_9саме йому. Даним будинком померлий ОСОБА_34володів та

користувався на праві власності.

На

підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, право на це

майно набула  позивач.

Таким

чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність

підстав для задоволення вимог  про

визнання права власності на нерухоме майно.

 

                   На підставі ст.ст. 328,

1216, 1218, 1233, 1270, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 15,

60,  212, 213, 214,  215, 216 ЦПК України, суд

  

                                                 

В И Р І Ш И В :

 

позов

задоволити.

Визнати

за ОСОБА_33  в порядку спадкування право

власності на жилий будинок під номером АДРЕСА_9.

                              Рішення може бути

оскаржене до апеляційного суду Київської області через  районний суд шляхом подачі в 10-денний строк

з дня  проголошення рішення заяви

про  апеляційне оскарження і поданням

після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до

апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

                          Суддя                                                       

Л.О.Капшук

 

 

 

                                                    

                                             справи

№ 2-99/2009 року,

                                                

Р І Ш Е Н Н Я

                                         

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

                 19  лютого  

2009  року     Миронівський районний суд Київської

області в складі :

                    головуючого судді - Капшук

Л.О.

                    при секретарі        - Скринській І.В.,

          розглянувши у відкритому судовому

засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_35, третя особа

Владиславська  сільська рада

Миронівського району Київської області про визнання права власності на жилий

будинок в порядку спадкування,

 

                                              

В С Т А Н О В И В :

 

               позивач  звернулась 

до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_10

помер її батько ОСОБА_36. Після його смерті 

залишилась спадщина у виді житлового будинку,  розташованого в АДРЕСА_10.  Вона, являючись спадкоємицею померлого за

законом,  в установлений строк  звернулась до нотаріальної контори з заявою

про прийняття спадщини. Оформити спадщину не має змоги, оскільки  померлий  

не отримав правовстановлюючого документа на вказаний будинок.  Просила 

визнати за нею  право власності на

будинок під номером АДРЕСА_10 в судовому порядку.

В

судовому засіданні  представник позивача

позовні  вимоги підтримала  і в поясненнях зіслалась на обставини,

викладені в поданій до суду заяві.

Представник

третьої особи Владисласької  сільської

ради Миронівського району Київської області в судове  засідання не з»явився. В надісланій до суду

заяві сільський голова   просить слухати

справу у відсутності  представника

сільської ради, проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши   позивача, дослідивши письмові матеріали

справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає

задоволенню.

Статтею

328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підствах, що не

заборонені законом. Однією  з таких

підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК

України..

У

відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та

обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших

осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України,

входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття

спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно

з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у

складі якої є нерухоме майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею

йому свідоцтва про право на спадщину 

на  нерухоме  майно.  

Дане зобов»язання встановлено законодавством у зв»язку з тим, що  право власності на спадкове нерухоме майно

виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєсстрації цього майна.

                   В судовому засіданні  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_10 помер ОСОБА_36,

що підтверджується  свідоцтвом про смерть  НОМЕР_12, виданим 08.04.2008 року  Владиславською сільською радою Миронівського

району Київської області.

               Позивач є спадкоємицею  померлого ОСОБА_36.  за законом, оскільки являється його дочкою,

що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 04.12.1974 року

Владиславською  сільською радою

Миронівського району Київської області.

              У встановлений ст. 1270 ЦК

України строк позивач  звернулась до

нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та прийняла її. Інші

спадкоємці у встановлений строк відмовились від прийняття спадщини на її

користь.  Вказані обставини

підтверджуються матеріалами спадкової справи.

                При   зверненні 

до нотаріуса за видачею 

свідоцтва  про право на спадщину

позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок було  відмовлено 

в зв»язку з відсутністю 

документа, який підтверджує право власності спадкодавця на дане майно.

                 Встановлено, що померлий

ОСОБА_36   був власником будинку,   розташованого в АДРЕСА_10 відповідно до

запису погосподарського обліку (форми №4, затвердженої наказом  Державного комітету  статистики 

України  № 95  від 18.04.2005 року , зареєстрованим в

Міністерстві юстиції України  11.05.2005

року за № 487/10767), що підтверджується довідкою №1179, виданою 16.12.2008

року  Владиславською сільською радою

Миронівського району Київської області.

 Запис його 

в книзі погосподарського обліку в якості власника   підтверджує 

факт належності будинку АДРЕСА_10 саме йому. Даним будинком померлий

ОСОБА_36  володів на праві власності.

На

підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, право на це

майно набула  позивач.

Враховуючи

викладене, вимоги позивача являються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

 

                   На підставі ст.ст. 328,

1216, 1218, 1233, 1270, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 15,

60,  212, 213, 214,  215, 216 ЦПК України, суд

  

                                                 

В И Р І Ш И В :

 

позов

задоволити.

Визнати

за ОСОБА_35  в порядку спадкування право

власності на жилий будинок під номером АДРЕСА_10.

                           Рішення може бути

оскаржене до апеляційного суду Київської області через Миронівський районний

суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня 

проголошення рішення заяви про 

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку

ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

                    Суддя                                                   

Л.О.Капшук  

 

                                                      

                                           справа

№ 2-69/2009 року,

                                                

Р І Ш Е Н Н Я

                                         

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

                 11  лютого  

2009  року     Миронівський районний суд Київської

області в складі :

                    головуючого судді - Капшук

Л.О.

                    при секретарі        - Скринській І.В.,

          розглянувши у відкритому судовому

засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_37, третя особа

Владиславська  сільська рада

Миронівського району Київської області про визнання права власності на жилий

будинок в порядку спадкування,

 

                                              

В С Т А Н О В И В :

 

               позивач  звернулась 

до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_11

помер її чоловік ОСОБА_38. Після його смерті 

залишилась спадщина у виді житлового будинку,  розташованого в АДРЕСА_11.  Вона, являючись спадкоємицею померлого за

законом,  в установлений строк  звернулась до нотаріальної контори з заявою

про прийняття спадщини. Оформити спадщину не має змоги, оскільки  померлий  

не отримав правовстановлюючого документа на вказаний будинок.  Просила 

визнати за нею  право власності на

будинок під номером АДРЕСА_11 в судовому порядку.

В

судовому засіданні  позивач позовні  вимоги підтримала  і в поясненнях зіслалась на обставини,

викладені в поданій до суду заяві.

Представник

третьої особи Владисласької  сільської

ради Миронівського району Київської області в судове  засідання не з»явився. В надісланій до суду

заяві сільський голова   просить слухати

справу у відсутності  представника сільської

ради, проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши   позивача, дослідивши письмові матеріали

справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає

задоволенню.

Статтею

328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підствах, що не

заборонені законом. Однією  з таких

підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК

України..

У

відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та

обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших

осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України,

входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття

спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно

з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у

складі якої є нерухоме майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею

йому свідоцтва про право на спадщину 

на  нерухоме  майно.  

Дане зобов»язання встановлено законодавством у зв»язку з тим, що  право власності на спадкове нерухоме майно

виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєсстрації цього майна.

                   В судовому засіданні  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_11 помер ОСОБА_38,

що підтверджується  свідоцтвом про смерть  НОМЕР_13, виданим 05.04.2000 року  Владиславською сільською радою Миронівського

району Київської області.

               Позивач є спадкоємицею  померлого ОСОБА_38  за законом, оскільки являється його дружиною,

що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим 16.08.1974 року

Семигірською сільською радою Богуславського району Київської області.

              У встановлений ст. 1270 ЦК

України строк позивач  звернулась до

нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та прийняла її. Інших

спадкоємців померлий не мав.  Вказані

обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи.

                При   зверненні 

до нотаріуса за видачею 

свідоцтва  про право на спадщину

позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на  земельну частку, грошовий вклад та акції,

належні спадкодавцю, у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок їй

було  відмовлено  в зв»язку з відсутністю  документа, який підтверджує право власності

спадкодавця на дане майно.

                 Встановлено, що померлий

ОСОБА_38.  був власником будинку,   розташованого в АДРЕСА_11  відповідно до запису погосподарського обліку

(форми №4, затвердженої наказом 

Державного комітету 

статистики  України  № 95 

від 18.04.2005 року , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України  11.05.2005 року за № 487/10767), що

підтверджується довідкою №1130, виданою 05.12.2008 року  Владиславською сільською радою Миронівського

району Київської області.

 Запис його 

в книзі погосподарського обліку в якості власника   підтверджує 

факт належності будинку АДРЕСА_11 саме йому. Даним будинком померлий

ОСОБА_38.  володів на праві власності.

На

підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, право на це

майно набула  позивач.

Враховуючи

викладене, вимоги позивача являються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

 

                   На підставі ст.ст. 328, 1216,

1218, 1233, 1270, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 15, 60,  212, 213, 214,  215, 216 ЦПК України, суд

  

                                                 

В И Р І Ш И В :

 

позов

задоволити.

Визнати

за ОСОБА_37  в порядку спадкування право власності

на жилий будинок під номером АДРЕСА_11

                           Рішення може бути

оскаржене до апеляційного суду Київської області через Миронівський районний

суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня 

проголошення рішення заяви про 

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку

ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

                    Суддя                                                   

Л.О.Капшук  

 

 

                                                                                    Справа

№ 2-182/2009 року

                                                

Р І Ш Е Н Н Я

                                         

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

                 19 березня 2009  року  

Миронівський районний суд Київської області в складі :

                    головуючого судді - Капшук

Л.О.

                   при секретарі       - Скринській І.В.,

        розглянувши у відкритому судовому

засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_39, третя особа

Вікторівська сільська рада Миронівського району Київської області, про визнання

права власності на жилий будинок в порядку спадкування,

 

                                              

В С Т А Н О В И В :

 

               позивач  звернувся 

до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_12

померла його мати ОСОБА_40. Після її смерті 

залишилась спадщина у виді житлового будинку,  розташованого в АДРЕСА_12 та іншого

майна.  Він, являючись спадкоємцем

померлої за законом,  в установлений

строк  звернувся до нотаріальної контори

з заявою про прийняття спадщини. Оформити спадщину на жилий будинок не має

змоги, оскільки  померла   не отримала правовстановлюючого документа на

нього.  Просив  визнати за ним  право власності на будинок під номером

АДРЕСА_12в судовому порядку.

В

судовому засіданні  позивач позовні  вимоги підтримав  і в поясненнях зіслався на обставини,

викладені в поданій до суду заяві.

Представник

третьої особи Вікторівської  сільської

ради Миронівського району Київської області в судове  засідання не з»явився. В надісланій до суду

заяві сільський голова   просить слухати

справу у відсутності  представника

сільської ради, проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши   позивача, дослідивши письмові матеріали

справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає

задоволенню.

Статтею

328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підствах, що не

заборонені законом. Однією  з таких

підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК

України..

У

відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та

обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших

осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України,

входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття

спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно

з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у

складі якої є нерухоме майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею

йому свідоцтва про право на спадщину 

на  нерухоме  майно.  

Дане зобов»язання встановлено законодавством у зв»язку з тим, що  право власності на спадкове нерухоме майно виникає

у спадкоємця тільки з моменту державної реєсстрації цього майна.

                   В судовому засіданні  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_12 померла

ОСОБА_40, що підтверджується  свідоцтвом

про смерть  НОМЕР_14, виданим 03.10.2003

року  Вікторівською сільською радою

Миронівського району Київської області.

               Позивач є спадкоємцем  померлої ОСОБА_40. за законом, оскільки

являється її сином, що підтверджується   

свідоцтвом про народження 

НОМЕР_15, виданим 28.10.1953 

року   Фролівською сільською радою

Старченківського району Київської області .

               У встановлений ст. 1270 ЦК

України строк позивач  звернувся до

нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та прийняв її. Інших

спадкоємців померла не мала.

                При   зверненні 

до нотаріуса за видачею 

свідоцтва  про право на спадщину

позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на  земельну частку, майновий пай, грошовий вклад

та квартиру, належні спадкодавиці, у видачі свідоцтва про право на спадщину на

будинок йому  було  відмовлено 

в зв»язку з відсутністю 

документа, який підтверджує право власності спадкодавиці на дане майно.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи.

                 Встановлено, що померла

ОСОБА_40. була власником будинку,  

розташованого в АДРЕСА_12 

відповідно до запису погосподарського обліку (форми №4, затвердженої

наказом  Державного комітету  статистики 

України  № 95  від 18.04.2005 року , зареєстрованим в

Міністерстві юстиції України  11.05.2005

року за № 487/10767), що підтверджується довідкою №137, виданою 05.03.2009

року  Вікторівською сільською радою

Миронівського району Київської області.

 Запис її в книзі погосподарського обліку в

якості голови двору   підтверджує  факт належності будинку АДРЕСА_12саме

їй.  Даним будинком померла

ОСОБА_40.  володіла та користувалась на

праві власності.

На

підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, право на це

майно набув  позивач.

Таким

чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність

підстав для задоволення позову.

 

                   На підставі ст.ст. 328,

1216, 1218, 1233, 1270, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 15,

60,  212, 213, 214,  215, 216 ЦПК України, суд

  

                                                  В И Р І Ш И В :

 

позов

задоволити.

Визнати

за ОСОБА_39 в порядку спадкування право власності на жилий будинок під номером

АДРЕСА_12.

                           Рішення може бути

оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний

суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня 

проголошення рішення заяви про 

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку

ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

                    Суддя                                      

Л.О.Капшук  

 

                                                                                   

Справа № 2-161/2009 року

                                                

Р І Ш Е Н Н Я

                                         

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

                 20 березня 2009  року  

Миронівський районний суд Київської області в складі :

                    головуючого судді - Капшук

Л.О.

                   при секретарі       - Скринській І.В.,

        розглянувши у відкритому судовому

засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_41, третя особа

Козинська сільська рада Миронівського району Київської області, про визнання

права власності на жилий будинок в порядку спадкування,

 

                                              

В С Т А Н О В И В :

 

               позивач  звернувся 

до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що

ІНФОРМАЦІЯ_13померла його мати ОСОБА_42. Після її смерті  залишилась спадщина у виді жилого

будинку,  розташованого в АДРЕСА_13 та

іншого майна.  Він, являючись спадкоємцем

померлої за законом,  в установлений

строк  звернувся до нотаріальної контори

з заявою про прийняття спадщини. Оформити спадщину не має змоги, оскільки  померла  

не отримала правовстановлюючого документа на вказаний будинок.  Просив 

визнати за ним  право власності на

будинок під номером АДРЕСА_13 в судовому порядку.

В

судовому засіданні  позивач позовні  вимоги підтримав  і в поясненнях зіслався на обставини, викладені

в поданій до суду заяві.

Представник

третьої особи Козинської  сільської ради

Миронівського району Київської області в судове 

засідання не з»явився. В надісланій до суду заяві сільський голова   просить слухати справу у відсутності  представника сільської ради, проти

задоволення позову не заперечує.

Заслухавши   позивача, дослідивши письмові матеріали

справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає

задоволенню.

Статтею

328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підствах, що не

заборонені законом. Однією  з таких

підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК

України..

У

відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та

обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших

осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України,

входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття

спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно

з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у

складі якої є нерухоме майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею

йому свідоцтва про право на спадщину  на  нерухоме 

майно.   Дане зобов»язання

встановлено законодавством у зв»язку з тим, що 

право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з

моменту державної реєсстрації цього майна.

                   В судовому засіданні  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_13померла

ОСОБА_42, що підтверджується  свідоцтвом

про смерть  НОМЕР_16, виданим 10.05.2002

року  Козинською сільською радою

Миронівського району Київської області.

               Позивач є спадкоємцем  померлої ОСОБА_42. за законом, оскільки

являється її сином, що підтверджується   

свідоцтвом про народження 

НОМЕР_17, виданим 13.05.1967 

року   Козинською сільською радою

Миронівського району Київської області .

               У встановлений ст. 1270 ЦК

України строк позивач  звернувся до

нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та прийняв її. Інші

спадкоємці у встановлений строк відмовились від прийняття спадщини на його

користь. Вказані обставини підтверджуєтьсються матеріалами спадкової справи.

                При   зверненні 

до нотаріуса за видачею 

свідоцтва  про право на спадщину

позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на  земельну частку, майновий пай та грошовий

вклад, належні спадкодавцю, у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок

йому  було  відмовлено 

в зв»язку з відсутністю 

документа, який підтверджує право власності спадкодавця на дане майно.

                 Встановлено, що померла

ОСОБА_42.  була власником будинку,   розташованого в АДРЕСА_13  відповідно до запису погосподарського обліку

(форми №4, затвердженої наказом 

Державного комітету 

статистики  України  № 95 

від 18.04.2005 року , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України  11.05.2005 року за № 487/10767), що

підтверджується довідкою №128, виданою 17.02.2009 року  Козинською сільською радою Миронівського

району Київської області.

 Запис її в книзі погосподарського обліку в

якості власника   підтверджує  факт належності будинку АДРЕСА_13саме їй.  Даним будинком померла ОСОБА_42.  володіла та користувалась на праві власності.

На

підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, право на це

майно набув  позивач.

Таким

чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність

підстав для задоволення позову.

 

                   На підставі ст.ст. 328,

1216, 1218, 1233, 1270, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 15,

60,  212, 213, 214,  215, 216 ЦПК України, суд

  

                                                 

В И Р І Ш И В :

 

позов

задоволити.

Визнати

за ОСОБА_41 в порядку спадкування право власності на жилий будинок під номером

АДРЕСА_13.

                           Рішення може бути

оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний

суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня 

проголошення рішення заяви про 

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку

ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

 

                    Суддя                                      

Л.О.Капшук  

                                                                  

                Справа № 2-26/2009

                                   Р І Ш Е Н Н

Я

                              ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

 

19

лютого 2009 року           Миронівський

районний суд Київської області в складі :

головуючого

судді - Капшук Л.О.

при

секретарі       - Шупик І.О.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка цивільну справу за

позовом  ОСОБА_43до ОСОБА_44, ОСОБА_45

про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним, визнання права власності

на житловий будинок, зустрічним позовом  

ОСОБА_44, ОСОБА_45 до ОСОБА_43про усунення перешкод у користуванні

будинком та виселення,   

 

                                  В С Т А Н О В

И В :

 

 у квітні 2008 року позивач звернулась до суду

з вимогою про визнання дійсним договору купівлі-продажу жилого будинку під

номером АДРЕСА_14, укладеного нею з відповідачами в серпні 2004 року. В

обгрунтування заявлених вимог позивач зіслалась на ті обставини, що придбаваний

нею будинок був недобудований та 

оцінений в сумі 25000 грн. Частину вказаної суми в розмірі 10000 грн.

вона передала відповідачу ОСОБА_45., решта коштів  за домовленістю мала бути сплачена після

отримання відповідачами правовстановлюючого документу на будинок та

нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.  Після передачі частини коштів вона стала

проживати в придбаному будинку, проводила в ньому ремонтні роботи, здійснювала

будівництво підсобних приміщень. Вважає, що фактично між нею та відповідачами

відбувся договір купівлі-продажу, істотними умовами якого є передача майна та

оплата його вартості, проте відповідачі протягом тривалого часу не отримують

правовстановлюючого документу на будинок, що вимусило її пред»явити вимоги про

визнання договору купівлі-продажу будинку під номером АДРЕСА_14  дійсним та визнання за нею право власності на

даний жилий будинок. Після прийняття судом рішення погоджується сплатити

відповідачам решту коштів за договором.

Заперечуючи

проти позову,  відповідачі пред»явили

зустрічні вимоги до позивача. Просили зобов»язати її усунути перешкоди в

користуванні ними спірним жилим будинком та виселити без надання іншого жилого

приміщення. В обгрунтування заявлених вимог зіслались на ті обставини, що

дійсно в серпні 2004 року мали домовленість з позивачем про майбутній продаж за

кошти в сумі 5500 дол. США будинку під номером АДРЕСА_14.   До укладення договору купівлі-продажу  позивачу дозволили проживати в будинку та

користуватись ним. Протягом наступних чотирьох років позивач,  без їх дозволу та незважаючи на

попередження,  проводила  будівництво господарських споруд,  квартирну плату за користуванням будинку не

сплачувала.  До даного часу позивач не

сплатила коштів, сума яких була обумовлена при попередній домовленості, на

вимогу про звільнення будинку  не реагує,

чинить перешкоди в користуванні ним.

 В судовому засіданні позивач підтримала

заявлені вимоги, зустрічний позов не визнала. 

В поясненнях позивач зіслалась на обставини, викладені в позовній заяві,

та додатково пояснила, що за домовленістю з відповідачами мала сплатити за

будинок кошти в сумі 5500 дол. США. Їй було достовірно відомо про перебування

будинку в стані незавершеного будівництва та 

відсутність у відповідачів правовстановлюючого документу на будинок. В

зв»зку з цими обставинами вона сплатила відповідачу ОСОБА_45. 2000 дол. США, а

решту коштів мала сплатити відповідачу ОСОБА_44. при оформленні договору

купівлі-продажу  після отримання

правовстановлюючого документу на будинок. Після домовленості в серпні 2004 року

вона зі згоди відповідачів вселилась в будинок та почала проводити в ньому

ремонтні та будівельні роботи. Вказані роботи проводила з відому та дозволу

відповідачів. Періодично зверталась до відповідачів по питанню оформлення

технічної документації на будинок. Оскільки тривалий час вони ухилялися від

оформлення технічної документації та не бажали отримати правовстановлюючий

документ на будинок, вона вимушена була звернутись до суду за захистом

порушеного права. Вважає, що договір купівлі-продажу відбувся, він не

посвідчений нотаріально з вини відповідачів. Зустрічні вимоги вважає

необгрунтованими з тих підстав, що вселилась в будинок правомірно, володіє та

користується ним на правах власника.

 Представник позивача ОСОБА_46 підтримав

вимоги, заявлені позивачем, зустрічний позов вважає необгрунтованим з тих

підстав, що позивач правомірно користується придбаним будинком, виселенню не

підлягає.

Відповідач

ОСОБА_45. позовні вимоги не визнала, зустрічний позов підтримала. Суду

пояснила, що дійсно в серпні 2004 року, коли спірний будинок перебував в стадії

незавершеного будівництва, вона та відповідач ОСОБА_44. мали домовленість з

позивачем про  продаж даної будівлі за

кошти в сумі 5500 дол. США. Позивач після сплати частини коштів в розмірі 2000

дол. США з їх дозволу тимчасово вселилась в будинок та зобов»язалась решту

коштів сплатити протягом двох місяців. У встановлений термін кошти сплачені не

були, на неодноразові звернення про розрахунок позивач не реагувала, а тому,

починаючи з 2005 року вона почала пред»являти 

вимоги про її виселення. Не зважаючи на вказані вимоги та попередження

позивач з будинку не виселилась, проводила 

ремонтні та будівельні роботи. В травні 2008 року  отримано правовстановлюючий документ на

будинок.   Була  можливість укласти та нотаріально посвідчити

договір купівлі-продажу будинку в разі, якби позивач виконала умови попередньої

домовленості  щодо оплати вартості

об»єкту незавершеного будівництва.  До

даного часу кошти не сплачені, а тому договір купівлі-продажу не може бути визнано

дійсним. Будинок потрібен для проживання її сім»ї, проте позивач чинить

перешкоди в користуванні ним, перешкоджає доступу до будинку.

 Представник відповідачів ОСОБА_47 пред»явлені

позивачем вимоги вважає безпідставними, оскільки договір купівлі-продажу не

відбувся, мала місце попередня домовленість про майбутній продаж, така

домовленість порушена позивачем, оскільки кошти за договором не сплачені.

Позивач неправомірно користується будинком , належним відповідачам,  та підлягає виселенню без надання іншого

жилого приміщенння.

  Суд, заслухавши пояснення учасників судового

процесу, дослідивши надані ними документи і матеріали, всебічно та повно

з»ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення,

об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи

і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, 

що первісний позов задоволенню не підлягає, зустрічний позов підлягає

задоволенню, виходячи з наступного.

        

Статтею 328 ЦК України передбаченно, що право власності набувається на

підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності

вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або

незаконність набуття права власності не встановлена судом.

                     За правилами ст. 658 ЦК

України право продажу товару належить власникові товару.  Приймати рішення про  відчуження майна, тобто визначати  його фактичну та юридичну долю, може лише

власник, оскільки за договором купівлі-продажу продавець зобов»язаний передати

покупцеві не лише саме майно, а й право власності на нього.

                      Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК

України  право власності на

новостворене  нерухоме майно виникає з

моменту завершення будівництва.  Якщо

договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації,

право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право

власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації,

право власності виникає з моменту державної реєстрації.  Вказане правило  встановлено і 

ст. 182 ЦК України.

                       До завершення

будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання

тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

                       В судовому засіданні

встановлено, що рішенням виконкому Миронівської міської ради № 62 від

29.05.1991 року відповідачу ОСОБА_44. була надана земельна ділянка для

будівництва індивідуального жилого будинку під номером АДРЕСА_14. За рішенням

вказаного органу № 103 від 30.09.1993 року йому ж була надана додаткова земельна

ділянка і розмір ділянки, призначеної для будівництва, склав 1400 кв.м., та

надано дозвіл на оформлення технічної документації на  забудову.

                       Станом на серпень 2004

року будівля не була прийнята до експлуатації та не пройшла державної

реєстрації. Вказане незавершене будівництво 

на вказану дату могло бути об»єктом цивільно-правових відносин, проте

право власності  на незакінчену будівлю

повинно було бути визнано в судовому порядку відповідно до положень ч. 4 ст.

331 ЦК України, яка діяла до 15 .12.2005 року. Починаючи з вказаної дати, діяло

правило , передбачене  ч. 3 ст. 331 ЦК

України, за яким у разі необхідності особа, яка вважається власником

матеріалів, що використовуються для виготовлення нерухомої речі,  може укласти договір щодо об»єктів

незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що

здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що

підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення

об»єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної 

документації, а також документів, що містять опис об»єкта незавершеного

будівництва.

                        Встановлено, що за  відповідачами 

право власності на об»єкт незавершеного будівництва в судовому порядку в

строк до 15.12.2005 року не визнавалось, 

після вказаної дати право власності на даний об»єкт  органом, що здійснює державну реєстрацію прав

на нерухоме майно, не реєструвалось. Вказані обставини не оспорюються сторонами

та свідчать про те, що відповідачі до реєстації прав на нерухоме майно  були власниками матеріалів, що

використовувалися ними при здійснені будівництва по АДРЕСА_14.

                        В серпні 2004 року

сторони попередньо домовились про купівлю-продаж нерухомого майна,

розташованого по АДРЕСА_14. За умовами договору 

відповідачі зобов»язалися передати позивачу  в розпорядження будівлю після оплати її

вартості, яка була встановлена в розмірі 5500 дол. США, в двохмісячний термін

та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.  До внесення повної оплати вони надали

недобудовану будівлю  на прохання

позивача для її  тимчасового проживання.

Позивач  при вселенні в будинок сплатила

відповідачу ОСОБА_45. аванс в розмірі 2000 дол. США, решта коштів не сплачена

до даного часу. Вважаючи себе власником 

придбаного нерухомого майна, позивач 

проживає в будинку та користується ним, здійснила ремонтні та будівельні

роботи. Попередній договір за правилами ст. 635 ЦК України сторони не укладали.

                      За правилами, передбаченими

ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не

встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

                      Виникнення договірних

відносин можливо за наявності двох умов: досягнення сторонами згоди за всіма

істотними умовами договору та надання цій згоді певної форми, якщо це необхідно

згідно з правовим актом або за домовленістю сторін.

                       Відповідно до вимог

ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій

формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

                      За ч. 1 ст. 635 ЦК

України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного

договору.

                      Згідно ч.1 ст. 220 ЦК

України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення

договору такий договір є нікчемним.

                      Предметом договору, про

встановлення дійсності якого заявлено вимогу, є нерухоме майно,  проте попередній договір у встановленій формі

не укладався,  після попередньої  домовленості 

основний договір також не укладався 

та  нотаріально не

посвідчувався.  За загальним правилом

недодержання нотаріальної форми договору тягне за собою його нікчемність, він

не породжує тих прав і обов»язків, яких бажали сторони.

                      Частиною 2 ст. 220 ЦК

України передбачено, що в разі, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов

договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або

часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його

нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

                       В судовому засіданні

встановлено, що сторони не лише не надали своїй згоді певної форми, а й не

досягли згоди за всіма істотними умовами договору.

                       Сторони надають

суперечливі пояснення з приводу домовленості щодо предмету майбутнього

договору: жилий будинок чи об»єкт незавершеного будівництва, та строку внесення

повної оплати. Заявляючи позовні вимоги, 

позивач послалась на ті обставини, що мала домовленість з відповідачами

про продаж  жилого будинку та внесення

повної оплати  при укладанні договору

купівлі-продажу  після  отримання правовстановлюючого документу на

будинок.  Проте в судовому засіданні

встановлено,  що сторони в серпні 2004

року  попередньо  домовились про  продаж будівлі поАДРЕСА_14,  яка на час домовленості перебувала  в стані незавершеного будівництва. Вказані

обставини були відомі та зрозумілі сторонам, про що свідчать ті обставини, що  вони з»ясовували питання щодо можливості

переоформлення земельної ділянки, на якій розміщена будівля.  Отже сторони 

попередньо не домовились щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу,

якими є найменування товару,  що

становить предмет договору, та його ціна, 

і в наступному цих питань не узгоджували.

                         Вказані обставини  свідчать про те, що конкретної домовленості

щодо відчужуваного майна  між ними не

було.   В підтвердження факту укладання

попереднього чи основного  договору  відсутні будь-які  письмові докази. Також  не мало місця 

виконання договору,  оскільки

вартість нерухомого майна позивачем не оплачена, майно позивачу в розпорядження

не передано, а лише надано для тимчасового проживання.

        Встановлені судом  факти свідчать про те, що сторони фактично

уклали договір про наміри, який є лише формою щодо наступного співробітництва і

не тягне виникнення зобов»язання щодо укладення у майбутньому договору. Вимог

про  визнання договору про наміри

попереднім договором позивачем не заявлено. 

 

        Зважаючи на вказані встановлені

обставини та правові норми, вимоги позивача про визнання  укладеного нею правочину дійсним не

являються  обгрунтованими та  задоволенню не підлягають, оскільки не

встановлені  обставини, на підставі яких

нотаріальне посвідчення договору може бути компенсоване рішенням суду.

        За правилами, встановленими ч.3 ст. 334

ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному

посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту

набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого

нотаріально, дійсним.

       За необгрунтованості вимог щодо визнання

договору купівлі-продажу дійсним право власності на майно за таким договором у

позивача  не виникає.

      Частиною 1 ст. 317 ЦК України

передбачено, що власникові належать права володіння, користування та

розпорядження своїм майном.

      Аналогічне правило міститься в  ст. 150 ЖК України, відповідно до якої  громадяни, які мають у приватній власності

будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого

проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися  цією власністю на свій розсуд.

      Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України

власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права

користування та розпорядження своїм майном.

      В судовому засіданні встановлено, що

відповідачі, будучи подружжям, в даний час являються співвласниками будинку під

номером АДРЕСА_14. В підтвердження вказаної обставини суду надано свідоцтво про

право власності на нерухоме майно, видане 19.05.2008 року  на підставі рішення виконавчого комітету

Миронівської міської ради від 17.04.2008 року на ім»я відповідача ОСОБА_44.

Рішення про реєстрацію права власності прийнято 19.05.2008 року, що

підтверджується  витягом про реєстрацію

права власності на нерухоме майно № 18864450.

     Встановлено, що вселитися в будинок  та користуватися ним  відповідачі не взмозі,  оскільки в ньому проживає позивач. Неодноразові

звернення до позивача  з проханням  звільнити будинок залишились без задоволення.

    Позивач ОСОБА_43 не заперечила того факту,

що чинить перешкоди відповідачам в користуванні 

будинком, посилаючись на те, що вважає себе його власником за укладеним

договором купівлі-продажу. Без відома та згоди 

відповідачів вона здійснила самовільне будівництво господарських

будівель та ремонт будинку, уклала договори на газопостачання та

водопостачання. Вказані обставини підтверджуються  протоколом від 08.10.2008 року та постановою

від 15.10.2008 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у

Київській області по справі про адміністративне правопорушення та не оспорені

позивачем.

    Встановлені судом обставини свідчать про

те, що договір купівлі - продажу між сторонами не відбувся, позивачу будинок

передавався в тимчасове користування,  

з  її вини  відповідачі не можуть  володіти та користуватись належним їм жилим

будинком, чим  порушується їх право

власності та житлове право.

    З урахуванням зазначених обставин вимоги

відповідачів за зустрічним позовом  про

зобов»»язання позивача  не чинити

перешкод у користуванні житлом та її виселення являються обгрунтованими. Позивач

підлягає виселенню з будинку без надання іншого жилого приміщення.

 

    На підставі викладеного,  ст.ст. 182, 204, 220, 317, 319, 328, 331,

334, 383, 635, 655, 657, 658, 692   ЦК

України, ст.ст. 9,150  ЖК України,  керуючись ст. ст. 10, 15, 60,  212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд  

 

                                   В И Р І Ш И

В :

 

   позов ОСОБА_43до ОСОБА_44 та  ОСОБА_45 про визнання договору

купівлі-продажу будинку дійсним, визнання права власності на жилий будинок

залишити без задоволення.

  Зустрічний позов ОСОБА_44 та ОСОБА_45 до

ОСОБА_43про усунення перешкод у користуванні будинком та виселення  задоволити.

  Зобов»язати ОСОБА_43 не чинити ОСОБА_44 та

ОСОБА_45 перешкод у користуванні жилим будинком під номером АДРЕСА_14.

  Виселити ОСОБА_43 з будинку під номером

АДРЕСА_14  без надання іншого жилого

приміщення.

  Рішення може бути оскаржено до Апеляційного

суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області  шляхом подачі в 10-денний строк з дня

проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього

протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної

інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

 

Суддя                                                      

Л.О.Капшук

 

                                                                                  

                                Справа № 2о-12/2009

                            У Х В А Л А

                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

 

4

березня 2009  року    Миронівський районний суд Київської області

в складі :

головуючого

судді - Капшук Л.О.

при

секретарі       - Скринській І.В.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка цивільну справу за заявою

ОСОБА_47 про заміну опікуна, заінтересована особа орган опіки та піклування -

виконавчий комітет Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської

області,

 

 

                        В С Т А Н О В И В :

 

                    ОСОБА_47 звернувся до суду

з заявою, в якій просить звільнити ОСОБА_48. від повноважень опікуна його брата

ОСОБА_49., посилаючись на те, що дана опікун померла. В зв»язку з цією

обставиною просив призначити його опікуном недієздатного.

                   В судовому засіданні  заявник доводи заяви підтримав, посилаючись

на викладені в ній обставини. Додатково пояснив, що проживає разом з

недієздатним братом  та опікується ним.

                    Представник органу опіки та

піклування - виконкому Карапишівської сільської ради Миронівського району

Київської області  в судове засідання не

з»явився, в надісланій до суду заяві сільський голова просить слухати справу у

відсутності представника органу опіки та піклування, вимоги про призначення

заявника опікуном недієздатного ОСОБА_49. вважає обгрунтованими.

                     Суд, заслухавши пояснення

заявника, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх

сукупності, дійшов висновку, що  заява

підлягає частковому задоволенню.

                    Судом встановлені такі

факти та відповідні їм правовідносини.

                    Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦК

України  у разі визнання особи  недієздатною опіку над нею встановлює

суд.  Він же  призначає опікуна за поданням органу опіки та

піклування.

                     Пункт 5.4 Правил опіки і

піклування передбачає, що опіка припиняється у разі смерті опікуна або

підопічного.

                    В судовому засіданні

встановлено, що рішенням Миронівського районного суду Київської області  від 25.05.2007 року ОСОБА_49. було визнано

недієздатним, встановлено над ним опіку та призначено опікуном  матір ОСОБА_48.

                 Опікун недієздатного  ОСОБА_48. померла ІНФОРМАЦІЯ_14, що

підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_18, виданим  виконкомом Карапишівської сільської ради

Миронівського району Київської області 5 грудня 2008 року.

                  В зв»язку зі смертю опікуна

недієздатного опіка припинилася, повноваження опікуна не виконуються.  Недієздатний ОСОБА_49 залишився без опіки,

проживає з заявником та перебуває під його наглядом та на його утриманні.

                    Заявник перебуває у

родинних відносинах з недієздатним ОСОБА_49., оскільки являється його рідним

братом, що підтверджується свідоцтвами про народження:  НОМЕР_19, виданим Карапишівською сільською

радою Миронівського району 21.02.1973 року, та НОМЕР_20, виданим  Карапишівською сільською радою 17.08.1985

року. Він має добрі стосунки з недієздатним братом та  може виконувати обов»язки опікуна.

                    Орган опіки та піклування -

виконком Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області

вважає доцільним  призначити опікуном

недієздатного ОСОБА_49. саме заявника, про що прийняв рішення № 7 від 22 січня

2009 року.   

                   Таким чином, зібрані у

справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для

задоволення заяви  про призначення іншого

опікуна.

                  Вимога заявника про

звільнення  ОСОБА_48. від повноважень

опікуна являється необгрунтованою, оскільки 

за обставин смерті опікуна її повноваження припинились.   

 

                   На підставі викладеного,

ст.ст. 60, 62, 63, 76  ЦК України, Правил

опіки та піклування,  керуючись ст.ст.

240, 241 ЦПК України,  суд

 

                                                      

У Х В А Л И В:

 

                   Заяву ОСОБА_47задоволити

частково.

                  Призначити ОСОБА_47, 1973

року народження, проживаючого в АДРЕСА_15 

опікуном недієздатного ОСОБА_49, 1985 року народження.

                 Решту вимог залишити без

задоволення.

                Ухвала може бути

оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний

суд Київської області шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня винесення ухвали

заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів

апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку

ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

   

Суддя                                                      Л.О.Капшук

 

                                                                                     

Справа № 2-26/2009

 

                                                    

Р І Ш Е Н Н Я

                                                 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

 10 березня 

2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого

судді - Капшук Л.О.

при

секретарі      - Скринській І.В.,

розглянувши

у відкритому судовому  засіданні в місті

Миронівка цивільну справу за позовом 

ОСОБА_50до ОСОБА_51 про стягнення заборгованості за договором та

моральної шкоди,

 

                               В С Т А Н О В И

В :

 

позивач

звернувся до суду із вказаним позовом, обгрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 12

березня 2008 року між ним та відповідачем 

було укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого

він зобов»язався надати відповідачу юридичні консультації та здійснити

представницькі дії в Апеляційному суді 

Київської області по справі про стягнення боргу, а відповідач

зобов»язався після вирішення справи оплатити вартість наданих послуг. 18

березня 2008 року Апеляційним судом Київської області по справі, стороною в

якій був відповідач,    винесено ухвалу.

Незважаючи на те, що справу вирішено на користь відповідача, свої зобов»язання

за договором він не виконав, оскільки не оплатив надані  послуги.

Вказаними

протиправними діями позивачу завдано моральної шкоди. Безвідповідальність

відповідача призвела його до сильних душевних хвилювань, розладу психічного

стану та депресії.  Він розчарувався в

моральності та порядності людей, втратив віру в справедливість, що потягло

погіршення стану здоров»я,  розлад

нервової системи та безсоння.   

Страждаючи

від душевних хвилювань, позивач був не взмозі представляти свої інтереси

самостійно, а тому звернувся за правовою допомогою до фізичної особи-підприємця

ОСОБА_52, який надав послуги по складанню процесуальних документів, роз»ясненню

окремих норм і положень законодавства, консультації з приводу ведення справи в

суді.

В

добровільному порядку відповідач не відшкодував заборгованість за договором,

моральну шкоду та інші понесені  витрати,

а тому просив стягнути з нього в судовому порядку 3500 грн. заборгованості за

договором, 10000 грн. моральної шкоди, 10000 грн. витрат, пов»язаних із оплатою

правової допомоги юриста, 135 грн. судового збору та 30 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В

судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав. В поясненнях

зіслався  на обставини, викладені в

поданій до суду  заяві. Додатково

пояснив, що  після укладення договору про

надання юридичних послуг він надав необхідні консультації відповідачу. При

укладенні договору та при здійсненні ним представницьких дій 18 березня 2009

року відповідач не мав коштів для проведення оплати його послуг, в зв»язку з

чим між ними мала місце усна домовленість про відстрочку оплати. Не зважаючи на

вказану домовленість відповідач до даного часу своїх грошових зобов»язань не

виконав, оскільки вартість наданих послуг не оплатив.

Відповідач  позов не визнав та пояснив, що 12 березня

2008 року, потребуючи консультації з питань апеляційного розгляду справи за

його участю, звернувся до позивача. 

Пояснивши, що консультації не потрібні, позивач призначив йому зустріч

біля приміщення Апеляційного суду Київської області за півгодини до розгляду

справи. У зазначений час він прибув до приміщення суду. За п»ять хвилин до

засідання з»явився позивач, який передав йому договір про надання правової

допомоги і отримав від нього кошти в сумі 3500 грн. за надання юридичних

послуг, запевнивши його, що підписання договору є підтвердженням отримання ним

коштів.  Після судового засідання позивач

заявив, що за позитивне вирішення справи він має сплатити  ще 3500 грн. Оскільки таких коштів він не

мав, позивач  запропонував їх привезти

наступного дня та повідомів, що інакше 

ухвала суду буде переглянута. 

Проконсультувавшись в іншого юриста, він зрозумів, що його введено в

оману. Позов вважає необгрунтованим, оскільки розрахунок з позивачем він

провів, протиправних дій щодо нього не вчиняв, моральної шкоди не

завдавав.   

Представник

відповідача позов не визнав, посилаючись на ті обставини, що позивач брав

участь в  засіданні Апеляційного суду

Київської області в якості представника відповідача  на підставі нотаріально посвідченої

довіреності. Що стосується укладеного договору про надання  правової допомоги, то відповідно до його умов

він набирає чинності з моменту підписання та проведення оплати послуг. Позивач

брав участь в судовому засіданні, де представляв інтереси відповідача, що

свідчить про отримання ним відповідної суми коштів за договором. Будь яких умов

щодо оплати послуг позивача після судового засідання чи іншої  відстрочки оплати договір не містить. Позивач

не надав доказів протиправності діянь відповідача, наявності  моральної шкоди та причинного зв»язку

між  шкодою та його діями.

Суд,

заслухавши пояснення позивача, відповідача та представника відповідача,

дослідивши надані  ними документи і

матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні

вимоги та заперечення проти позову, об»єктивно оцінивши в сукупності докази,

які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до

висновку, що позов  підлягає  задоволенню.

 Статтею 627 ЦК України передбачено, що

відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору,

виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього

Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог

розумності та справедливості.

Сторони

мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів

(змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у

відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори,

елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено

договором або не випливає із суті змішаного договора.

В

судовому засіданні встановлено, що 12 березня 2008 року сторони домовилися про

вчинення спільних дій, спрямованих на досягнення певних  цивільно-правових наслідків та  уклали договір про надання юридичних послуг,

відповідно до п. 1.1 якого позивач, будучи фізичною особою-підприємцем,

зобов»язався надати відповідачу юридично-консультативні послуги у виді

надання  усних консультацій, захисту прав

та інтересів відповідача перед третіми особами та здійснення представницьких

дій в Апеляційному суді Київської області у справі про стягнення боргу з

ОСОБА_52. Відповідач, як замовник, зобов»язався надати позивачу необхідні

документи та інформацію, при необхідності видати йому довіреність та оплатити

представницькі послуги відповідно до умов договору, що передбачено п.п. 4.1,

4.2, 4.4 договору.

Фактично

між сторонами укладено договір, який містить елементи договору про надання

послуг та договору доручення, тобто змішаний договір.

Суттєвою

умовою вказаного виду договорів є їх оплатність.

Ч.1

ст. 903 ЦК України передбачено, що в разі, якщо договором передбачено надання

послуг за плату, замовник зобов»язаний оплатити надану йому послугу в розмірі,

у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно

до правила, визначеного ч.2 ст. 1002 ЦК України, плата повіреному виплачується

після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги лише в

разі, якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або

порядок її виплати.

Відповідно

до п.7.1 укладеного сторонами змішаного договору відповідач зобов»язався

сплатити позивачу за виконання дій, передбачених п.1.1 договору, кошти в сумі

3000 грн. За п. 7.2 договору за кожну представницьку дію  за участю осіб, визначених п.6.2 договору,

відповідач зобов»язувався сплатити 

додатково 500 грн.

Пунктом

4.4 договору визначено строк внесення плати за договором - за три дні  до здійснення відповідного представництва.

Вказані

обставини свідчать про те, що сторони у договорі передбачили розмір плати,

порядок та строки її виплати. Питання щодо документу, який має фіксувати

виконання договору , сторонами не узгоджено.

В

судовому засіданні сторони надали протилежні пояснення щодо усної домовленості

з приводу змін до договору, проведення оплати наданих позивачем послуг та

здійснених представницьких дій та підтвердили, що документи, які фіксують зміни

до договору та факт  виконання зобов»язання

відповідачем,  відсутні.

Загальні

вимоги до оформлення документів, що фіксують виконання зобов»язання, містяться

в ст.ст. 218, 527, 882 ЦК України.

За

правилом, визначеним ст. 654 ЦК України зміна 

договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється,

якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв

ділового обороту.

Виконання

зобов»язання також має відповідати правилам про форму правочинів.

Позивач

пред»явлену вимогу про стягнення оплати за укладеним з відповідачем договором

обгрунтував відсутністю документа, що підтверджує виконання зобов»язання  та додатковою домовленістю  про внесення оплати після виконання ним

зобов»язання за договором,  яка була

досягнута у вигляді додаткової  угоди та

письмової форми не набула.

ч.2

ст. 218 ЦК України передбачено, що в разі, якщо правочин, для якого законом

встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми,

укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її

вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може

бути визнаний судом дійсним.

Усна

угода, на яку посилається позивач, яка заперечується відповідачем та яка за

формою не відповідає договору, не може бути визнана дійсною, оскільки сторони

своїми діями не підтвердили наявності між ними таких правовідносин та своїх

прав і обов»язків у цих правовідносинах. 

 

За

правилами, визначеними ст. 218 ЦК України, до уваги не можуть бути взяті покази

свідка ОСОБА_53 щодо факту передачі коштів відповідачем  в якості виконання зобов»язання за укладеним

договором.

Поряд

з цим, пунктом 8.4  укладеного між

сторонами договору про надання юридичних послуг передбачено, що він набирає

чинності з моменту підписання сторонами та проведення оплати послуг виконавця в

розмірі, встановленому п. 7.1 даного договору.

Вказана

умова договору була визначена на розсуд сторін і погоджена ними.

Враховуючи

ті обставини, що судом не встановлено існування іншої домовленості між

сторонами щодо внесення оплати за договором, суд вважає, що здійснення прав та

виконання обов»язків сторін відбувалось у спосіб, що випливає з укладеного

договору.

Враховуючи

ті обставини, що позивач виконав свої зобов»язання за договором, яким

передбачено  попередню оплату його

послуг,  при умові, що він набирає

чинності лише після проведення оплати його послуг,  не скористався  своїм правом на припинення надання послуг в

разі несплати їх вартості, що передбачено п. 6.1 договору, суд дійшов висновку,

що позивач своїми діями підтвердив виконання зобов»язання  відповідачем.

    Таким чином, зібрані у справі докази та їх

належна оцінка вказують на відсутність 

підстав для задоволення вимог позивача про стягнення плати за договором.

Що

стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то вони задоволенню не

підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно

до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди ,

завданої внаслідок порушення її прав.

Позивач

заявив вимогу про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення

зобов»язання. Право на відшкодування такої шкоди виникає на підставі ст. 611 ЦК

України, відповідно до якої у разі порушення зобов»язання настають правові

наслідки, встановлені договором або законом, серед яких відшкодування моральної

шкоди. Сплата моральної шкоди є мірою відповідальності і застосовується, за

загальним правилом, у разі наявності вини порушника.

Оскільки

в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт вини відповідача та факт

порушення ним зобов»язання, а отже і законних немайнових прав позивача,

відсутні підстави до стягнення на його користь моральної шкоди.

Не

підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення судових витрат у виді

судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи, оскільки за правилами,

встановленими ст. 88 ЦПК України судові витрати присуджуються стороні, на

користь якої ухвалено рішення.

        Зібрані по справі та досліджені в

судовому засіданні докази свідчать про необгрунтованість вимог позивача.

 

На

підставі викладеного, ст.ст.  23, 218,

526, 545, 611, 627, 628, 654, 901, 902, 903, 1000, 1001-1004, 1006, 1007 ЦК

України, керуючись  ст.ст.   10, 15, 60, 131, 212, 213, 214, 215 ЦПК

України, суд

 

                                 В И Р І Ш И В

:

 

 позов ОСОБА_50до ОСОБА_51 про стягнення

заборгованості за договором та моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення

може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Миронівський

районний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня

проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього

протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної

інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

Суддя                                                           

Л.О.Капшук

 

                                                                   

       Справа № 2-75/2009

 

                             Р І Ш Е Н Н Я      

                                 І М Е Н Е

М    У К Р А Ї Н И                                               

 

  

    6 березня 2009  року       

Миронівський районний суд Київської області в   складі:

              головуючого судді - Капшук

Л.О.                                                                          

              при

секретарі       - Скринській І.В.,                                                         

                               

             

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миронівка цивільну

справу за позовом  ОСОБА_18 до ОСОБА_19

про стягнення аліментів,

                                                                           

                                                                                                                                           В

С Т А Н О В И В :

                  

                  

позивач звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги

тим, що перебуває  у шлюбі з

відповідачем  з 21.02.2004 року. Від

шлюбу мають малолітню  доньку ОСОБА_20,

ІНФОРМАЦІЯ_4., яка проживає з нею та перебуває на її утриманні. В добровільному

порядку відповідач матеріальної допомоги на утримання доньки  не надає, а тому просила стягнути з нього

аліменти в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30%

прожиткового мінімуму для дитини 

відповідного віку  щомісячно і до

її повноліття.   

                   В судовому засіданні  позивач позовні вимоги  уточнила і просить стягнути з відповідача

аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 850

гривень.  В поясненнях зіслалась на

обставини, викладені в поданій до суду заяві. Зміну вимог обгрунтувала тими

обставинами, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід  від зайняття адвокатською діяльністю.

 Відповідач в судове засідання не з'явився. Суд

вважає, що про день та час слухання справи відповідач був повідомлений належним

чином, оскільки із  поштового  повідомлення вбачається, що за судовою

повісткою він не з»являвся, а тому по закінченню терміну зберігання вона була

повернута суду.  Причини неявки

відповідача до суду не відомі. Зі згоди позивача суд ухвалює судове рішення при

заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд,

заслухавши позивача, її представника, дослідивши письмові матеріали справи, та,

оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов

підлягає задоволенню.

Згідно

статті 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до

досягнення нею повноліття.

В

судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у шлюбі  з 21.02.2004 року, що підтверджується

свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2, виданим 21.02.2004 року відділом реєстрації актів

цивільного стану Миронівського районного управління юстиції Київської області.

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_4., що підтверджується

свідоцтвом  про народження серії

НОМЕР_3  виданим 20.08.2004 року  відділом реєстрації актів цивільного стану

Шевченківського районного управління юстиції міста Києва.

В

даний час дитина  проживає з позивачем та

перебуває на її утриманні,  про що суду

надана довідка,  видана 22.01.2009 року

Миронівською міською радою Київської області за № 178.

                 

Оскільки відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає,

хоча працездатний, зі слів  позивача має

заробіток, оскільки займається 

адвокатською діяльністю, то з нього необхідно стягнути аліменти на

користь позивача на утримання їх неповнолітньої доньки.

                

Частиною 1 статті 184 Сімейного Кодексу України передбачено, що якщо

платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, суд за заявою платника або

одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

                  Враховуючи обставини, викладені ст. 182  Сімейного кодексу України, суд вважає, що з

відповідача підлягають стягненню аліменти в розмірі,  вказаному позивачем. Обставини, які б

свідчили про необхідність стягнення аліментів в меншому розмірі, судом не встановлені.           

Частина

1  статті 88 ЦПК України передбачає, що

стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони

понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

                

При подачі позову до суду позивачем 

були сплачені витрати на інформаціно-технічне забезпечення розгляду

справи в розмірі 7 гривень 50 копійок, що підтверджується квитанцією  від 15.01.2009 року,

                 

Вказані витрати  підлягають

стягненню  з відповідача на її  користь.

                 Відповідно до  ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь

держави підлягає стягненню судовий збір.

 

На

підставі викладеного, ст. ст.  180, 181,

182, 184  Сімейного кодексу України,  керуючись ст.ст. 10, 15, 60,  212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд

     

                                                    

В И Р І Ш И В :  

                                              

 позов задоволити .

Стягнути

з ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_4,  уродженця   міста Миронівка  Київської області,  жителя АДРЕСА_16 , приватного адвоката  на користь ОСОБА_18 аліменти на  утримання доньки ОСОБА_20,

ІНФОРМАЦІЯ_4.,  в твердій грошовій сумі в

розмірі 850 гривень  щомісячно і до

її  повноліття.

 Аліменти стягувати, починаючи з  25.01.2009 року.

Стягнути

з ОСОБА_19  на користь ОСОБА_18 7 гривень

50 копійок  витрат на

інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути

з  ОСОБА_19  51 гривню 

судового збору.

Рішення

в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню.

Заочне

рішення може бути преглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою

відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення

може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Миронівський

районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня  проголошення рішення заяви про  апеляційне оскарження і поданням після цього

протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної

інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

У

разі  залишення заяви про перегляд

заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене

відповідачем в апеляційному порядку.

         

 

                                   Суддя                      підпис               Л.О.Капшук     

 

                                                                   

              Справа № 2-151/2009

                               Р І Ш Е Н Н Я

                         ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

24 березня 2009 року Миронівський

районний суд Київської області в складі :

головуючого судді - Капшук Л.О.

при секретарі       - Шупик І.О.,

розглянувши у відкритому  попередньому судовому засіданні в місті

Миронівка цивільну справу за позовом 

ОСОБА_54 до ОСОБА_55 про збільшення розміру  матеріальної допомоги на навчання, № справи

2-151,

 

                            В С Т А Н О В И В :

 

позивач

звернулась  до суду з вказаним позовом,

посилаючись на те, що в даний час 

навчається в Білоцерківському національному аграрному університеті,

власних доходів не має. За рішенням суду отримує матеріальну допомогу від

відповідача в розмірі 200 грн. В зв»язку зі збільшенням плати за гуртожиток та

проїзд у транспорті, зростанням цін на продукти харчування, одяг та

канцелярські прилади у неї збільшились витрати на навчання, а тому  вона стала потребувати збільшення розміру

матеріальної допомоги, що надається 

батьком.  Відповідач спроможний

надавати їй матеріальну допомогу на період навчання у більшому розмірі, а тому

просить збільшити розмір такої допомоги до розміру 500 грн.

В попередньому судовому засіданні

позивач позовні вимоги змінила та просить стягувати з відповідача матеріальну

допомогу на навчання в розмірі 300 грн. В поясненнях зіслалась на обставини,

викладені в поданій до суду заяві.

Відповідач  в попередньому судовому засіданні  позовні вимоги визнав  повністю.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що

рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового

засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України

при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому статтею

174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання

відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює

рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 199

Сімейного Кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у

зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати

їх до досягнення двадцяти трьох років, за умови, якщо вони можуть надавати

матеріальну допомогу. Згідно частини 2 зазначеної статті право на утримання

припиняється у разі припинення навчання.

Ст. 201 СК України передбачено, що до

відносин між батьком і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються

норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

За правилами, встановленими ст. 192

СК України,  розмір аліментів, визначений

за рішенням суду може бути згодом 

збільшено за рішенням суду за позовом одержувача аліментів у разі зміни

матеріального або сімейного стану, погіршенням або поліпшенням здоров»я.

Матеріалами справи встановлено, що

позивач навчається в Білоцерківському національному аграрному університеті на

денному відділенні.   Відповідач за

рішенням Миронівського районного суду від 4 березня 2008 року  сплачує на 

утримання позивача матеріальну допомогу на період її навчання в твердій

грошовій сумі в розмірі 200 грн. Позивач надала суду докази збільшення розміру

її витрат на гуртожиток.

Волевиявлення відповідача щодо

визнання позову  не суперечить закону та

не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому  приймається судом і є підставою для задоволення

позову.

Матеріальна допомога у зміненому

розмірі має стягуватись від дня набрання чинності рішенням суду.

На підставі ст. 4 п.18 Декрету

Кабінету Міністрів України “Про державне мито” відповідача необхідно звільнити

від сплати судового збору.

На підставі ст. 81 ЦПК України з

відповідача  необхідно стягнути витрати

на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 

На підставі викладеного, ст.ст. 182,

192, 199, 200, 201  Сімейного Кодексу

України,  керуючись ст. ст. 10, 15, 60,

130 ч.4, 131, 174 ч.4, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

 

                               В И Р І Ш И В :

 

 позов задоволити.

Збільшити розмір матеріальної

допомоги, що стягується з ОСОБА_55 на утримання 

дочки ОСОБА_54 на період її навчання.

Стягувати  з ОСОБА_55, 1966 року народження, уродженця

села Вікторівка Миронівського району Київської області, жителя АДРЕСА_17,

працюючого складачем потягів Трипільської філії ВАТ « Київ-Дніпровське МПП ЗТ»

на користь ОСОБА_54 матеріальну допомогу в твердій грошовій сумі в розмірі 300

гривень до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку за умови її навчання на

денній формі Білоцерківського національного 

аграрного університету.

Стягнення проводити з дня набрання

чинності рішенням суду.

Стягнути з  ОСОБА_55 7 гривень 50 копійок витрат на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.

Звільнити ОСОБА_55 від сплати  судового збору.

Рішення може бути оскаржене до

Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом

подачі в 10-денний строк з дня 

проголошення рішення заяви про 

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку

ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

                      Суддя:                                         Л.О.Капшук

 

                                                                                 

Справи № 2о-6/2009

                                 Р І Ш Е Н Н Я

                           ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

 

  12 лютого 2009 року          Миронівський районний суд Київської області

в складі:

 головуючого судді -  Капшук Л.О.

при

секретарі        -  Скринській І.В.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Миронівка цивільну справу за заявою  прокурора Миронівського району Київської

області, поданою в інтересах держави в особі Тулинської сільської ради

Миронівського району Київської області, заінтересована особа Миронівська

районна державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою,

                   В С Т А Н О В И В:

 

    прокурор звернувся до суду   в інтересах держави в особі Тулинської

сільської ради Миронівського району Київської області, посилаючись на те, що

ІНФОРМАЦІЯ_15помер ОСОБА_56, житель села Тулинці Миронівського району Київської

області. За місцем його проживання відкрилась спадщина  на належне йому право на  земельну частку (пай). Померлий  заповіту не 

залишив, з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної

контори ніхто не звернувся. Враховуючи ті обставини, що немає кому приймати спадщину,

з метою вирішення правової долі  майна,

яке залишилось після померлої особи, прокурор 

просив визнати спадщину 

відумерлою та передати її територіальній громаді за місцем відкриття

спадщини.

 В судовому засіданні прокурор заявлені

позовні  вимоги підтримала, в

поясненнях  зіслалась на обставини,

викладені в поданій до суду заяві.

    Представник 

заявника  Тулинської сільської

ради   Миронівського району Київської

області заявлені  вимоги також підтримала

та пояснила, що  особи, які вважають себе

спадкоємцями померлого ОСОБА_56., відсутні, земельна ділянка, з якої має бути

виділена частка, на яку мав право померлий, не використовується. Вказані

обставини були підставою для звернення до прокурора з відповідною заявою щодо

захисту  інтересів територіальної

громади.

Представник

третьої особи  Миронівської районної

державної нотаріальної контори Київської області в судове  засідання не з»явився. В надісланій до суду

заяві державний нотаріус   просить

слухати справу у відсутності 

представника нотаріальної контори, проти задоволення позову не

заперечує.

Суд,

заслухавши пояснення  прокурора та

представника органу місцевого самоврядування, в інтересах якого пред»явлено

позов,  дослідивши надані  ними документи і матеріали, всебічно та повно

з»ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги,  об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які

мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до

висновку, що позов  підлягає  задоволенню.     

Відповідно

до ч.1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за

законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а

також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою

відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Отже, підставою для визнання спадщини відумерлою є неможливість спадкування.

    В судовому засіданні встановлено, що

ІНФОРМАЦІЯ_15помер ОСОБА_56, житель села Тулинці Миронівського району Київської

області, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 23.06.2005 року

Тулинською сільською радою Миронівського району Київської області.  Згідно довідки Тулинської сільської ради

Миронівського району Київської області  №

512 від 04.12.2008 року  померлий до дня

смерті проживав  в селі Тулинці. Обставини,

що підтверджують  дату смерті та   останнє місце проживання ОСОБА_56.,  вказують на час та  місце відкриття спадщини.                                                                                      

Після  смерті ОСОБА_56. залишилась спадщина у виді

права на земельну частку (пай) розміром 4,01 умовних кадастрових гектарів в

колективній власності КСП імені Гагаріна. 

Дані обставини підтверджуються довідкою 

управління земельних ресурсів у Миронівському районі  № 03-07/48 від 16.01.2009 року, з якої

вбачається, що  ОСОБА_56 видано

сертифікат на право на земельну частку (пай) НОМЕР_21. Вказаний сертифікат   зареєстровано  в Книзі реєстрації  сертифікатів 19.02.1999 року з а № 7048. За  довідкою 

вказаного органу № 03-01/83 від 26.01.2009 року грошова оцінка земельної

частки (паю) згідно сертифікатів на території Тулинської сільської ради

Миронівського району Київської області станом на 31.12.2008 року складає 38135

грн.

Спадщина

була відкрита до вступу в дію чинного ЦК, проте положення про визнання спадщини

відумерлою  застосовуються  до 

правовідносин, які виникли до 01.01.2004 року.  Державою права на спадкове майно не

набувались та не реалізовувались, тобто не оформлені, а тому така спадщина має

проходити процес визнання її відумерлою.

Встановлено,

що на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_56. ніхто  не претендує, із заявами про прийняття

спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини ніхто не

звертався, спадкова справа не заводилась, що підтверджується довідкою № 183/01-14,

виданою 07.02.2009 року Миронівською державною районною нотаріальною конторою

Київської області. Вказані обставини свідчать про відсутність спадкоємців за

законом та заповітом та відсутність спору про право.

Відповідно

до ч.2 ст. 1277 ЦК України заява про визнання спадщини відумерлою подається

після спливу одного року з часу відкриття спадщини.   

З

часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_56. минуло більше   трьох 

років. Цей час був достатнім для здійснення прав на спадщину в разі,

якби померлий мав спадкоємців і вони не встигли подати заяву про прийняття

спадщини або пропустили строк для її 

прийняття. Спадкування є неможливим і на даний час втрачена можливість

продовження строку для прийняття спадщини спадкоємцями.

Таким

чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність

підстав для задоволення заяви про визнання спадщини відумерлою.

Право

власності на таку спадщину виникає у територіальної громади за місцем відкриття

спадщини, як це передбачено ч. 3 ст. 1277 ЦК України.

За

правилами ст. 277 ЦПК України при ухваленні рішення про визнання спадщини

відумерлою суд вирішує питання про передачу її територіальній громаді за місцем

відкриття спадщини. Рішення суду є підставою для  внесення відповідних змін в реєстр прав

власників.

     

На підставі викладеного, ст. 1277 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 15,

60, 274, 277, 278 ЦПК України, суд

 

                                   В И Р І Ш И

В:

 

  заяву задоволити.

    Визнати спадщину у виді права на земельну

частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві імені Гагаріна

села Тулинці Миронівського району Київської області  розміром 4,01 в умовних кадастрових гектарах,

вартістю 38135 гривень, що залишилась після смерті ОСОБА_56,  відумерлою та передати її територіальній

громаді села Тулинці Миронівського району Київської області.

   Рішення може бути оскаржене до Апеляційного

суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом подачі в

10-денний строк з дня  проголошення

рішення заяви про  апеляційне оскарження

і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії

до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

      Суддя:                             підпис            Л.О.Капшук

Згідно

з оригіналом.

      Суддя                                                   

Л.О.Капшук

                                                                                 

Справи № 2о-2/2009

                                 Р І Ш Е Н Н Я

                           ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

 

  12 лютого 2009 року Миронівський районний суд

Київської області в складі:

 головуючого судді -  Капшук Л.О.

при

секретарі        -  Скринській І.В.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Миронівка цивільну справу за заявою  прокурора Миронівського району Київської

області, поданою в інтересах держави в особі Тулинської сільської ради

Миронівського району Київської області, заінтересована особа Миронівська

районна державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою,

                   В С Т А Н О В И В:

 

    прокурор звернувся до суду   в інтересах держави в особі Тулинської

сільської ради Миронівського району Київської області, посилаючись на те, що

ІНФОРМАЦІЯ_16 помер ОСОБА_57, житель села Тулинці Миронівського району Київської

області. За місцем його проживання відкрилась спадщина  на належне йому право на  земельну частку (пай). Померлий  заповіту не 

залишив, з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної

контори ніхто не звернувся. Враховуючи ті обставини, що немає кому приймати

спадщину, з метою вирішення правової долі 

майна, яке залишилось після померлої особи, прокурор  просив визнати спадщину  відумерлою та передати її територіальній

громаді за місцем відкриття спадщини.

 В судовому засіданні прокурор заявлені

позовні  вимоги підтримала, в

поясненнях  зіслалась на обставини,

викладені в поданій до суду заяві.

    Представник 

заявника  Тулинської сільської

ради   Миронівського району Київської

області заявлені  вимоги також підтримала

та пояснила, що  особи, які вважають себе

спадкоємцями померлого ОСОБА_57., відсутні, земельна ділянка, з якої має бути

виділена частка, на яку мав право померлий, не використовується. Вказані

обставини були підставою для звернення до прокурора з відповідною заявою щодо

захисту  інтересів територіальної

громади.

Представник

третьої особи  Миронівської районної

державної нотаріальної контори Київської області в судове  засідання не з»явився. В надісланій до суду

заяві державний нотаріус   просить

слухати справу у відсутності 

представника нотаріальної контори, проти задоволення позову не

заперечує.

Суд,

заслухавши пояснення  прокурора та

представника органу місцевого самоврядування, в інтересах якого пред»явлено

позов,  дослідивши надані  ними документи і матеріали, всебічно та повно

з»ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги,  об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які

мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до

висновку, що позов  підлягає  задоволенню.     

Відповідно

до ч.1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за

законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а

також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою

відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Отже, підставою для визнання спадщини відумерлою є неможливість спадкування.

    В судовому засіданні встановлено, що

ІНФОРМАЦІЯ_16 помер ОСОБА_57, житель села Тулинці Миронівського району

Київської області.   З повідомлення

начальника відділу реестрації актів цивільного стану № 1480-02-02-13 від

02.12.2008 року вбачається, що про його смерть зроблено відповідний актовий

запис за № 1 від 14.01.2003 року.  

Згідно довідки Тулинської сільської ради Миронівського району Київської

області  № 514 від 04.12.2008 року  померлий до дня смерті проживав  в селі Тулинці. Обставини, що підтверджують  дату смерті та   останнє місце проживання ОСОБА_57.,  вказують на час та  місце відкриття спадщини.                                                                                       

Після  смерті ОСОБА_57. залишилась спадщина у виді

права на земельну частку (пай) розміром 4,01 умовних кадастрових гектарів в

колективній власності КСП імені Гагаріна. 

Дані обставини підтверджуються довідкою 

управління земельних ресурсів у Миронівському районі  № 03-07/48 від 16.01.2009 року, з якої

вбачається, що  ОСОБА_57. видано сертифікат

на право на земельну частку (пай) НОМЕР_22. Вказаний сертифікат   зареєстровано  в Книзі реєстрації  сертифікатів 01.04.1999 року з а № 7190. За  довідкою 

вказаного органу № 03-01/83 від 26.01.2009 року грошова оцінка земельної

частки (паю) згідно сертифікатів на території Тулинської сільської ради

Миронівського району Київської області станом на 31.12.2008 року складає 38135

грн.

Спадщина

була відкрита до вступу в дію чинного ЦК, проте положення про визнання спадщини

відумерлою  застосовуються  до 

правовідносин, які виникли до 01.01.2004 року.  Державою права на спадкове майно не

набувались та не реалізовувались, тобто не оформлені, а тому така спадщина має

проходити процес визнання її відумерлою.

Встановлено,

що на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_57. ніхто  не претендує, із заявами про прийняття

спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини ніхто не

звертався, спадкова справа не заводилась, що підтверджується довідкою №

185/01-14, виданою 07.02.2009 року Миронівською державною районною нотаріальною

конторою Київської області. Вказані обставини свідчать про відсутність спадкоємців

за законом та заповітом та відсутність спору про право.

Відповідно

до ч.2 ст. 1277 ЦК України заява про визнання спадщини відумерлою подається

після спливу одного року з часу відкриття спадщини.   

З

часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_57. минуло більше  п»яти 

років. Цей час був достатнім для здійснення прав на спадщину в разі,

якби померлий мав спадкоємців і вони не встигли подати заяву про прийняття

спадщини або пропустили строк для її 

прийняття. Спадкування є неможливим і на даний час втрачена можливість

продовження строку для прийняття спадщини спадкоємцями.

Таким

чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність

підстав для задоволення заяви про визнання спадщини відумерлою.

Право

власності на таку спадщину виникає у територіальної громади за місцем відкриття

спадщини, як це передбачено ч. 3 ст. 1277 ЦК України.

За

правилами ст. 277 ЦПК України при ухваленні рішення про визнання спадщини

відумерлою суд вирішує питання про передачу її територіальній громаді за місцем

відкриття спадщини. Рішення суду є підставою для  внесення відповідних змін в реєстр прав

власників.

     

На підставі викладеного, ст. 1277 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 15,

60, 274, 277, 278 ЦПК України, суд

                                   В И Р І Ш И

В:

 

  заяву задоволити.

    Визнати спадщину у виді права на земельну

частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві імені Гагаріна

села Тулинці Миронівського району Київської області  розміром 4,01 в умовних кадастрових гектарах,

вартістю 38135 гривень, що залишилась після смерті ОСОБА_57,  відумерлою та передати її територіальній

громаді села Тулинці Миронівського району Київської області.

 

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного

суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом подачі в

10-денний строк з дня  проголошення

рішення заяви про  апеляційне оскарження

і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії

до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

      Суддя:                             підпис            Л.О.Капшук

Згідно

з оригіналом.

      Суддя                                                   

Л.О.Капшук

 

 

 

 

                                                                                     

Справа № 2о-10/2009

                                Р І Ш Е Н Н Я

                       ІМ Е Н Е М     УКРАЇНИ

 

  25 лютого 2009 року      Миронівський районний суд Київської

області в складі:

головуючого

судді -  Капшук Л.О.

при

секретарі        -  Скринській І.В.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Миронівка цивільну справу за заявою

ОСОБА_58про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,

заінтересована особа  управління

Пенсійного фонду України у Миронівському районі,   

           

                   В С Т А Н О В И В:

 

    заявник звернувся до суду із вказаною

заявою, посилаючись на те, що з  червня

1967 року  працював водієм Миронівського

автотранспортного підприємства 09042, яке в 1986 році реорганізовано  в Миронівське автотранспортне  підприємство 13243. З 25 по 31 липня 1986

року із вказаного підприємства був 

відряджений в місто Прип»ять, де приймав участь в   ліквідації наслідків аварії на

Чорнобильській АЕС.   В підтвердження

виконання робіт в зоні відчуження Прип»ятьською міською радою народних

депутатів йому була видана довідка, в якій  

по батькові його вказано «ІНФОРМАЦІЯ_17» замість «ІНФОРМАЦІЯ_18».

Вказана обставина  перешкоджає управлінню

Пенсійного фонду провести перерахування пенсії з урахуванням періоду  роботи в зоні відчуження. Просив встановити

факт належності йому вищевказаного документа.

    В судовому засіданні заявник підтримав

заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені в поданій до суду заяві.

    Представник заінтересованої особи в судове

засідання не з'явився. В надісланій до суду заяві  начальник управління Пенсійного фонду у

Миронівському районі просить слухати справу у відсутності  представника управління.

    Суд, заслухавши  заявника, 

свідків, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по

справі докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що заява підлягає

задоволенню.

Відповідно

до п.6 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту

належності правовстановлюючих документів особі, ім»я якої, що зазначене в

документі, не збігається з  ім»ям цієї

особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

    В судовому засіданні встановлено, що  заявник з 1967 року працював водієм

Миронівського автотранспортного підприємства 09042. 6 січня 1983 року  вказане підприємство було реорганізовано  в Миронівське автотранспортне підприємство

31042 Київського обласного пасажирського автотранспорту згідно наказу № 3  Київського обласного управління

автотранспорту.

  З 25 по 31 липня 1986 року заявник був у

відрядженні в місті Прип»ять Київської області, де  при 

ліквідації наслідків 

Чорнобильської катастрофи, виконував роботи про евакуації майна

постраждалих громадян. В підтвердження даних обставин заявнику видана довідка,

яка підписана старшим дозиметристом ЧАЕСОСОБА_59. та засвідчена печаткою

загального відділу виконкому   міської

ради народних депутатів.  У вказаній

довідці заявника зазначено  по батькові

«ІНФОРМАЦІЯ_17».

Встановлення

факту, про який просить заявник, йому необхідно для призначення пенсії з

урахуванням заробітку, отриманого за роботу в населеному пункті  зони відчуження Чорнобильської АЕС.

Факт  належності 

довідки про роботу  саме заявнику

підтверджується письмовими матеріалами справи, показами свідків ОСОБА_60 та

ОСОБА_61., допитаних в судовому засіданні.

Допитаний

судом свідок ОСОБА_62. показав, що  з

1976 року по 2001 рік  працював головним

інженером Миронівського автотранспортного 

підприємства.  В 1986 році

він  направляв в місто Прип»ять автобус

марки ЛАМ-2353, водієм якого був заявник та 

особисто виписував подорожній лист і 

відрядження заявнику.

 Свідок ОСОБА_61., який працює  на тому ж підприємстві з 1983  року, дав суду покази про те, що у 1986 році

займав посаду керівника підприємства  та

віддавав розпорядження про направлення транспорту та працівників у

Чорнобильську зону. В липні 1986 року в місто Прип»ять було направлено два

автобуси з метою виконання робіт по евакуації людей та їх майна. Водієм одного

з автобусів був заявник.

Із   копії 

паспорта  НОМЕР_23, виданого

Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 18.08.1999 року вбачається,

що заявник по батькові значиться «ІНФОРМАЦІЯ_18».  В інших особистих документах, зокрема

трудовій книжці, виданій 16.07.1967 року 

Миронівським автотранспортним підприємством 09042,  заявник значиться по батькові

«ІНФОРМАЦІЯ_18».

Враховуючи

викладене, у суду не виникає сумніву в тому, що 

правовстановлюючий документ, про встановлення належності якого просить

заявник, виданий на ім»я ОСОБА_58, належать саме йому, а тому заявлені вимоги

являються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

 

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст.

10, 15, 60, 256, 259  ЦПК України, суд

 

                                   В И Р І Ш И

В:

 

           заяву задоволити.

          Встановити факт належності  довідки, виданої  ОСОБА_58, підписаної старшим дозиметристом

ЧАЕСОСОБА_59. та засвідченої печаткою загального відділу виконкому  Прип»ятьської міської ради народних

депутатів   - ОСОБА_58.

        Рішення може бути оскаржене до

Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом

подачі в 10-денний строк з дня 

проголошення рішення заяви про 

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку

ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

 

Суддя                                                          

Л.О.Капшук

 

 

                                                                                     

Справа № 2о-11/2009

                                Р І Ш Е Н Н Я

                        ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

 

  26 лютого 2009 року Миронівський районний суд

Київської області в складі:

      головуючого судді -  Капшук Л.О.

      при секретарі        - 

Скринській І.В.,

      розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Миронівка цивільну справу за заявою ОСОБА_63 про встановлення

факту проживання однією сім»єю, заінтересована особа Македонська сільська  рада Миронівського району  Київської області,   

           

                   В С Т А Н О В И В:

 

    заявник 

звернулася до суду із вказаною заявою, посилаючись на те,  що 

ІНФОРМАЦІЯ_19  помер ОСОБА_64, з

яким вона протягом 18 років проживала 

однією сім»єю.   Являючись єдиною

спадкоємицею померлого, заявник  звернулася

до нотаріальної контори з наміром оформити спадщину на майно померлого, проте

їй було в цьому відмовлено за відсутністю доказів факту проживання  її та ОСОБА_64. однією сім»єю. Просила

встановити зазначений факт в судовому порядку.

    В судовому засіданні заявник заявлені  вимоги підтримала, посилаючись на обставини,

викладені в поданій до суду  заяві.

    Представник заінтересованої особи в судове

засідання не з'явився. В надісланій до суду заяві  сільський голова Македонської сільської ради

Миронівського району Київської області просить слухати справу у

відсутності  представника сільської ради.

    Суд, заслухавши  заявника, свідків, вивчивши письмові

матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, прийшов до

висновку, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно

до п.5 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту

проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу.

В

судовому засіданні встановлено, що 

07.08.2007  року помер ОСОБА_64,

що підтверджується  свідоцтвом  про смерть НОМЕР_24, виданим 09.08.2007 року

Македонською сільською радою Миронівського району Київської області.

Після

його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку розміром  3,96 

га, що знаходиться на території Македонської  сільської ради Миронівського району Київської

області.

Згідно

ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом одержують

особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім»єю не менше як п»ять років до

часу відкриття спадщини.

                      В судовому засіданні встановлено, що

ОСОБА_64з 1979 року  та по день своєї

смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_19, проживав однією сім»єю з ОСОБА_63. в селі Малі

Пріцьки Миронівського району Київської області, що підтверджується довідкою

№20, виданою  02.02.2009 року

Македонською сільською радою Миронівського району Київської області. Спільних

дітейОСОБА_64та ОСОБА_63. не мали.

 Зазначений факт також підтверджують  допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_65

та ОСОБА_66

 Свідок ОСОБА_66 показала, що знає померлого

ОСОБА_64. та заявницю, оскільки являється дочкою заявниці. З 1979 року по час

смерті ОСОБА_64., тобто  по

ІНФОРМАЦІЯ_19, її мама проживала з ним однією сім»єю, вела спільне

господарство. Вони проживали як чоловік та жінка, були пов»язані спільним

побутом.   

  Свідок ОСОБА_65 показала, що знає померлого

ОСОБА_64. та заявницю, оскільки вони були сусідами її рідної сестри, до якої

вона приїздила. Їй відомо, що вони проживали тривалий час однією сім»єю, мали

спільний побут.

  У суду немає підстав ставити під сумнів

показання свідків і таких доказів суду не надано.

  Заявник являється  спадкоємицею померлого ОСОБА_64. за законом.

Встановлення факту проживання  її з

ОСОБА_64 однією сім»єю  потрібно  для оформлення спадщини після його

смерті  відповідно до вимог  ст. 1264 ЦК України.

   Таким чином, зібрані у справі докази та їх

належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_63.

про встановлення факту проживання  її та

ОСОБА_64. однією сім»єю з 1979 року, тобто строком, що перевищує п»ять років.

 

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст.

10, 15, 60, 256, 259  ЦПК України, суд

 

                                   В И Р І Ш И

В:

 

          заяву задоволити.

         Встановити  факт проживання ОСОБА_64  та ОСОБА_63 однією сім»єю  без шлюбу з 1979 року по  7 серпня 2007 року.

       Рішення може бути оскаржене до

Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом

подачі в 10-денний строк з дня 

проголошення рішення заяви про 

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку

ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

 

Суддя                                                         

Л.О.Капшук

 

 

 

 

                                                                                  Справа 

№2-215/2009

                                                     

Р

І Ш Е Н Н Я

                                               ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 

              23 квітня 2009  року                           Миронівський

районний суд Київської області в складі :

                головуючого судді -

Капшук Л.О.

                при секретарі       - Скринській І.В.,

                розглянувши у

відкритому  судовому засіданні в м. Миронівка

цивільну справу за позовом ОСОБА_67, треті особи: Грушівська  сільська рада Миронівського району Київської

області, Миронівський районний відділ Структурного відокремленого підрозділу

«Київський обласний реєстраційний центр» Державного підприємства «Центр

державного земельного кадастру», про визнання права власності на земельні

ділянки  в порядку спадкування,

 

                                                  

В

С Т А Н О В И В :

 

                 позивач  звернулася 

до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_20

померла її  мати ОСОБА_68.  Після 

її смерті  залишилась спадщина у

виді  земельних ділянок розміром  0,1930 га, 0,3688 га та 0,2054 га, що

знаходяться на території Грушівської сільської ради Миронівського району

Київської області.  Будучи спадкоємицею

померлої  за заповітом, вона  спадщину прийняла.

                 Згідно рішення

Грушівської сільської ради № 83-VII-V   від 16.02.2007 року на ім»я матері були

виготовлені державні акти на право власності на земельні ділянки. Дані державні

акти не було зареєстровано в установленому законом порядку в зв»язку зі

смертю  власника земельних ділянок.

Зазначена обставина перешкоджає їй в даний час оформити спадщину та  отримати державні акти на земельні ділянки на

своє ім»я , а тому просила  визнати право

власності на вказані земельні ділянки в судовому порядку.

                  В судовому засіданні

позивач  підтримала заявлені   вимоги та в поясненнях зіслалась на

обставини, викладені  в поданій до суду

заяві.

  Представник третьої

особи Грушівської   сільської ради Миронівського району

Київської області в судове  засідання не

з»явився. В надісланій до суду заяві сільський голова   просить слухати справу у відсутності  представника сільської ради, проти

задоволення позову не заперечує.

Представник третьої особи

Миронівського районного відділу Структурного відокремленого підрозділу

«Київський обласний реєстраційний центр» Державного підприємства «Центр

державного земельного кадастру» в судове 

засідання не з»явився. В надісланій до суду заяві також  просить слухати справу у відсутності  представника відділу, проти задоволення

позову не заперечує.

Заслухавши   позивача, дослідивши письмові матеріали

справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає

задоволенню.

  Статтею 328 ЦК

України передбачено, що право власності набувається на підствах, що не

заборонені законом. Однією  з таких

підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом  відповідно до ст.1217 ЦПК України.

У відповідності до статті 1216 ЦК

України спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної

особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу

спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов»язки,

що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися

внаслідок його смерті.

  В судовому

засіданні  встановлено, що

ІНФОРМАЦІЯ_20померла ОСОБА_68, що підтверджується  свідоцтвом про смерть НОМЕР_25, виданим

26.02.2008 року  Грушівською сільською

радою Миронівського району  Київської

області.

Спадкоємцем за заповітом  після 

смерті ОСОБА_68 являється 

позивач, яка є її дочкою, що підтверджується свідцтвом про

народженняНОМЕР_26, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану

Миронівського районного управління юстиції Київської області , доданим до

матеріалів справи. Заповіт на її ім»я спадкодавицею складено 17.07.1979 року та

посвідчено секретарем виконавчого комітету Грушівської сільської ради

Миронівського району Київської області, зареєстровано в реєстрі за № 5.

  У встановлений

законом шестимісячний термін позивач спадщину прийняла шляхом звернення до

нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується

матеріалами спадкової справи.

Оформити право на спадкове майно у

виді земельних ділянок , належних спадкодавцю, позивач не взмозі з тих підстав,

що на земельні ділянки було виготовлено державні акти  на ім»я померлої, проте  вказані державні акти не пройшли державної

реєстрації. Зазначені обставини підтверджуються 

копіями державних актів на право власності на земельні ділянки  НОМЕР_27, НОМЕР_28 та НОМЕР_29.

  Із вказаних актів

вбачається, що померлій  на  підставі рішення Грушівської сільської ради

від 16.02.2007 року № 83-VII-V   передано у 

власність земельну ділянку  площею

0,1930 га  - для будівництва  та 

обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та

земельні ділянки  площею 0,2054 га та

0,3688 га  - для  ведення особистого селянського господарства.

                  Захист прав громадян

на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як

передбачено п. а ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

  Частиною 2 ст. 373

ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку)

набувається і здійснюється відповідно до закону.

                  Відповідно до ч.1

ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельні ділянки виникає

після одержання її власником документу, що посвідчує право власності та його

державної реєстрації.

                  Оскільки позивач  успадкувала 

право на земельні ділянки, належні спадкодавцю, та в установленому

порядку не може одержати правовстановлюючий документ на вказане майно, оскільки

такі документи було виготовлено на ім»я померлої, то успадковане  право позивача підлягає захисту в судовому

порядку.

                 

                   На підставі ст.ст.

25,116,125 Земельного Кодексу України, ст.ст. 373,1223, 1296 ЦК України,

постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику

застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ», керуючись

ст.ст. 10, 15, 60, 80, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

 

                                                  

В

И Р І Ш И В :

 

                           позов задоволити.

                          Визнати за 

ОСОБА_67в порядку спадкування право 

власності  на земельну

ділянку  кадастровий номер 3222981503:03:203:0005

згідно плану меж до державного акту НОМЕР_27 площею 0,1930 га,  розташовану на території Грушівської

сільської ради Миронівського району Київської області  та призначену 

для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель

та споруд,  земельну ділянку  кадастровий номер 3222981503:03:203:0006

згідно плану меж до державного акту серії НОМЕР_28площею 0,3688 га та земельну

ділянку  кадастровий номер

3222981503:03:203:0017 згідно плану меж до державного акту НОМЕР_29 площею

0,2054 га ,  розташовані на території

Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області  та призначені 

для ведення особистого селянського господарства.

                       Рішення може бути

оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний

суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня 

проголошення рішення заяви  про

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295

ЦПК України.     

 

        

            Суддя                                            

Л.О.Капшук

 

                                                                                                    Справа

№2-208/2009

                                                     

   Р І Ш

Е Н Н Я   

                                                  

 ІМЕНЕМ   

УКРАЇНИ

 

             17 

квітня 2009   року      Миронівський районний суд Київської

області

      в складі :

                       головуючого судді -

Капшук Л.О.

                       при секретарі       - Скринській І.В.,

                       розглянувши у  попередньому 

судовому засіданні в м. Миронівка          цивільну справу за позовом   закритого акціонерного товариства “А.Е.С.

Київобленерго” до ОСОБА_69 про відшкодування 

шкоди,

                                                                              

 

                                                    В С

Т А Н О В И В :

   

             позивач  звернувся до суду  з даним позовом, посилаючись на те, що при

 здійсненні чергової перевірки дотримання

Правил користування електричною

 енергією працівниками Миронівського районного

підрозділу   07.12.2007  року оглядом на місці встановлено, що

відповідач в порушення Правил користування електричною енергією для населення

допустила безоблікове використання електроенергії шляхом самовільного

підключення до мереж енергопостачальної організації. Електроенергія, що

споживалася нею, не враховувалась.

              Службою енергозбуту здійснено

нарахування вартості недоврахованої електричної енергії.  Її розмір склав  258,29 

грн.

              Відповідач погасити борг в добровільному

порядку не бажає, а тому позивач просив стягнути з нього 258,29 гривень  завданих збитків та 81 гривню сплачених

судових витрат.

              В попередньому судовому засіданні

представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені

в  поданій до суду заяві.

               Відповідач попередньому в

судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю, про що надала суду письмову

заяву.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що

рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового

засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України

при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому статтею

174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання

відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення

про задоволення позову.

              Матеріалами справи встановлено,

що 07.12.2007  року працівниками

Миронівського районного підрозділу було здійснено перевірку дотримання Правил

користування електричною  енергією

відповідачем за адресою: АДРЕСА_18.

             Встановлено, що відповідач  допустила 

безоблікове використання електроенергії шляхом самовільного зняття

пломби енергопостачальника.    По даному

факту працівниками  Миронівського

районного підрозділу  07.12.2007  року було складено акт за № 000483.    

                Безобліковим використанням

електроенергії відповідач  завдала  позивачу збиток, розмір якого було

розраховано згідно “Методики обчислення розміру відшкодування збитків, завданих

електропостачальнику внаслідок порушення споживачем “Правил користування

електричною енергією для населення” за період з 06.06.2007  року по 07.12.2007 рік. Суму  збитку нараховано в розмірі 258,29   грн. На даний час збитки, завдані

енергопостачальнику, не відшкодовані.

                Статтею 1166 ЦК України

передбачено, що майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями чи

бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також

шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному

обсязі особою, яка її завдала.

                 Таким чином, визнання

відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права,

свободи чи інтереси інших осіб.

                Частина 1  статті 88 ЦПК України передбачає, що стороні,

на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і

документально підтверджені судові витрати.

                 При подачі позову до суду

позивачем  були сплачені витрати на

інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень, що

підтверджується платіжним дорученням  від

02.03.2009 року та судовий збір в розмірі 51 гривня, що підтверджується

платіжним дорученням  від 02.03.2009 року

.

                  Вказані витрати  підлягають стягненню  з відповідача на   користь позивача.

 

      

На підставі Правил користування електричною енергією для населення,

ст.1166 , ч.4 ст. 1193 ЦК України, керуючись ст.ст.  10, 15, 60, 130 ч.4, 131, 174 ч.4, 212, 213,

214, 215  ЦПК України, суд

 

                                             В

И Р І Ш И В :

 

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_69 на користь

закритого акціонерного товариства “А.Е.С.Київобленерго”  (р/р26034326202 в ОПЕРВ філії Головного

управління по  м. Києву та Київській

області, МФО 322669, код 23243188) 

258,29    грн. 

завданих збитків та 81 гривню сплачених позивачем судових витрат

(р/р26000002744000 в АТ «Каліон Банк Україна» в м. Києві, МФО 300379, код

2324188).

Рішення може бути оскаржене до

Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом

десятиденного терміну з дня проголошення або двадцятиденного терміну з дня

подачі заяви про апеляційне оскарження.

 

                        Суддя                                                 

Л.О.Капшук

                                Р І Ш Е Н Н Я

                       ІМ Е Н Е М     УКРАЇНИ

 

  26 січня 2009 року      Миронівський районний суд Київської

області в складі:

головуючого

судді -  Капшук Л.О.

при

секретарі        -  Скринській І.В.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Миронівка цивільну справу за заявою

ОСОБА_70 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,

заінтересована особа: управління Пенсійного фонду України у Миронівському

районі,  № справи 2о-7,

            

                   В С Т А Н О В И В:

 

    заявник звернувся до суду із вказаною

заявою, посилаючись на те, що з 1960 року по 2004 рік   працював у колгоспі імені Гагаріна села

Тулинці Миронівського району Київської області, який в 1996 році реорганізовано  в колективне сільськогосподарське

підприємство імені Гагаріна. 26.12.2008 року Тулинською сільською радою

Миронівського району Київської області йому були видані архівні довідки, зі

змісту яких вбачається, що в архівних документах колективного

сільськогосподарського підприємства імені Гагаріна його ім»я значиться

«ОСОБА_71» замість «ОСОБА_70», що перешкоджає управлінню Пенсійного фонду

провести нарахування пенсії з урахуванням стажу роботи. Просив встановити факт

належності йому вищевказаних документів.

    В судовому засіданні заявник підтримав

заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені в поданій до суду заяві.

    Представник заінтересованої особи в судове

засідання не з'явився. В надісланій до суду заяві  начальник управління Пенсійного фонду у

Миронівському районі просить слухати справу у відсутності  представника Пенсійного фонду.

    Суд, заслухавши  заявника, 

вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у

їх сукупності, прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно

до п.6 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту

належності правовстановлюючих документів особі, ім»я якої, що зазначене в

документі, не збігається з  ім»ям цієї

особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

    В судовому засіданні встановлено, що  заявник з 1960 по 2004 року працював на

різних роботах в сільськогосподарському підприємстві імені  Гагаріна села Тулинці Миронівського району

Київської області. В підтвердження даних обставин заявнику 26.12.2008 року   Тулинською сільською радою Миронівського

району Київської області  на

підставі  книг нарахування заробітної

плати і книг обліку праці та розрахунків з членами колгоспу видані

довідки.  У вказаних довідках заявника

зазначено  по батькові «ІНФОРМАЦІЯ_23».

Встановлення

факту, про який просить заявник, йому необхідно для призначення пенсії з

урахуванням заробітку та стажу роботи в КСП імені Гагаріна.

Факт  належності архівних довідок про роботу  саме заявнику підтверджується письмовими

матеріалами справи, показами свідків ОСОБА_72 та ОСОБА_73., допитаних в

судовому засіданні.

Допитана

судом свідок ОСОБА_73. показала, що  з

1975 року по 2004 рік  працювала в  колективному сільськогосподарському

підприємстві імені Гагаріна села Тулинці Миронівського району Київської

області. Протягом вказаних років в господарстві працював і заявник, якого знає

по батькові як «ІНФОРМАЦІЯ_21». Свідок ОСОБА_72, яка працюваала в тому ж

господарстві протягом 1973-2004 років, дала суду аналогічні покази.

Із

свідоцтва про народження НОМЕР_29, виданого повторно 18.11.1975 року Тулинською

сільською радою Миронівського району Київської області, вбачається, що заявник

по батькові значиться «ІНФОРМАЦІЯ_21». За таким по батькові його зазначено в

паспорті  НОМЕР_30, виданому Миронівським

РВ УМВС України в Київській області 18.08.1999 року. В інших особистих

документах, зокрема трудовій книжці колгоспника, виданій 20.02.1967 року  колгоспом імені Гагаріна села Тулинці Миронівського

району Київської області,  заявник

значиться по батькові «ІНФОРМАЦІЯ_21».

Враховуючи

викладене, у суду не виникає сумніву в тому, що 

правовстановлюючі документи, про встановлення належності яких просить

заявник, видані на ім»я «ОСОБА_70», належать саме йому, а тому заявлені вимоги являються

обгрунтованими та підлягають задоволенню.

 

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст.

10, 15, 60, 256, 259  ЦПК України, суд

 

                                   В И Р І Ш И

В:

 

           заяву задоволити.

      Встановити факт належності архівних

довідок, виданих 26.12.2008 року за № 34 та 

за № 36  Тулинською сільською

радою Миронівського району Київської області на ім»я ОСОБА_71  -ОСОБА_70.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного

суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом подачі в

10-денний строк з дня  проголошення

рішення заяви про  апеляційне оскарження

і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії

до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

 

Суддя                                                           Л.О.Капшук

 

                                                                                                                  

Справа № 2-10/2009

                                   Р І Ш Е Н Н

Я

                              ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

 

17   лютого 2009 року                                  Миронівський

районний суд Київської області в складі :

головуючого

судді - Капшук Л.О.

при

секретарі       - Шупик І.О.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом

закритого акціонерного товариства «Мирпром» до ОСОБА_74, постійно діючого

третейського суду при асоціації «Захист права» про визнання недійсною

третейської угоди  та скасування рішення

третейського суду,   

 

                                  В С Т А Н О В

И В :

 

 

голова

правління ЗАТ «Мирпром»  звернувся до

суду, посилаючись на ті обставини, що товариству належить нерухоме майно, яке

розташоване по вулиці Леніна, 129 міста Миронівка Київської області. При

зверненні до Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації йому

стало відомо про прийняття третейським судом, що діє при асоціації «Захист

права», 24 жовтня 2007 року рішення, про визнання дійсним договору

купівлі-продажу, за яким вказане майно передано відповідачуОСОБА_74.

Будучи  керівником товариства та єдиною

особою, яка вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства,

будь-якого договору купівлі-продажу та третейської угоди, на підставі якої  суд міг розглядати справу, з відповідачем не

укладав, інших осіб на вчинення даних дій не уповноважував. Інша особа, яка

підписала третейську угоду, не мала необхідного 

обсягу цивільної дієздатності, а тому укладений  правочин є недійсним.  Просив поновити строк на звернення зі скаргою

на рішення суду, оскільки пропустив його з поважних  причин, якими є ті обставини, що на адресу

товариства не надходило  жодних

повідомлень про розгляд справи у третейському суді,  про наявність 

рішення третейського суду йому не було відомо. Також просив визнати

недійсною третейську угоду, на підставі якої третейським судом було

постановлено оскаржуване рішення та скасувати рішення  постійно діючого третейського суду при

асоціації «Захист права» від 24.10.2007 року у справі  № 01/11/10/07.

В

судовому засіданні голова правління ЗАТ «Мирпром»  В.М.Стеценко 

підтримав заявлені вимоги.

Представник

позивача Л.М. Бєлкін також підтримав вимоги, заявлені керівником товариства, що

є позивачем по справі, та пояснив, що закритому акціонерному товариству  «Мирпром» 

належить нерухоме майно, розташоване по вулиці Леніна,129 міста

Миронівка. В травні 2008 року товариству стало відомо про існування   рішення третейського суду про визнання права

власності на вказане майно за відповідачем. Рішення прийнято на підставі

третейської угоди, яка була підписана відповідачем та  ОСОБА_75, який діяв на підставі протоколу №1

від 5 жовтня 2007 року. Даний протокол не має юридичного значення,

ОСОБА_75.  не мав необхідного обсягу

цивільної дієздатності, не рахувався в ЄДР як особа, яка може вчиняти  юридичні дії від імені  ЗАТ «Мирпром», не мав доручення на вчинення

дій, тобто не мав  повноважень на

укладення та підписання договору купівлі-продажу та третейської угоди. Такі

дії  міг вчиняти лише ОСОБА_76.,  який був та залишається керівником

товариства, відомості про що  внесено до

Єдиного державного реєстру. Вказані обставини були  встановлені рішенням апеляційного суду

Кіровоградської області від 15 жовтня 2008 року, а тому  не підлягають доведенню. Укладену угоду

купівлі- продажу та третейську угоду вважає сфабрикованими з метою заволодіння

майном позивача.  Кошти за майно

відповідач не сплачував, майно йому не передавалось, письмові докази щодо

вказаних обставин відсутні, що свідчить про те, що виконання договору не

відбулося. Третейську угоду просив визнати недійсною та на цій підставі  скасувати рішення постійно діючого

третейського суду при асоціації «Захист права» від 24.10.2007 року. Поновлення

строку  на оскарження  судового рішення вмотивував тими обставинами,

що про рішення  позивачу стало відомо

випадково в травні 2008 року.   

Відповідач

ОСОБА_74.  позов не визнав, оскільки

вважає його безпідставним та поданим особою, яка не має повноважень діяти від

імені ЗАТ «Мирпром». Суду пояснив, що повноваження ОСОБА_76. як голови

правління ЗАТ «Мирпром» скінчились 27 вересня 2007 року, в зв»язку з чим 5

жовтня 2007 року  головою правління було

обраноОСОБА_75., повноваження якого підтверджені рішенням загальних зборів

акціонерів від 30 листопада 2007 року. 

Тоді ж акціонерами було прийнято рішення   про ліквідацію товариства. Головою

ліквідаційної комісії обрано ОСОБА_77. Рішенням 

зборів акціонерів від 16-18 лютого 2008 року процедура ліківідації ЗАТ

«Мирпром»  продовжена,ОСОБА_77. був

залишений на посаді ліквідатора. Вважає, що саме він має представляти

інтереси  товариства. 5 жовтня 2007 року

він уклав договір купівлі-продажу комплексу будівель, що розташовані  по вулиці Леніна, 129 міста Миронівка. Представником

продавця був ОСОБА_75., який підписав договір. Кошти за угодою в сумі 1000 грн.

він передав  саме йому. Оскільки договір

потребував  нотаріального

посвідчення,  8 жовтня він звернувся до

позивача з вимогою про його нотаріальне посвідчення  та передачу майна, на що отримав відповідь

про  відсутність фінансової можливості виконати  його вимоги. 11 жовтня 2007 року ним та

ОСОБА_75 була укладена третейська угода про передачу спірного питання на

вирішення третейського суду, що діє при асоціації «Захист права». Рішенням

постійно діючого третейського суду від 24 жовтня 2007 року  його позов задоволено повністю: визнано

дійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель, належних  позивачу, за ним визнано право власності на

вказані будівлі. По даному рішенню було видано 

виконавчий документ. Підтвердив, що копії договору та третейської угоди,

що містяться в справі, є копіями угод, які він укладав, та відповідають

оригіналам. Вважає, що вказані угоди відповідають чинному законодавству,

укладені повноважним представником позивача. Рішення третейського суду є

законним та обгрунтованим.

Представник

постійно-діючого третейського суду при асоціації «Захист права»  до суду не з»явився, третейська справа  судом не надана, не зважаючи на прийняття

рішення про її витребування в порядку  

забезпечення  доказів.  Враховуючи ті обставини, що протягом строку

розгляду справи адреса третейського суду, рішення якого оскаржується,

неодноразово змінювалась, про що суд до відома не було поставлено, суд вважає

доцільним розглядати справу у відсутності представника вказаного відповідача та

на підставі зібраних письмових доказів.

Суд,

заслухавши пояснення  представників

позивача та відповідача ОСОБА_74., дослідивши надані  ними документи і матеріали, всебічно та повно

з»ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення проти

позову, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов  підлягає 

задоволенню.

За

ч.2 ст.1 Закону України «Про третейські суди» 

до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір,

що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків,

передбачених законом.

Відповідно

до ч.2 ст. 51 даного Закону   рішення

третейського суду  може бути оскарджене

стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно

до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. За частиною 3  вказаної статті підставою скасування рішення

третейського суду може бути,  в тому

числі,   визнання компетентним судом

недійсною третейської угоди.

В

судовому засіданні  встановлено, що   постійно діючим третейським судом при

асоціації «Захист права» 24 жовтня 2007 року 

у справі № 01/11/10/07 прийнято рішення, яким визнано дійсним договір

купівлі-продажу комплексу будівель, укладений між ОСОБА_74та закритим

акціонерним товариством  «Мирпром», за

ОСОБА_74визнано право власності на комплекс будівель, розташованих по вулиці

Леніна, 129 міста Миронівка Київської області, ЗАТ «Мирпром» зобов»язано  передати вказані будівлі новому власнику.

Вказане

рішення прийнято на підставі укладеної 

11 жовтня 2007 року між ЗАТ «Мирпром» та ОСОБА_74 у письмовій формі

третейської угоди про передачу спору на вирішення постійно діючому третейському

суду при асоціації «Захист права». За угодою 

на розгляд третейського суду передано спір про визнання договору

купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно  та зобов»язання передати майно в натурі.

Третейська угода складена та підписана відповідачем ОСОБА_74та від імені

позивача -  ОСОБА_75,  з посиланням на зайняття ним посади голови

правління товариства.

 Рішення третейського суду обгрунтоване тим, що

сторони досягли згоди  з усіх істотних

умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, 

уклали договір в письмовій формі, покупець  частково виконав умови договору, а відповідач

ухиляється від його нотаріального посвідчення.

 До матеріалів справи  додано копії договіру купівлі-продажу

нерухомого майна, третейської угоди та рішення третейського суду.    Відповідач ОСОБА_74 підтвердив ті

обставини, що надані суду копії 

договору,  угоди та рішення суду

відповідають  оригіналам вказаних

документів.

З

копії договору купівлі-продажу нерухомого майна та третейської угоди

вбачається, що від імені позивача закритого акціонерного товариства

«Мирпром»  вказані правочини підписано

ОСОБА_75 з зазначенням   його посади

голови правління товариства.  При

укладенні даних правочинів ОСОБА_75. виступав 

як керівник товариства,  який

вчиняє  від його імені юридичні дії без

доручення.

Право

на здійснення правочинів від імені іншої особи 

(повноваження представника) грунтується на різних юридичних фактах, з

якими закон пов»язує його виникнення. Згідно ч. 3 ст. 237 ЦК України  такою підставою  може бути акт органу юридичної особи, зокрема

щодо призначення на посаду,  яка

пов»язана із вчиненням дій від імені 

даної  юридичної особи.

Згідно

положень ст. 239 ЦК України лише правочин, вчинений  особою, яка має належні повноваження

діяти  від імені іншої особи,  безпосередньо створює, змінює чи припиняє

цивільні права й обов»язки для того, 

кого представляють.

Вчинення

правочину без повноважень  є випадком

неналежного (неправильного) представництва. Вчинені таким представником

правочини не тягнуть юридичних наслідків для особи, яку він представляв, але

породжують їх при наступному схваленні даною особою.   

Відповідно

до ч. 1 ст. 92 ЦК України  юридична особа

здійснює цивільні права та обов»язки через свої органи, які діють відповідно до

установчих документів та закону.

Відповідно

до пункту 9.12 Статуту закритого акціонерного товариства «Мирпром»,

затвердженого установчими зборами товариства 27.09.2004 року та зареєстрованого

державним реєстратором 22.10.2004 року 

(перереєстрація 29.03.2007 року), 

лише голова правління без доручення діє від імені товариства,  представляє його в усіх установах,  підприємствах, організаціях і закладах,

самостійно укладає від імені товариства договори та вчиняє правочини.

За

правилами, передбаченими  ст. 89 ЦК

України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, визначеному

законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру.

До реєстру, в тому числі,  вносяться

відомості про органи управління юридичної особи.

Відповідно

до ч. 2 ст. 17 Закону України від 15 травня 2003 року  « Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі щодо юридичної особи

містяться також відомості про прізвище, ім»я, по батькові фізичних осіб -

платників податків, які обираються 

(призначаються)  до органу

управління юридичної особи,  уповноважених

представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які

мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, та відомості

про перебування юридичної особи в процесі припинення.

Якщо

відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені

до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в

спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо

відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до

нього внесені, вони не  можуть бути

використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала,

або могла знати ці відомості  (ч. 1 і ч.

3 ст. 18 Закону).

Згідно

довідки державного реєстратора № 75-а від 10 лютого 2009 року  керівником закритого акціонерного товариства

«Мирпром» в жовтні 2007 року  та,

зокрема,  станом на 5 жовтня 2007 року,

коли укладалася третейська угода, був 

ОСОБА_76. За період з 5 жовтня 2007 року по 1 грудня 2007 року  зміни щодо керівника даного товариства

та  рішення про ліквідацію

товариства  до Єдиного державного реєстру

не вносились. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Відповідно

до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців, що надані до матеріалів справи,  станом на квітень та травень 2008 року, коли

позивач звернувся з даним позовом до суду, керівником закритого акціонерного

товариства залишався  ОСОБА_76.

З

ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах  Апеляційного суду  Кіровоградської області   від 15 жовтня 2008 року вбачається, що при

розгляді цивільної справи за апеляційною скаргою ЗАТ «Мирпром» на рішення

Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.07.2008

року  в справі за тотожним позовом було

встановлено,  що відповідно до

витягів  з Єдиного державного реєстру

юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час пред»явлення

позову  (червень 2008 року), розгляду

справи в суді керівником ЗАТ та особою, яка має право вчиняти юридичні дії від

імені ЗАТ, є ОСОБА_76. Зміни до Єдиного державного реєстру щодо керівника або

перебування юридичної особи в стадії ліквідації та надання повноважень

керівника  голові ліквідаційної комісії

не вносились.

Вказані

обставини свідчать про те, що юридичні дії від імені  закритого акціонерного товариства

«Мирпром»  в жовтні 2007 року без

відповідного доручення міг вчиняти  лише

його керівник - ОСОБА_76. Він залишався керівником товариства  на час пред»явлення даного  позову до суду в травні 2008 року та протягом

часу розгляду справи. Ці обставини повністю спростовують твердження відповідача

про зайняття вказаної посади  ОСОБА_75

Не

вдаючись до оцінки  рішень, які викладені

в протоколах зборів акціонерів ЗАТ «Мирпром» від 5 жовтня 2007 року та 30

листопада 2007 року, щодо зміни керівника та припинення юридичної особи,  необхідно зробити висновок,  що вказані відомості щодо зміни керівника

товариства та припинення юридичної особи 

не були внесені до Єдиного державного реєстру,  а тому не можуть бути використані при вирішенні

даного спору.

Вказані

встановлені  обставини свідчать про

протиправність дійОСОБА_75. при укладанні договору купівлі-продажу  нерухомого майна закритого акціонерного

товариства «Мирпром»  та третейської

угоди про передачу спору на вирішення постійно діючого третейського суду при

асоціації «Захист права».  Він діяв від

імені ЗАТ «Мирпром»,   не маючи доручення

та повноважень на вчинення  юридичних дій

від імені вказаної юридичної особи, про вчинені представницькі дії позивача не

повідомляв.  Вчинені  ОСОБА_75 

правочини не були схвалені позивачем та не тягнуть правових наслідків

для позивача.

Відповідно

до ч. 1 ст. 215 ЦК України  підставою

недійсності правочину є недодержання  в

момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою,

п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За

правилами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому  Кодексу, іншим актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства;  особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний

обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним

і відповідати його внутрішній волі.

Всупереч  вказаним вимогам ОСОБА_75., який підписав

третейську угоду від імені ЗАТ «Мирпром», 

не мав необхідного  обсягу цивільної

дієздатності,  діяв без повноважень та

поза волевиявленням позивача.

         Зібрані по справі та досліджені в

судовому засіданні докази свідчать про обгрунтованість вимог позивача про

визнання недійсною третейської угоди, укладеної відповідачем та від імені

позивача - ОСОБА_75 11 жовтня 2007 року.

          Наслідком визнання недійсною

третейської угоди, на підставі якої було прийнято рішення третейського суду, є

скасування  рішення третейського суду.  Вказані правові норми Закону України «Про

третейські суди» та вищевказані обставини, 

встановлені при розгляді справи є підставою для скасування оскаржуваного

рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Захист права» від 24

жовтня 2007 року.

         Що стосується вимог позивача про поновлення

строку на оскарження рішення третейського суду, то вони підлягають задоволенню,

виходячи з наступного.

         Відповідно до ч.4 ст. 51 Закону

України «Про третейські суди» заяву про скасування рішення третейського суду

може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття

рішення третейським судом.

         Згідно з нормами ч. 1 ст. 256 ЦК

України строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист

свого цивільного права або інтересу, вважається строком позовної давності.

         За 

ч.5 ст. 267 ЦК України порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає

поважними причини пропущення позовної давності.

         Тримісячний строк звернення зі скаргою

на рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Захист права»  скінчився 24 січня 2008 року. До суду зі

скаргою на рішення позивач звернувся  5

травня 2008 року.  Причину,  з якої 

вказаний строк був пропущений позивачем, 

суд вважає  поважною,  оскільки про оскаржуване рішення позивачу

стало відомо в день звернення до суду, тобто 

5 травня 2008 року. Вказані обставини підтверджуються  доповідною запискою на ім»я керівника

позивача  від 5 травня 2008 року  та не спростовані відповідачем. З урахуванням

зазначеного пропущений позивачем строк на оскарження рішення третейського суду

підлягає поновленню, порушене право підлягає захисту.  

 

     На підставі викладеного, ст.ст. 89, 92,

97, 203, 215, 237, 238, 239,241,256, 267 ЦК України,   ст.ст. 1, 5, 12, 27, 34, 51 Закону України

«Про третейські суди», ст. 17 Закону України « Про  державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб - підприємців», керуючись  

10, 15, 60,  212, 213, 214,  215, 216 ЦПК України, суд

 

                                   В И Р І Ш И

В :

 

позов задоволити.

Поновити закритому акціонерному

товариству «Мирпром» строк на оскарження рішення  постійно діючого третейського суду при

асоціації «Захист права» від 24 жовтня 2007 року.

Визнати недійсною третейську угоду,

укладену між ОСОБА_74 та   закритим

акціонерним  товариством  «Мирпром» в особі голови правління Кротенка

Руслана Вікторовича 11 жовтня 2007 року.

Скасувати рішення постійно діючого

третейського суду при асоціації «Захист права» 

від 24 жовтня 2007 року в справі № 01/11/10/07 за позовом ОСОБА_74 до

закритого акціонерного товариства «Мирпром» 

про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права

власності на нерухоме майно.

Рішення

може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Миронівський

районний суд Київської області  шляхом

подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне

оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з

подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК

України.

 

 

 

Суддя                                      підпис                             Л.О.Капшук

Згідно

з оригіналом.

Суддя                                                                             

Л.О.Капшук

 

 

 

                                                                                

С права  №2-89/2009,

                                                     

Р І Ш Е Н Н Я

                                              

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 

              12 лютого 2009  року                        Миронівський районний

суд Київської області в складі :

                головуючого судді - Капшук Л.О.

                при секретарі       - Скринській І.В.,

                розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Миронівка цивільну

справу за позовом ОСОБА_78, треті особи: Вікторівська  сільська рада Миронівського району Київської

області, управління земельних ресурсів у Миронівському районі Київської

області, про визнання права власності на земельні ділянки  в порядку спадкування,

 

                                                  

В С Т А Н О В И В :

 

                позивач  звернулася 

до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що

ІНФОРМАЦІЯ_22померла її  мати

ОСОБА_79.  Після  її смерті 

залишилась спадщина у виді  земельних

ділянок розміром  0,2143 га та 0,2349 га,

що знаходяться на території Вікторівської 

сільської ради Миронівського району Київської області.  Будучи спадкоємицею померлої  за законом, вона  спадщину прийняла.

                 Згідно рішення Вікторівської

сільської ради № 20 від 27.10.2006 року на ім»я матері були виготовлені

державні акти на право власності на земельні ділянки. Дані державні акти не

було зареєстровано в установленому законом порядку в зв»язку зі смертю  власника земельних ділянок. Зазначена обставина

перешкоджає їй в даний час оформити спадщину та 

отримати державні акти на земельні ділянки на своє ім»я , а тому

просила  визнати право на вказані

земельні ділянки в судовому порядку.

                  В судовому засіданні

позивач  підтримала заявлені   вимоги та в поясненнях зіслалась на

обставини, викладені  в поданій до суду

заяві.

 Представник третьої особи Вікторівської  сільської ради Миронівського району Київської

області в судове  засідання не з»явився.

В надісланій до суду заяві сільський голова  

просить слухати справу у відсутності 

представника сільської ради, проти задоволення позову не заперечує.

Представник

третьої особи управління земельних ресурсів у Миронівському районі Київської

області в судове  засідання не з»явився.

В надісланій до суду заяві також  просить

слухати справу у відсутності 

представника управління, проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши   позивача, дослідивши письмові матеріали

справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає

задоволенню.

 Статтею 328 ЦК України передбачено, що право

власності набувається на підствах, що не заборонені законом. Однією  з таких підстав є спадкування майна, в тому

числі за законом  відповідно до ст.1217 ЦПК

України.

У

відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та

обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших

осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України,

входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття

спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

  В судовому засіданні  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_22померла

ОСОБА_79, що підтверджується  свідоцтвом

про смерть  НОМЕР_31, виданим 01.11.2007

року    сільською радою Миронівського району  Київської області.

Спадкоємцем

за законом  після  смерті ОСОБА_79. являється  позивач, яка є її дочкою, що підтверджується

копією рішення  Миронівського районного

суду від 02.06.2008 року , доданим до матеріалів справи.  У встановлений законом шестимісячний термін

позивач спадщину прийняла шляхом звернення до нотаріальної контори з заявою про

прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Оформити

право на спадкове майно у виді земельних ділянок , належних спадкодавцю,

позивач не взмозі з тих підстав, що на земельні ділянки було виготовлено

державні акти  на ім»я померлої,

проте  вказані державні акти не пройшли

державної реєстрації. Зазначені обставини підтверджуються  копіями державних актів на право власності на

земельні ділянки  НОМЕР_32та НОМЕР_33.

 Із вказаних актів вбачається, що померлій  на 

підставі рішення Вікторівської сільської ради від 27.10.2006 року №20

передано у  власність земельну ділянку  площею 0,2143 га  - для будівництва  та 

обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та земельну

ділянку  площею 0,2349 га  - для 

ведення особистого селянського господарства.

                  Захист прав громадян на

земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як

передбачено п. а ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

 Частиною 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що

право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється

відповідно до закону.

                  Відповідно до ч.1 ст. 125

Земельного Кодексу України право власності на земельні ділянки виникає після

одержання її власником документу, що посвідчує право власності та його

державної реєстрації.

                  Оскільки позивач  успадкувала 

право на земельні ділянки, належні спадкодавцю, та в установленому

порядку не може одержати правовстановлюючий документ на вказане майно, оскільки

такі документи було виготовлено на ім»я померлої, то успадковане  право позивача підлягає захисту в судовому

порядку.

                 

                   На підставі ст.ст.25,116,

125 Земельного Кодексу України, ст.ст.373, 1223, 1296 ЦК України, постанови

Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику

застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ», керуючись

ст.ст. 10, 15, 60, 80, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

 

                                                  В И Р І Ш И В :

 

                          позов задоволити.

                          Визнати за  ОСОБА_78 в порядку спадкування право  власності 

на земельну ділянку  кадастровий

номер 3222980901:01:203:0029 згідно плану меж до державного акту НОМЕР_32площею

0,2143 га,  розташовану на території

Вікторівської сільської ради Миронівського району Київської області  та призначену 

для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель

та споруд та  земельну ділянку  кадастровий номер 3222980901:01:203:0030

згідно плану меж до державного акту НОМЕР_33 площею 0,2349 га,  розташовану на території Вікторівської

сільської ради Миронівського району Київської області  та призначену 

для ведення особистого селянського господарства.

                       Рішення може бути

оскаржене до апеляційного суду Київської області через Миронівський районний

суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня 

проголошення рішення заяви  про

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295

ЦПК України.       

 

          

            Суддя                                            

Л.О.Капшук

 

                                                                                                                   Справа

№ 2-119/2009

                                У Х В А Л А

12 березня 2009 

року                   

Миронівський районний суд Київської області в складі :     

головуючого судді - Капшук Л.О.

                  

при секретарі       - Скринській

І.В.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні

в місті Миронівка цивільну справу за позовом 

ОСОБА_80 до  ОСОБА_81  про стягнення боргу за договором позики,

                           В С Т А Н О В И В :

позивач

звернулась  до суду з вказаним позовом,

посилаючись на те, що   01.08.2006 року

відповідач взяла у неї  в позику грошові

кошти в сумі  3000 доларів США.

01.01.2007 року частину боргу в суму 1000 доларів США відповідач повернула,

решту позики в сумі 2000 доларів США зобов»язалась повернути до 20.10.2007

року. У вказаний строк відповідач борг не повернула, на неодноразові звернення

не реагує. Просила стягнути з відповідача 15400 гривень боргу, 30 гривень  витрат на інформаційно - технічне

забезпечення розгляду справи, 154 гривні судового збору та 1000 гривень витрат

за надання юридичної допомоги.

                      В   попередньому судовому засіданні сторони

зробили спільну заяву і надали суду укладену та підписану мирову угоду з метою

врегулювання спору на основі взаємних поступок. За умовами мирової угоди

відповідач зобов»язується  сплатити  залишок боргу в сумі 15400 гривень, понесені

позивачем судові витрати в розмірі 184 гривні та 1000 гривень витрат за надання

юридичної допомоги, а всього 16584 гривні,  

протягом п»яти місяців, починаючи з квітня 2009 року та сплачуючи  до 30 числа кожного місяця по 3316,80

гривень.  Просять визнати дану мирову

угоду.

Зазначена  мирова угода приєднана до справи. Сторонам

роз'яснені наслідки такого рішення та закриття провадження у справі, що

передбачені ст. 206 ЦПК України.

Враховуючи,

що мирова угода, укладена сторонами, не суперечить закону, не порушує права,

свободи чи інтереси інших осіб, вчинена в інтересах обох сторін, суд у

відповідності до ст. 175, п.4 ч.1 ст.205 ЦПК України ухвалою закриває

провадження в справі.

 

На

підставі викладеного, керуючись п.4 ч.1 ст. 205 

ЦПК України, суд

 

                                                     

У Х В А Л И В   :

 

                                 Визнати  мирову угоду, 

укладену між ОСОБА_80 та ОСОБА_81,  

за якою :         

                            ОСОБА_81

зобов»язується  сплачувати ОСОБА_80  щомісячно, починаючи з квітня 2009 року,   по 

3316,80  гривень боргу загальною

сумою 16584  гривні.

  Провадження в справі закрити.

                Ухвала може бути оскаржена до

Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської

області шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня винесення ухвали заяви про

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної

скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295

ЦПК України.

                               Суддя                              підпис                         Л.О.Капшук

                  Згідно з оригіналом.

                               Суддя                                                                

Л.О.Капшук

 

 

                                                               

                                           Справа

№ 2-90/2009

                                У Х В А Л А

18

березня 2009 року    Миронівський  районний 

суд Київської області  в складі :

головуючого

судді -  Капшук Л.О.

при

секретарі -        Скринській І.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом  ОСОБА_82 до ОСОБА_83 про  відшкодування збитків та моральної шкоди та

зустрічним позовом ОСОБА_83 до ОСОБА_82 про стягнення боргу за договором

поставки,

 

                               В С Т А Н О В И В :

 

    позивач звернулась до суду, посилаючись на

те, що 6 листопада 2008 року між нею та відповідачем було укладено договір

поставки, за яким останній зобов»язався здійснити поставку та монтаж кухонного

гарнітуру. Після поставки частини товару вона сплатила аванс в розмірі 5000

грн. Під час проведення робіт по монтажу гарнітуру нею були виявлені  суттєві недоліки поставленого товару, про що

вона повідомила відповідача та пред»явила до нього вимогу про повернення

сплачених коштів. На вказану вимогу відповідач не відреагував, а тому просила в

судовому порядку  стягнути з нього

внесену  за договором плату в розмірі

5000 грн.,  моральну шкоду в розмірі 3000

грн., зобов»язати прийняти поставлений товар та доставити до місця виготовлення.

                     Заперечуючи проти

пред»явленого позову, відповідач пред'явив зустрічний позов  про стягнення з позивача  боргу за договором поставки в розмірі 2300

грн. Заявлені вимоги  обгрунтував тим, що

поставлений ним товар не має недоліків, являється якісним, договір не виконано

з вини позивача.                                                                                                                  

                     В    судовому засіданні сторони зробили спільну

заяву і надали суду укладену та підписану мирову угоду з метою врегулювання

спору на основі взаємних поступок.

                     За умовами мирової угоди

позивач  змінив розмір  пред»явлених позовних вимог про стягнення

моральної шкоди , відповідач визнав 

позов та зобов»язується до 1 квітня 2009 року забрати у позивача

кухонний гарнітур, поставлений відповідно до умов договору від 06.11.2008 року

та до 1 липня 2009 року здійснити виплату коштів в сумі 6000 грн. в рахунок

відшкодування авансової плати за поставлений товар , моральної шкоди та судових

витрат.  Розрахунок сторони домовились

проводити щомісячними платежами в строк до першого числа наступного місяця в

розмірі  по 2000 грн., починаючи з квітня

2009 року.

Виплата

має здійснюватися готівковими коштами або поштовим переказом на рахунок №

2363   у ВАТ «Ощадбанк»,  Миронівська філія 3322/ 023  Київської області на ім»я ОСОБА_82 Просять

визнати дану мирову угоду.

Зазначена  мирова угода приєднана до справи.

Сторонам

роз'яснені наслідки такого рішення та закриття провадження у справі, що

передбачені ст. 206 ЦПК України.

Враховуючи,

що мирова угода, укладена сторонами, не суперечить закону, не порушує права,

свободи та інтереси інших осіб, вчинена в інтересах обох сторін, суд у

відповідності до ст. 175, п.4 ч.1 ст.205 ЦПК України ухвалою закриває

провадження в справі.

 

На

підставі викладеного, керуючись п.4 ч.1 ст. 205 

ЦПК України, суд

 

                                                     

У Х В А Л И В   :

 

                                 Визнати  мирову угоду, 

укладену між ОСОБА_82 та ОСОБА_83,  

за якою :         

                                ОСОБА_83  зобов»язується  сплатити ОСОБА_82  матеріальну та моральну шкоду, спричинену

неналежним виконанням договірних зобов»язань в розмірі 6000 грн., з яких 5000

грн. в рахунок відшкодування спричиненого збитку, 970 грн. моральної шкоди та

30 грн. судових витрат.

                                Розрахунок  проводиться 

в розмірі по 2000 грн. щомісячно в строк до першого числа наступного

місяця, починаючи з квітня 2009 року. 

Виплата здійснюється готівковими коштами або поштовим переказом на

рахунок  № 2363   у ВАТ «Ощадбанк»,  Миронівська філія 3322/ 023  Київської області.

                               ОСОБА_83

відмовляється від позову до ОСОБА_82 про стягнення боргу за договором поставки

та зобов»язується до 1 квітня 2009 року забрати у неї поставлений кухонний

гарнітур.

    Провадження в справі закрити.

                Ухвала може бути оскаржена до

Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської

області шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня винесення ухвали заяви про

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної

скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295

ЦПК України.

 

 

                               Суддя                                                     

Л.О.Капшук

 

 

 

СудМиронівський районний суд Київської області
Дата ухвалення рішення11.02.2009
Оприлюднено18.05.2009
Номер документу3573223
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —2-83/09

Ухвала від 17.06.2009

Цивільне

Барський районний суд Вінницької області

Переверзєв С. В.

Ухвала від 06.11.2009

Цивільне

Центрально-Міський районний суд м.Кривого Рогу

Черкасенко Т. Г.

Ухвала від 06.11.2009

Цивільне

Центрально-Міський районний суд м.Кривого Рогу

Черкасенко Т. Г.

Рішення від 19.08.2009

Цивільне

Центрально-Міський районний суд м.Кривого Рогу

Черкасенко Т. Г.

Рішення від 19.08.2009

Цивільне

Центрально-Міський районний суд м.Кривого Рогу

Черкасенко Т. Г.

Ухвала від 16.12.2016

Цивільне

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Бондаренко Г. В.

Ухвала від 17.08.2009

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Чернявська Л. М.

Ухвала від 17.08.2009

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Чернявська Л. М.

Рішення від 07.05.2009

Цивільне

Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу

Міхеєва В. Ю.

Ухвала від 20.05.2009

Цивільне

Косівський районний суд Івано-Франківської області

Цалин Б.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні