Рішення

від 26.11.2013 по справі 914/3518/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 р. Справа № 914/3518/13

За позовом : ПАТ Комерційний банк «Надра» в особі Відділення ПАТ КБ Львівське регіональне управління, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Компанія «Деніс-Львів», м. Львів

про стягнення 1 040 296, 41 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі Н. Кривка

Представники:

Від позивача: Воловецька О. Б.

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позов подано ПАТ Комерційний банк «Надра» в особі Відділення ПАТ КБ Львівське регіональне управління, м. Львів до приватного підприємства «Компанія «Деніс-Львів», м. Львів про стягнення 1 040 296, 41 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.09.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.09.2013р.

Для об"єктивного та всестороннього вирішення спору, 26.09.2013р., 29.10.2013р. та 12.11.2013р., розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 26.11.2013р. представник позивача з"явився, подав конкретизований розрахунок позовних вимог. Позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Вимог ухвал суду від 13.09.2013р., 26.09.2013р., 29.10.2013р. та 12.11.2013р. відповідач також не виконав, відзиву на позов не подав, відтак, суд вважає за доцільне розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, поданого позивачем на вимогу суду, Приватне підприємство «Компанія «Деніс - Львів» знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 95/64.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

01.09.2008 року між ПАТ КБ «Надра» (зі змінами від 04.02.2011р. до установчих документів (статуту та свідоцтва про державну реєстрацію) щодо найменування юридичної особи з Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра») та Денис Галиною Мирославівною (позичальник - за договором) укладено договір «Кредитування комерційного автотранспорту» № 24/МБ-46.

На підставі п. 1.1. договору, позичальнику надано кредит на суму 484 000,00 грн. строком до 30.08.2013 року.

Відповідно до п. 1.2.1. кредитного договору, банк (позивач) відкриває позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності відновлювальну траншеву кредитну лінію з лімітом 17 398,34 грн. в порядку і на умовах визначених цим договором.

У відповідності до п. 2.3.1. кредитного договору, відсотки за користування коштами в рамках ліміту кредитної лінії розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 2,53 % відсотків на місяць. Нарахування відсотків за користування коштами в рамках кредитної лінії здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредитної лінії.

На виконання п. 1.1 кредитного договору, позивачем було видано кредит на суму 484 000,00 грн. Факт надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 378 від 01.09.2008 року. (в матеріалах справи).

01.09.2008р. для забезпечення виконання зобов'язання між ПАТ КБ "Надра» та Приватним підприємством «Компанією «Деніс - Львів» було укладено договір поруки.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1, ПП Компанія «Деніс-Львів» (поручитель - за договором) поручається перед кредитором (ПАТ КБ «Надра» - позивач) за належне виконання Денис Галиною Мирославівною взятих на себе зобов'язань, що витікають з договору "Кредитування комерційного автотранспорту» № 24/МБ-46 від 01.09.2008 року, в тому числі:

- повернути до 30.08.2013р. кредит в сумі 484 000, 00 грн.

- сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 20,7% річних

- сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).

Згідно з п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1. договору повністю (чи у будь якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання в частині повернення кредиту та відсотків, позичальником не виконані. Доказів зворотнього суду не надано.

Листом - вимогою від 30.08.2013р. вих. №49/8/2-5780 позивач повідомив відповідача - ПП «Компанія» «Деніс - Львів» про наявність заборгованості, яка виникла у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору. Проте відповіді від останнього не надійшло.

У відповідності до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов"язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору, у разі порушення позичальником сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом п. 5.2 кредитного договору передбачено, у разі порушення позичальником строків повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з 5.3. кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення.

Як зазначено позивачем та випливає з поданого на вимогу суду уточненого розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача - ПП «Компанії «Деніс - Львів» перед позивачем становить 486 250, 58 грн. - заборгованість по кредиту; 450 686, 01 грн. - заборгованість по відсотках.

Позивачем за невиконання умов договору у відповідності до загального розрахунку заборгованості нараховано відповідачу пеню в розмірі 59357,08 грн.

Згідно конкретизованого розрахунку заборгованості, наданого на вимогу суду, розмір пені за період з 29.08.2012р. по 28.08.2013р. обчислено позивачем в розмірі 57550,24 грн. При визначенні суми, яка підлягає до стягнення, суд виходить із змісту позовних вимог, оскільки заяву про зменшення нарахованої пені позивач не подавав.

Згідно ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано. Як вбачається з матеріалів справи та перевіривши обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування, позивачем нараховано пеню за період, що суперечить вимогам вищевказаної норми. Відтак, суд дійшов висновку частково задоволити вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 30 847, 74 грн.

Крім того, у відповідності до п. 5.3. кредитного договору, позивачем нараховано штраф в розмірі 47 984,47 грн., згідно розрахунку заборгованості, який долучений до позовної заяви. В процесі розгляду справи, позивачем подано розрахунок заборгованості, згідно якого сума штрафу становить 45 809,58 грн. Як зазначалось вище, заяву в порядку ст.22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог не подано. Відтак, враховуючи зміст позовних вимог та положення п.5.3 кредитного договору, суд дійшов висновку стягнути з відповідача штраф в розмірі 45 809,58 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку позовні вимоги задоволити частково та стягнути з відповідача 486 250, 58 грн. - заборгованість по кредиту, 450 686, 01 грн. - заборгованість по відсотках, 30, 847, 74 грн. пені за порушення строку сплати кредиту та 45 809, 58 грн. штрафу.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню частково.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати, згідно ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 553, 554, 1054 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Компанія» «Деніс - Львів», м. Львів, вул. Володимира Великого, 95/64 (код ЄДРПОУ 33711183) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Відділення ПАТ КБ «Надра» Львівське регіональне управління, м. Львів, вул. Пекарська, 7 (код ЄДРПОУ 20025456) - 486 250, 58 грн. - заборгованість по кредиту, 450 686, 01 грн. - заборгованість по відсотках, 30 847, 74 грн. - пені, 45 809, 58 грн. - штрафу та 20 271, 87 грн. - судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення складено 29.11.2013р.

Суддя Мороз Н.В.