Рішення

від 07.11.2013 по справі 922/3110/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р.Справа № 922/3110/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Френдій Н.А.

судді: Калініченко Н.В. , Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", 49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, код ЄДРПОУ 05393116; до товариства з обмеженою відповідальністю "Територія Плюс", 61001, м. Харків, вул. Кірова, 38, код ЄДРПОУ 35243993; про про стягнення 177465,60 грн. за участю представників:

позивача - Деркач В.А., довіреність №24-5-72 від 05.03.2013р.;

відповідача - Козуля О.А., довіреність від 01.06.2013р.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Територія Плюс" про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 167420,00грн. за договором №511120768 від 01.01.2012р., пені у розмірі 8215,45грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1830,15грн. (з урахуванням заяви про зміну предмету позову б/н від 14.10.2013р., прийнятої до розгляду 22.10.2013р.).

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач в повному обсязі не виконав зобов'язання за договором №51120768 від 01.01.2012р. щодо поставки продукції, оплаченої позивачем у термін, визначений у специфікаціях №1, №2 та №3 до договору. В якості правового обґрунтування позову вказує на приписи ч.1 ст. 612, ч.2 ст. 693 ЦК України, ч.1 ст. 193 ГК України, а також на положення п.7.4. договору та ч.2 ст. 625 ЦК України, на підставі яких за період з 12.06.2013р. по 22.10.2013р. нараховані пеня та три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.09.2013р. для розгляду даної справи призначено судову колегію.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 24.09.2012р. для розгляду даної справи призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Френдій Н.А., судді Калініченко Н.В., Макаренко О.В.

Ухвалою суду від 22.10.2013р. розгляд справи відкладено на 07.11.2013р.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог за позовом №24-10-14 від 19.07.2013р. по справі №922/3110/13 б/н від 28.10.2013р. за вх.№40400 від 01.11.2013р. про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 167420,00грн. за договором №511120768 від 01.01.2012р., пені у розмірі 9169,51грн. та трьох відсотків річних у розмірі 2050,32грн., в якій фактично змінено тільки період за який нараховується пеня та 3% річних - з 12.06.2013р. до 07.11.2013р., в той час як у заяві про зміну предмету позову нарахування здійснювалося з 12.06.2013р. до 22.10.2013р.

Суд, розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог за позовом №24-10-14 від 19.07.2013р. по справі №922/3110/13, враховуючи, що вказана заява подана позивачем із дотриманням ст. ст. 22, 54-57 ГПК України, прийняв її до розгляду та продовжив розгляд справи з урахуванням цих змін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 167420,00грн. за договором №511120768 від 01.01.2012р., пеню у розмірі 9169,51грн. та три відсотки річних у розмірі 2050,32грн., нараховані за період з 12.06.2013р. по 07.11.2013р., посилаючись при цьому на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №51120768 від 01.01.2012р. щодо поставки продукції, оплаченої позивачем у термін, визначений у специфікаціях №1, №2 та №3 до договору, в зв"язку з чим, окрім суми попередньої оплати, сплаченої відповідачу, останньому нараховано пеню, на підставі п.7.4. договору та 3 % річних, на підставі п.7.4. договору та ч.2 ст. 625 ЦК України.

Представник відповідача відзив на позов та документи витребувані судом не надав, посилаючись на відсутність документації, необхідної для підготовки відзиву, в зв"язку з проведенням обшуку та виїмки таких документів, проте доказів проведення зазначених слідчих дій відповідач до суду не надав. Водночас у своїх запереченнях на позов, наданих до суду супровідним листом 24.09.2013р., відповідач вказував на те, що в зв"язку з неналежним виконанням зобов"язань приватним підприємством виробничою фірмою "Укрвод-Спецочистка" за договором №010 від 09.01.2009р., укладеним між відповідачем та вказаною особою, відповідач не мав змоги виконати обов"язок з поставки товару позивачу.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Територія плюс" (постачальник) та відкритим акціонерним товариством "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (покупець) укладено договір поставки №511120768 від 01.01.2012р., згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію матеріально-технічного призначення, що надалі іменується товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є невід"ємною його частиною.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2012р., а в частині не виконаних зобов"язань по договору - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов"язань.

Судом встановлено, що правовідносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є поставкою.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Розрахунки за цим договором за умовою попередньої оплати проводяться при наданні постачальником до моменту оплати оригіналів рахунку, за умовою оплати за фактом постачання - оригіналів рахунку і податкової накладної (п.4.3. договору).

За змістом п.4.1. договору розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані в специфікаціях до договору.

Згідно зі специфікацією №1 від 01.03.2012р., специфікацією №2 від 01.06.2012р. та специфікацією №3 від 19.12.2012р. до договору №511120768 від 01.01.2012р. порядок сплати за товар - 100% передплата (а.с.13, 14, 15).

Сторонами було погоджено у п.2 додаткової угоди №2 від 14.02.2013р. до договору №211111786 від 14.09.2011р. (а.с.16) залишену частину передплати, перераховану позивачем платіжними дорученнями №17207 від 04.10.2011р. та №16739 від 23.09.2012р. на розрахунковий рахунок відповідача за договором №211111786 від 14.09.2011р. у розмірі 273835,00грн., у розмірі 273835,00грн., вважати оплатою за товар, поставлений по договору №511120768 від 01.01.2012р.

Відповідно до специфікацій №1, №2 та №3 до договору №511120768 від 01.01.2012р., відповідач зобов"язався поставити позивачу товар на суму 246500,00грн.:

- за специфікацією №1 від 01.03.2012р. товар на суму 31500,00грн., з терміном постачання: лютий-березень 2012 року;

- за специфікацією №2 від 01.06.2012р. товар на суму 30500,00грн., з терміном постачання: червень 2012 року;

- за специфікацією №3 від 19.12.2012р. товар на суму 184500,00грн., з терміном постачання: до 30 грудня 2012 року.

Проте відповідач зобов"язання з поставки товару за договором №511120768 від 01.01.2012р. виконав частково, поставивши товар на загальну суму 106415,00грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними №РН-0000082 від 24.12.2012р. на суму 44415,00грн. (а.с.26), №РН-0000027 від 18.06.2012р. на суму 30500,00грн. (а.с.24), №РН-0000007 від 28.03.2012р. на суму 31500,00грн. (а.с.25), в зв"язку з чим недопоставленим є товар на суму 167420,00грн.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно п.7.4. договору №511120768 від 01.01.2012р., якщо прострочення в постачанні перевищило 10 (десять) календарних днів з моменту закінчення узгодженого терміну постачання, покупець має право відмовитися від приймання і оплати товару, термін постачання якого порушений, а якщо він вже оплачений - вимагати повернення грошових коштів. Грошові кошти мають бути повернені покупцю протягом 3-х банківських днів з моменту письмової вимоги покупця. При недотриманні зазначеного терміну повернення грошових коштів постачальник виплачує покупцеві пеню у розмірі 0,2% від суми не повернутих грошових коштів за кожен день прострочення, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Як слідує з позовної заяви, відповідач продукцію, оплачену позивачем, в повному обсязі не поставив, в зв"язку з чим позивач звертався до відповідача з вимогою №24-10-12 від 05.06.2013р. про повернення 167420,00грн. передоплати (а.с. 17-19), але грошові кошти повернуті відповідачем не були, не міститься таких доказів і в матеріалах справи.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Беручи до уваги положення п.п. 4.1.3 - 4.1.5. п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р., якими встановлено, що строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - 4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; п.п.4.1.2.; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; п.п. 4.1.3.; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; п.п. 4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. (Пункт 4.1 глави 4 в редакції Наказу Міністерства транспорту та зв'язку N 1267 (1254-09 ) від 08.12.2009р.), - грошові кошти мали бути повернуті відповідачем позивачу до 12.06.2013р.

Враховуючи, що відповідач, на день розгляду спору не надав суду доказів про протилежне, в тому числі про повернення грошових коштів, сплачених йому позивачем в якості передплати за поставку продукції, у розмірі 167420,00грн., беручи до уваги, що строк виконання грошового зобов"язання у відповідача виник 12.06.2013р., суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 167420,00грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В контексті вищевикладеного, оскільки відповідач був зобов"язаний повернути грошові кошти у строк до 12.06.2013р., останній є боржником, що прострочив.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 7.4. договору №511120768 від 01.01.2012р., якщо прострочення в постачанні перевищило 10 (десять) календарних днів з моменту закінчення узгодженого терміну постачання, покупець має право відмовитися від приймання і оплати товару, термін постачання якого порушений, а якщо він вже оплачений - вимагати повернення грошових коштів. Грошові кошти мають бути повернені покупцю протягом 3-х банківських днів з моменту письмової вимоги покупця. При недотриманні зазначеного терміну повернення грошових коштів постачальник виплачує покупцеві пеню у розмірі 0,2% від суми не повернутих грошових коштів за кожен день прострочення, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши правильність нарахування пені, яка становить 9169,51грн. за період з 12.06.2013р. по 07.11.2013р. (розрахунок а.с. 101, 115), позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, як такі, що заявлені позивачем обґрунтовано, не перевищують подвійної облікової ставки НБУ, доведені матеріалами справи та вірно нараховані.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього трьох процентів річних, за період з 12.06.2013р. по 07.11.2013р., в сумі 2050,32грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані (розрахунок а.с. 101, 115) та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Територія Плюс" (61001, м. Харків, вул. Кірова, 38, код ЄДРПОУ 35243993) на користь публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, код ЄДРПОУ 05393116) суму попередньої оплати у розмірі 167420,00грн. за договором №511120768 від 01.01.2012р., пеню у розмірі 9169,51грн., три відсотки річних у розмірі 2050,32грн. та 3572,80грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 12.11.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Френдій Н.А. Калініченко Н.В. Макаренко О.В.