Постанова

від 07.12.2006 по справі 16/1548

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

07 грудня 2006 р.                                                                                  

№ 16/1548 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В.

Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

розглянувши матеріали касаційної

скарги

Черкаського обласного об'єднання

колгоспних ринків Черкаської облспоживспілки

на рішення

та постанову

Господарського суду Черкаської

області від 26.04.06  Київського

міжобласного апеляційного господарського суду від 22.06.06

у справі

№ 16/1548

за позовом

Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи  ОСОБА_1

до

Черкаського обласного об'єднання

колгоспних ринків Черкаської облспоживспілки

третя особа

Черкаська міська рада

про

визнання відмови в погодженні меж

земельної ділянки недійсною

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:  ОСОБА_2- за дов. від 30.09.05

№6502  

від відповідача: Сєргєєва

Т.В.- за дов. від 01.10.06

від третьої особи: не з'явилися,

повідомлені належно про час і місце засідання суду

          Суб'єктом

підприємницької діяльності -фізичною особою 

ОСОБА_1 у березні 2006 року, заявлений позов до Обласного об'єднання

колгоспних ринків Черкаської облспоживспілки про визнання відмови про

погодження відводу земельної ділянки неправомірною. В обґрунтування позовної

заяви позивач зазначав, що згідно договору дарування від 23.10.04  він є власником магазину площею 58,5 кв. м на

АДРЕСА_1  З   метою оформлення прав на користування

земельною ділянкою, позивач звернувся з листом НОМЕР_1 до  відповідача про погодження меж земельної

ділянки. Проте, останній

доповідач: Добролюбова Т.В.

відмовив у погодженні меж з підстав

того, що він планує забудувати ділянку, на якій розташований вказаний магазин.

Крім цього позивач вказував, що на підставі приписів статті 125 Земельного

кодексу України,  між ним та Черкаською

міською  радою укладено угоду про відшкодування

власнику заподіяних збитків, в якій 

визначено, що  розмір земельної

ділянки у користуванні позивача становить 82,0 кв. м. Разом з цим, позивач

посилався на приписи  статті 116

Земельного Кодексу України, якими встановлено, що юридичні особи набувають

права користування  земельними ділянками

із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування.

          Рішенням господарського суду

Черкаської області від 26.04.06, ухваленим суддею Спаською Н.М., позовні вимоги

задоволені повністю. Визнано недійсною відмову Обласного об'єднання колгоспних

ринків Черкаської облспоживспілки у погодженні меж земельної ділянки загальною

площею 82,0 кв. м під розташований на ній магазин “Українські ковбаси”  приватного підприємця ОСОБА_1 за адресою

АДРЕСА_1. Стягнуто з відповідача на користь позивача 203,00 грн. судових

витрат. Рішення вмотивовано тим, що позивачу на підставі договору дарування від

23.10.04, перейшло право власності на приміщення магазину. Договором

купівлі-продажу державного майна від 13.08.93, встановлено ,що під павільйон

універсальних послуг виділяється земельна ділянка площею 54 кв. м, згідно

рішення Черкаського міськвиконкому №НОМЕР_2 Відповідно до приписів статті

377  Цивільного кодексу України, до

особи, яка придбала споруду, переходить право на земельну ділянку, на якій

розміщена споруда, принаймні у розмірі тієї частини земельної ділянки,  яка зайнята будинком та є необхідною для його

обслуговування.   При цьому в

рішенні  встановлено, що відповідачем не

надано судові доказів готовності об'єднання колгоспних ринків Черкаської

облспоживспілки до здійснення будівництва критого ринку та зазначено  про  не

оскарження останнім права власності позивача на приміщення магазину, а відтак

на підставі приписів статті 151 Земельного кодексу України, вимоги позивача

визнані правомірними.

Київський міжобласний  апеляційний 

господарський  суд  у 

складі  головуючого-судді

Зеленіної Н.І., та  суддів Андрейцевої

Г.М. та Рибченка А.О. постановою  від

22.06.06 перевірене рішення господарського суду Черкаської області з тих же

підстав залишив без змін, а апеляційну скаргу 

Черкаського обласного об'єднання колгоспних ринків Черкаської

облспоживспілки - без задоволення.

Черкаське обласне об'єднання

колгоспних ринків Черкаської облспоживспілки звернулось з касаційною скаргою до

Вищого господарського суду України, в якій просить рішення  у справі скасувати, як ухвалене з порушенням

приписів матеріального та процесуального права. 

Заявник зазначає, що Державним актом №НОМЕР_3 на право постійного користування

землею йому було надано земельну ділянку яка є територією ринку “Центральний”

по АДРЕСА_1, площею 2,9697 га. Відповідно до приписів пункту 2 статті 149

Земельного кодексу України вилучення земельної ділянки може відбуватися за

згодою землекористувача, в даному випадку -за згодою відповідача. Однак,

скаржник ствержує, що  рішення про

вилучення земельної ділянки не приймалось, міська рада за згодою не зверталася,

і сам він згоди на вилучення не давав. А отже, відповідно до приписів статті

141 Земельного кодексу України правової підстави припинення права

землекористування не існує. При цьому скаржник зазначив, що за дану земельну

ділянку ним сплачується земельний податок. Разом з тим, скаржник посилається на

ненадання судові першої інстанції Черкаською міською радою засвідченої копії

рішення Черкаського міськвиконкому №НОМЕР_4 та довідку щодо обліку в управлінні

такого рішення. Проте, скаржник зазначає про подання на стадії апеляційного

провадження рішення виконкому Черкаської міської ради від НОМЕР_5 “Про дозвіл

Черкаському обласному об'єднанню колгоспних ринків облспоживспілки на

будівництво критого ринку на 400 

торгових місць по АДРЕСА_1”, яке прийнято згідно Указу Президента

України “Щодо вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих та

непродовольчих товарів” від 23.05.01 №334/2001.

Від Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи  ОСОБА_1

та  Черкаської міської ради відзиви на

касаційну скаргу судом не отримані.

Вищий  господарський 

суд  України,  заслухавши 

доповідь  судді  Добролюбової Т.В., пояснення присутніх у

судовому засіданні  представників сторін,

перевіривши  матеріали справи та

касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами  приписів чинного законодавства, відзначає

наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи

предметом позову є матеріально-правова вимога Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи      ОСОБА_1

до Черкаського обласного об'єднання колгоспних ринків Черкаської облспоживспілки

про визнання відмови про погодження відводу земельної ділянки неправомірною.

Задовольняючи позовні вимоги 

господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем

не надано суду доказів готовності об'єднання колгоспних ринків до здійснення

будівництва критого ринку і поширення на приміщення позивача плями забудови.

Суди врахували, що  відповідач не

оскаржив право власності позивача на приміщення магазину. При цьому суди

посилалися на приписи статей 151 Земельного кодексу України, якими врегульовано

порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням земельних ділянок. Колегія

суддів визнає висновок господарських судів передчасним, з огляду на таке.

Приписами статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання

земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на

підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за

проектами відведення цих ділянок. Пунктом 3 даної статті встановлено, що

юридична особа, зацікавлена в одержані ділянки у постійне користування із

земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним

клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних

адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Відповідно до приписів

пункту 1 статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у

постійне користування земель державної та комунальної власності , можуть

вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади

та органів місцевого самоврядування.  Отже

органам місцевого самоврядування надано право вилучати земельні ділянки

комунальної власності відповідних територіальних громад, що перебувають у

постійному користуванні за певних обставин, для всіх потреб. При цьому пунктом

2 вказаної статті встановлено, що вилучення земельних ділянок провадиться за

згодою землекористувачів на підставі рішень органів місцевого самоврядування

відповідно до їх повноважень. Приписами пункту 1 статті 151 названого Кодексу

передбачено, що юридичні особи, зацікавлені у вилученні земельних ділянок,

зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і

землекористувачами та міськими радами місце розташування об'єкта, розмір

земельної ділянки та умови її вилучення 

з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував

нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів.

Разом з тим, вказаною статтею встановлена процедура погодження питань,

пов'язаних із вилученням земельних ділянок. Проект відведення земельної ділянки

погоджується, зокрема із 

землекористувачем.  Проте, колегія

суддів бере до уваги, що при прийняті судових рішень у справі судами не було

досліджено питання кому саме і на яких правових підставах належить спірна

земельна ділянка.  Разом з цим, якщо

згода на вилучення земель від землекористувача не отримана, органи, яким

надано право на вилучення земель, мають право звернутися до суду для

остаточного вирішення зазначених питань. Враховуючи викладене, колегія суддів

зазначає, що судами не досліджено та не надано належної правової оцінки

обраному позивачем способу захисту права. Суд не встановив за яким приписом

законодавства позивач звертаючись до господарського суду, зокрема просить

прийняти рішення про визнання неправомірною відмови об'єднання колгоспних

ринків щодо погодження відводу земельної ділянки. Відповідно до роз'яснень

Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976

№ 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі

вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи,

вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають

застосуванню до даних правовідносин. Однак, 

колегія суддів визначає, що господарські суди при прийнятті рішень у

справі не зазначили, які  норми

матеріального права дають підстави задовольнити вимогу позивача. Отже,  враховуючи суть спору, викладене свідчить про

не з'ясування судом всіх обставин та не дослідження всіх доказів, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору. Оскільки передбачені

процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй

права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в

рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи

іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або

додатково перевіряти докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а

справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Керуючись статтями 43, 1117,

пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111,

11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду

Черкаської області від 26.04.06 та постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 22.06.06 у справі №16/1548 скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду

Черкаської області.

          Касаційну скаргу Черкаського

обласного об'єднання колгоспних ринків Черкаської облспоживспілки задовольнити

частково.

Головуючий суддя                                                           

Т.Добролюбова

Судді                                                                                         

Т.Гоголь

              Л.Продаєвич