Постанова

від 28.11.2013 по справі 816/6241/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/6241/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

представника позивача - Левенець Ю.Р.,

представника відповідача - Куришко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Селянського фермерського господарства "Ватутіна" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2013 року Селянське фермерське господарство "Ватутіна" (далі - СФГ "Ватутіна", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Полтавська ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001582201 від 17.10.2013 в частині нарахування платнику грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 75 880,00 грн. з урахуванням штрафних санкцій.

Мотивуючи свої вимоги позивач зазначає, що він є сільськогосподарським товаровиробником суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ. Для провадження господарської діяльності з виробництва сільгосппродукції СФГ "Ватутіна" придбало автомобіль Mitsubisi ASX 2.0 AT Іnstyle, сума ПДВ з вартості якого у розмірі 47 048,00 грн. була ним включена до податкової декларації з ПДВ (скорочена). З такою ж метою позивач винаймає на правах оренди нежитлову будівлю теплої стоянки "Ангар" Бокс №4, який використовується для зберігання сільськогосподарської продукції та техніки, оплата за що здійснюється зі спецрахунку суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ. Оскільки придбання легкового авто та оренда приміщення, на думку позивача, безпосередньо пов'язані з виробництвом і зберіганням сільгосппродукції, він стверджує, що протилежний за змістом висновок податкової перевірки є необґрунтованим, а тому нарахування податковим органом штрафних санкцій за порушення правил перебування на спеціальному режимі є неправомірним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що СФГ "Ватутіна" неправомірно включило до податкового кредиту декларації з ПДВ (скорочена) податкову накладну по придбанню легкового автомобіля Mitsubisi ASX 2.0 AT Іnstyle, оскільки вказаний транспортний засіб не може бути безпосередньо задіяний у виробництві сільськогосподарської продукції. Крім цього, відповідач наголошує на нецільовому використанні позивачем коштів зі спецрахунку у сумі 13 656,00 грн., сплачених за оренду у травні 2012 року нежитлової будівлі теплої стоянки "Ангар" Бокс №4, який не є спеціальним приміщенням для зберігання сільськогосподарської продукції.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення проти позову та просила суд у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що СФГ "Ватутіна" (місцезнаходження: с. Полузір'я, Новосанжарський район, Полтавська область, ідентифікаційний код: 21050539) зареєстроване як юридична особа 18.11.1992. До основних видів діяльності позивача за КВЕД згідно з довідкою відділу статистики у Новосанжарському районі (а.с. 9 т. 1) відносяться: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно - круп'яної промисловості; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. СФГ "Ватутіна" зареєстроване сільськогосподарським підприємством суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ, на підтвердження чого видано свідоцтво №200087258 (а.с. 8 т. 1). До переліку видів діяльності сільгосппідприємства відповідно до КВЕД включено: 01.61 Надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; 01.11 Вирощування зернових та технічних культур.

З 18.09.2013 по 26.09.2013 працівниками Полтавської ОДПІ проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань правомірності перебування на спеціальному режимі оподаткування з ПДВ за період з 01.07.2010 по 30.04.2013, результати якої оформлено актом від 03.10.2013 №1115/22/21050539 (а.с. 16-29 т. 1).

Висновками акту перевірки встановлені наступні порушення:

- пп. 209.15.1 "а" п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування у сфері сільського господарства за вересень 2011 року на суму 47 048,00 грн.;

- абз. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 в частині нецільового використання суми ПДВ зі спецрахунку в сумі 14 076,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Полтавською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 №0001582201, яким СФГ "Ватутіна" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 76 405,00 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 11 т. 1). Представник відповідача надав розрахунок застосованих штрафних санкцій в розрізі по господарським операціям (а.с. 36 т. 2).

Не погодившись із висновком податкового органу в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 75 880,00 грн., позивач оскаржив вказане податкове рішення у цій частині до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній сумі взято висновок перевірки про завищення податкового кредиту з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування у сфері сільського господарства внаслідок включення до податкового кредиту декларації з ПДВ (скорочена) суми ПДВ за податковою накладною на придбання легкового автомобіля Mitsubisi ASX 2.0 AT Іnstyle та нецільове використання коштів зі спецрахунку внаслідок оплати за оренду частини нежитлової будівлі теплої стоянки "Ангар" Бокс №4 за адресою: вул. Центральна, 46, с. Щербані, Полтавський район, Полтавська область. Вказаний висновок Полтавська ОДПІ пояснює тим, що ані придбаний легковий автомобіль, ані орендований склад не може використовуватися СФГ "Ватутіна" в процесі виробництва сільськогосподарської продукції, що є порушенням податкового законодавства у сфері спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських виробників.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку на предмет відповідності вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Як свідчать матеріали справи, позивач з 01.01.2009 зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Пунктом 209.2 Податкового кодексу України встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 5 розділу 1 "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228, платники податку, які згідно зі ст. 209 Податкового кодексу України застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену), що є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, встановленого зазначеною статтею.

Спеціальним режимом оподаткування передбачено, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, акумулюється на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Суб'єкт спеціального режиму оподаткування має право використовувати кошти, акумульовані на спеціальному рахунку, з моменту їх перерахування на такий рахунок до повного використання для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей, без урахування строків давності.

Так, у вересні 2011 року СФГ "Ватутіна" придбано легковий автомобіль Mitsubisi ASX 2.0 AT Іnstyle, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено: договір №1109-26001 від 25.09.2011 (а.с. 40-42 т. 1), рахунок - фактури №Y-00002876 від 25.09.2011 (а.с. 37 т. 1), видаткову накладну №Y-00003004 від 29.09.2011 (а.с. 38 т. 1), акт приймання - передачі №110929-001 від 29.09.2011, виписку по рахунку (а.с. 44 т. 1) та податкову накладну від 26.09.2011 №260 (а.с. 39 т. 1) на суму 282 290,00 грн., у т.ч. ПДВ - 47 048,33 грн.

Сума ПДВ за вищевказаною податковою накладною була включена позивачем до податкового кредиту декларації з ПДВ (скорочена) за вересень 2011 року, чим, на думку контролюючого органу, порушено вимоги п. 209.2 Податкового кодексу України.

Мотивуючи правомірність своїх дій, позивач зазначає, що придбаний ним автомобіль використовується для доставки запасних частин, для підвезення працівників на поле, на склад у с. Щербані для очищення зерна.

Згідно з пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України до виробничих факторів, за рахунок яких формується податковий кредит суб'єкта спеціального режиму, відносяться, зокрема, товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Зміст поняття "діяльність у сфері сільського господарства" знаходить своє відображення у пп. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, абзацем "в" якої передбачено можливість надання послуг з використанням лише сільськогосподарської техніки.

Предмет договору №1109-26001 від 25.09.2011 містить таке визначення реалізованого товару, як новий автомобіль Mitsubisi ASX 2.0 AT Іnstyle комплектації S23, при цьому жодної вказівки на спеціальне призначення транспортного засобу для використання його у сільському господарстві даний договір не містить.

Таким чином висновок перевірки щодо невикористання даного основного фонду у виробництві сільгосппродукції слід визнати обґрунтованим, оскільки легковий автомобіль не може бути основною або невід'ємною складовою процесу виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема, за видами діяльності відповідно до КВЕД, що перелічені у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ СФГ "Ватутіна".

У зв'язку з цим внесення позивачем в розділ "Податковий кредит" податкової декларації з ПДВ (скороченої) суми ПДВ з вартості придбаного авто було здійснено за відсутності законних підстав.

Стосовно доводів відповідача щодо нецільового використання СФГ "Ватутіна" суми ПДВ зі спецрахунку, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

17.08.2011 між СФГ "Ватутіна" (орендар) та ТОВ "Бест" (орендодавець) укладено договір оренди №4 (а.с. 49-50 т. 1), у відповідності до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти частину нежитлової будівлі теплої стоянки "Ангар" Бокс №4 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Щербані, вул. Центральна, 46, загальною площею 1 138 кв.м. та зобов'язується сплачувати орендну плату.

На підтвердження вказаної господарської операції позивач надав суду акт приймання-передачі від 17.08.2011 (а.с. 51 т. 1), додаткову угоду №2 від 17.08.2012 до договору оренди (а.с. 52 т. 1), рахунок фактури №СФ-310533 від 31.05.2012 (а.с. 45 т. 1), акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-310503 від 31.05.2012 (а.с. 46 т. 1), виписку по рахунку (а.с. 48 т. 1), податкову накладну від 31.05.2012 №163 (а.с. 47 т. 1) та технічний паспорт на громадський будинок (а.с. 53-54 т. 1).

Як встановлено в ході перевірки та не заперечується сторонами, позивач протягом перевіряємого періоду здійснив платіж за оренду зазначеної нежитлової будівлі за травень 2012 року зі спеціального рахунку, посилаючись на те, що орендована тепла стоянка "Ангар" Бокс №4 використовується в господарстві для зберігання сільськогосподарської продукції, а взимку - для зберігання сільськогосподарської техніки, що належить позивачу на праві власності.

Механізм акумулювання сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг) визначається Порядком акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені ст. 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені ст. 203 Кодексу для перерахування суми ПДВ до державного бюджету.

Пунктом 4 Порядку визначено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми ПДВ сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Таким чином, визначальним фактором, що дає можливість використання коштів акумульованих на спеціальному рахунку є необхідність дотримання цільового призначення, а саме - для ведення сільськогосподарського виробництва.

В ході судового розгляду позивач наголошував на тому, що орендоване у ТОВ "Бест" нежитлове приміщення ним використовувалося для зберігання нереалізованої сільськогосподарської продукції, зокрема зерна, а в зимовий період - для зберігання сільськогосподарської техніки.

Разом з тим жодних документів складського обліку, які б підтверджували факт зберігання та переміщення виробленої сільськогосподарської продукції СФГ "Ватутіна" ні в ході перевірки, ні в під час судового розгляду позивач не надав.

До того ж слід зазначити, що згідно з нормою ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Зерновий склад, відповідно до ст. 1 вказаного Закону, - юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки; зерносховище - спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо).

На виконання Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" Міністерством аграрної політики України прийнято наказ від 15.06.2004 №228 "Про затвердження Технічного регламенту зернового складу", який містить обов'язкові для виконання вимоги до зернового складу, що надає послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки власникам зернових, зернобобових, олійних культур та насіння.

Проте, орендоване у ТОВ "Бест" нежитлове приміщення вимогам зернового складу чи зерносховища, передбаченим у Законі України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та наказі Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 №228, не відповідає. Доказів сертифікації даного приміщення чи його спеціального обладнання для зберігання зерна, чи інших сільськогосподарських культур позивач не надав.

Залучений з ініціативи позивача до матеріалів справи висновок експертного будівельно - технічного дослідження (а.с. 130-135 т. 1) до уваги судом не приймається, оскільки такий стосується теплої стоянки "Ангар" Бокс №5 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Щербані, вул. Центральна, 46, тоді як предметом договору оренди №4 від 17.08.2011 є тепла стоянка "Ангар" Бокс №4.

Як зазначив сам позивач, приміщення складу використовується як для зберігання сільгосппродукції, так і для зберігання сільгосптехніки.

У зв'язку з цим слід звернути увагу на положення абзацу "б" пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, де серед виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит суб'єкта спеціального режиму, крім інших, значиться саме зберігання сільськогосподарської продукції. Мови про зберігання сільгосптехніки дана норма на містить.

В той же час згідно з абзацем "а" пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, у разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

Тому, навіть виходячи з тверджень самого позивача, можна зробити висновок лише про часткове використання орендованого ангару в якості виробничого фактору сільськогосподарського товаровиробника, що у розумінні пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України унеможливлює використання коштів зі спецрахунку на оплату орендованого приміщення у повному обсязі без складення розподільчого балансу, виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає висновки контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту в декларації з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування у сфері сільського господарства та нецільового використання суми ПДВ зі спецрахунку правомірними.

Відтак відповідач, діючи на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, правомірно нарахував суб'єкту господарювання податкове зобов'язання з ПДВ. Податкове повідомлення-рішення в оспорюваній сумі винесене відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

У зв'язку з цим позов задоволенню не підлягає.

З огляду на приписи ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 03.12.2013.

Суддя Є.Б. Супрун