Ухвала

від 18.02.2014 по справі 816/6241/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 р.Справа № 816/6241/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бегунца А.О. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

Представник позивача - Москаленко І.О.

Представник відповідача - Куришко О.М. А Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства "Ватутіна" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2013р. по справі № 816/6241/13-а

за позовом Селянського фермерського господарства "Ватутіна"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Селянське фермерське господарство "Ватутіна", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0001582201 від 17.10.2013 в частині нарахування платнику грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 75 880,00 грн. з урахуванням штрафних санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: ст. 209 Податкового кодексу України, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що СФГ "Ватутіна" (місцезнаходження: с. Полузір'я. Новосанжарський район, Полтавська область, ідентифікаційний код: 21050539) зареєстроване як юридична особа 18.11.1992. До основних видів діяльності позивача за КВЕД згідно з довідкою відділу статистики у Новосанжарському районі (а.с. 9 т. 1) відносяться: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно - круп'яної промисловості; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. СФГ "Ватутіна" зареєстроване сільськогосподарським підприємством суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ, на підтвердження чого видано свідоцтво №200087258 (а.с. 8 т. 1). До переліку видів діяльності сільгосппідприємства відповідно до КВЕД включено: 01.61 Надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; 01.11 Вирощування зернових та технічних культур.

З 18.09.2013 по 26.09.2013 працівниками Полтавської ОДПІ проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань правомірності перебування на спеціальному режимі оподаткування з ПДВ за період з 01.07.2010 по 30.04.2013, результати якої оформлено актом від 03.10.2013 №1115/22/21050539 (а.с. 16-29т. 1).

Висновками акту перевірки встановлені наступні порушення:

- пп. 209.15.1 "а" п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ ио спеціальному режиму оподаткування у сфері сільського господарства за вересень 2011 року на суму 47 048,00 грн.;

- абз. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 в частині нецільового використання суми Ґ1ДВ спецрахунку в сумі 14 076,00 грн.

Па підставі зазначеного акту перевірки Полтавською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 №0001582201, яким СФГ "Ватутіна" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 76 405.00 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 11 т. 1). Представник відповідача надав розрахунок застосованих штрафних санкцій в розрізі по господарським операціям (а.с. 36 т. 2).

Не погодившись із висновком податкового органу в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 75 880,00 грн., позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення у цій частині до адміністративного суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що висновки контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту в декларації з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування у сфері сільського господарства та нецільового використання суми ПДВ зі спецрахунку є правомірними.

Відтак відповідач, діючи на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, правомірно нарахував суб'єкту господарювання податкове зобов'язання з ПДВ. Податкове повідомлення-рішення в оспорюваній сумі винесене відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Як свідчать матеріали справи, позивач з 01.01.2009 зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Пунктом 209.2 Податкового кодексу України встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 5 розділу 1 "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228, платники податку, які згідно зі ст. 209 Податкового кодексу України застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену), що є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, встановленого зазначеною статтею.

Спеціальним режимом оподаткування передбачено, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, акумулюється на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Суб'єкт спеціального режиму оподаткування має право використовувати кошти, акумульовані на спеціальному рахунку, з моменту їх перерахування на такий рахунок до повного використання для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей, без урахування строків давності.

Письмові докази свідчать, що у вересні 2011 року СФГ "Ватутіна" придбано легковий автомобіль Mitsubisi ASX 2.0 AT Instyle, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено: договір №1109-26001 від 25.09.2011 (а.с. 40-42 т. 1), рахунок - фактури №Y-00002876 від 25.09.2011 (а.с. 37 т. 1), видаткову накладну №Y-00003004 від 29.09.2011 (а.с. 38 т. 1), акт приймання - передачі №110929-001 від 29.09.2011. виписку по рахунку (а.с. 44 т. 1) та податкову накладну від 26.09.2011 №260 (а.с. 39 т. 1) на суму 282 290,00 грн., у т.ч. ПДВ - 47 048,33 грн.

Сума ПДВ за вищевказаною податковою накладною була включена позивачем до податкового кредиту декларації з ПДВ (скорочена) за вересень 2011 року, чим, на думку контролюючого органу. порушено вимоги її. 209.2 Податкового кодексу України.

Мотивуючи правомірність своїх дій, позивач зазначає, що придбаний ним автомобіль використовується для доставки запасних частин, для підвезення працівників на поле, на склад у с. Щербані для очищення зерна.

Згідно з пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України до виробничих факторів, за рахунок яких формується податковий кредит суб'єкта спеціального режиму, відносяться, зокрема, товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Зміст поняття "діяльність у сфері сільського господарства" знаходить своє відображення у пп. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, абзацем "в" якої передбачено можливість надання послуг з використанням лише сільськогосподарської техніки.

Слід відзначити, що предмет договору №1109-26001 від 25.09.2011 містить таке визначення реалізованого товару, як новий автомобіль Mitsubisi ASX 2.0 AT Instyle комплектації S23, при цьому жодної вказівки на спеціальне призначення транспортного засобу для використання його у сільському господарстві даний договір не містить.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що доводи перевірки щодо невикористання даного основного фонду у виробництві сільгоспродукції слід визнати обґрунтованими, оскільки легковий автомобіль не може бути ocновною або невід'ємною складовою процесу виробництва сільськогосподарської продукції зокрема, за видами діяльності відповідно до КВЕД, що перелічені у свідоцтві про реєстрації сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ СФГ "Ватутіна", а тому внесення позивачем в розділ "Податковий кредит" податкової декларації з ПДВ (скороченої) суми ПДВ з вартості придбаного авто було здійснено за відсутності законних підстав.

Судом також встановлено, що 17.08.2011 між СФГ "Ватутіна" (орендар) та ТОВ "Бест" (орендодавець) укладено договір" оренди №4 (а.с. 49-50 т. 1), у відповідності до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти частину нежитлової будівлі теплої стоянки "Ангар" Бокс №4 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Щербані, вул. Центральна, 46, загальною площею 1 138 кв.м. та зобов'язується сплачувати орендну плату.

На підтвердження вказаної господарської операції позивач надав суду акт приймання- передачі від 17.08,2011 (а.с. 51 т. 1), додаткову угоду №2 від 17.08.2012 до договору оренди (а.с. 52 т. 1), рахунок фактури №СФ-310533 від 31.05.2012 (а.с. 45 т. 1), акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-310503 від 31.05.2012 (а.с. 46 т. 1), виписку по рахунку (а.с. 48 т. 1), податкову накладну від 31.05.2012 №163 (а.с. 47 т. 1) та технічний паспорт на громадський будинок (а.с. 53-54 т. 1).

Як встановлено в ході перевірки та не заперечується сторонами, позивач протягом перевіряємого періоду здійснив платіж за оренду зазначеної нежитлової будівлі за травень 2012 року зі спеціального рахунку, посилаючись на те, що орендована тепла стоянка "Ангар" Бокс №4 використовується в господарстві для зберігання сільськогосподарської продукції, а взимку - для зберігання сільськогосподарської техніки, що належить позивачу на праві власності.

Механізм акумулювання сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг) визначається Порядком акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені ст. 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємствам з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені ст. 203 Кодексу для перерахування суми ПДВ до державного бюджету.

Пунктом 4 Порядку визначено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського Підприємства.

У разі нецільового використання суми ПДВ сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Із системного аналізу вищевказаних норм права вбачається, що визначальним фактором, що дає можливість використання коштів акумульованих на спеціальному рахунку є необхідність дотримання цільового призначення, а саме - для ведення сільськогосподарського виробництва.

Колегія суддів не приймає до уваги доводів апелянта про те, що орендоване у ТОВ "Бест" нежитлове приміщення ним використовувалося для зберігання нереалізованої сільськогосподарської продукції, зокрема зерна, а в зимовий період - для зберігання сільськогосподарської техніки, оскільки жодних документів складського обліку, які б підтверджували факт зберігання та переміщення виробленої сільськогосподарської продукції СФГ "Ватутіна" матеріали справи не містять.

Згідно з нормою ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Зерновий склад, відповідно до ст. 1 вказаного Закону, - юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки; зерносховище - спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо).

На виконання Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" Міністерством аграрної політики України прийнято наказ від 15.06.2004 №228 "Про затвердження Технічного регламенту зернового складу", який містить обов'язкові для виконання вимоги до зернового складу, що надає послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки власникам зернових, зернобобових, олійних культур та насіння.

Колегія суддів зазначає, що орендоване у ТОВ "Бест" нежитлове приміщення вимогам зернового складу чи зерносховища, передбаченим у Законі України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та наказі Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 №228, не відповідає. Доказів сертифікації даного приміщення чи його спеціального обладнання для зберігання зерна, чи інших сільськогосподарських культур позивач не надав.

Залучений з ініціативи позивача до матеріалів справи висновок експертного будівельно - технічного дослідження (а.с. 130-135 т. 1) до уваги судом не приймається, оскільки такий стосується теплої стоянки "Ангар" Бокс №5 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Щербані, вул. Центральна, 4І5~"тоді як предметом договору оренди №4 від 17.08.2011 є тепла стоянка "Ангар" Бокс №4.

Положеннями абзацу "б" пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України встановлено, що серед виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит суб'єкта спеціального режиму, крім інших, значиться саме зберігання сільськогосподарської продукції.

В той же час згідно з абзацем "а" пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, у разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

Письмові докази свідчать лише про часткове використання позивачем орендованого ангару в якості виробничого фактору сільськогосподарського товаровиробника, що у розумінні пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України унеможливлює використання коштів зі спецрахунку на оплату орендованого приміщення у повному обсязі без складення розподільчого балансу, виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає висновки контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту в декларації з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування у сфері сільського господарства та нецільового використання суми ГІДВ зі спецрахунку правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, діючи на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, правомірно нарахував суб'єкту господарювання податкове зобов'язання з ПДВ. Податкове повідомлення-рішення в оспорюваній сумі винесене відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно, у зв'язку з цим позов задоволенню не підлягає.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року по справі № 816/6241/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Ватутіна" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2013р. по справі № 816/6241/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Бенедик А.П. Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2014 р.