Постанова

від 04.12.2013 по справі 916/1605/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 916/1605/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д., суддіСтратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивача не з'явився; від відповідача не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська транспортна компанія" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року у справі№ 916/1605/13 Господарського суду Одеської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська транспортна компанія" простягнення 104 223,45 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Концерн Хлібпром" (надалі - ПАТ "Концерн Хлібпром") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська транспортна компанія" (ТОВ "Дистриб'юторська транспортна компанія", відповідач) 106223,45 грн за поставлений товар згідно товарно-транспортних накладних за період з 13.03.2012 року по 02.05.2012 року.

В зв'язку зі сплатою відповідачем суми боргу в сумі 2000,00 грн позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача борг в сумі 104223,45 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність правовідносин між сторонами з питань поставки товару та відсутність укладеного у формі єдиного документа договору поставки та належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували перехід права власності на товар до відповідача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2013 року (суддя Никифорчук М.І.), яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Ярош А.І., суддів: Журавльова О.О., Філінюка І.Г.), позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 104223,45 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами до спірних правовідносин положення пар. 3 гл. 54 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суди визнали встановленими, зокрема, обставин укладання договору поставки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за період з 14.03.2012 року по 08.05.2012 року позивач передав (поставив), а відповідач прийняв у свою власність хлібобулочну продукцію на загальну суму 142081,65 грн з ПДВ, з урахуванням повернутого товару, що підтверджується товарно-транспортними накладними:

- товарно-транспортна накладна № sэX-00190140 від 14.03.2012 року на суму 22119,46 грн;

- товарно-транспортна накладна № sэХ-00190514 від 15.03.2012 року на суму 4824,36 грн;

- товарно-транспортна накладна № sэХ-00191598 від 19.03.2012 року на суму 51496,37 грн;

- товарно-транспортна накладна № sэХ-00192543 від 21.03.2012 року на суму 35568,83 грн;

- товарно-транспортна накладна № sэХ-00195308 від 28.03.2012 року на суму 15026,11 грн;

- товарно-транспортна накладна № sэХ-00202254 від 17.04.2012 року на суму 8481,48 грн;

- товарно-транспортна накладна № sэХ-00205829 від 28.04.2012 року на суму 16453,20 грн;

- товарно-транспортна накладна № sэХ-00208854 від 08.05.2012 року на суму 14550,48 грн.

ТОВ "Дистриб'юторська транспортна компанія" за поставлений товар розрахувалося частково, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед ПАТ "Концерн Хлібпром" у сумі 104223,45 грн.

Встановивши факт існування між сторонами зобов'язання, яке виникло у зв'язку з поставкою позивачем відповідачеві товару, а також факт заборгованості відповідача за переданий позивачеві товар на суму 104223,45 грн, місцевий господарський суд, керуючись ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, дійшов висновку про обов'язок відповідача сплатити позивачу основний борг в зазначеній сумі.

З таким рішенням місцевого господарського суду погодився й апеляційний господарський суд, залишивши судове рішення у справі без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи. Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Твердження відповідача щодо недоведеності обставин справи, що мають значення для справи, які місцевий та апеляційний господарські суди визнали встановленими, зокрема : обставин виникнення між сторонами зобов'язальних відносин на підставі укладеного договору поставки, суд касаційної інстанції не приймає до уваги, оскільки згідно ч. 2 ст. 111 ГПК України не допускаються посилання в касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів факту переходу права власності на товар, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки згідно ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи у апеляційному порядку судове рішення, надав оцінку відповідним доводам відповідача і дійшов висновку, що надані позивачем товарно-транспортні накладні є належними доказами прийняття відповідачем поставлених позивачем хлібобулочних виробів.

Твердження відповідача щодо того, що у даному випадку останній не є покупцем товару, а лише надавав позивачу послуги дистрибуції товару, суд касаційної інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, і не доведені відповідачем у відповідності до ст.ст. 32, 33 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, Вищий господарський суд України не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська транспортна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року у справі № 916/1605/13- без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А. Суддя Кондратова І.Д. СуддяСтратієнко Л.В.