Постанова

від 27.11.2013 по справі 810/5173/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 року 810/5173/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 10 год.40 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі: Васковець М.С. , за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Завод "Цегла Трипілля" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2013року №00001292201/286,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство Завод «Цегла Трипілля» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області , в якому просило (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.09.2013року №00001292201/286.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, 27 серпня 2013 року відповідачем був складений Акт від 27.08.2013р. № 203/2201/05474949 Про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства завод «Цегла Трипілля», код за ЄДРПОУ 05474949 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. (надалі - Акт перевірки), у якому відповідач у розділах 3.1.1 і 3.1.2 безпідставно зробив висновки, що позивач: на порушення пунктів 135.1,135.2, 135.3, 135.4 статті 135 Податкового кодексу України за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, маючи договірні відносини з ТОВ «Будхауз» реалізував останньому виготовлену продукцію за ціною нижче собівартості, внаслідок чого витрати на окремі види продукції перевищують отриманий дохід на ці види продукції, занижено валовий дохід на суму - 10388691,00грн.; - на порушення п.п.1.14.6 п.1.14 ст. 1, п.п.138.1.1 п. 138.1, 138.2, 138.10 г) ст. 138, п. п. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, маючи договірні відносини з ТОВ «Трипільська колота цегла» по поставці піску, у актах виконаних робіт не розділено: сума відвантаженого піску, транспортування та надання послуг з навантаження піску, внаслідок цього валові витрати позивача за період перевірки завищено на суму - 2610402,00грн.

У встановлені Податковим кодексом України строки позивач надав відповідачу заперечення на Акт перевірки від 27.08.2013 року, але відповідач залишив його без змін.

13 вересня 2013 року позивач отримав податкове повідомленням-рішенням від 11.09.2013року № 00001292201/286, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі - 2360973,00грн. - за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі - 327893,25грн., усього - 2688866,25грн

Оскільки, вказані вище, висновки відповідача, зазначені в Акті перевірки від 27.08.2013року, не відповідають фактичним обставинам, первинним документам позивача та вимогам чинного законодавства України, зазначений Акт перевірки від 27.08.2013 року №203/2201/05474949 не може вважатися законною підставою для постановляння відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення від 11.09.2013 року №00001292201/286 та не може бути законною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі - 2360973,00грн. за основним платежем та для нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі - 327893,25грн.

Отже, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення 11.09.2013 року №00001292201/286 є протиправним і такими, що підлягає скасуванню, а висновки контролюючого органу є безпідставними, тому звернувся з даним позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача Дубравський В.С. підтвердив обставини, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях до позову, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, від відшкодування судових витрат відмовився.

Представник відповідача Кабанов В.І. у судовому засіданні 06.11.2013 року позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов, пояснив, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

У судове засідання 27.11.2013 року представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи або неможливість прибуття у судове засідання не надав.

На підставі ч. 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство Завод "Цегла Трипілля" зареєстровано як юридичну особу 15.03.1994 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії ААБ №656311.

З матеріалів справи вбачається, що з 09.07.2013 року по 05.08.2013 року, на підставі направлень від за №324 від 08.07.2013 року, №329, №328 від 09.07.2013 року №348, №349 від 17.07.2013 року, ДПІ в Обухівському районі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області проведено виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Заводу «Цегла Трипілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1 п.135.1, п. 135.2, п.135.3, п.135.4 ст.135, п.п.1.14.36 п.1.14. ст.1, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.10.2г) ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на загальну суму 714729,0 грн., та занижено податок на прибуток на загальну суму 2360973,0 грн. в т. ч.: 3 квартал 2011 року в сумі 597312 грн.; 4 квартал 2011 року в сумі 452092 грн.; 1 квартал 2012 року в сумі 68616 грн.; 2 квартал 2012 року в сумі 255073 грн.; 3 квартал 2012 року в сумі 446473 грн.; 4квартал 2012 року в сумі 541407 грн.

2 п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) встановлено завищення податкового кредиту на загальну 635090 грн., в т.ч.: липень 2011р. на суму 34740,00 грн. серпень 2011р на суму 83460,00 грн. вересень 2011р. на суму 36891,00 грн. жовтень 2011р. на суму 140710,00 грн. листопад 2011р. на суму 27074,00 грн. грудень 2011р. на суму 16985,00 грн. січень 2012р. на суму 22508,00 грн. лютий 2012р. на суму 16726,00 грн., березень 2012р. на суму 21187,00 грн. квітень 2012р на суму 36298,00 грн. травень 2012р. на суму 34200,00 грн. червень 2012р. на суму 36233,00 грн. липень 2012р. на суму 36717,00 грн. серпень 2012р. на суму 31941,00 грн. вересень 2012р. на суму 11448,00 грн. жовтень 2012р. на суму 31698,00 грн. грудень 2012р. на суму 16274,00 грн.

3. пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в частині заниження податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб за липень, листопад, грудень 2011 року на загальну суму 313,12 грн.

4. п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України від 02.12.10 року (із змінами та доповненням), в частині подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманих з них податків за формою №1-ДФ за II квартал 2012 року з недостовірними відомостями.

За результатами розгляду матеріалів перевірки та заперечень до Акту перевірки ДПІ в Обухівському районі прийнято, зокрема, податкове повідомленням-рішенням від 11.09.2013року № 00001292201/286, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі - 2360973,00грн. - за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі - 327893,25грн., усього - 2688866,25грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати його протиправним та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

В Акті перевірки від 27.08.2013 року № 203/2201/05474949 відповідач зазначив, що позивач реалізує виготовлену продукцію за ціною нижче собівартості, на порушення вимог п.135.1, 135.2, 135.3 та 135.4 ст. 135 Податкового Кодексу України занижено валовий дохід за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року на загальну суму - 10388 691 грн. На підтвердження цього, відповідач на аркушах 9-16 акта перевірки перелічив - 367 штук видаткових накладних позивача за якими відпускалася продукція ТОВ «Будхауз».

Проте, такі твердження відповідача є безпідставними у зв'язку з наступним.

У перевіряємий період - з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року в Публічного акціонерного товариства Завод «Цегла Трипілля» діяли «Положення про порядок запровадження гуртових скидок на ціну цегли ув'язаної та неув'язаної в ПАТ завод «Цегла Трипілля» з 01 вересня 2010 року, затверджене 01.09.2010 року та «Положення про порядок запровадження гуртових скидок на ціну цегли ув'язаної та неув'язаної на ПАТ завод «Цегла Трипілля» з 01 вересня 2011 року, затверджене 01.09.2011 року, копії яких надано суду.

Вказаними Положеннями регулювалися умови запровадження гуртових скидок, які діяли у 2011 та 2012 роках.

Гуртові ціни, зазначені у вказаних вище Положеннях, у зв'язку із ростом вартості сировини та енергетичних ресурсів, розміру мінімальної заробітної плати у 2011 та 2012 роках змінювалися позивачем наказами № 102 від 22.07.2011 року, № 132 від 06.10.2011 року, № 7-ОД від 13.01.2012 року, № 120-ОД від 12.09.2012 року, копії яких надано суду позивачем.

У період з 04 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року позивач в числі інших реалізував власну продукцію і контрагенту - ТОВ «Будхауз».

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Будхауз» протягом 2011 року регулювалися Договором № Б-2/1-11 від 04.01.2011 року купівлі - продажу.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Будхауз» протягом 2012 року регулювалися Додатковою угодою від 31.12.2011 року № 7 до договору № Б-2/1-11 купівлі - продажу від 04.01.2011 року купівлі - продажу, якою було продовжено дію даного договору купівлі - продажу - до 31.12.2012 року.

Відповідно до вказаних вище документів, які надавалися відповідачу під час перевірки, позивач правомірно продавав із встановленими знижками гуртові партії власної продукції ТОВ «Будхауз» у 2011 та 2012 роках.

Позивач також надав до суду копії видаткових накладних, у кількості 367 штук, зазначених відповідачем на аркушах 9-16 в Акті перевірки від 27.08.2013 року №203/2201/05474949 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ Завод «Цегла Трипілля», код за ЄДРПОУ 05474949 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

Усі видаткові накладні, перелічені відповідачем у Акті перевірки на аркушах 9-16, мають однакові реквізити, у них зазначені: постачальник - позивач, одержувач - ТОВ «Будхауз», платник - той же, підстава - довіреність із зазначенням реквізитів, умови продажу-безготівковий розрахунок, номер та дата видаткової накладної, зазначено назву товару, одиницю обліку, кількість, ціна без ПДВ, процент знижки, сума знижки, сума без ПДВ, сума з ПДВ і в них не міститься інформація про реалізацію позивачем власної продукції за ціною нижче собівартості.

Відповідач не зазначив в акті перевірки, що видаткові накладні оформлені з порушенням законодавства та в пп. 2.4.7 п.2.4 розділу 2 Акта перевірки від 27.08.2013 року (на аркуші 6) вказав, що за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року позивач не здійснював фінансово-господарську діяльність з пов'язаними особами.

Оптова реалізація позивачем продукції із певними знижками здійснюється і завжди здійснювалась позивачем , але лише для оптових покупців, які придбавають великі партії продукції.

Крім того, Податковий кодекс України не містить заборону на реалізацію власної продукції із знижками, не містить заборону на реалізацію продукції за ціною нижче собівартості і не передбачає за вказані дії санкцій.

Також, позивач надав суду копії податкових декларацій з податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року поданих у встановлені Податковим кодексом України строки.

У наданих позивачем податкових деклараціях позивач декларував: Дохід від операційної діяльності - код рядка 02; Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робі, послуг) - код рядка 05.1.

У Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2-3 квартали 2011року (звітна) позивач задекларував: Дохід від операційної діяльності (код рядка 02), сума - 51 670 199,00грн; - Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робі, послуг) (код рядка 05.1), сума-43 791 767грн.

У Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2011 року (звітна) позивач задекларував: Дохід від операційної діяльності (код рядка 02), сума - 73 585 806,00грн; Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робі, послуг) (код рядка 05.1) сума - 67 510 972,00грн.

У Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 1-й квартал 2012 року (звітна) позивач задекларував: Дохід від операційної діяльності (код рядка 02), сума - 14 642 524,00грн; Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робі, послуг) (код рядка (05.1) сума - 13 864 752,00грн.

У Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2012 року (звітна) позивач задекларував: Дохід від операційної діяльності (код рядка 02), сума - 44 582 816,00грн; Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робі, послуг) (код рядка 05.1) сума-41 129 735,00грн.

У Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2012 року (звітна) позивач задекларував: Дохід від операційної діяльності (код рядка 02), сума - 76 420 706,00грн; Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робі, послуг) (код рядка 05.1) сума -70 213 837,00грн.

У Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за рік - 2012 (звітна) позивач задекларував: Дохід від операційної діяльності (код рядка 02), сума - 95 854 002,00грн; Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робі, послуг) (код рядка 05.1),сума - 88 445 237,00грн.

Вказаними Податковими деклараціями документально підтверджується, що дохід від реалізаційної діяльності позивача завжди був вищим ніж собівартість реалізованих товарів.

Відповідно до ст. 135 Податкового Кодексу України, Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ, до якого включаються: а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком; б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу; г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу; е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу; є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна; ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші доходи, передбачені цим розділом.

За таких фактичних обставин, безпідставними є висновки відповідача, зроблені в Акті перевірки від 27.08.2013 року, що позивач реалізував контрагенту - ТОВ «Будхауз» продукцію за ціною нижче собівартості, і цим порушив вимоги п.135.1, п.135.2, п.135.3 та п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України.

Крім того, у спірному податковому повідомленні - рішенні від 11.09.2013 року №00001292201/286 та в Акті перевірки від 27.08.2013 року № 203/2201/05474949 відповідач стверджує про порушення Позивачем вимог п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Вказані висновки податкового органу є протиправними у зв'язку з наступним.

Як встановлено в судовому засіданні в Акті перевірки від 27.08.2013 року відповідач не зазначив доводів та доказів, які б підтверджували порушення позивачем цих норм Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник відповідача, також, не надав пояснень щодо суті вказаного порушення.

У розділі 3.1.2 Акту перевірки відповідач зазначає про завищення позивачем валових витрат у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року в сумі 2 610 402,00грн., в т.ч.: у 3 кварталі 2011 року в сумі 775455грн., у 4 кварталі 2011 року в сумі 358785грн., у 1 кварталі 2012 року в сумі 302107грн., у 2 кварталі 2012 року в сумі 533664грн., у 3 кварталі 2012 року в сумі 400529грн., у 4 кварталі 2012 року в сумі 239862грн.

У той же час, відповідач в Акті перевірки не навів доводів та доказів, які б підтверджували висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат у перевіряємому періоді на суму - 2 610 402,0грн.

На аркуші 20 Акту перевірки від 27.08.2013 року відповідач вказав, що позивач у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року здійснював придбання піску у ТОВ «Колота цегла» для виготовлення власної продукції. Взаємовідносини між підприємствами оформлялися договором поставки. ТОВ «Колота цегла» - Постачальник, ПАТ «Завод «Цегла Трипілля» - покупець. Предмет договору: Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки Покупцеві продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму. Предмет поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменування, зазначеним прайс-листах та каталогах Постачальника, які діють на дату надання заявки Покупцеві. Взаємовідносини між підприємствами оформлені актами виконаних робіт. Відповідач перелічив акти виконаних робіт та зробив висновки, що сума відвантаженого піску, транспортування та надання послуг з навантаження піску не розділено.

Судом встановлено, що у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, позивач мав договірні відносини не з ТОВ «Колота цегла», як помилково вказав відповідач в Акті перевірки, а з ТОВ «Трипільська колота цегла» і у зазначений період ТОВ «Трипільська колота цегла» надавав позивачу послуги по навантаженню та перевезенню піску із кар'єру контрагента його автомобільним транспортом на площадку заводу позивача.

Ці взаємовідносини фактично регулювалися чотирма договорами, а саме: Договором № Ц-1/16-06 купівлі - продажу піску від 03.01.2006 року, який, згідно п. 5.2. цього договору, діяв у період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року. За цим договором, Позивач у період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року купував у ТОВ «Трипільська колота цегла» пісок для господарської діяльності по виготовленню цегли силікатної; Договором № К-1/2-12 купівлі - продажу піску від 03.01.2012 року, який діяв у 2012 році. За цим договором Позивач у період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року купував у ТОВ «Трипільська колота цегла» пісок для господарської діяльності по виготовленню цегли силікатної; Договором № К-5/3-09 про зберігання піску від 05.01.2009 року, який згідно п.8.4 був чинним у період перевірки з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року. За цим договором ТОВ «Трипільська колота цегла» у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року надавав Позивачу послуги по зберіганню до моменту вивезення, вказаного вище піску (додаток 3); Договору № К-3/4-11 про надання послуг від 04.01.2011 року, який був чинним з 04.01.2011 року по 31.12.2012 року. За цим договором ТОВ «Трипільська колота цегла» у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року надавав Позивачу послуги по навантаженню, вказаного вище піску у кар'єрі та доставці (перевезенню) його автомобільним транспортом з кар'єра цього контрагента на завод Позивача.

Фактично витрати позивача у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року по оплаті послуг ТОВ «Трипільська колота цегла» документально підтверджуються актами виконаних робіт та банківськими платіжними дорученнями, згідно яких позивач оплачував послуги ТОВ «Трипільська колота цегла» за вказаним вище Договором № К-3/4-11 про надання послуг від 04.01.2011 року та належним чином завірені копії яких надані позивачем суду.

В усіх актах виконаних робіт, перелічених відповідачем в Акті перевірки та наданих позивачем суду, зазначено, що вини були складені позивачем та його контрагентом - ТОВ «Трипільська колота цегла», на підставі Договору № К-3/4-11 від 04.01.2011 року і стосуються лише надання контрагентом для позивача послуг по навантаженню та перевезенню піску. Але вказані акти виконаних робіт не стосуються ціни та вартості самого піску, який навантажувався та перевозився. Тому у цих актах виконаних робіт зазначена та інформація, яка має бути зазначена, а саме: номер та дата складання акта здачі - прийняття робіт (надання послуг), найменування сторін, вид послуг - навантаження та перевезення піску, кількість тон навантаженого та перевезеного піску, період, у якому надавалися ці послуги, вартість послуг по навантаженню та перевезенню піску.

Що ж до ціни та вартості навантаженого та перевезеного піску, то ці питання входять до змісту Договорів купівлі - продажу піску від 03.01.2006 року № Ц-1/16-06 та від 03.01.2012р. №К-1/2-12.

Взаємовідносини позивача та його контрагента щодо вартості навантаженого та перевезеного піску, його оплати, його передачі контрагентом та отримання позивачем оформлялися належно документально іншими первинними документами, а саме: відповідними платіжними вимогами позивача про оплату купленого піску; відповідними видатковими накладними про передачу (відпуск) піску від контрагента по цьому договору до позивача; податковими накладними по ПДВ про виданий контрагентом та отриманий позивачем пісок.

За таких фактичних обставин, позивач у зазначені акти виконаних робіт правомірно не включав вартість навантаженого та перевезеного піску, оскільки вартість самого піску не стосується актів виконаних робіт по його навантаженню та перевезенню.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За таких фактичних обставин, безпідставними та протиправними є висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та про завищення позивачем валових витрат у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року в сумі 2 610 402,00грн.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач жодних доказів на підтвердження викладених в Акті перевірки доводів не надав. Натомість позивач скористався своїм правом та надав суду всі належні та допустимі докази на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Від відшкодування судових витрат позивач відмовився, у зв'язку з чим судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов Публічного акціонерного товариства Завод "Цегла Трипілля" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2013року №00001292201/286 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 11.09.2013року №00001292201/286.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 грудня 2013 р.