Ухвала

від 07.05.2014 по справі 810/5173/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5173/13-а 6-тома Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І,Г. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

07 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Завод «Цегла Трипілля» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Завод «Цегла Трипілля» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області, в якому просило (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.09.2013року №00001292201/286.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, о з 09.07.2013 року по 05.08.2013 року, на підставі направлень від за №324 від 08.07.2013 року, №329, №328 від 09.07.2013 року №348, №349 від 17.07.2013 року, ДПІ в Обухівському районі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області проведено виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Заводу «Цегла Трипілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.135.1, п. 135.2, п.135.3, п.135.4 ст.135, п.п.1.14.36 п.1.14. ст.1, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.10.2г) ст. 138 , п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на загальну суму 714729,0 грн., та занижено податок на прибуток на загальну суму 2360973,0 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) встановлено завищення податкового кредиту на загальну 635090 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки та заперечень до Акту перевірки ДПІ в Обухівському районі прийнято, зокрема, податкове повідомленням-рішенням від 11.09.2013року № 00001292201/286, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі - 2360973,00грн. - за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі - 327893,25грн., усього - 2688866,25грн.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до ст. 135 Податкового Кодексу України , Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу .

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

В Акті перевірки від 27.08.2013 року № 203/2201/05474949 відповідач зазначив, що позивач реалізує виготовлену продукцію за ціною нижче собівартості, на порушення вимог п.135.1, 135.2, 135.3 та 135.4 ст. 135 Податкового Кодексу України занижено валовий дохід за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року на загальну суму - 10388 691 грн. На підтвердження цього, відповідач на аркушах 9-16 акта перевірки перелічив - 367 штук видаткових накладних позивача за якими відпускалася продукція ТОВ «Будхауз».

Проте, такі твердження відповідача є безпідставними у зв'язку з наступним. У перевіряємий період - з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року в Публічного акціонерного товариства Завод «Цегла Трипілля» діяли «Положення про порядок запровадження гуртових скидок на ціну цегли ув'язаної та неув'язаної в ПАТ завод «Цегла Трипілля» з 01 вересня 2010 року, затверджене 01.09.2010 року та «Положення про порядок запровадження гуртових скидок на ціну цегли ув'язаної та неув'язаної на ПАТ завод «Цегла Трипілля» з 01 вересня 2011 року, затверджене 01.09.2011 року, копії яких надано суду.

Вказаними Положеннями регулювалися умови запровадження гуртових скидок, які діяли у 2011 та 2012 роках. Гуртові ціни, зазначені у вказаних вище Положеннях, у зв'язку із ростом вартості сировини та енергетичних ресурсів, розміру мінімальної заробітної плати у 2011 та 2012 роках змінювалися позивачем наказами № 102 від 22.07.2011 року, № 132 від 06.10.2011 року, № 7-ОД від 13.01.2012 року, № 120-ОД від 12.09.2012 року, копії яких надано суду позивачем.

У період з 04 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року позивач в числі інших реалізував власну продукцію і контрагенту - ТОВ «Будхауз».

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Будхауз» протягом 2011 року регулювалися Договором № Б-2/1-11 від 04.01.2011 року купівлі - продажу.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Будхауз» протягом 2012 року регулювалися Додатковою угодою від 31.12.2011 року № 7 до договору № Б-2/1-11 купівлі - продажу від 04.01.2011 року купівлі - продажу, якою було продовжено дію даного договору купівлі - продажу - до 31.12.2012 року.

Відповідно до вказаних вище документів, які надавалися відповідачу під час перевірки, позивач правомірно продавав із встановленими знижками гуртові партії власної продукції ТОВ «Будхауз» у 2011 та 2012 роках.

Позивач також надав до суду копії видаткових накладних, у кількості 367 штук, зазначених відповідачем на аркушах 9-16 в Акті перевірки від 27.08.2013 року №203/2201/05474949 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ Завод «Цегла Трипілля», код за ЄДРПОУ 05474949 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

Усі видаткові накладні, перелічені відповідачем у Акті перевірки на аркушах 9-16, мають однакові реквізити, у них зазначені: постачальник - позивач, одержувач - ТОВ «Будхауз», платник - той же, підстава - довіреність із зазначенням реквізитів, умови продажу-безготівковий розрахунок, номер та дата видаткової накладної, зазначено назву товару, одиницю обліку, кількість, ціна без ПДВ, процент знижки, сума знижки, сума без ПДВ, сума з ПДВ і в них не міститься інформація про реалізацію позивачем власної продукції за ціною нижче собівартості.

Відповідач не зазначив в акті перевірки, що видаткові накладні оформлені з порушенням законодавства та в пп. 2.4.7 п.2.4 розділу 2 Акта перевірки від 27.08.2013 року (на аркуші 6) вказав, що за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року позивач не здійснював фінансово-господарську діяльність з пов'язаними особами.

Оптова реалізація позивачем продукції із певними знижками здійснюється і завжди здійснювалась позивачем , але лише для оптових покупців, які придбавають великі партії продукції.

Крім того, Податковий кодекс України не містить заборону на реалізацію власної продукції із знижками, не містить заборону на реалізацію продукції за ціною нижче собівартості і не передбачає за вказані дії санкцій.

Також, позивач надав суду копії податкових декларацій з податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року поданих у встановлені Податковим кодексом України строки.

У наданих позивачем податкових деклараціях позивач декларував: Дохід від операційної діяльності - код рядка 02; Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робі, послуг) - код рядка 05.1. та ними документально підтверджується, що дохід від реалізаційної діяльності позивача завжди був вищим ніж собівартість реалізованих товарів.

Крім того, на вимогу Київського апеляційного адміністративного суду, позивач надав суду документи, що підтверджують фактичну собівартість продукції за перевіряє мий період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 рік, а саме: Довідку (вих. № 183 від 18.04.2014 року) Розшифровка до фактичної собівартості продукції (виробничі витрати) ПАТ «Завод «Цегла Трипілля» та кошториси фактичної собівартості продукції позивача за вказаний період.

Даними документами підтверджується, що при реалізації Позивачем продукції контрагенту ТОВ «Будхауз» завжди мало місце перевищення ціни продажу продукції над її собівартістю.

За таких фактичних обставин, безпідставними є висновки відповідача, зроблені в Акті перевірки від 27.08.2013 року, що позивач реалізував контрагенту - ТОВ «Будхауз» продукцію за ціною нижче собівартості, і цим порушив вимоги п.135.1, п.135.2, п.135.3 та п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України .

Крім того, у спірному податковому повідомленні - рішенні від 11.09.2013 року №00001292201/286 та в Акті перевірки від 27.08.2013 року № 203/2201/05474949 відповідач стверджує про порушення Позивачем вимог п.138.2 ст. 138 , п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України .

У розділі 3.1.2 Акту перевірки відповідач зазначає про завищення позивачем валових витрат при придбані піску у ТОВ «Трипільська колота цегла» у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року в сумі 2 610 402,00грн.

Судом встановлено, що у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, позивач мав договірні відносини з ТОВ «Трипільська колота цегла» і у зазначений період ТОВ «Трипільська колота цегла» надавав позивачу послуги по навантаженню та перевезенню піску із кар'єру контрагента його автомобільним транспортом на площадку заводу позивача.

Ці взаємовідносини фактично регулювалися чотирма договорами, а саме: Договором № Ц-1/16-06 купівлі - продажу піску від 03.01.2006 року, який, згідно п. 5.2. цього договору, діяв у період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року. За цим договором, Позивач у період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року купував у ТОВ «Трипільська колота цегла» пісок для господарської діяльності по виготовленню цегли силікатної; Договором № К-1/2-12 купівлі - продажу піску від 03.01.2012 року, який діяв у 2012 році. За цим договором Позивач у період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року купував у ТОВ «Трипільська колота цегла» пісок для господарської діяльності по виготовленню цегли силікатної; Договором № К-5/3-09 про зберігання піску від 05.01.2009 року, який згідно п.8.4 був чинним у період перевірки з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року. За цим договором ТОВ «Трипільська колота цегла» у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року надавав Позивачу послуги по зберіганню до моменту вивезення, вказаного вище піску (додаток 3); Договору № К-3/4-11 про надання послуг від 04.01.2011 року, який був чинним з 04.01.2011 року по 31.12.2012 року. За цим договором ТОВ «Трипільська колота цегла» у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року надавав Позивачу послуги по навантаженню, вказаного вище піску у кар'єрі та доставці (перевезенню) його автомобільним транспортом з кар'єра цього контрагента на завод Позивача.

Фактично витрати позивача у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року по оплаті послуг ТОВ «Трипільська колота цегла» документально підтверджуються актами виконаних робіт та банківськими платіжними дорученнями, згідно яких позивач оплачував послуги ТОВ «Трипільська колота цегла» за вказаним вище Договором № К-3/4-11 про надання послуг від 04.01.2011 року та належним чином завірені копії яких надані позивачем суду.

В усіх актах виконаних робіт, перелічених відповідачем в Акті перевірки та наданих позивачем суду, зазначено, що вини були складені позивачем та його контрагентом - ТОВ «Трипільська колота цегла», на підставі Договору № К-3/4-11 від 04.01.2011 року і стосуються лише надання контрагентом для позивача послуг по навантаженню та перевезенню піску. Але вказані акти виконаних робіт не стосуються ціни та вартості самого піску, який навантажувався та перевозився. Тому у цих актах виконаних робіт зазначена та інформація, яка має бути зазначена, а саме: номер та дата складання акта здачі - прийняття робіт (надання послуг), найменування сторін, вид послуг - навантаження та перевезення піску, кількість тон навантаженого та перевезеного піску, період, у якому надавалися ці послуги, вартість послуг по навантаженню та перевезенню піску.

Що ж до ціни та вартості навантаженого та перевезеного піску, то ці питання входять до змісту Договорів купівлі - продажу піску від 03.01.2006 року № Ц-1/16-06 та від 03.01.2012р. №К-1/2-12.

Взаємовідносини позивача та його контрагента щодо вартості навантаженого та перевезеного піску, його оплати, його передачі контрагентом та отримання позивачем оформлялися належно документально іншими первинними документами, а саме: відповідними платіжними вимогами позивача про оплату купленого піску; відповідними видатковими накладними про передачу (відпуск) піску від контрагента по цьому договору до позивача; податковими накладними по ПДВ про виданий контрагентом та отриманий позивачем пісок.

За таких фактичних обставин, позивач у зазначені акти виконаних робіт правомірно не включав вартість навантаженого та перевезеного піску, оскільки вартість самого піску не стосується актів виконаних робіт по його навантаженню та перевезенню.

Таким чином, безпідставними та протиправними є висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138 , п. п. 139.1.9 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та про завищення позивачем валових витрат у період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року в сумі 2 610 402,00грн.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.