Постанова

від 04.12.2013 по справі 2а/0570/17166/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 р. Справа №2а/0570/17166/2011

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Железняк Ю.О.,

з участю представника позивача Фабрія В.В., представника відповідача Лисенка Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» (далі - ПАТ «Донбасенерго») звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку за результатами позапланової виїзної перевірки товариства складено акт від 01 липня 2011 року № 441/15-16-23/3-23343582, на підставі якого податковим повідомленням-рішенням від 18 липня 2011 року №0000771312/28600/10/15-16-23/3-23343582 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

25 липня 2011 року податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку, і за результатами розгляду скарги рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 23 вересня 2011 року №17515/10/25-113-1 в задоволенні скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Податкове повідомлення-рішення позивач вважав неправомірним у зв'язку з тим, що воно ґрунтується на висновках акту перевірки про нікчемність господарських операції по угодам, що укладені між структурною одиницею ПАТ «Донбасенерго» - підприємством робочого постачання «Енерготорг» (далі - СО «Енерготорг» ПАТ «Донбасенерго») та товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь АС» (далі - ТОВ «Промінь АС»), які вважав необґрунтованими, оскільки документами первинного бухгалтерського та податкового обліку підтверджений факт їх дійсності.

Крім того, відповідачем не враховано, що товарно-транспортна накладна в операціях з поставки товару не є основним первинним документом. Посилання контролюючого органу на відомості з декларації про прибуток контрагента про відсутність транспорту на балансі підприємства не є підтвердженням відсутності господарських операцій, оскільки ТОВ «Промінь АС» з цією метою могло звернутися до перевізника, орендувати транспорт для перевезень або використати свій чи інший приватний транспорт.

Документами, які підтверджують виконання зобов'язань по договору поставки, є такі документи, як товарні накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунки на оплату товарів, платіжні документи. Всі ці документи були в наявності у позивача, товари отримані за відповідними довіреностями, за них проведена оплата в безготівковій формі. Про внутрішній рух товарів, отриманих від ТОВ «Промінь АС», свідчить наявність на підприємстві товарно-грошових звітів підзвітних матеріально-відповідальних осіб, які ведуться по групам товарів у вартісній оцінці.

Товарність господарських операцій за договорами, укладеними з ТОВ «Промінь АС», підтверджується фактичною наявністю придбаних товарів в магазинах СО «Енерготорг» ПАТ «Донбасенерго», що може бути підтверджено через застосування процедури інвентаризації. Однак, посадові особи податкового органу, які здійснювали перевірку, незважаючи на пропозицію директора СО «Енерготорг» ПАТ «Донбасенерго» пред'явити придбані за договорами товари цю процедуру не застосували.

Крім того, оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду по кримінальній справі, чим порушено п. 86.9 ст.86 Податкового кодексу України.

Позивач після уточнення позовних вимог просив:

- визнати неправомірними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку щодо формування і направлення податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2011 року №0000771312/28600/10/15-16-23/3-23343582;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку від 18 липня 2011 року №0000771312/28600/10/15-16-23/3-23343582.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2012 року, в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку про визнання незаконними дій та визнання недійсним податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2013 року судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року справу прийнято до провадження судді Логойди Т.В., і зобов'язано сторін надати суду певні докази, на які звернув увагу Вищий адміністративний суд України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, які викладені в позові. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначав, зокрема, що оскаржене податкове повідомлення-рішення складено на підставі акту перевірки, яким встановлені певні порушення законодавства. Вважав, що воно, а також дії щодо його винесення відповідають вимогам законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ПАТ «Донбасенерго» протягом спірного періоду як платник податків перебував на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку (натепер - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів). Є платником, зокрема, податку на додану вартість та платником податку на прибуток підприємств.

Має структурну одиницю підприємство робочого постачання «Енерготорг» (далі - СО «Енерготорг» ПАТ «Донбасенерго»).

Між СО «Енерготорг» ПАТ «Донбасенерго» як покупцем та ТОВ «Промінь АС» як продавцем-постачальником було укладено договори постачання:

- від 24 листопада 2010 року №721, відповідно до якого продавець поставляє покупцю продукцію складнотехнічного асортименту на загальну суму 99900 грн.;

- від 24 листопада 2010 року №722, відповідно до якого продавець поставляє покупцю автозапчастини, масла, супутню та іншу продукцію на загальну суму 99900 грн.;

- від 30 листопада 2010 року №729, відповідно до якого продавець поставляє покупцю продукцію промислового виробництва на загальну суму 99900 грн.;

- від 30 листопада 2010 року №730, відповідно до якого продавець поставляє покупцю продукцію легкої промисловості на загальну суму 99900 грн.;

- від 30 листопада 2010 року №731, відповідно до якого продавець поставляє покупцю продукцію дитячого асортименту на загальну суму 99900 грн.;

Згідно з п.п. 1.1, 3.1 кожного з договорів продукція поставляється відповідно до товарних накладних, які є невід'ємною частиною договорів, а покупець приймає та сплачує вартість продукції відповідно до вказаних накладних. Покупець зобов'язаний прийняти товар відповідно до накладних, своєчасно та в повному обсязі сплатити продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Термін дії договорів - до 31 грудня 2012 року.

В період з 03 червня 2011 року по 23 червня 2011 року на підставі наказу від 02 червня 2011 року №303, направлень на перевірку від 02 червня 2011 року №272, 273, 274, постанови ОВС ВРКС СВ ПМ Державної податкової адміністрації у Донецькій області про призначення у кримінальній справі документальної позапланової перевірки від 10 травня 2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку (правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів) проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Донбасенерго» (код ЄДРПОУ 23343582) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Промінь АС» (код ЄДРПОУ 36945262) за період з 01 січня 2010 року по 31 травня 2011 року, за результатами якої складено акт від 01 липня 2011 року № 441/15-16-23/3-23343582, яким встановлені порушення податкового законодавства, а саме:

1) порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 64632 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2010 року - 51190 грн., 1 квартал 2011 року - 13442 грн.;

2) порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сум податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету на суму 51706 грн. у тому числі по періодах: за грудень 2010 року - 40952 грн., за березень 2011 року - 10754 грн.

Так, перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року по господарським відносинам з ТОВ «Промінь АС» встановлено їх завищення на загальну суму 258529,19 грн., в тому числі по періодах: 4 квартал 2010 року - 204760,31 грн., 1 квартал 2011 року - 53768,88 грн. (звітні податкові декларації з податку на прибуток за вказані податкові періоди).

Контролюючий орган прийшов до висновку про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат у 4 кварталі 2010 року та 1 кварталі 2011 року витрат на придбання товарів по господарським операціям з ТОВ «Промінь АС», що призвело до заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за вказані періоди в загальній сумі 64632 грн., оскільки господарські операції по договорам з вказаним контрагентом, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру і не здійснювалися, тобто, господарські операції по договорам є нікчемними. А тому позивач не мав права формувати валові витрати по таким договорам.

До вказаного висновку контролюючий орган прийшов виходячи з того, що зі свідчень свідків по кримінальній справі №330101-11, яка порушена щодо директора ТОВ «Промінь АС» ОСОБА_3 і перебуває в провадженні ОВС ВРКС СВ ПМ Державної податкової адміністрації у Донецькій області, вбачається відсутність у посадових осіб ТОВ «Промінь АС» повноважень підписувати договори; згідно з базою «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ТОВ «Промінь АС» має ознаки фіктивності, оскільки станом на 02 червня 2011 року за юридичною адресою не знаходилося - до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність підприємства за місцезнаходженням.

Крім того, позивачем до перевірки не надані товарно-транспортні накладні, замість них надано лист ТОВ «Промінь АС» про постачання товарів власним транспортом.

07 липня 2011 року на вказаний акт подані заперечення, за результатом розгляду яких вказаним податковим органом надана відповідь від 14 липня 2011 року №28283/10/15-16-23/3 про те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18 липня 2011 року №0000771312/28600/10/15-16-23/3-23343582, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.123.1 ст.123, п.7 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України за порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 77432,50 грн., з них: за основним платежем - на суму 64632 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 12798,50 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржено в адміністративному (досудовому) порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 23 вересня 2011 року №17515/10/25-113-1 скаргу позивача від 25 липня 2011 року залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Судом також встановлено, що після виникнення спірних правовідносин постановою Дніпровського районного суду міста Херсона від 05 вересня 2012 року (справа №2110/3611/12) провадження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 по ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2011 році» припинено.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 вказаного Кодексу органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом і згідно з пп. 20.1.27 п. 20.1. ст. 20 вказаного Кодексу мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 вказаного Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 ст. 123 вказаного Кодексу встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В той же час відповідно до п. 6 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. XX Податкового кодексу України не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року.

Відповідно до п. 7 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Предметом спірних правовідносин є правомірність податкового повідомлення-рішення, яке прийнято за порушення платником податків п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону визначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 44.1 та п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, яка визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Контролюючий орган в акті перевірки прийшов до висновку про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат у 4 кварталі 2010 року та 1 кварталі 2011 року витрат на придбання товарів по господарським операціям з ТОВ «Промінь АС», що призвело до заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за вказані періоди в загальній сумі 64632 грн., оскільки господарські операції по договорам з вказаним контрагентом, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру.

Орган державної податкової служби прийшов до висновку про те, що товари по договорам позивачу не поставлялися, тобто, фактично операції по договорам є «нікчемними».

Між тим, роблячи такий висновок органом державної податкової служби не враховані положення ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, зокрема, актами перевірки податкового органу. Тому, які б факти чи висновки в цих актах не були відображені, вони є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Крім того, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 визначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Інший підхід надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 гл. 16 Цивільного кодексу України).

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, що також встановлено ст. 228 Цивільного кодексу України.

Органом державної податкової служби доказів тому, що угода порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, не надано.

Посилання відповідача на ч.ч. 1 й 5 ст. 203, ч.ч. 1 й 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки вказані норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентом надані первинні документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Відповідно до них підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні положення.

Статтею 138 Податкового кодексу України встановлено склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та порядок їх визнання.

Питання договору поставки врегульовано Цивільним кодексом України та ст.ст. 265 - 271 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за договорами поставки, що укладені між позивачем як покупцем та ТОВ «Промінь АС» як продавцем-постачальником, є наступні докази:

- товарні накладні із зазначенням найменування, кількості, ціни, суми товару (в т.ч. з ПДВ) на загальну суму 310236,80 грн. (з ПДВ): від 03 грудня 2010 року №805 на суму 96856 грн. з ПДВ, від 07 грудня 2010 року №879 на суму 20667,70 грн. з ПДВ, від 07 грудня 2010 року №880 на суму 43304,40 грн. з ПДВ, від 23 грудня 2010 року №1536 на суму 1892,22 грн. з ПДВ, від 23 грудня 2010 року №1537 на суму 20097,02 грн. з ПДВ, від 23 грудня 2010 року №1539 на суму 16705,37 грн. з ПДВ, від 23 грудня 2010 року №1540 на суму 10946,15 грн. з ПДВ, від 23 грудня 2010 року №1541 на суму 11969,56 грн. з ПДВ, від 23 грудня 2010 року №1542 на суму 20891,24 грн. з ПДВ, від 23 грудня 2010 року №1544 на суму 2382,72 грн. з ПДВ, від 01 березня 2011 року №1 на суму 8112,89 грн. з ПДВ, від 01 березня 2011 року №2 на суму 28503,98 грн. з ПДВ, від 01 березня 2011 року №4 на суму 6983,46 грн. з ПДВ, від 01 березня 2011 року №5 на суму 7931,15 грн. з ПДВ, від 15 березня 2011 року №23 на суму 8682,04 грн. з ПДВ, від 15 березня 2011 року №25 на суму 4310,90 грн. з ПДВ, які підтверджують факт поставки товару за перевіряємий період;

- платіжні доручення на загальну суму 310236,80 грн.: від 13 грудня 2010 року №4101 на суму 63972,10 грн., від 15 грудня 2010 року №4179 на суму 96856 грн., від 27 грудня 2010 року №4314 на суму 82498,36 грн., від 30 грудня 2010 року №4403 на суму 2385,91 грн., від 15 березня 2011 року №913 на суму 28503,98 грн., від 15 березня 2011 року №914 на суму 8112,89 грн., від 15 березня 2011 року №915 на суму 14914,61 грн., від 17 березня 2011 року №956 на суму 12992,94 грн., які підтверджують факт оплати позивачем в безготівковій формі товару;

- довіреності на отримання товару від 03 грудня 2010 року №389, від 03 грудня 2010 року №417, від 23 грудня 2010 року №416, від 28 лютого 2011 року №40, від 15 березня 2011 року №49, які підтверджують факт одержання товару позивачем;

- відповідні податкові накладні;

- товарно-грошові звіти підзвітних матеріально-відповідальних осіб, які ведуться по групам товарів у вартісній оцінці, які підтверджують внутрішній рух товарів у позивача;

- договори купівлі-продажу товарів у розстрочку від 12 січня 2011 року, від 25 січня 2011 року, від 18 лютого 2011 року, від 27 травня 2011 року, які підтверджують подальший продаж позивачем деяких товарів шляхом реалізації через роздрібну торгівлю.

Доставка товару позивачу здійснювалася власним автомобільним транспортом ТОВ «Промінь АС», спеціально обладнаним для цього, що підтверджується листом ТОВ «Промінь АС» (а.с. 131 т.1).

Відповідно до наказу СО «Енерготорг» ПАТ «Донбасенерго» від 05 липня 2011 року №53 проведена інвентаризація залишків товару, які придбані на підставі договорів постачання, укладених з вказаним контрагентом, за результатами якої встановлено наявність в магазинах позивача залишків товару, про що щодо кожного магазину складені відповідні описи фактичних залишків товару.

Отже, реальність господарських операцій по укладеним договорам підтверджена відповідними первинними документами. Всі первинні документи відповідали вимогам законодавства щодо їх оформлення.

Посилання відповідача на те, що позивачем до перевірки не надані товарно-транспортні накладні на доставку товару, є неприйнятними, оскільки між позивачем та його контрагентом укладено не договір перевезення, а договір поставки, щодо господарських операцій по якому відповідачем в акті перевірки зроблені висновки. Товарно-транспортна накладна в операціях з поставки товару не є основним первинним документом.

Орган державної податкової служби не врахував також те, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не повин ні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на валові витрати, на формування податкового кредиту, тощо у разі реального здійснених операцій.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх чи інших ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року в справі К/9991/8144/12 (адміністративна справа №2а/0570/17166/2011), якою скасовані рішення судів попередніх інстанції в даній справі, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

В даному випадку встановлені актом перевірки дефекти не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо.

Посилання відповідача на свідчення свідків в кримінальній справі №330101-11, порушеній щодо певної особи, з яких вбачається відсутність у посадових осіб ТОВ «Промінь АС» повноважень підписувати договори, є неприйнятними з огляду на те, що встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі, і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є достатнім доказом допущення суб'єктом господарювання чи відсутності з боку останнього певного порушення і може оцінюватися судом у сукупності лише з іншими допустимими доказами. До того ж докази мають бути належними, тобто такими, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року в справі К/9991/8144/12 (адміністративна справа №2а/0570/17166/2011), якою скасовані рішення судів попередніх інстанції в даній справі, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «Промінь АС» має ознаки фіктивності, оскільки станом на 02 червня 2011 року за юридичною адресою не знаходилося - до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність підприємства за місцезнаходженням, є неприйнятними з огляду на те, спірним періодом в даній справі є період 04 квартал 2010 року - 1 квартал 2011 року, тобто період, який передував внесенню таких відомостей.

Отже, факт внесення після спірного періоду до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи ТОВ «Промінь АС» за місцезнаходженням не може свідчити про відсутність господарських операцій, які передували внесенню вказаного запису.

Реальність господарських операцій по господарським операціям підтверджена відповідними первинними документами. Всі первинні документи відповідали вимогам законодавства щодо їх оформлення.

Крім того, оскаржене податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків не відповідає висновкам акту перевірки.

Так, за результатами перевірки органом державної податкової служби встановлено порушення підприємством п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення валових витрат у 4 кварталі 2010 року та 1 кварталі 2011 року, в результаті чого занижено податок на прибуток за вказані періоди, про що міститься висновок в акті перевірки від 01 липня 2011 року № 441/15-16-23/3-23343582.

Між тим, податковим повідомленням-рішенням, яке сформовано на підставі вказаного акту, підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за порушення інших норм податкового законодавства - п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який регулює питання податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів, а не валових витрат (вказані поняття є різними і регулюються різними нормами права), що актом перевірки встановлено не було.

Крім того, визначена оскарженим податковим повідомленням-рішенням загальна сума грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств не відповідає її розбивці за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (загальна сума грошового зобов'язання визначена більше на 2 грн.).

Отже, контролюючий орган прийшов до помилкового висновку про те, що товари по договору позивачу не поставлялися та про порушення підприємством податкового законодавства в частині декларування податку на прибуток підприємств.

Вказане призвело до неправомірного визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та накладення штрафних (фінансових) санкцій.

Податковим органом також не враховано те, що документальна позапланова перевірка проводилася на підставі постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальній справі, що перебуває у його провадженні (пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинною та підлягала застосуванню на час проведення перевірки позивача та прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду від 05 червня 2013 року в справі К/9991/10697/12 (адміністративна справа №2а/0570/17144/2011), якою скасовані рішення судів попередніх інстанції в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання незаконними дій та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а позов задоволено: визнано незаконними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку щодо формування і направлення податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2011 року №0000781312/28601/10/15-16-23/3-23343582, а вказане податкове повідомлення-рішення визнано недійсним (а.с. 171-174 т. 2).

Предметом спору в справі №2а/0570/17144/2011 було податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, сформоване на підставі акту перевірки від 01 липня 2011 року № 441/15-16-23/3-23343582, тобто того ж акту перевірки, на підставі якого винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення в даній справі.

В даній справі оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в кримінальній справі, що є порушенням п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.

Посилання представника відповідача на те, що натепер дія інша редакція п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, відповідно до якої: «У разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили», - є неприйнятними, оскільки п.86.9 ст. 86 Податкового кодексу України викладено в наведеній редакції на підставі Закону України від 20 листопада 2012 року №5503-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів», який набрав чинності з 01 січня 2013 року, тобто після виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи наведене дії суб'єкта владних повноважень щодо прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення підлягають визнанню неправомірними, а прийняте ним податкове повідомлення-рішення - скасуванню.

Керуючись статтями 160, 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати неправомірними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку щодо формування і направлення податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2011 року №0000771312/28600/10/15-16-23/3-23343582.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку від 18 липня 2011 року №0000771312/28600/10/15-16-23/3-23343582.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 05 грудня 2013 року.

Суддя Логойда Т. В.