Рішення

від 02.12.2013 по справі 913/2881/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

02 грудня 2013 року Справа № 913/2881/13

Провадження №5/913/2881/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Будівельний альянс» , м. Донецьк

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування» , м. Брянка Луганської області

про стягнення 32012 грн. 33 коп.

та за зустрічною позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування», м. Брянка Луганської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Будівельний альянс» , м. Донецьк

про визнання договору недійсним

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

Секретар судового засідання Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача за первісним позовом - представник не прибув;

від відповідача за первісним позовом - Медведєв Д.С., представник за довіреністю від 25.09.2013 № б/н.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором генерального підряду від 20.08.2012 № 29 в сумі 32012 грн. 33 коп.

Первісний позов мотивовано, зокрема, наступними доводами.

Між сторонами у справі укладено договір генпідряду від 20.08.2012 № 29, за яким відповідач доручає, а позивач зобов'язувався виконати власними та залученими силами в строки, обумовлені договором з використанням власних матеріалів, робіт у частині поточного ремонту об'єкту ТДВ «БЗБУ» цеха бурового інструменту. В свою чергу відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених договором.

Рішенням господарського суду Донецької області встановлено, що позивачем у справі № 913/2881/13 фактично виконано робіт на суму 517624 грн. 90 коп., а відповідачем по справі сплачено 485611 грн. 68 коп. Тому його обов'язок щодо оплати вартості фактично виконаних робіт не спростовано.

Тому, позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду Луганської області за захистом порушеного права в частині оплати виконаних робіт.

Також, товариством з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування» - відповідачем за первісним позовом, по початку розгляду справи по суті подано зустрічну позовну заяву про визнання повністю недійсним з моменту укладання договору генерального підряду від 20.08.2012 № 29, укладеного між ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» в особі тимчасово виконуючого обов'язки директора Юркіна І.С. та ТОВ «ТПК Будівельний альянс» в особі директора Грекова Е.В.

Зустрічна позовна заява прийнята судом до провадження для сумісного розгляду з первісною позовною заявою, враховуючи що її подано до початку розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу від 18.11.2013.

Зустрічна позовна заява вмотивована тим, що спірний договір генпідряду від 20.08.2012 № 29 підписаний з боку позивача за зустрічним позовом - ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» не уповноваженою особою, а саме тимчасово виконуючим обов'язки директора Юркіним І.С.

Позивач за первісним позовом з правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Витребувані судом документи не надав.

Представник відповідача за первісним позовом проти позову ТОВ «ТПК «Будівельний альянс» заперечив та підтримав вимоги за зустрічною позовною заявою, подавши уточнений зустрічний позов.

Разом з тим, відповідачем за первісним позовом надано заперечення на первісний позов від 02.12.2013, в якому він проти первісного позову заперечив, посилаючись на те, що рішення господарського суду Донецької області по справі 5006/16/155/2012 від 31.07.2013, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013, оскаржено до Вищого господарського суду України, що, на думку відповідача за первісним позовом, дає підстави вважати спір у вказаній справі ще не вирішеним. Крім того, відповідач відзначає, що акти № 1 та № 2 приймання виконаних підрядних робіт, на які посилалися суди у справі № 5006/16/155/2012 не містять посилання на спірний договір, оскільки в них зазначений інший договір від 21.08.2013 № 20, який між сторонами у справі не укладався.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

20.08.2012 між ТДВ "БЗБУ" (Замовник) та ТОВ "ТПК Будівельний Альянс" (Підрядник) укладено договір №29, згідно з п.1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати власними та залученим засобами у строки, обумовлені договором, з використанням своїх матеріалів робот з поточного ремонту об'єкту ТДВ "БЗБУ" цеху Бурового інструменту (облаштування підсипки, бетонної основи підлоги, полімерного покриття та окраски стелі, стін та колон), розташованого за адресою: 94105, вул. Мичуріна, 1, м. Брянка, Луганська область.

Пунктом 21.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Обсяг, характер та вартість робіт, передбачених п.1.1 договору визначаться кошторисною документацією, погодженою сторонами, яка є невід'ємною частиною договору для взаємних розрахунків (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.2 договору договірна ціна розраховується згідно з локальними кошторисами за окремими видами робіт. Договірна ціна коректується сторонами по мірі надходження кошторисної документації, внесення змін до обсягів та складу робіт, які впливають на вартість будівництва, зміни ціноутворюючих факторів, суттєвих відхилень фактичних умов виконання робіт від проектних, виявити які на стадії укладання договору було неможливо.

Відповідно до договірної ціни вартість передбачених договором робіт складає 2140446,00грн.

В матеріалах справи містяться копії локальних кошторисів на виконання окремих видів робіт, а саме, локальний кошторис №2-1-1 «Підсипка», локальний кошторис №2-2-1 «Підготовчі роботи, окраска», локальний кошторис №2-3-1 «Цех», локальний кошторис №2-4-1 «В'їзд та сховище».

У пунктах 3.2, 3.2 договору сторони встановили, що Замовник провадить оплату за виконання певного етапу робіт у відповідності до графіку платежів (додаток №2). Платежі здійснюються протягом 5-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт шляхом перерахування Замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника, у національній валюті України з урахуванням раніше виданого авансу. Авансовий платіж складається із 100% вартості матеріалів та 30% вартості робіт за кожним з етапів виконання робіт та враховується у графіку платежів (додаток №2).

Згідно графіку платежів за виконання робіт першого етапу (підсипання, окраска, облаштування бетонної основи) Замовник мав сплатити Підряднику попередню оплату на суму 485611,68грн.

Підрядник виконує роботи, передбачені розділом 1 договору у строки встановлені графіком виконання робіт (додаток №3). Строк початку виконання робіт рахується з дати підписання сторонами акту передачі будівельного майданчику та перерахування авансу у відповідності і з пунктами 3.2 та 3.3 договору. (п.п.4.1, 4.2 договору).

Господарським судом Донецької області розглядалася справа № 5006/16/55/2012 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Будівельний Альянс» про стягнення 381 517,56грн.

За результатами розгляду вказаного спору місцевим господарським судом винесено рішення від 31.07.2013, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013 рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2013 по справі № 5006/16/155/2012 залишено без змін та набрало законної сили.

Вказаним судовим рішенням, зокрема, встановлено, що на підставі платіжного доручення №1760 від 29.08.2012 ТДВ "БЗБУ" перерахувало на користь ТОВ "ТПК Будівельний Альянс" 485611,68грн. із зазначенням у призначенні платежу - передплата за підсипання, окраску, облаштування бетонної основи згідно рахунку №91 від 23.08.2012.

14.09.2012 між сторонами договору підписаний акт приймання-передачі будівельного майданчика, відповідно до якого Замовник передав, а Підрядник прийняв об'єкт (цех бурового інструменту) під виконання ремонтно-будівельних робіт.

Акт підписано уповноваженими представниками сторін.

Отже, з огляду на умови пункту 4.2 договору з 14.09.2012 після підписання акту приймання-передачі будівельного майданчику Підрядник мав приступити до виконання робіт першого етапу, в рахунок оплати яких позивачем здійснена передплата на суму 485611,68грн.

Так, 23.10.2012 позивач за первісним позовом надіслав на адресу первісного відповідача підписані зі свого боку акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012року на суму 73766,50грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та підсумкову відомість ресурсів та 26.10.2012 - акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року на суму 457581,60грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та підсумкову відомість ресурсів.

Факт надсилання на адресу позивача вищезазначених документів підтверджується копіями фіскальних чеків, описів вкладення від 23.10.2013, від 26.10.2012 та повідомлень про вручення поштового відправлення.

Отримання актів безпосередньо доводиться тим, що про це вказано у листі позивача №03-1338 від 05.11.2012.

Однак, вважаючи, що отримані від позивача акти не відображають дійсного обсягу виконаних робіт та надіслані вже після фактичного розірвання договору, відповідач відповідно до листа №03-1338 від 05.11.2012 надіслав позивачу інший акт №1 виконаних ремонтних робіт за вересень 2012р. на суму 111099,60грн., довідку про вартість виконаних ремонтних робіт на суму 111099,60грн. та відомість ресурсів на суму 46215,00грн.

У вказаному вище листі відповідач просив позивача підписати та повернути перелічені документи, а також у строк до 09.11.2012р. повернути суму невикористаного авансу у розмірі 374512,08грн.

У відповіді на зазначений лист позивач зазначив, що не погоджується із актами відповідача та просив останнього підписати акт №1 на суму 73766,50грн та акт №2 на суму 457581,60грн., надіслані на його адресу 23.10.2012 та 26.10.2012., а також сплатити заборгованість за вказаними актами на суму 45736,42грн.

Ухвалою від 11.02.2013 господарський суд Донецької області призначив судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно з Висновком судової будівельно-технічної експертизи №634/23, складеним Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз станом на 24 травня 2013року, за наслідками співставлення даних візуального огляду, пояснень представника замовника (при проведенні огляду) встановлено, що роботи зазначені у актах приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012р. №1 на суму 73766,50грн. та №2 на суму 457581,60грн. виконані не в повному обсязі, а саме не виконане підсипання із шлаку; при співставленні фактично виконаних обсягів робіт з обсягами робіт вказаними в актах, встановлено, що фактична вартість виконаних робіт та матеріалів по поточному ремонту об'єкту ТДВ "БЗБУ" цеху бурового інструменту, розташованого у м. Брянка, Луганської області, складає по акту №1 за жовтень 2012року 69317,62грн.та за актом №2 - 448307,28грн. В якості додатку до висновку експертом надані розрахунки вартості робіт.

Крім того, в мотивувальній частині судового рішення суду першої інстанції зазначено, що враховуючи факт зупинення позивачем робіт відповідно до листа від 24.09.2012р., з огляду на наявність доказів фактичного виконання відповідачем робіт на суму 517624,90грн. та нерозірваного укладеного між сторонами договору, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не спростовано його обов'язку щодо оплати вартості фактично виконаних робіт та не доведено наявності умов для застосування до спірних правовідносин норм ст.1212 Цивільного кодексу України , у зв'язку з чим, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 366512,08грн., підстава для утримання яких відпала, є необґрунтованою та такою, яка не підлягає задоволенню.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань з оплати виконаних робіт за договором за ним станом на день подачі позову до суду утворився борг.

У зв'язку з викладеним, позивач за первісним позовом звернувся за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом та необхідність відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви, виходячи з наступних підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За положеннями ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до зазначених норм ст. 203 Цивільного кодексу України:

- 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

З приводу практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними Верховним судом України видано узагальнення від 24.11.2008.

Так, зазначено, що недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів:

- дефекти (незаконність) змісту правочину;

- дефекти (недотримання) форми;

- дефекти суб'єктного складу;

- дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно із п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9, відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсний правочин, який не вчинено.

Доводи заявника зустрічного позову про підписання спірного договору неуповноваженою особою судом відхиляються з наступних підстав.

Так, спірний договір з боку позивача за зустрічним позовом підписаний тимчасово виконуючим обов'язки директора Юркіним І.С.

Відповідно до вимог п. 12.4 Статуту ТДВ «БЗБУ» до компетенції загальних зборів учасників належить затвердження договорів (угод, правочинів), укладених на суму, що перевищує 1000000 грн. 00 коп., а в п. 12.5 - зазначено, що учасники надають згоду директорові на укладання таких угод та правочинів.

Керівником позивача за зустрічним позовом було обрано Юркіна Івана Семеновича на посаду тимчасового виконуючого обов'язки директора відповідно до протоколу загальних зборів від 02.08.2012 № 5. У вказаному протоколі обмежено право підписання в.о. директора в праві укладання правочинів від імені товариства без згоди учасників на суму, що перевищує 20 000 грн. 00 коп.

Разом з тим, протоколом загальних зборів від 20.08.2013 № 7 затверджено проект договору генпідряду з відповідачем за зустрічним позовом на суму 2140446 грн. 00 коп. та надано згоду тимчасового виконуючому обов'язки директора товариства на укладання цього договору.

Тому, з боку позивача за зустрічним позовом договір підписано тимчасового виконуючим обов'язки директора Юркіним І.С., який мав на це необхідний обсяг повноважень.

Крім того, за вказаним доводом позивача з зустрічним позовом щодо підписання з його ж боку договору не уповноваженою особою слід зазначити наступне.

Виходячи з положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України з позовом до суду звертаються особи за захистом своїх прав у разі їх порушення чи оспорення іншими особами.

У даному випадку позивач за зустрічним позовом своє звернення мотивує порушення його прав його ж директором.

Так, позивач за зустрічним позовом не довів факт порушення свого суб'єктивного цивільного права відповідачем за зустрічним позовом.

Звернення до суду з даним позовом фактично є намаганням товариства позивача за зустрічним позовом покласти на іншу сторону несприятливі правові наслідки неузгодженості дій між органами управління позивача за зустрічним позовом.

Аналогічна позиція, що є підставою відмови у позові, наведена у постанові Верховного суду України від 14.03.2006 по справі №40/141-05.

Також, навіть якби у даному випадку і було допущено перевищення повноважень керівника дочірнього підприємства, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. (Така позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2010 у справі №14/43пд.)

Оскаржуваний правочин з виконання підрядних робіт було прийнято до виконання його сторонами, позивач за зустрічним позовом здійснив попередню оплату, а відповідач за зустрічним позовом виконав підрядні роботи.

Отже, позовні вимоги за зустрічною позовною заявою про визнання недійсним вказаного правочину за наведеними доводами є необґрунтованими.

Первісний же позов підлягає задоволенню враховуючи наведене також з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Факт виконання позивачем за первісним позовом робіт на суму 517624 грн. 90 коп. та обов'язку відповідача за первісним позовом оплатити підрядні роботи по договору № 29 від 20.08.2012 згідно актам форми КБ-2в встановлено судом при розгляді справи № 5006/16/155/2012.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судових рішень у справі № 5006/16/155/2012. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Так, позивачем за первісним позовом фактично виконано робіт на суму 517624 грн. 90 коп., в той час як відповідачем здійснено передплату за платіжним дорученням від 29.08.2012 № 1760 на суму 485611 грн. 68 коп.

Таким чином, відповідач за первісним позовом не оплачено виконаних робіт на суму 32013 грн. 22 коп.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях на первісний позов відхиляються судом з наступних підстав.

Рішення господарського суду Донецької області по справі 5006/16/155/2012 від 31.07.2013, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013, набрало законної сили відповідно до приписів ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що вказані судові рішення оскаржено до Вищого господарського суду України, проте доказів прийняття касаційної скарги до провадження не надано.

Так, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача за первісним позовом на те, що у разі скасування судових рішень, де були встановлені юридичні факти, які були застосовані судом з посиланням на ст. 35 Господарського процесуального кодексу, він не позбавлений права звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Крім того, відповідач відзначає, що акти № 1 та № 2 приймання виконаних підрядних робіт, на які посилалися суди у справі № 5006/16/155/2012 не містять посилання на спірний договір. Разом з тим, ТДВ «БЗБУ» вказує, що договір від 21.08.2013 № 20 між сторонами у справі не укладався. Тому, є за можливе вважати, що при складанні актів № 1 та № 2 приймання виконаних підрядних робіт, на які посилалися суди у справі № 5006/16/155/2012, була допущена технічна помилка при зазначенні ідентифікуючих ознак договору.

Проте, оскільки позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення суму, яка є меншою, суд задовольняє первісний позов в повному обсязі в сумі 32012 грн. 33 коп.

Таким чином, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню повністю. З відповідача підлягають стягненню борг в сумі 32012 грн. 33 коп.

У задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір за первісним позовом в сумі 1720 грн. 50 коп., а також судовий збір за зустрічним позовом у сумі 1147 грн. 00 коп. покладаються на відповідача у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1 . Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Будівельний альянс» до Товариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування» про стягнення 32012 грн. 33 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування», м. Брянка Луганської області, вул. Мічуріна, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 01423122, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Будівельний альянс» , м. Донецьк, вул. Лівобережна, б. 60, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 37841670: борг в сумі 32012 грн. 33 коп., судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3 . У задоволенні зустрічного позову Товариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Будівельний альянс» про визнання договору недійсним відмовити повністю.

4. Судовий збір за зустрічним позовом у сумі 1147 грн. 00 коп. покласти на відповідача у справі - заявника зустрічного позову.

У судовому засіданні 02.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 05.12.2013.

СуддяС.В.Вінніков