Постанова

від 14.02.2014 по справі 913/2881/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.02.2014 справа №913/2881/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В. суддів:Попкова Д.О., Татенка В.М. За участю представників: від ТОВ «ТПК Будівельний Альянс»: Деревянко А.М. за довіреністю б/н від 23.01.2014р.; від ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування»: Медведєв Д.С. за довіреністю б/н від 19.11.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування», м. Брянка Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. (повний текст підписано 05.12.2013р.) у справі№913/2881/13 (суддя Вінніков С.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Будівельний Альянс», м. Донецьк доТовариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування», м. Брянка Луганської області про стягнення 32012,33грн. за зустрічним позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування», м. Брянка Луганської області доТовариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Будівельний Альянс», м. Донецьк провизнання недійсним договору №29 від 20.08.2012р. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК Будівельний Альянс», м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування», м. Брянка Луганської області, про стягнення заборгованості за договором генерального підряду №29 від 20.08.2012р. у сумі 32012,33грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.10.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №913/2881/13 та призначено судовий розгляд на 04.11.2013р. Однак, через не з'явлення до суду представника позивача та надання представником відповідача клопотання про відкладення судового засідання, ухвалою суду від 04.11.2013р. розгляд справи було відкладено на 18.11.2013р., розгляд справи по суті розпочато не було.

До початку розгляду справи по суті, ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» було подано зустрічну позовну заяву до ТОВ «ТПК Будівельний Альянс» про визнання повністю недійсним з моменту укладення договору генерального підряду №29 від 20.08.2012р.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.11.2013р. зустрічну позовну заяву ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі №913/2881/13.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. (повний текст підписано 05.12.2013р.) у справі №913/2881/13: вимоги за первісним позовом задоволені повністю; стягнуто з ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» на користь ТОВ «ТПК Будівельний Альянс» борг у сумі 32012,33грн., судовий збір у сумі 1720,50грн.; у задоволені вимог за зустрічним позовом відмовлено повністю.

Рішення суду в частині задоволення первісного позову мотивоване тим, що між сторонами було укладено договір №29 від 20.08.2012р.; факт виконання ТОВ «ТПК Будівельний Альянс» робіт на суму 517624,90грн. та обов'язку ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» оплатити підрядні роботи, встановлено судом при розгляді справи №5006/16/155/2012; у задоволенні зустрічного позову відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування», подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. у справі №913/2881/13 та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог за первісним позовом відмовити, а вимоги зустрічного позову задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення його прав. Так, скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Зокрема, ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» зазначило, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази існування повноважень у т.в.о. директора ТДВ «БЗБУ» Юркіна І.С. на підписання договору генпідряду №29 від 20.08.2013р.; позовні вимоги за первісним позовом є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт, підписані обома сторонами.

Також за твердженням скаржника, рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2013р. у справі №5006/16/155/2012, залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського від 03.09.2013р. у справі №5006/16/155/2012, було оскаржено до Вищого господарського суду України, що дає підстави вважати спір у даній справі ще не вирішеним остаточно. Крім того, заявник зазначає, що акти №1 та 2 приймання виконаних підрядних робіт, на які посилалися суди у справі №5006/16/155/2012 не містять посилання на спірний договір, оскільки в них зазначений інший договір - №20 від 21.08.2013р., який між сторонами не укладався.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2013р. у справі №913/2881/13 було порушено апеляційне провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ТПК Будівельний Альянс» заперечило проти доводів скаржника та зазначило, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 12.02.2014р. представник ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник ТОВ «ТПК Будівельний Альянс» у судовому засіданні 12.02.2014р. проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.08.2012р. між ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» (замовник) та ТОВ «ТПК Будівельний Альянс» (підрядник) було укладено договір генпідряду №29, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати власними та залученим засобами у строки, обумовлені договором, з використанням своїх матеріалів робот з поточного ремонту об'єкту ТДВ «БЗБУ» цеху Бурового інструменту (облаштування підсипки, бетонної основи підлоги, полімерного покриття та окраски стелі, стін та колон), розташованого за адресою: 94105, вул. Мичуріна, 1, м. Брянка, Луганська область (п.1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору, обсяг, характер та вартість робіт, передбачених пунктом 1.1 договору визначаться кошторисною документацією, погодженою сторонами, яка є невід'ємною частиною договору для взаємних розрахунків.

Згідно пункту 2.2 договору, договірна ціна розраховується згідно з локальними кошторисами за окремими видами робіт. Договірна ціна коригується сторонами по мірі надходження кошторисної документації, внесення змін до обсягів та складу робіт, які впливають на вартість будівництва, зміни ціноутворюючих факторів, суттєвих відхилень фактичних умов виконання робіт від проектних, виявити які на стадії укладання договору було неможливо.

Пунктами 3.2, 3.2 договору сторони погодили, що замовник проводить оплату за виконання певного етапу робіт відповідно до графіку платежів (додаток № 2). Платежі здійснюються протягом 5-ти банківських днів після підписання актів виконаних робіт шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, у національній валюті України з урахуванням раніше виданого авансу. Авансовий платіж складається із 100% вартості матеріалів та 30% вартості робіт за кожний етап виконання робіт та враховується у графіку платежів (додаток № 2).

Підрядник виконає роботи, передбачені розділом 1 даного договору в строки визначені графіком виробництва робіт (додаток №3) (п.4.1. договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору, строк початку виконання робіт рахується з дати підписання сторонами акта передачі будівельного майданчику та перерахування авансу згідно з пунктами 3.2 та 3.3 договору (протягом 3-х робочих днів з моменту надходження авансу на розрахунковий рахунок підрядника).

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.21.1 договору).

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.07.2013р. у справі №5006/16/155/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2013р. та постановою Вищого господарського суд України від 23.12.2013р. у справі №5006/16/155/2012, у задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Будівельний Альянс» про стягнення 381517,56грн. - відмовлено.

В рішенні, зокрема, встановлено, що платіжним дорученням №1760 від 29.08.2012р. позивач перерахував на користь відповідача 485611,68грн. із зазначенням у призначенні платежу - попередня плата за підсипання, фарбування, облаштування бетонної основи згідно з рахунком №91 від 23.08.2012р.

На виконання умов договору, між сторонами 14.09.2012р. був підписаний акт приймання-передачі будівельного майданчика, відповідно до якого замовник передав, а підрядник прийняв об'єкт (цех бурового інструменту) під виконання ремонтно-будівельних робіт, який підписаний уповноваженими представниками сторін, без заперечень та зауважень.

23 жовтня 2012 року та 26 жовтня 2012 року позивачем були надіслані на адресу відповідача підписані зі свого боку акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012року у сумі 73766,50грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт, підсумкову відомість ресурсів та акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року у сумі 457581,60грн., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та підсумкову відомість ресурсів.

У зв'язку з тим, що надіслані позивачем акти не відображають дійсного обсягу виконаних робіт та надіслані вже після фактичного розірвання договору, відповідач листом №03-1338 від 05.11.2012р. надіслав позивачу інший акт №1 виконаних ремонтних робіт за вересень 2012р. у сумі 111099,60грн., довідку про вартість виконаних ремонтних робіт у сумі 111099,60грн. та відомість ресурсів у сумі 46215,00грн. та просив позивача підписати і повернути перелічені документи, а також у строк до 09.11.2012р. повернути суму невикористаного авансу у розмірі 374512,08грн.

В свою чергу, відповідач надіслав позивачу лист в якому зазначив, що не погоджується із актами відповідача та просив останнього підписати акт №1 у сумі 73766,50грн та акт №2 у сумі 457581,60грн., а також сплатити заборгованість за вказаними актами у сумі 45736,42грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.02.2013р. у справі №5006/16/155/2012 було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №634/23, фактична вартість виконаних робіт та матеріалів з поточного ремонту об'єкта ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» цеху бурового інструменту, розташованого у м. Брянка, Луганської області, складає за актом №1 за жовтень 2012 року - 69317,62 грн. та за актом №2 - 448307,28 грн.

За висновками суду, матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем робіт відповідно до договору генпідряду №29 від 20.08.2012р. на загальну суму 517624,90грн., а позивачем, в свою чергу, не доведено факту розірвання спірного договору та не спростовано його обов'язку щодо оплати вартості фактично виконаних робіт та не доведено наявності умов для застосування до спірних правовідносин норм ст.1212 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 366512,08грн., підстава для утримання яких відпала, є необґрунтованою та такою, яка не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір генпідряду №29 від 20.08.2012р. за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-886 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до договірної ціни, вартість передбачених договором робіт складає 2140446грн.

Факт виконання ТОВ «ТПК Будівельний Альянс» робіт на суму 517624,90грн. та обов'язку ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» оплатити підрядні роботи за договором №29 від 20.08.2012р. згідно актам форми КБ-2в, встановлено судом при розгляді справи №5006/16/155/2012.

Як вірно встановлено господарським судом, ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» на виконання умов договору платіжним дорученням №1760 від 29.08.2012р. було перераховано передплату у розмірі 485611,68грн., в свою чергу ТОВ «ТПК Будівельний Альянс» були виконані роботи за договором на суму 517624,90грн.

Внаслідок неналежного виконання ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» зобов'язань з оплати виконаних робіт за договором, за ним утворилась заборгованість у сумі 32013,22грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ТПК Будівельний Альянс» до ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» про стягнення боргу у сумі 32012,33грн., оскільки матеріалами справи доведено факт виконання позивачем за первісним позовом робіт за договором, в свою чергу відповідачем за первісним позовом не надано до суду належних доказів виконання зобов'язань зі сплати наявної заборгованості.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви, ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» посилається на те, що спірний договір генпідряду №29 від 20.08.2012р. підписаний з боку ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» не уповноваженою особою, а саме тимчасово виконуючим обов'язки директора Юркіним І.С., який відповідно до протоколу №5 загальних зборів учасників ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» від 02.08.2012р. був обмежений в праві укладання правочинів від імені товариства без згоди учасників ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» на суму, що перевищує 20000грн., тоді як згоди на укладання спірного договору саме Юріним І.С. учасники ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» не надавали.

Розглянувши матеріали господарської справи за зустрічним позовом про визнання недійсним договору №29 від 20.08.2012р., перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія судів апеляційної інстанції встановила наступне.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Зазначені пункти статті 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку представляють, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступним схваленням спірного договору №29 від 20.08.2012р. є те, що на виконання умов договору ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» здійснив попередню оплату у розмірі 485611,68грн., в підтвердження чого до матеріалів справи додано платіжне доручення №1760 від 29.08.2012р. із зазначенням у призначенні платежу - попередня плата за підсипання, фарбування, облаштування бетонної основи згідно з рахунком №91 від 23.08.2012р., а ТОВ «ТПК Будівельний Альянс» виконав підрядні роботи.

Викладене не спростовано скаржником, тобто ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» після підписання договору №29 від 20.08.2012р. вчинив дії, які свідчать про схвалення вчиненого правочину.

Згідно частин 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Цивільна дієздатність юридичної особи визначена статтею 92 цього Кодексу. За змістом частини 3 вказаної статті орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її уставними документами та скріплюється печаткою.

Приписами ст. 65 Господарського кодексу України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, договір з боку ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» підписаний тимчасово виконуючим обов'язки директора Юркіним І.С., який діє на підставі статуту та протоколу загальних зборів учасників №5 від 02.08.2012р., протоколу загальних зборів від 2012 року.

Пунктом 12.4 Статуту ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» визначено, що до компетенції загальних зборів учасників належить затвердження договорів (угод, правочинів), укладених на суму, що перевищує 1000000грн., а в п.12.5 - зазначено, що учасники надають згоду директорові на укладання таких угод та правочинів.

Згідно витягу з протоколу загальних зборів №5 від 02.08.2012р., наявного в матеріалах справи, учасниками загальних зборів вирішено обрати тимчасово виконуючим обов'язки директора Товариства Юркіна Івана Семеновича, а також вирішено обмежити права останнього, щодо укладання ним правочинів, а саме: тимчасово виконуючий обов'язки директора має право без згоди учасників укладати від імені Товариства контракти, договори, інші правочини (у тому числі кредитні договори, договори застави та відчуження майна) на суму, що не перевищує 20000грн.; за згодою учасників укладати від імені Товариства контракти, договори, інші правочини (у тому числі кредитні договори, договори застави та відчуження майна) на суму, що перевищує 20000грн.

Як вже зазначалось, відповідно до договірної ціни вартість передбачених договором робіт складає 2140446грн.

Згідно витягу з протоколу загальних зборів №7 від 20.08.2012р., наявного в матеріалах справи, учасниками загальних зборів ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» вирішено затвердити проект договору з ТОВ «ТПК Будівельний Альянс», за яким планується виконати поточний ремонт об'єктів ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» на загальну суму 2140446грн. та надано згоду тимчасово виконуючому обов'язки директора Товариства на укладення цього договору.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірний договір укладений з боку ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування» тимчасово виконуючим обов'язки директора Юркіним І.С. в межах його повноважень.

У відповідності до статті 11 Цивільного Кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Приписами статей 627, 628 Цивільного Кодексу України передбачено, що сторони є вільними при укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Спірний договір №29 від 20.08.2012р. укладено в письмовій формі та в порядку, передбаченому законодавством України.

У главі 20 Господарського Кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів, згідно якого за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, після чого сторони погоджують розбіжності, які виникли та договір підписується на взаємоузгоджених умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, договір №29 від 20.08.2012р. підписано без протоколу розбіжностей, інших заперечень про невідповідність умов договору не наведено.

Наведене дає підстави вважати, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

Аналізуючи умови спірного договору, колегія суддів встановила, що зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, умови договору націлені на реальне настання наслідків, обумовлених вказаним договором, за умовами договору сума передплати за договором перерахована, що свідчить про схвалення договору ТДВ «Брянківський завод бурового устаткування».

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Щодо доводів скаржника, відносно того, що акти №1 та №2 приймання виконаних підрядних робіт, на які посилалися суди у справі № 5006/16/155/2012 не містять посилання на спірний договір, а договір №20 від 21.08.2013р. між сторонами у справі не укладався, апеляційна інстанція погоджується висновком господарського суду, що у даному випадку є за можливе вважати, що при складанні зазначених актів, на які посилалися суди у справі №5006/16/155/2012, була допущена технічна помилка при зазначенні ідентифікуючих ознак договору.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, в тому числі щодо відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів існування повноважень у т.в.о. Юркіна І.С. на підписання спірного договору, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. у справі №913/2881/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до частини 3 статті 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктами 1, 2, 4 пункту 2 частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору в 1 розмірі мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2013р. складає 1147грн.

Статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна.

Отже, відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

В свою чергу, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

З апеляційної скарги вбачається, що скаржник оспорює рішення господарського суду як в частині задоволення вимог за первісним позовом про стягнення боргу у сумі 32012,33грн., так і в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання договору недійсним.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, судовий збір за оскарження даного рішення за майновою вимогою про стягнення 32012,33грн. становить 50% ставки, обчислюваної виходячи з оспорюваної суми, тобто 320,12грн., що менше мінімального розміру судового збору за подачу апеляційної скарги, який на час подання скарги складав 860,25грн., а за оскарження рішення за немайновою вимогою про визнання договору недійсним, становить 573,50грн. Отже, при подачі апеляційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір як за майновою так і за немайновою вимогою - 1433,75грн.

Разом з тим, перевіркою матеріалів апеляційної скарги встановлено, що додане до апеляційної скарги платіжне доручення №5441 від 13.12.2013р. не підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі, оскільки позивачем було сплачено лише 913,50грн. Отже, недоплата складає 520,25 грн.

Відповідно до п.2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку про стягнення зі скаржника суми недоплаченого судового збору у розмірі 520,25грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скаргиі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.33, 34, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування», м. Брянка Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. (повний текст підписано 05.12.2013 р.) у справі №913/2881/13 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. (повний текст підписано 05.12.2013 р.) у справі №913/2881/13 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Брянківський завод бурового устаткування» (94105, Луганська область, м. Брянка, вул. Мічуріна, 1, ЄДРПОУ 01423122) в доход Державного бюджету України недоплату судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 520,25грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС