Постанова

від 08.04.2009 по справі 2а-151/09/0870

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08

квітня 2009 року

Справа №

2а-

151/09/0870

(14 год.

30 хв.)

м.

Запоріжжя

    Запорізький окружний адміністративний суд у

складі:

головуючого

судді Прудивуса О.В.,

при

секретарі судового засідання Скачковій Т.В.,

за

участю представників:

позивача

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексістрой»: ОСОБА_1., довіреність №

2212-1 від 22 грудня 2008 року,

відповідача

- Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя: ОСОБА_2.

довіреність № 20 від 25 березня 2009 року; ОСОБА_3. довіреність № 9096 від 10

квітня 2008 року,

розглянув

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за  позовом:

Товариства

з обмеженою відповідальністю «Ексістрой»

             до:

Державної

податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

             про:

скасування

податкового повідомлення-рішення.

10.01.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю

«Ексістрой» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного

адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової

інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя (далі - відповідач) про

скасування податкового повідомлення-рішення №6327/10/23-114 від 24.12.2008.

12.01.2008 ухвалою судді Запорізького окружного

адміністративного суду провадження в адміністративній справі було відкрито,

попереднє судове засідання призначене на 04.02.2009.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду

від 04.02.2009 справа призначена до судового розгляду на 04.03.2009.

26.02.2009 позивач уточнює свої позовні вимоги, просить

скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі м.

Запоріжжя №0001772301/0 вих. №6327/10/23-114 від 24.12.2008.

Свої вимоги позивач вмотивовує тим, що внаслідок

необґрунтованих та таких, що не відповідають змісту норм Закону України «Про

оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), висновків відповідача,

викладених в акті № 145/23-2/25221417 від 18.12.2008 (далі - Акт перевірки),

позивачеві було протиправно нараховане податкове зобов'язання з податку на

прибуток у сумі 181536,60 грн., у тому числі 129669,00 грн. за основним

платежем, та 51867,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач стверджує, що пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.9,

пп.5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону не були ним порушені. У зв'язку з цим,

позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0001772301/0 від

24.12.2008.

04.03.2009 в судовому засіданні позивачем та

відповідачем були заявлені клопотання про зупинення провадження у справі через

необхідність надання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 04.03.2009 клопотання сторін було

задоволене, провадження у справі зупинено до 01.04.2009.

01.04.2009 ухвалою суду провадження по справі було

поновлено, судове засідання призначене на 08.04.2009.

В судовому засіданні представник позивача підтримав

позов, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, зазначивши, що за

результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки, на підставі

Акту перевірки, відповідачем, необґрунтовано та з порушенням вимог чинного

законодавства, визначено податкове зобов'язання. Просив задовольнити позовні

вимоги у повному обсязі, скасувати податкове повідомлення-рішення №0001772301/0

від 24.12.2008.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення

та просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач

посилається на результати проведеної планової документальної перевірки з питання

дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, наполягає на

виявлених в ході перевірки порушеннях та правомірності здійснених ним

позивачеві донарахувань податкових зобов'язань за оскаржуваним податковим

повідомленням-рішенням.

В судовому засіданні представники відповідача з

позовними вимогами не погодилися з підстав, наведених у письмових запереченнях

на позовну заяву №2204/10/10-024 від 26.02.2009 р., зазначивши, що проведеною

перевіркою було встановлено порушення позивачем 

пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, через не включення до складу валових

доходів в 4-му кварталі 2007 року кредиторської заборгованості перед ТОВ

«Факторія», яке в цей період було припинено як юридична особа, що призвело до

заниження суми валового доходу в 2007 році на суму - 254010 грн.; п. 5.1,  пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону в частині не

зменшення суми валових витрат в 2007 році на суму кредиторської заборгованості

перед ТОВ «Факторія», яке в цей період було припинено як юридичну особу, в

розмірі - 211675 грн.; п. 5.9 ст. 5 Закону та порядку заповнення додатку К1/1

до декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом

Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 №143, в порушення

яких позивачем занижено приріст балансової вартості запасів за період з

01.07.2007 по 31.12.2007 на суму 52993,00 грн. через не відображення у складі

валових доходів вартості робіт, здійснених субпідрядними організаціями, як

приріст запасів, та завищено приріст балансової вартості запасів за період з

01.01.2008 р. по 30.06.2008 р. на суму 52993,00 грн. Внаслідок встановлених

порушень було виявлено заниження позивачем податку на прибуток на суму

129669,00 грн., у тому числі за 2007 рік на суму 129669,00 грн.; завищення

податку на прибуток на суму 13233,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року

на суму 13233,00 грн., за 1 півріччя 2008 року на суму 13233,00 грн.

У судовому засіданні 08.04.2009 оголошено вступну та

резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини

адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

заслухавши пояснення представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України «Про Державну

податкову службу в Україні», п. п. 1.1, 2.1 Положення про державну податкову

інспекцію в районі, місті без районного поділу, районі в місті, міжрайонну,

об'єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову

інспекцію, затвердженого наказом ДПА України від 25.06.2008 р. № 412,

відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації

своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом

виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,

прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від

порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських

функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих

повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо

оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень,

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з

використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття

рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у

процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача,

суд має встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи є його рішення

обґрунтованим, безстороннім та добросовісним.

Судом встановлено, що позивач первинно зареєстрований в

якості юридичної особи виконавчим комітетом Запорізької міської ради 03.12.1997,

йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи - 25221417. Позивач взятий

на облік у ДПІ Шевченківського району м. Запоріжжя 03.12.1997 за № 8108.

    На підставі направлення від 03.11.2008 р. №

301010, виданого відповідачем, в період з 01.11.2008 по 12.12.2008 останнім

проводилась виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання податкового,

валютного та іншого законодавства в період з 01.07.2007 по 30.06.2008. За

наслідками перевірки було складено Акт перевірки.

    На підставі Акту перевірки відповідач

прийняв податкове повідомлення - рішення №0001772301/0 від 24.12.2008 р., яким

було визначене податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток у сумі

181536,60 грн., у т.ч. 129669,00 грн. за основним платежем, та 51867,60 грн.

штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття оскаржуваного позивачем

податкового повідомлення - рішення стали порушення, відображені в Акті

перевірки, а саме:

1. Порушення вимог 

пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, що призвело до заниження суми валового

доходу в 2007 році на суму 254010 грн. Це порушення обґрунтовується

відповідачем тим, що станом на 30.06.2008 у позивача обліковується кредиторська

заборгованість перед ТОВ «Факторія» (код ЄДРПОУ 33807793) у сумі 254010,01 грн.

- термін виникнення червень 2007р. Постановою Господарського суду

Дніпропетровської області від 11.10.07 по справі № Б 15/272-07 ТОВ «Факторія»

визнано банкрутом та 26.11.2007 скасовано його держреєстрацію. Через наведене

відповідач дійшов висновку, що внаслідок припинення ТОВ «Факторія» сплив строк

позовної давності, протягом якого до позивача могли бути пред'явлені вимоги про

сплату заборгованості. Через закінчення строку позовної давності по

кредиторській заборгованості перед ТОВ «Факторія» позивач отримав в 4-му

кварталі 2007 року безповоротну фінансову допомогу, яку мав включити до складу

валових доходів. При обґрунтуванні такого висновку відповідач посилається

на  пп. 1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону,

ст.ст. 91, 256 ЦК України;

2. Порушення вимог п. 5.1,  пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону в частині не

зменшення суми валових витрат в 2007 році на суму 211675 грн., обґрунтоване

відповідачем тим, що оскільки ТОВ «Факторія» припинене як юридична особа, то

кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Факторія» (без врахування

податку на додану вартість) має бути виключена зі складу валових витрат та на

підставі  пп.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону

включена до складу валових доходів. Відповідач доводить це тим, що у зв'язку з

припиненням ТОВ «Факторія» сплив строк позовної давності за вимогами цього

підприємства. При обґрунтуванні такого висновку відповідач посилається на п.

1.25,  пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1,  пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, ст. 91 ЦК

України, лист ДПА України від 07.06.06 № 10751/7/15-0317;

3. Порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону та порядку заповнення

додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого

наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 №143,

внаслідок чого занижено приріст балансової вартості запасів за період з

01.07.2007 р. по 31.12.2007 р. на суму 52993,00 грн., завищено приріст

балансової вартості запасів за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2008 р. на суму

52993,00 грн. Зазначене порушення відповідач вмотивовує тим, що одна лише

вартість будівельно-монтажних робіт, виконаних субпідрядними організаціями,

залученими позивачем в 2007-2008 роках, має бути віднесена до запасів та

повинна враховуватися при коригуванні приросту (убутку) запасів відповідно до

п. 5.9 ст. 5 Закону, навіть без наявності матеріальної складової. При

обґрунтуванні такого висновку відповідач посилається на п. 4 Положення

(стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом

Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованого в

Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, лист ДПА України від

16.12.2005 № 9288/Х/15-0314.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в  адміністративних справах про протиправність

рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо

доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на

відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Даючи правову оцінку висновкам відповідача, викладеним в

Акті перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового

повідомлення - рішення, суд вважає їх такими, що не відповідають змісту норм

податкового законодавства через наступне.

Щодо першого порушення, а саме порушення позивачем  пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону суд зазначає

таке.

Відповідно до Акту перевірки, заперечень відповідача та

пояснень представників відповідача, перевіркою було встановлено, що за період з

01.07.2007 по 30.06.2008 в порушення  пп.

4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону позивачем занижено розмір валового доходу на суму

254010 гривень, в тому числі за 2007 рік - 254010 гривень.

Відповідач обґрунтовує дане порушення тим, що контрагент

позивача - ТОВ «Факторія», якому позивач заборгував 254010 гривень, був

припинений як юридична особа.

При цьому відповідач стверджує, що факт припинення ТОВ

«Факторія» необхідно кваліфікувати в даному випадку, як сплив строку позовної

давності, а відтак вважає цю заборгованість безповоротною фінансовою допомогою,

яку позивач мав включити в четвертому кварталі 2007 року до свого валового

доходу.

Даючи правову оцінку висновку відповідача щодо наявності

в діях позивача порушення  пп. 4.1.6 п.

4.1 ст. 4 Закону, суд виходить з наступного.

22.01.2007 між позивачем та ТОВ «Факторія» було укладено

договір підряду № 0122. Відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт

№00012 від 26.02.2007, №00018 від 16.03.2007, №00021 від 27.03.2007, №00035 від

24.04.2007, №00037 від 28.04.2007, № 00041 від 29.05.2007, №16/07 від

16.07.2007, акту № 25/06 від 25.06.2007, видаткової накладної № 000125 від

10.10.2007 за позивачем перед ТОВ «Факторія» обраховується кредиторська заборгованість

на суму 254010,10 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 104 ЦК України ю ридична особа є

такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про

її припинення.

Судом встановлено, що відповідно до довідки з Єдиного

державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від

26.02.2009, виданої державним реєстратором Клюєвою М.Д., товариство з обмеженою

відповідальністю «Факторія» (ідентифікаційний код - 33807793, місцезнаходження:

49000, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул.

Казакова, будинок 4, квартира 19) припинено як юридична особа у зв'язку з

визнанням його банкрутом, про що 26.11.2007 державним реєстратором Комісарчуком

В.А. вчинено реєстраційну дію за № 1 224 117 0007 017185.

Відповідач пов'язує припинення ТОВ «Факторія» як

юридичної особи із виникненням у позивача безповоротної фінансової допомоги,

при цьому відповідач посилається на ту частину 

пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону, згідно з якою до безповоротної

фінансової допомоги відноситься сума заборгованості платника податку перед

іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення

строку позовної давності.

Аналіз положень глави 19 розділу V книги 1 ЦК України, з

урахуванням положень глави 18 розділу V книги 1 ЦК України, дає підстави

зробити висновок, що законодавець не пов'язує закінчення перебігу позовної

давності із настанням певної події, а саме припиненням юридичної особи. Такий

висновок походить з правової природи позовної давності, а саме того, що позовною

давністю є певний строк, тобто певний період у часі, зі спливом якого пов'язана

дія чи подія, яка має юридичне значення.

Разом з тим, з наведеного відповідачем обґрунтування

закінчення перебігу строку позовної давності в зв'язку з припиненням юридичної особи,

випливає, що під позовною давністю відповідач розуміє не строк, а термін, тобто

певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має

юридичне значення. За своєю правовою природою ці поняття є різними, про що

прямо свідчать приписи ст. 251 ЦК України.

Відповідно до приписів 

пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону валовий дохід включає, крім іншого, доходи

у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у

звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику

податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з

п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та

його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім

випадків, визначених у ч. 4 ст. 3 Закону України «Про списання вартості

несплачених обсягів природного газу».

Відповідачем під час судового розгляду даної справи не

було доведено про обізнаність позивача із фактом припинення ТОВ «Факторія», не

було надано жодного доказу на підтвердження обізнаності позивача із таким

фактом.

Відтак, позиція відповідача щодо наявності в діях

позивача порушення вимог  пп. 4.1.6 п.

4.1 ст. 4 Закону є помилковою та такою, що не відповідає вимогам закону,

оскільки строк позовної давності по зобов'язаннях позивача перед ТОВ «Факторія»

на час винесення оскаржуваного рішення ще не сплив, тобто у позивача не виникло

безповоротної фінансової допомоги.

Щодо другого порушення, а саме порушення позивачем п.

5.1,  пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону в

частині не зменшення суми валових витрат в 2007 році на суму 211675 грн. суд

зазначає таке.

Відповідно до Акту перевірки, заперечень позивача та

пояснень представників відповідача, перевіркою було встановлено, що за період з

01.07.2007 по 30.06.2008 в порушення  пп.

5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону позивачем не зменшено розмір валових витрат

на суму 211675,00 гривень, в тому числі за 2007 рік - 211675,00 гривень.

    З наведеного в Акті перевірки

обґрунтування, виявленого в ході перевірки порушення вимог п.5.1,  пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону, випливає, що

підстави для визначення такого порушення є ті самі, що й підстави для

визначення порушення  пп. 4.1.6 п. 4.1

ст. 4 Закону, а саме наявність непогашеної заборгованості перед ТОВ «Факторія»

в сумі - 254010,01 грн. З пояснень представників сторін судом встановлено, що

сума, визначена відповідачем для зарахування до валового доходу відповідача, є

сумою боргу позивача перед ТОВ «Факторія» без врахування податку на додану

вартість.

При цьому правова природа цієї заборгованості

відповідачем однозначно не визначена. Так, відповідно до Акту перевірки, ця

заборгованість визначається і як безнадійна заборгованість, і як безповоротна

фінансова допомога.

Стосовно наявності ознак безповоротної фінансової допомоги,

то судом вже було надано оцінку безпідставності такої позиції відповідача

стосовно заборгованості позивача перед ТОВ «Факторія».

Щодо наявності ознак безнадійної заборгованості, то

відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону б езнадійна заборгованість визначається як

заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк

позовної давності;

прострочена заборгованість, яка виявилася непогашенною

внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора,

направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного

погашення заборгованості;

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок

недостатності майна:

фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути

спрямовано стягнення;

фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або

юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або

при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок

недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах

(публічних  торгах) майна позичальника,

переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що

інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна

позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

заборгованість, стягнення якої стало неможливим у

зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору),

підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а

також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або

недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до

позбавлення волі.

З наведеного вбачається безпідставність посилання

відповідача на наявність у позивача безнадійної заборгованості.

Стосовно наявності порушення вимог п.5.1,  пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону, то, з

урахуванням позиції суду щодо відсутності підстав для зарахування заборгованості

позивача перед ТОВ «Факторія» в четвертому кварталі 2007 року до безнадійної

заборгованості чи безповоротної фінансової допомоги,  відповідачем не наведено нормативного

обґрунтування обов'язку позивача виключити в четвертому кварталі 2007 року цю

заборгованість зі складу своїх валових витрат і на підставі  пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону включити їх

собі у валовий дохід.

Разом з тим, з аналізу положень  пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону випливає, що до

складу валових витрат включаються не лише суми сплачених витрат, а ще й суми

нарахованих витрат, зазначених в цій нормі.

Відтак, позиція відповідача щодо наявності в діях

позивача порушення вимог п.5.1,  пп.

5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону є помилковою та такою, що не відповідає вимогам

закону.

    Щодо третього порушення, а саме порушення

позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону стосовно заниження позивачем приросту балансової

вартості запасів за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2007 р. на суму 52993,00

грн., що за висновком відповідача призвело до заниження валового доходу позивача

на цю суму, то суд зазначає наступне.

В обґрунтування виявленого порушення відповідачем

наведене те, що позивач, як генпідрядна організація, не відкоригував приріст

(убуток) вартості запасів у незавершеному виробництві, виготовлених

субпідрядними організаціями, відповідно до вимог п. 5.9 ст. 5 Закону.

Відповідно до ч. 1 п. 5.9 ст. 5 Закону п латник податку

веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих,

що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів,

комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів)

на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати

на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до

складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані

безкоштовно).

Згідно з ч. 4 п. 5.9 ст. 5 Закону, у  разі коли балансова вартість таких запасів на

кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж

звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника

податку у такому звітному періоді.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону під терміном т овари в

цьому законі розуміються матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні

папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій

з їх випуску (емісії) та погашення.

В п. 1.1 та п. 1.2 ст. 1 Закону наведені визначення

термінів «матеріальний актив» та «нематеріальний актив», які вживаються в цьому

Законі, а саме:

Матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у

будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та

нематеріальних активів.

Нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому

числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку,

встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника

податку.

При цьому, відповідно до 

пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону, під терміном «основні фонди» слід

розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для

використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який

перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких

матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово

зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Закон не містить визначення поняття «оборотні активи»,

однак п. 1.43 ст. 1 Закону визначено, що інші терміни використовуються у

значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними

положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим

Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування

у частині визначення термінів.

В п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2

«Баланс» (Форма № 1), затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.1999 №

87, зареєстрованим Мін'юстом України 21.06.1999 за № 396/3689, наведено

визначення терміну «оборотні активи», а саме: грошові кошти та їх еквіваленти,

що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи

споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати

балансу.

З аналізу наведених положень законодавства України

випливає, що під запасами в абзаці 1 п. 5.9 ст. 5 Закону розуміються

матеріальні предмети (майно), але в жодному разі не роботи та послуги. Крім

того, такі запаси мають належати платнику податків та перебувати у нього на

балансі.

В обґрунтування позовних вимог щодо невідповідності

вимогам законодавства висновку відповідача про наявність в діях позивача

порушення п. 5.9 ст. 5 Закону, позивачем надано договір підряду № 2007/10-1,

укладений між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія Імпульс Інвест Буд»

02.10.2007р.; додаткова угода № 1 до цього договору від 01.02.2008 р.; довідка

про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року від 28.12.2007р.,

погоджена між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія Імпульс Інвест Буд»; акт №

12/10 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року. З аналізу цих

документів випливає, що за договором підряду підрядником лише виконувались

роботи, вартість яких становить 52995 грн. без врахування податку на додану

вартість. Тобто, в цій вартості наявна лише нематеріальна складова.

Позивачем також надана бухгалтерська довідка № 1 від

30.03.2009, відповідно до якої, через списання похибки при округленні, станом

на 01.01.2008 року вартість робіт за договором підряду № 2007/10-1, укладеним

між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія Імпульс Інвест Буд» 02.10.2007р.,

склала 52992,84 грн.

Представники відповідача не заперечували те, що саме ця

сума за цим зобов'язанням позивача була визначена під час перевірки, як сума

недонарахованого валового доходу позивача.

Водночас, відповідачем не доведений факт того, що під

час здійснення робіт за договором підряду ТОВ «Будівельна компанія Імпульс Інвест

Буд» було здійснено поліпшення належного позивачеві майна чи виготовлено

будь-яке майно.

Відтак, позиція відповідача щодо наявності в діях

позивача порушення вимог п.5.9 ст.5 Закону є помилковою та такою, що не

відповідає вимогам закону.

Суд зазначає, що вимога суду щодо надання Акту перевірки

в повному обсязі відповідачем не була виконана. Інших доказів на підтвердження

правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не

надано.

З урахуванням встановлених обставин та наявних у справі

доказів, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення

ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд

присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з

Державного бюджету України.

Позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1700 грн.

(одна тисяча сімсот гривень 00 коп.), що підтверджується платіжним дорученням №

3 від 08.01.2009.

Згідно п. 3 розділу VII КАС України, до набрання

чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору судовий

збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку,

встановленому законодавством для державного мита; розмір судового збору

визначається відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету

Міністрів України «Про державне мито» (далі - Декрет).

Підпунктом «б» пункту 1 статті 3 Декрету ставка

державного мита із скарг на неправомірні дії органів державного управління і

службових осіб, що ущемляють права громадян встановлена у розмірі 0,2

неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що дорівнює 3,40 грн. (три гривні

40 коп.).

Частиною другою ст. 89 КАС України встановлено, що

судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом,

повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Отже, суд вважає за необхідне присудити на користь

позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три

гривні 40 коп.), та роз'яснити позивачу його право на звернення до суду із

заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1696,60 грн.

(одна тисяча шістсот дев'яносто шість гривень 60 коп.).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4,

7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов Товариства з

обмеженою відповідальністю «Ексістрой» до Державної податкової інспекції у

Шевченківському районі м.Запоріжжя про скасування податкового

повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

    Скасувати податкове повідомлення-рішення

Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя від 24

грудня 2008 року №0001772301/0.

    Судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три

гривні сорок копійок) присудити на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю «Ексістрой» (код ЄДРПОУ 25221417, м.Запоріжжя, вул. Базова,

буд. 2-В) з Державного бюджету України.

    Постанова набирає законної сили після

закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної

скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання

апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після

закінчення апеляційного розгляду справи.

    Постанова може бути оскаржена в

апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний

строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови не у повному обсязі

відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі,

заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть

участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,

яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                             О.В. Прудивус

Постанова

у повному обсязі складена 13 квітня 2009 року.