Рішення

від 02.12.2013 по справі 902/1321/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2013 р.

Справа № 902/1321/13

Провадження № 19/902/76/13

за позовом :Фермерського господарства "Дружба-Л" ( вул. Веселівка,1, с. Гопчиця, Погребищенський район, Вінницька обл., 22216)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" ( вул. Київська,61, м. Погребище, Вінницька обл., 22200)

про стягнення 177554,01 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача: Зволінський Ф.Ф., Скалецький О.О.,Петренко Н.О.

відповідача: Нікитенко Т.М.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов фермерським господарством "Дружба-Л" до товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" про стягнення 177554,01 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 20.09.2013 року порушено провадження у справі № 902/1321/13 та призначено судове засідання на 09.10.2013 року.

Позов мотивовано наступним: 01.01.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3 на закупівлю молока у 2011 році. Відповідно до умов даного договору позивач зобов'язувався передати у власність сировину - молочну продукцію, згідно ДСТУ-3662-97 «Молоко коров'яче незбиране», а відповідач прийняти продукцію і своєчасно оплатити його. Позивачем на виконання умов договору № 3 від 01.01.2011 року було поставлено відповідачу продукції заліковою вагою 765962 кг на суму 2849059,72 грн. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме в сумі 2662000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями про сплату коштів, які містяться в матеріалах справи та виписками банку. Тобто, заборгованість відповідача становить 187 059,72 грн. При цьому, між сторонами 25.03.2013 року було обопільно підписано акт взаємозвірки на суму 177 554,01 грн. , на яку заявлено позов.

Ухвалами суду від 09.10.2013 року, 06.11.2013 року та 18.11.2013 року розгляд справи було відкладено з об'єктивних причин. При цьому, представниками сторін в судовому засіданні 18.11.2013 року було подано заяву про відкладення розгляду справи за межами встановленого ст. 69 ГПК 2-х місячного розгляду справи, оскільки потрібен час для надання доказів по справі.

Разом з тим, 03.10.2013 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначає, що про проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим.

В судове засідання 02.12.2013 року з'явились представники обох сторін

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.01.2011 року між позивачем а відповідачем було укладено договір № 3 на закупівлю молока у 2011 році ( далі договір).

Відповідно до п.1.1. договору товаровиробник зобов'язується постачати, а переробник приймати і оплачувати сировину-молоко.

Відповідно до п.2.1. договору товаровиробник зобов'язувався постачати, а переробник приймати згідно ДСТУ-3662-97 «Молоко коров'яче незбиране» і оплачує на умовах, викладених у таблиці.

Відповідно до п.3.1. договору прийняте молоко оплачується по договірній ціні за 1 кг молока базисного вмісту жиру та базисного білка згідно протоколу погодження ці на період до її зміни. Протокол погодження цін переробник погоджує з товаровиробником в зимовий час 2 рази на місяць, а в літній період-щодекадно.

Відповідно до п.3.2. договору звірка поставки молока здійснюється представниками сторін кожного першого числа наступного місяця.

Відповідно до п. 3.4. договору - оплату за поставлене молоко покупець зобов'язувався проводити через кожні 7 днів (п'ятниця) місяця. Переробник має право здійснювати попередню оплату за молоко, яке товаровиробник зобов'язується постачати переробнику за попереднім зверненням товаровиробника. У випадку попередньої оплати молока переробником, товаровиробник зобов'язується здійснювати поставки молока переробнику до повного погашення боргу і такий повинен бути погашеним товаровиробником поставкою молока переробнику протягом 15 днів.

Відповідно до п.4.1. договору поставка молока проводиться транспортом переробника або товаровиробника.

Договором встановлено, що фактом поставки молока продавцем покупцеві підтверджується товарно-транспортними накладними на кожну поставку, ветеринарним свідоцтвом (Ф-2) 1 раз на місяць та податковою накладною 1 раз на місяць до 10 числа наступного місяця. ( п.4.2. договору).

Відповідно до п.4.3. договору переробник надає товаровиробнику на слідуючий день після прийняття молока по кількості та якості: приймальну квитанцію один раз на місяць 5 числа наступного місяця за звітним.

Між сторонами було підписано протоколи погодження цін на закупівлю молока, а саме: протокол введений у дію з 10 грудня 2010 року; протокол введений у дію з 05 січня 2011 року; протокол введений у дію з 01 лютого 2011року; протокол введений у дію з 01 березня 2011 року; протокол введений у дію 01 квітня 2011 року; протокол введений у дію з 21 квітня 2011 року; протокол введений у дію з 01 серпня 2011 року; протокол введений у дію з 11 вересня 2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивачем на виконання умов договору № 3 від 01.01.2011 року було поставлено відповідачу продукції заліковою вагою 765962 кг на суму 2849059,72 грн., що підтверджується наступним:

- товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи ( а.с. 9-207)

- реєстром товарно транспортних накладних на перевезення сировини фермерським господарством «Дружба-Л» Погребищенському маслосирзаводу в 2011 році на загальну суму 2849059,72 грн.;

- податковими накладними: № 9 від 31.01.2011 року на загальну суму 170 322,86 грн. в тому рахунку ПДВ.; № 38 від 28.02.2011 року на загальну сум 152 170,20 грн. в тому рахунку ПДВ.; № 61 від 31.03.2011 року на загальну суму 194 013,18 грн. в тому рахунку ПДВ.; № 9 від 30.04.2011 року на загальну суму 219 782,99 грн. в тому рахунку ПДВ.; № 8 від 31.05.2011 року на загальну суму 283 328,80 грн. в тому рахунку ПДВ.; № 15 від 30.06.2011 року на загальну суму 303 531,56 грн. в тому рахунку ПДВ.; № 20 від 31.07.2011 року на загальну суму 299 471,96 грн. в тому рахунку ПДВ.; № 13 від 31.08.2011 року на загальну суму 287 871,53 грн. в тому рахунку ПДВ.; № 10 від 30.09.2011 року на загальну суму 293 654,45 грн. в тому рахунку ПДВ.; № 11 від 31.10.2011 року на загальну суму 226 720,00 грн. в тому рахунку ПДВ.; № 29 від 30.11.2011 року на загальну суму 214 135,70 грн. в тому рахунку ПДВ.; № 18 від 31.12.2011 року на загальну суму 204 056,50 грн. в тому рахунку ПДВ.;

- прийомними квитанціями за 2011 рік.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме в сумі 2662000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями про сплату коштів згідно договору № 3 від 01.01.2011 року , які містяться в матеріалах справи та випискою банку.

Тому, враховуючи викладене заборгованість відповідача становить в сумі 187059,72 грн.

При цьому, між сторонами 25.03.2013 року було обопільно підписано акт взаємозвірки на суму 177 554,01 грн.

В зв'язку з несплатою коштів позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Станом на день розгляду справи в суді кошти залишені не сплаченими.

Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору № 3 від 01.01.2011 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.4. договору - оплату за поставлене молоко покупець зобов'язувався проводити через кожні 7 днів (п'ятниця) місяця. Переробник має право здійснювати попередню оплату за молоко, яке товаровиробник зобов'язується постачати переробнику за попереднім зверненням товаровиробника. У випадку попередньої оплати молока переробником, товаровиробник зобов'язується здійснювати поставки молока переробнику до повного погашення боргу і такий повинен бути погашеним товаровиробником поставкою молока переробнику протягом 15 днів.

Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.

Позивачем в повному обсязі доведено вину відповідача, що підтверджено матеріалами справи, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 177 554,01 грн. підлягає задоволенню.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься відзив на позов № б/н від 03.10.2013 року, в якому відповідач зазначає, що борг перед позивачем відсутній, оскільки, відповідач сплатив заборгованість, що стверджується платіжним дорученням від 03.02.2012 року № 40 на суму 100 000, 00 грн. та випискою банку від 16.03.2012 року на суму 60 000,00 грн., і що дані кошти віднесені саме на погашення боргу за договірними відносинами 2011 року.

Суд дані доводи оцінює критично, оскільки беручи до уваги, що між сторонами по справі існували договірні відносини у 2012 році, що підтверджується відповідним договором та той факт, що в платіжних документах (виписках банку) не зазначено, що саме ці кошти були сплачені за договором 2011 року, суд приходить до висновку, що дані кошти були зараховані як сплата за договором 2012 року.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд зазначає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Згідно свідоцтва № 2788/10 про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Скалецький Олександр Олександрович має право на заняття адвокатською діяльністю (належним чином засвідчена копія в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом - Скалецьким Олександром Олександровичем підтверджуються договором № б/н від 26.04.2013 року про надання правової допомоги, згідно п. 1.1. представник зобов'язується за винагороду та за рахунок позивача надати йому необхідну юридичну правову допомогу при провадженні кримінального провадження по представленню його інтересів у господарському суді Вінницької області.

Згідно п. 4.1. договору, сторони погодили, що розмір послуг виконавця за даним договором становить 5000, 00 грн.

В матеріалах справи міститься квитанція до прибуткового касового ордера № 11 від 12.09.2013 року на суму 5000, 00 грн. в якості оплати за послуги згідно договору № б/н від 26.04.2013 року.

У матеріалах справи міститься витяг з Єдиного реєстру адвокатів України в якому зазначено, що Скалецький Олександр Олександрович має права займатися адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва № 2788/10 від 31.03.2005 року виданого Київською обласною КДКА та довіреність б/н від 01.10.2013 року року, видана ФГ «Дружба -Л» на представництво його інтересів Скалецьким Олександром Олександровичем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Скалецький Олександр Олександрович приймав участь у судових засіданнях в якості представника ФГ «Дружба -Л» .

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Скалецького Олександра Олександровича у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 902/1321/13 суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 5000, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача судові витрати (судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката) відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення штрафних санкцій, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (вул. Київська,61, м. Погребище, Вінницька обл., 22200, код ЄДРПОУ 00444518) на користь фермерського господарства "Дружба-Л" (вул. Веселівка,1, с. Гопчиця, Погребищенський район, Вінницька обл., 22216, код ЄДРПОУ 03731260) 177 554,01 грн. заборгованості; 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката; 3551,08 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05 грудня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи