Ухвала

від 05.12.2013 по справі 38/5005/10738/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

05.12.2013 Справа № 38/5005/10738/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Погорєловій Ю.А.

Представники сторін :

ініціюючого кредитора - Бєлан С.І., дов. № 7 від 07.11.2013р., представник;

інші учасники судового процесу в судове засідання не з»явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с.198-201, т.2);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2013 року по справі № 38/5005/10738/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ГВІН ІНВЕСТМЕНТ КОМПАНІ», м.Дніпропетровськ

до приватного підприємства «Металресурс», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом (за ознаками ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2013 року у справі № 38/5005/10738/2012 (суддя Бондарєв Е.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ГВІН ІНВЕСТМЕНТ КОМПАНІ» м.Дніпропетровськ до приватного підприємства «Металресурс» м.Дніпропетровськ про визнання останнього банкрутом було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ПП «Металресурс» м.Дніпропетровськ; ліквідовано юридичну особу ПП «Металресурс» м.Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 32010753); згідно п.6 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнані погашеними вимоги ТОВ «ГВІН ІНВЕСТМЕНТ КОМПАНІ» м.Дніпропетровськ на суму 16 200,00 грн.; припинено повноваження ліквідатора у справі 38/5005/10738/2012 про банкрутство ПП «Металресурс» ініціюючого кредитора - ТОВ «ГВІН ІНВЕСТМЕНТ КОМПАНІ»; провадження у справі припинено (а.с.147-150, т.1).

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.22-32, п.6 ст.40, ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, її оскаржила в апеляційному порядку - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, посилається на порушення господарським судом при її прийнятті норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2013 року, зокрема, з наступних підстав:

- боржник перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська та при прийнятті оскаржуваної ухвали було порушено приписи ст.ст.41, 78 Податкового кодексу України;

- господарським судом безпідставно не взято до уваги те, що оскаржувана ухвала стосується прав та обов`язків скаржника, оскільки з прийняттям оскаржуваної ухвали господарським судом податковий орган позбавлений права здійснити податкову перевірку боржника та права донарахувати кредиторські вимоги за результатами такої перевірки.

У відзиві на апеляційну скаргу ініціюючий кредитор (ліквідатор) просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду - без змін в зв`язку з її відповідністю вимогам закону, матеріалам, обставинам справи. Наголошує на тому, що відповідно до вимог законодавства державна податкова інспекція не обмежена в праві проведення перевірки. Також зазначає, що строки перевірки зазначені в ст.82 Податкового кодексу України, а процедура проведення регламентована ст.78 Податкового кодексу України. Ліквідатор не отримував жодного наказу про призначення перевірки, тому посилання ДПІ про не проведення перевірки є безпідставними.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р. по цій справі було прийнято апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська до розгляду, відновлено строк подачі апеляційної скарги (а.с.153, т.2), розгляд апеляційної скарги призначено на 21.11.2013р., від скаржника було витребувано докази наявності (відсутності) кредиторських вимог до боржника (розрахунки, акти перевірки, податкові повідомлення-рішення тощо), документи та докази на обґрунтування апеляційної скарги, свідоцтво про перебування на обліку боржника, як платника податків. Зазначену ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р. було отримано скаржником, що підтверджується поштовим повідомленням від 11.11.2013р. про отримання (а.с.170, т.2 - оригінал долучено до справи).

21.11.2013р. ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по цій справі було продовжено строк розгляду апеляційної скарги (ст.ст.69, 99 ГПК України), розгляд справи було відкладено на 05.12.2013р., від скаржника вдруге було витребувано докази наявності кредиторських вимог до боржника (акти перевірки, розрахунки, податкові декларації тощо). Зазначену ухвалу отримано скаржником 27.11.2013р. згідно з оригіналом поштового повідомлення про отримання (а.с.198, т.2).

ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська двічі без поважних причин вимоги суду апеляційної інстанції, викладені в ухвалі Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р., 21.11.2013р., виконано не було, податкові повідомлення-рішення, акти перевірки, розрахунки, податкові декларації, докази наявності кредиторських вимог до боржника не надано, відсутні в матеріалах справи. Отже, докази наявності податкового боргу у боржника, кредиторських вимог до останнього відсутні в матеріалах справи, не надано скаржником. Також на обґрунтування факту порушення прав та обов`язків ДПІ в розумінні ст.91 ГПК України скаржником не було надано жодного доказу відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, жодної податкової декларації на підтвердження доводів апеляційної скарги щодо незаконного введення ліквідаційної процедури по відношенню до боржника та визнання банкрутом останнього.

Крім цього, і в апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська не зазначає про те, що має будь-які кредиторські вимоги до боржника та в порядку ч.5 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» направила відповідну заяву з такими вимогами ліквідатору, таких доказів матеріали справи не містять.

Відповідно до п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 (в редакції постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 12, від 23.03.2012р. № 3, від 17.10.2012р. № 10) при розгляді апеляційним господарським судом апеляційної скарги особи, яка не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції, але вважає що господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу до провадження (за відсутності інших підстав її повернення згідно з Господарським процесуальним кодексом України), повинен з`ясувати наявність правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.

Пунктом 5 цієї ж Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 (зі змінами та доповненнями) передбачено, якщо апеляційну скаргу подано особою, яка не має права її подавати, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом, а помилково порушене апеляційне провадження підлягає припиненню з посиланням на п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно з ч.2 ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтями 32, 33, 34 ГПК України передбачений обов`язок сторін (учасників процесу) довести належними доказами обставини, на які вони посилаються.

Таким чином, ні в додатку до апеляційної скарги, ні в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції скаржником не було надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України на підтвердження доводів про те, що оскаржуваною ухвалою господарського суду вирішено питання про його права та обов`язки (ч.1 ст.91 ГПК України).

Приймаючи апеляційну скаргу ДПІ до провадження, відновляючи строк подачі апеляційної скарги, незалежно від того, що скаржник набув чи ні статусу учасника провадження або сторони у справі, як кредитор боржника, а не відмовляючи в прийнятті апеляційної скарги, колегія суддів виходила із наступних положень чинного законодавства України.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження згідно з законом.

Частиною 1 ст.91 ГПК України передбачено,що право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки (в ред. ЗУ № 2453-VI від 07.07.2010р.).

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів). Тобто, колегія суддів виходила з того, що органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника в процедурі банкрутства згідно з вимогами закону.

Відтак, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова про визнання боржника банкрутом, ухвала господарського суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію останнього стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків, шляхом проведення перевірок,права заявити грошові вимоги до банкрута згідно з ч.5 ст.52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до 19.01.2013р.).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам податкової служби державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 23, 51, 52 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також, незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника припиняє можливість донарахування податковими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури , згідно рішення податкового органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (пункт 4 статті 31 Закону). Незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника має наслідком припинення повноважень керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу , оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Виходячи із вищенаведеного аналізу норм права судовою колегією було прийнято до провадження апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, про що було винесено ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду 06.11.2013р.

Натомість, 27.02.2013р. по справам № 38/5005/9234/2012 та № 34/5005/8214/2012, 03.04.2013р. по справі № 29/5005/10154/2012, 17.04.2013р. по справі № 24/5005/9590/2012, 24.04.2013р. по справі № 29/5005/10833/2012 по аналогічній категорії спорів за апеляційними скаргами органів ДПІ на постанову господарського суду про визнання боржника банкрутом, які не підтвердили в ході судового розгляду справи судами обох інстанцій наявність своїх грошових вимог до боржників, такі вимоги були відсутні, а, отже, відповідно органи ДПІ не набули а ні статусу сторони у справі, а ні учасника судового процесу та не надали доказів порушення прав ДПІ, судовими колегіями Вищого господарського суду України були скасовані судові акти суду апеляційної інстанції та припинені апеляційні провадження за апеляційними скаргами органів ДПІ, як порушені необґрунтовано, зокрема, з порушенням вимог ст.ст.91, 106 ГПК України. Зазначені обставини неодноразових скасувань судом касаційної інстанції постанов апеляційного господарського суду свідчать про формування усталеної єдиної судової практики по цій категорії справ.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Абзацом 3 п.1-1 цих же Положень регламентовано, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, провадження у даній справі було порушено на підставі ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.), відповідно до частини 1 якої у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Постановою господарського суду від 15.01.2013р. по цій справі було визнано боржника банкрутом та по відношенню до останнього відкрито ліквідаційну процедуру.

Таким чином, зазначеною нормою передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема:

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України.

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та облік (в ред. ЗУ від 22.12.2011 року № 4223-VI).

Тобто, враховуючи вимоги ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013р.), в якості однієї з підстав ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, є доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1, 2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V ( в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваної ухвали) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" (яка є чинною і на теперішній час, і на час порушення провадження у справі, визнання боржника банкрутом) передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка .

Ініціюючим кредитором до матеріалів справи додано оригінал витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.12.2012р. про те, що боржника було зареєстровано з 24.04.2002р.. за адресою: м.Дніпропетровськ, Ленінський район, вул.Каменська, будинок, 34 ( а.с.15-16, т.1).

Також з наданого ініціюючим кредитором вищевказаного витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вбачається, що на 07.12.2012р. місцезнаходженням боржника є м.Дніпропетровськ, Ленінський район, вул.Каменська, будинок 34 та внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою (а.с.15, т.1). Отже, відповідно до вищенаведених доказів станом на 07.12.2012р. боржник знаходився в Ленінському районі м.Дніпропетровська.

Відсутність ПП «Металресурс» за місцезнаходженням також підтверджується листом реєстратора від 04.01.2013р. № 10508, згідно якого 04.12.2012р. до реєстру був внесений запис про відсутність підприємства за місцезнаходженням на підставі повернутого рекомендованого листа з відміткою відділення поштового зв`язку відповідно до ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (а.с.50, т.1).

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з договором № 03 від 01.10.2012р. про надання консультаційних послуг, актом приймання-передачі векселя № 1 від 18.10.2012р., простим векселем серії АА № 1037681 від 18.10.2012р., протестом про неоплату векселя від 25.10.2012р. за № 5785, виконавчим написом від 26.10.2012р. за № 5799, постановами Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 02.11.2012р. про відкриття виконавчого провадження та від 30.11.2012р. про закриття виконавчого провадження місцезнаходженням ПП «Металресурс» також зазначена адреса: м.Дніпропетровськ, вул..Каменська, 34 (а.с.8-10, 14, 17-25, т.1). Отже, матеріалами справи доведений факт знаходження боржника за місцезнаходженням: м.Дніпропетровськ, Ленінський район, вул..Каменська, 34 та відсутність його за зазначеною адресою.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами , у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. При ініціюванні процедур банкрутства за ознаками ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) заява кредитора могла бути подана до суду незалежно від розміру кредиторських вимог та строку їх невиконання . Таким чином, вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 16 200 грн. 00 коп. були підтверджені договором № 03 від 01.10.2012р. про надання консультаційних послуг, рахунком-фактурою № СФ-000003 від 01.10.2012р., актом виконаних робіт № ВР-03/12-1 від 03.10.2012р., актом звірки заборгованості станом на 18.10.2012р., актом приймання-передачі векселя № 1 від 18.10.2012р., оригіналом простого векселю серії АА № 1037681 від 18.10.2012р., оригіналом протесту про неоплату векселя від 25.10.2012р. за № 5785, оригіналом виконавчого напису від 26.10.2012р. за № 5799, постановами Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 02.11.2012р. про відкриття виконавчого провадження та від 30.11.2012р. про закриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документу (виконавчого напису) стягувачу, внаслідок яких встановлено неможливість виконання вказаного виконавчого напису через відсутність майна та грошових коштів у боржника, закриті рахунки та відсутність його за місцезнаходженням (а.с.24, т.1). Таким чином, факту порушення господарським судом справи за спрощеною процедурою банкрутства за ознаками ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передувала стадія виконавчого провадження за місцезнаходженням боржника за даними ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріалами справи не підтверджено факт набуття скаржником а ні статусу кредитора у справі, а ні учасника судового процесу та скаржником не надано доказів факту порушення його прав та обов`язків, колегія суддів зазначає, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України (в редакції на момент винесення оскаржуваного судового рішення). Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство; а в межах справи, порушеної за ознаками ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.2013р.) шляхом направлення заяви в порядку ч.5 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Оскільки матеріалами справи не підтверджена наявність грошових вимог ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська до боржника, то правові підстави подальшого апеляційного провадження відсутні.

За таких обставин апеляційна інстанція вважає, що апеляційне провадження слід припинити з посиланням на п.1 ч.1 ст.80 ГПК України та абз.1, 2 п.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України» (в редакції змін та доповнень постанов господарського суду України від 26.12.2011р., 23.03.2012р., 17.10.2012р. №№ 12, 3, 10 (відповідно)).

Керуючись ст.ст. 80, 86, 91, 99, 106 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2013 р. по справі № 38/5005/10738/2012 - припинити.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко