Постанова

від 05.02.2014 по справі 38/5005/10738/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Справа № 38/5005/10738/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б. М. суддів:Коваленка В.М., Короткевича О. Є.(доповідач у справі), розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року у справі№ 38/5005/10738/2012 за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "ГВІН ІНВЕСТМЕНТ КОМПАНІ" Приватного підприємства "Металресурс" пробанкрутство

за участю представників сторін: не з'явились ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року визнано боржника Приватне підприємство "Металресурс" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та ін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2013 року ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року у справі №38/5005/10738/2012 скасовано та передано справу на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2013 року постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року у справі № 38/5005/10738/2012 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2013 року у справі затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс підприємства банкрута та припинено провадження у справі № 38/5005/10738/2012 про банкрутство Приватного підприємства "Металресурс".

Не погодившись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - скаржник) звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2013 припинено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Тому, оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство можуть тільки учасники справи про банкрутство.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Водночас, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

При цьому, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська з кредиторськими вимогами до боржника не зверталась, податкова заборгованість у боржника відсутня.

Крім цього, в апеляційній та касаційній скаргах заявник також не вказує на наявність у боржника податкової заборгованості.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ДПІ статусу кредитора у справі не набула, відповідно не є стороною у справі про банкрутство, тому не має права звертатись з апеляційною скаргою на ухвалу про затвердження звіту ліквідатора.

Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, оскаржувана ухвала господарського суду від 01.10.2013 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Приватного підприємства "Металресурс" не вирішує питання про права та обов'язки ДПІ.

Враховуючи вищезазначене колегія дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, правомірно та обґрунтовано дійшов до висновку про те, що Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській не являється кредитором у справі про банкрутство Приватного підприємства "Металресурс", так як скаржником не надано доказів вимог до боржника, тому скаржник не має статусу сторони у справі, та не має право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року у справі № 38/5005/10738/2012 залишити без змін.

Головуючий Б. М. Поляков

Судді В. М. Коваленко

О. Є. Короткевич