Ухвала

від 07.11.2013 по справі 816/5390/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 р.Справа № 816/5390/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. по справі № 816/5390/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КвантСтройПроект"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області в особі Комсомольського відділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КвантСтройПроект" (далі - ТОВ "КвантСтройПроект"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області в особі Комсомольського відділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000371500/44 від 22.04.2013 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ від 22.04.2013 № 0000371500/44.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КвантСтройПроект" витрати зі сплати судового збору в сумі 2 294,00 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "КвантСтройПроект" (ідентифікаційний код 34056098) 17.03.2006р. зареєстровано юридичною особою виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, про що в ЄДР внесено запис № 1 584 102 0000 000380.

Позивач перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції з 17.03.2006р. за № 1261 та зареєстрований як платник податку на додану вартість з 18.09.2012р., свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.09.2012р. № 200069020.

У період з 19.03.2013 р. по 25.03.2013 р. посадовими особами Кременчуцької ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "КвантСтройПроект" з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2013 року.

Перевіркою встановлено, що згідно з поданою позивачем до Кременчуцької ОДПІ декларації з ПДВ за січень 2013 року від 19.02.2013р. № 9007984106, залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації), складає 588 670,00 грн.

Відповідно до довідки про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової Декларації з ПДВ за січень 2013р. № 9007984116 від 19.02.2013р.), сума від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 588 670,00 грн. виникла протягом листопада 2009 року в сумі 560 760,00 грн. та в грудні 2011 року в сумі 27 910,00 грн.

За висновками перевірки кошти в сумі 560 760,00 грн. виходять за граничні строки, встановлені для реалізації права платника податків на отримання бюджетного відшкодування у відповідності до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, а саме не пізніше 1095 днів, що настає за днем отримання права на таке відшкодування.

За результатами перевірки складено акт від 29.03.2013 р. № 26/15-2-32/34056098, яким встановлено порушення позивачем ст. 200 Податкового кодексу України (п.7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 і п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168), з урахуванням п. 102.5 ст. 102 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по декларації з ПДВ за січень 2013 року на 560 760 грн.

На підставі висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0000371500/44 від 22.04.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 560 760,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що податковий кредит у вищевказаних періодах позивачем сформовано відповідно до вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, що підтверджується висновками податкових перевірок.

Правомірність формування позивачем вказаного податкового кредиту не заперечувалася і відповідачем ані в ході перевірки, ані в ході судового розгляду справи.

Таким чином, висновки перевірки щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставними, та більше того, спростованими самим же відповідачем в ході судового розгляду.

Згідно з п. 1.8 ст.1 цього ж Закону бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (абз. 1 п.п. "б").

Відповідно до абз. 3 п.п. "б" п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону (в редакції Закону N 2275-VI від 20.05.2010, що діяла до 1 січня 2011 року) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту, починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивачем включено до податкової декларації з ПДВ залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, зокрема в сумі 560 760,00 грн., яка виникла внаслідок взаємовідносин позивача з ВТП "Квант".

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, оплата позивачем була фактично проведена постачальникам простими векселями.

На підставі п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

А згідно з п.п. 7.7.4 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

З огляду на викладене, відповідно до п.п. 7.7.3 та 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 вищезазначеного Закону платнику податків надається право обрати один із способів використання податкового кредиту - отримати бюджетне відшкодування або зарахувати належну йому суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач не скористався таким правом (а не обов'язком) та не звертався до податкового органу за бюджетним відшкодуванням цього залишку шляхом подання відповідної заяви. Дана обставина також не заперечується відповідачем по справі.

Таким чином, висновки перевірки щодо порушення п.п. 7.7.1, 7.7.3, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є також безпідставними, оскільки механізми цих норм не застосовувалися між позивачем та податковим органом стосовно залишку від'ємного значення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що порушень позивачем Закону України "Про податок на додану вартість", який регулював відносини щодо порядку обчислення та сплати податку на додану вартість до 01.01.2011 р., не встановлено.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України та з цього часу порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується згідно із його вимогами.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового періоду) та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 цієї ж статті ПКУ встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.п. б) п. 200.4 цієї ж норми залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що законодавство не містить ніяких обмежень до порядку формування складу вказаного залишку від'ємного значення, в т.ч. і часових обмежень, за умови, звичайно, дотримання платником податків правил формування податкового кредиту, як не містить таких обмежень і попереднє законодавство, що регулювало аналогічні відносини до 01.01.2011 р.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

З огляду на той факт, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування цього податку із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п. 102.5 ст. 102 ПКУ України, які визначають строки давності на подання заяви про бюджетне відшкодування, до показників рядка 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду) декларації з податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги про те, що "...відображення платником податку у рядку 24 податкової декларації "протермінованого" ПДВ (з періоду виникнення минуло 1095 днів) ... за своєю економічною суттю є заявою на відшкодування задекларованих платником бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів з ПДВ..", колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки такі висновки відповідача суперечать нормам Податкового кодексу України.

Так, Податковим кодексом України, Порядком заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, який зареєстрований в Мін'юсті України 16.02.2011 року за № 197/18935, визначено окремо поняття заяви на відшкодування задекларованих платником бюджетного відшкодування, порядок оформлення та подання даної заяви до податкових органів, подання та відображення в податковій декларації з ПДВ заявлених до бюджетного відшкодування сум, та є окремі норми, які регулюють порядок відображення платником податку у рядку 24 податкової декларації з ПДВ залишку від'ємного значення податку, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, ототожнювати такі дії платника податку, як подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування та декларування залишку від'ємного значення податку, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, є помилковим.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені ст. 200 Податкового кодексу України (п.7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 і п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168), з урахуванням п. 102.5 ст. 102 Податкового Кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. по справі № 816/5390/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П’янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П’янова Я.В.