Постанова

від 04.04.2018 по справі 816/5390/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року

Київ

справа №816/5390/13-а

адміністративне провадження №К/9901/531/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Бойка С.С. від 03 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді П'янової Я.В., суддів Зеленського В.В., Чалого І.С. від 07 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КвантСтройПроект до Кременчуцької державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області в особі Комсомольського відділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю КвантСтройПроект (далі - позивач/ТОВ КвантСтройПроект ) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області в особі Комсомольського відділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2013 року №0000371500/44.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем підпункту 7.4.1, пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 ОСОБА_2 України Про податок на додану вартість та статті 200 Податкового кодексу України з урахуванням пункту 102.5 статті 102 цього Кодексу, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по декларації з ПДВ за січень 2013 року на 560 760 грн., оскільки норми, на порушення яких посилається відповідач, регулюють правила формування податкового кредиту та порядок відшкодування ПДВ з бюджету, які позивачем порушені не були. Зокрема, дотримання позивачем правил формування податкового кредиту за вищевказані періоди було предметом податкових перевірок, якими підтверджено правомірність його складу, а до бюджетного відшкодування дані суми не заявлялися.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року, адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2013 року №0000371500/44.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про відсутність порушень позивачем ОСОБА_2 України Про податок на додану вартість , який регулював відносини щодо порядку обчислення та сплати податку на додану вартість до 01 січня 2011 року. Також виходив з того, що відповідачем безпідставно застосовані положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, які визначають строки давності для подання заяви про бюджетне відшкодування, оскільки застосування цієї норми права можливо у тому випадку, коли платник податків має намір відшкодувати ПДВ із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до контролюючого органу із заявою в установленому Кодексом порядку. Проте, позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку із бюджету та не звертався до відповідача із такою заявою, а відтак контролюючим органом безпідставно зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ, згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач, обмежуючись виключно цитуванням норм матеріального та процесуального права, посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у фактичному завищенні залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), оскільки задекларована сума виходить за граничні строки давності у 1095 днів, встановлені податковим законодавством для реалізації права на отримання бюджетного відшкодування; натомість, доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права не наводить.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2013 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ТОВ КвантСтройПроект подало заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, оскільки контролюючий орган безпідставно при проведенні перевірки дійшов висновку про порушення позивачем пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України та застосував строки даності для подання заяв про бюджетне відшкодування, наміру отримання якого позивач не заявляв.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду Пасічник С.С. (суддя-доповідач), ОСОБА_3, ОСОБА_4

У відповідності до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ КвантСтройПроект з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2013 року складено акт від 29 березня 2013 року №26/15-2-32/34056098, за висновками якого позивачем порушено вимоги підпункту 7.4.1, пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 ОСОБА_2 України Про податок на додану вартість та статті 200 Податкового кодексу України з урахуванням пункту 102.5 статті 102 цього Кодексу, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по декларації з ПДВ за січень 2013 року на 560 760 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно з поданою позивачем декларацією з ПДВ за січень 2013 року залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації), складає 588 670,00 грн., сума якого виникла у листопаді 2009 року в розмірі 560 760,00 грн. та в грудні 2011 року в розмірі 27 910,00 грн.

За висновками перевірки кошти в сумі 560 706,00 грн. виходять за граничні строки у 1095 днів, встановлені для реалізації права платника податків на отримання бюджетного відшкодування у відповідності до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення від 12 квітня 2013 року №0000371500/44, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 560 760,00 грн.

Судами встановлено, що податковий кредит у вищевказаних періодах позивачем було сформовано у відповідності до вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 ОСОБА_2 України Про податок на додану вартість , що підтверджується висновками попередніх податкових перевірок.

До того ж, правомірність формування позивачем вказаної суми податкового кредиту не заперечувалась відповідачем ні в ході перевірки, ні в ході судового розгляду. Представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що податковий орган вбачає порушення формування від'ємного значення лише в недотриманні строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Так, згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, прийняття рішення про повернення (виплату) суми бюджетного відшкодування або про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів є правом виключно платника податків, наданим йому положеннями статті 200 ПК України, а не обов'язком.

У відповідності до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як передбачено пунктом 102.5 статті 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Жодних обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, ПК України не містить.

У справі, яка розглядається, суди виходили з того, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, у зв'язку з чим Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення пункту 102.5 статті 102 ПК України, які визначають строки давності для подання заяви про бюджетне відшкодування, до показників залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду декларації з податку на додану вартість.

Ототожнення ж відповідачем таких дій платника податку, як подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування та декларування залишку від'ємного значення податку, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, є помилковим.

Оскільки правомірність формування позивачем вказаної суми податкового кредиту в розмірі 560 760,00 грн. не заперечується відповідачем, касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що зменшення позивачу від'ємного значення сум податку на додану вартість через пропущення строків давності є протиправним.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 12 квітня 2013 року №0000371500/44, а тому постановили рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кременчуцької державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко