Постанова

від 04.12.2013 по справі 914/603/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 914/603/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. № 000606) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 р. у справі № 914/603/13-г господарського суду Львівської області за позовомЛьвівського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до 1. Пустомитівської районної державної адміністрації; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" провизнання недійсним та скасування розпорядження голови Пустомитівської РДА та визнання недійсним договору оренди землі

В С Т А Н О В И В :

Львівський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Пустомитівської районної державної адміністрації та товариства з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" про:

- визнання недійсним та скасування розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 574 від 26.10.2004 р. "Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту" площею 40,0764 га;

- визнання недійсним договору оренди землі від 28.10.2004 р., укладений між Пустомитівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "БіоГумос", зареєстрований у Пустомитівському районному відділі Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.10.2004 р. за № 31.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.04.2013 р. у справі №914/603/13-г (суддя Яворський Б.І.) позов задоволено повністю; визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 574 від 26.10.2004 р. "Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту" площею 40,0764 га; визнано недійсним договір оренди землі від 28.10.2004 р., укладений між Пустомитівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "БіоГумос", зареєстрований у Пустомитівському районному відділі Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.10.2004 р. за № 31; застосовано наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" повернути Пустомитівській районній державній адміністрації за актом приймання-передачі земельну ділянку загальною площею 40,0765 га, що є об'єктом договору оренди землі від 28.10.2004 р.

Рішення суду мотивоване, зокрема, тим, що при прийнятті розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 574 від 26.10.2004 р. "Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради поза межами населеного пункту" площею 40,0764 га необхідна умова для його прийняття дотримана не була, оскільки передача в користування земельної ділянки для видобутку торфу відбулася за відсутності спеціального дозволу (ліцензії).

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання вказаного розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 574 від 26.10.2004р. укладений між сторонами Договір оренди землі від 28.10.2004р. є недійсним, оскільки в момент вчинення правочину стороною не було дотримано вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 р. (колегія суддів: головуючий Мельник Г.І., судді Михалюк О.В., Новосад Д.Ф.) рішення господарського суду Львівської області від 23.04.2013 р. скасовано; прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Львівського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у зв'язку з недоведеністю порушення, зокрема, законодавства про надра та порушення інтересів держави при передачі товариству з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" в оренду земельної ділянки за договором оренди від 28.10.2004 р. на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 26.10.2004 р. № 574.

Заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 р. скасувати, а рішення господарського суду Львівської області від 23.04.2013 р. залишити без змін, посилаючись на неповне та неналежне встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та невідповідність висновків суду цим обставинам, що стало підставою порушення норм матеріального права під час прийняття судом оскаржуваної постанови.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.11.2013 р. колегією суддів у складі: головуючого Ходаківської І.П., суддів Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.11.2013 р.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/2588 від 18.11.2013 р. у зв'язку з завантаженістю судді Ходаківської І.П. та виходом з відпустки судді Корсаа В.А. для розгляду касаційної скарги заступника прокурора Львівської області у справі №914/603/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючого Корсака В.А., суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2013 р. розгляд касаційної скарги заступника прокурора Львівської області відкладено на 04.12.2013р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, 13.04.2004 р. VIII сесією IV демократичного скликання Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області було прийнято рішення № 31 "Про погодження передачі в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" родовища торфу площею 44 га в с. Виннички для торфопереробки", відповідно до пункту 2 якого було зобов'язано директора товариства з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" замовити виготовлення відповідної документації в Пустомитівському РЦДЗК.

Львівським обласним головним управлінням земельних ресурсів видано висновок державної землевпорядної експертизи від 06.10.2004 р. № 1652 щодо технічної документації на земельну ділянку товариства з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району, відповідно до пункту 1.6 якого зазначено, що організацією, в якій документація пройшла погодження є Винничківська сільська рада та районний відділ земельних ресурсів. При цьому, з пункту 2 вказаного висновку вбачається, що земельна ділянка площею 40,0765 га передається в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" для видобутку торфу.

26.10.2004 р. головою Пустомитівської районної державної адміністрації було винесено розпорядження №574 "Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту", відповідно до пункту 3 якого було зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" в місячний термін укласти договір оренди землі з районною державною адміністрацією.

28.10.2004 р. між Пустомитівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець на підставі розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 26.10.2004 р. № 574 "Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для видобутку торфу, яка знаходиться на території Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту.

Відповідно до пункту 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 40,0765 га для видобутку торфу.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що договір укладено на 25 років.

Розділом 5 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для видобутку торфу; цільове призначення земельної ділянки здійснюється орендарем відповідно до умов договору; умови збереження стану об'єкта оренди здійснюються орендарем відповідного до чинного законодавства.

Договір зареєстрований у Пустомитівському районному відділі Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.10.2004 р. за № 31.

28.10.2004р. сторони підписали та скріпили печатками юридичних осіб акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду згідно договору оренди землі від 28.10.2004 р.

Предметом оскарження у даній справі є, зокрема, розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації від 26.10.2004 р. № 574 "Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту", у зв'язку з чим суд має встановити відповідність його вимогам законодавства, що було чинним на момент винесення цього розпорядження.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, пунктом 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Положеннями статті 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, та частиною 3 цієї норми встановлено, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

В силу приписів частини 1 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Статтею 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства, організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи обставини справи та аналізуючи вищезазначені норми законодавства, встановив, що розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації від 26.10.2004 р. № 574 "Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту" прийнято відповідно до чинного на час його прийняття земельного законодавства та у межах компетенції органу виконавчої влади.

Апеляційний суд зазначив, що на час укладення спірного договору оренди землі розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації від 26.10.2004р. №574 було чинним, а також правомірно звернув увагу на те, що вказане розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації є актом індивідуальної дії і він вичерпав свою дію фактом укладення договору оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із частиною 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до пункту 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 648 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності до частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, договір оренди землі від 28.10.2004 р. укладений між Пустомитівською райдержадміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "БіоГумус", який зареєстрований Пустомитівським РВ ЦДЗК Львівської регіональної філії 28.10.2004 р. за № 31.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент видачі спірного розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації від 26.10.2004 р. № 574 та укладення договору оренди землі на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту вже знаходилися кагати торфу, що були видобуті у 80-х роках радгоспом Винничківським, що підтверджується Актом від 11.12.2009 р., складеним комісією за участі уповноважених представників управління агропромислового розвитку Пустомитівської РДА, Державної організації "Західна територіальна інспекція Державного геологічного контролю" та Винничківської сільської ради. Із вказаного Акту вбачається, що на території земельної ділянки, визначеної договором оренди від 28.10.2004 р., знаходяться кагати торфу, що були видобуті ще у 80-х роках минулого сторіччя, в яких кількість торфу становить 123 500 тонн. Поряд з цим, у відповідності до Акту від 11.12.2009 р. комісією встановлено, що видобуток торфу на земельній ділянці на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту, на протязі 5 років не проводився.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України 2001 року право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою № 8 від 07.03.2013 р. товариство з обмеженою відповідальністю "БіоГумус" сплачує орендну плату за договором оренди землі від 28.10.2004 р.

Як вбачається з умов договору оренди землі від 28.10.2004 р., земельна ділянка передавалася в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "БіоГумус" для видобутку торфу, проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, даного факту в діях товариству з обмеженою відповідальністю "БіоГумус" встановлено не було.

Відповідно до статті 21 Кодексу України про надра (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Статтею 23 Кодексу України про надра (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів (ліцензій) та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, відповідно до рішення № 332, 22 позачергової сесії 5-го демократичного скликання Винничківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 20.10.2009 р. та рішення № 483, 37-ої чергової сесії 5-го демократичного скликання Пустомитівської районної ради Львівської області від 10.12.2009 р. погоджено надати товариству з обмеженою відповідальністю "БіоГумус" спеціальний дозвіл (ліцензію) на право користування надрами родовища Дмитровичі Пустомитівського району Львівської області, що знаходиться на території Винничківської сільської ради і надане в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "БіоГумус" договору оренди на 25 років, який зареєстрований у Пустомитівському районному відділенні Центру державного земельного кадастру від 28.10.2004 р.

Враховуючи те, що ні матеріали справи, ні встановлені обставини справи не підтверджують факту видобування торфу товариством з обмеженою відповідальністю "БіоГумус" без спеціального дозволу, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для ствердження про порушення у даному випадку законодавства про надра.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 вказаної норми).

Статтею 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Суд апеляційної інстанції, враховуючи обставини справи та аналізуючи вищезазначені норми законодавства, встановив, що наведені обставини не були враховані судом першої інстанції при винесенні рішення, що призвело до помилкових висновків щодо задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 28.10.2004 р., укладеного між Пустомитівською райдержадміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "БіоГумус".

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції, крім того, дійшов висновку, що Львівським міжрайонним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у позовній заяві не було доведено належними та допустимими доказами наявність порушення інтересів держави у зв'язку з прийняттям розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації № 574 від 26.10.2004 р. "Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "БіоГумос" для видобутку торфу на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту" та укладенням на підставі вказаного розпорядження договору оренди землі від 28.10.2004 р.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову Львівського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, оскільки на час укладення спірного договору оренди землі від 28.10.2004 р. розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 26.10.2004 р. № 574 було чинним і вичерпало свою дію фактом укладення вказаного договору оренди землі, а при укладенні вказаного договору сторонами було дотримано всіх істотних умов, які передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заступника прокурора Львівської області, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі, та спростовуються встановленими обставинами та наявними доказами, прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 р. у справі № 914/603/13-г господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова