Ухвала

від 27.11.2013 по справі 2а-6062/10/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/1089/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 по справі №2а-6062/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугтопсервіс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.10.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугтопсервіс» (далі - ТОВ «Лугтопсервіс», позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську (далі - Ленінська МДПІ у м. Луганську, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 27.07.2010 № 0001342310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 43696,00грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано правомірністю формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Енерго-Менеджмент», реальність вчинення яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Ленінська МДПІ у м. Луганську 28.12.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.01.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 626, 228, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, п.п. 7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України №168/97-ВР), ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Лугтопсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Енерго-Менеджмент» (далі - ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент») за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт №516/23-31595259 від 12.07.2010.

На підставі акту перевірки Ленінською МДПІ у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2010 №0001342310/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 43696,00грн., у тому числі 29131,00грн. основного платежу та 14565,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 626, 228, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент», з огляду на їх нікчемність, оскільки останнє не знаходиться за місцем реєстрації, а вироком Артемівського районного суду міста Луганська у справі №1-510/689/2009, визнано винним ОСОБА_2. - директора ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Критмінального кодексу України.

В силу вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 вказаної статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

За результатом розгляду справи було встановлено, що на підтвердження реальності фінансово-господарських правовідносин з придбання у ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» товару позивачем надані договори купівлі-продажу товару, податкові накладні, акти погрузки вантажу, квитанції про приймання вантажу та приймальні акти. Розрахунки за поставлений товар здійснено у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банку.

Наведені документи було об'єктивно розцінено судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки.

Вироком Артемівського районного суду м.Луганська по справі №1-510/689/2009 директора ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.186, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, вказаним вироком не встановлено факту фіктивної фінансово-господарської діяльності між ТОВ «Лугтопсервіс» та ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент». За його змістом судом встановлено здійснення фіктивної підприємницької діяльності засновником ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» у період з грудня 2007 року по лютий 2008 року, тобто фактично у період, коли ТОВ ТОВ «Лугтопсервіс» не мало взаємовідносин з ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент».

На момент вчинення спірних господарських операцій ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» було платником податку на додану вартість та знаходилось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

З огляду на зазначене, Вищий адміністративний суд України вважає об'єктивним висновок судів поепредніх інстанцій про те, що доводи податкового органу, якими відповідач обґрунтовує свою правову позицію по справі, не спростовують фактичного виконання зазначених операцій.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210 , 220 , 221 1 , 223 , 224 , 230 , 231 , та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв