Ухвала

від 03.12.2013 по справі 821/1427/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 р.Справа № 821/1427/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін,

справа розглядається в порядку письмового провадження)

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Новотроїцький маслосирзавод" до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство "Новотроїцький маслосирзавод" звернулося до суду з адміністративним позовом до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2013р. №№ 0000112200, 0000122200, якими підприємству збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 101 009,50 грн., у тому числі за основним платежем на 77 645,00 грн., за штрафними санкціями на 23 364,50 грн., та з податку на додану вартість на 107 089,50 грн., у тому числі за основним платежем на 71 393,00 грн., за штрафними санкціями на 35 696,50 грн..

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Новотроїцький маслосирзавод" до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби задоволений повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції (Новотроїцьке відділення) від 05.04.2013 р. №№ 0000112200 та 0000122200.

В апеляційній скарзі Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 14.03.2013 р. № 33/22-1/00447586, складеного за результатами позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "Южнефть" за червень 2011 р., ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" за серпень 2012 р. та ТОВ "Електромонтаж-Трейд" за січень 2012 р..

При проведенні перевірки податковим органом встановлено, що із названими вище постачальниками позивач задокументував придбання паливно-мастильних матеріалів (у ТОВ "Южнефть" - дизпалива, у ТОВ "Комерційна група "Інтеграл", ТОВ "Електромонтаж-Трейд" - мазуту М-40).

Відповідно до акту перевірки № 33 - податковий кредит позивача за червень 2011 року підлягає зменшенню на суму 26 829,00 грн., внаслідок виключення ПДВ, сплаченого з придбання товару, отриманого від ТОВ "Южнефть", який був предметом нікчемного правочину. Документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій, визнано недійсними.

За аналогічних підстав зменшено податковий кредит позивача за січень 2012 року на 17 376,00 грн. по операціям з ТОВ "Електромонтаж-Трейд" та податковий кредит серпня 2012 року на 27 188,00 грн. по операціям з ТОВ "Комерційна група "Інтеграл".

Визнання нікчемними правочинів та недійсними документів, що фіксують факт здійснення господарських операцій із ТОВ "Южнефть", ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" та ТОВ "Електромонтаж-Трейд", було єдиною підставою для збільшення грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток та з ПДВ за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Підставою для вказаного вище висновку відповідача були матеріали зустрічних звірок щодо підтвердження взаємовідносин позивача із згаданими контрагентами, які проводились податковими органами за місцем податкової реєстрації постачальників на прохання відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та витрат, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 01.03.2010 року між ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" та ТОВ "Южнефть" було укладено договір продажу нафтопродуктів № 023.

16.01.2012 року між ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" та ТОВ "Електромонтаж-Трейд" було укладено договір поставки нафтопродуктів № 47.

01.08.2012 року між ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" та ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" було укладено договір поставки мазуту № 1.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано до матеріалів справи податкові та видаткові накладні, рахунки - фактури, товарно-транспортні накладні та інш..

В свою чергу, як встановлено та зазначено судом першої інстанції, приналежність вказаних операцій до оподатковуваної господарської діяльності позивача відповідачем не спростовується.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальників за договорами постачання нафтопродуктів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, на підтвердження отримання продукції (нафтопродуктів) за договорами від ТОВ "Южнефть", ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" та ТОВ "Електромонтаж-Трейд", позивачем надано до матеріалів справи податкові та видаткові накладні, договори, рахунки - фактури та інш., які в повній мірі були досліджені судом першої інстанції та спростовують висновок апелянта про встановлений перевіркою факт відсутності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Таким чином, отримані ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" документи, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання продукції (нафтопродуктів) своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість та оподаткування прибутку підприємств.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності формування позивачем у спірний період податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ "Южнефть", ТОВ "Комерційна група "Інтеграл" та ТОВ "Електромонтаж-Трейд" через неможливість здійснення господарської діяльності контрагентами з урахуванням невеликої чисельності працівників, не встановлення місця знаходження платника податку зустрічною перевіркою, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковий орган невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагентів та висновків щодо неможливості перевірки таких контрагентів, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Між іншим, колегія суддів звертає увагу на те, що діючим податковим законодавством не пов'язане право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням його контрагента за юридичною адресою, натомість податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника зі місцем реєстрації.

Крім того, як вбачається з апеляційної скарги та акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з контрагентами в порушення ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та контрагентами, в тому числі з урахуванням висновків зустрічних перевірок, оскільки позиція ДПІ про те, що вказані господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України, відповідач взагалі не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) в акті перевірки із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності), без відповідного рішення суду про визнання таких правочинів недійсними.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи будь - яких належних доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку позивача або його контрагентів при їх укладенні та виконанні.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: