Ухвала

від 19.04.2017 по справі 821/1427/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року м. Київ К/800/1772/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (ОДПІ)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013

у справі № 821/1427/13-а Херсонського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства Новотроїцький маслосирзавод

до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Генічеської МДПІ від 05.04.2013 № 0000112200 та № 0000122200. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 2080,99 грн.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової документальної виїзної перевірки від 14.03.2013 за № 33/22-1/00447586. Згідно з висновками акту від 14.03.2013 за № 33/22-1/00447586 позивач порушив норми пункту 138.2 статті 138, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК): завищив валові витрати на загальну суму 356965,00 грн. у податковому обліку за ІІ квартал 2011 року, І, ІІІ квартали 2012 року та податковий кредит за червень 2011 року, січень, серпень 2012 року на загальну суму 71393,00 грн. за наслідками нікчемних правочинів із поставки від ТОВ Южнефть , ТОВ Електромонтаж-Трейд та ТОВ Комерційна група Інтеграл паливно-мастильних матеріалів,, у результаті чого занизив податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року, І, ІІІ квартали 2012 року на загальну суму 77645,00 грн. та ПДВ за червень 2011 року, січень, серпень 2012 року на загальну суму 71393,00 грн.

Висновок про нікчемність правочинів позивача із ТОВ Южнефть обґрунтовано посиланням на анулювання свідоцтва платника ПДВ та ліквідацією цього контрагента після здійснення поставки позивачу, а також ознаками фіктивності його контрагентів по ланцюгу поставки (ТОВ Фірма Світанок , ТОВ Олімп Пром ). За висновком контролюючого органу, про нікчемніть правочинів позивача із ТОВ Електромонтаж-Трейд та ТОВ Комерційна група Інтеграл свідчить відсутність цих постачальників за місцем реєстрації, а також основних фондів для здійснення господарської діяльності.

За наслідками перевірки контролюючим органом стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.04.2013: № 0000112200 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 77645,00 грн. за основним платежем та 23364,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000122200 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 71393,00 грн. за основним платежем та 35696,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ Южнефть , ТОВ Електромонтаж-Трейд та ТОВ Комерційна група Інтеграл паливно-мастильних матеріалів від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підстав яких позивач у податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ збільшив валові витрати та податковий кредит відповідно.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, ОДПІ посилається на нікчемність операцій із поставки позивачу від ТОВ Южнефть , ТОВ Електромонтаж-Трейд та ТОВ Комерційна група Інтеграл паливно-мастильних матеріалів, з огляду на розбіжності між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту при порівнянні податкової звітності позивача та цих постачальників; відсутність їх за місцезнаходженням, недостатність у них, а також у їхніх контрагентів по ланцюгу поставки (ТОВ Олімп Пром , ПП Дніпро Авто ) основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: копій видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних - за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ Южнефть , ТОВ Електромонтаж-Трейд та ТОВ Комерційна група Інтеграл паливно-мастильних матеріалів, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з податку на прибуток та ПДВ сум витрат та податкового кредиту відповідно. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: ПідписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко