Постанова
від 22.04.2009 по справі 11/270-08
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/270-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 квітня 2009 р.                                                                                    № 11/270-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого  судді:Губенко Н.М.,

суддів:Барицької Т.Л.,

Подоляк О.А.

розглянувши касаційну скаргу

Управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду

від25.12.2008

у справі№ 11/270-08

за позовомПриватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Лад"

доУправління з питань економіки та власності Васильківської міської ради

провизнання договору оренди № 52 від 10.10.2006 недійсним

в судовому засіданні взяли участь  представники:- позивача Шерстюк Ю.В. (дов. б/н від 12.12.2008);- відповідача Змаєва О.Є. (дов. №183/01-03 від 18.03.2009);- Васильківської міської ради  Сіра Л.М. (дов. №430/09-26 від 18.12.2008);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 22.10.2008 у справі №11/270-08 (суддя Мальована Л.Я.) Приватному підприємству виробничо-комерційної фірми "Лад" (надалі позивач) відмовлено в позові до Управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради (надалі відповідач) про визнання недійсним договору оренди.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.12.2008 (судді: Ткаченко Б.О., Лобань О.І., Федорчук Р.В.) рішення суду першої інстанції скасоване та прийняте нове рішення, яким визнано недійсним договір оренди нерухомого майна №52 від 10.10.2006, стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42,50 грн. по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Відповідач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій оскаржує вказану постанову в повному обсязі; підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 180, 181 ГК України, ст. 118 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік". Крім того, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що по спірному приміщенню господарськими судами прийняті рішення, якими з позивача у даній справі стягнуто заборгованість за орендну плату, та виселено з займаного ним приміщення.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції в розумінні ст. 1112 ГПК України переглянути оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у задоволенні позову встановив наступні обставини:

- позивач, обґрунтовуючи свої вимоги та вимагаючи визнати недійсним договір оренди №52 від 10.10.2006, посилається на те, що всупереч п. 2.1. договору та ч. 2 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до договору не було подано додатку, який підтверджує розмір площі орендованого майна, узгодження цільового призначення об'єкту та розміру орендної плати. Відповідач пред'явив для підписання основний договір всупереч порядку укладання господарських договорів, який передбачений ст. 181 ГК України. Позивач підписав договір №52, вважаючи його проектом договору та зазначив на останній сторінці, що він підписаний з протоколом розбіжностей. Крім того, позивач стверджує, що акт приймання-передачі за новим договором №52 відсутній, а тому на його думку, попередній договір оренди №226 є чинним, та зберігає свою юридичну силу, адже підстав, передбачених ст. 291 ГК України для його розірвання не було;

- однією з підстав для переукладення договору, як стверджує відповідач, стала ст. 118 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якою визначено, що орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому КМУ; договори оренди, укладені до 01.02.2007 у шестимісячний термін підлягають обов'язковому переукладенню, відповідно до встановленої норми, у звязку з чим позивачу був направлений типовий договір №52 від 10.10.2006; в газеті "Життя і слово" №35 від 03.05.2006 було оприлюднено рішення Васильківської міськради №01-16 від 26.01.2006 "Про оприлюднення проекту рішення міськради  про Методику розрахунку і порядок використання орендної плати та орендні ставки за користування комунальним майном територіальної громади міста Василькова; протягом місяця не надійшло жодних зауважень та пропозицій щодо нової методики, а тому вона була затверджена рішенням ради від 23.06.2006;

- суд, на підставі встановленого, прийшов до висновку про те, що публікація в газеті є загальновідомим фактом, тому посилання позивача на односторонню зміну відповідачем розміру орендної плати є безпідставним; враховуючи те, що позивач не надав суду доказів щодо протоколу розбіжностей, суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, додатково встановив наступне:

- матеріалами справи підтверджується, що приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою “Лад” складався протокол розбіжностей до договору №52 від 10.10.2006;

- з відповідного протоколу вбачається, що позивач не погодився з п. 1.1, 2.1 та 3.1 договору №52 від 10.10.2006, зокрема, з формулюванням цільового призначення наданого в оренду приміщення, загальною площею відповідного приміщення та розміром орендної плати, а саме: стосовно цільового призначення наданого в оренду приміщення він просив зазначити –торгівля непродовольчою групою товарів, складські приміщення, стосовно площі приміщення –просив визначити згідно з погодженим планом БТІ, а стосовно орендної плати –згідно з погодженим обома сторонами розрахунком;  

- проаналізувавши зміст договору №52 від 10.10.2006, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що сторонами вказаного договору не досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, про які зазначено в протоколі розбіжностей, не дотримано вимог ст. ст. 180, 181 Господарського кодексу України, зміст договору не відповідає вимогам ст. 10, ч. 1 ст. 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, і, відповідно, такий договір має бути визнано недійсним.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідають з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані таким за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачені істотні умови договору оренди, зокрема, комунального майна, яким є, як встановлено судами попередніх інстанцій, майно за спірним договором оренди, укладеним між сторонами у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою даного позову стало те, що сторонами за договором оренди комунального майна №52 не досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; позивач у позові зазначає, що підписав вказаний договір, з протоколом розбіжностей, вважаючи його проектом основного договору; проте, згоди стосовно неузгоджених сторонами пунктів між сторонами так і не досягнуто, а тому, вказаний договір має бути визнано недійсним; крім того, позивач вважає, що попередній договір оренди №226 припинений безпідставно, оскільки позивач (орендар) згоди на його припинення не давав.

Порядок укладення господарських договорів урегульований ст. 181 ГК України, відповідно до приписів якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Отже, враховуючи наведені норми, якими регулюється порядок укладення договорів, а також дії сторін у разі згоди чи незгоди із запропонованими умовами договору та для вирішення даного спору, підставою якого як раз і є недосягнення згоди сторонами щодо істотних умов договору у зв'язку з незгодою позивачем із деякими пунктами запропонованої відповідачем редакції договору оренди, стосовно яких позивачем складений протокол розбіжностей, першочерговим є необхідність з'ясування направлення/ передання позивачем відповідачу вказаного протоколу розбіжностей та, відповідно, дій відповідача після його отримання (врегулювання розбіжностей, тощо).

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проте, як суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у позові, так і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов та визнаючи недійсним договір оренди комунального майна №52 від 10.10.2006 не досліджували питання направлення позивачем відповідачу разом з вказаним договором відповідного протоколу розбіжностей.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, виходив із того, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем складався протокол розбіжностей до запропонованого відповідачем договору оренди №52, крім того, суд зазначив, що ним були оглянуті оригінали підписаного договору №52, на яких містяться написи "з протоколом розбіжностей", що свідчить, на думку суду, враховуючи прийняту ним постанову, якою позов задоволений, про те, що протокол розбіжностей був направлений/переданий відповідачу разом з договором №52.

Проте, суд апеляційної інстанції наведених норм щодо належності та допустимості доказів не врахував і не вказав, якими саме належними доказами підтверджується факт передання/направлення позивачем відповідачу протоколу розбіжностей до договору №52 (фіскальні чеки, опис вкладення, відмітка відповідача про отримання протоколу розбіжностей, тощо); наявність напису на останній сторінці договору оренди "з протоколом розбіжностей" не є належним доказом вручення, направлення чи передання позивачем відповідачу спірного  протоколу розбіжностей і, відповідно, отримання відповідачем цього протоколу розбіжностей; крім того, відповідач заперечував факт отримання протоколу розбіжностей, про що неодноразово стверджував у відзиві на апеляційну скаргу, та своїх поясненнях, що не було враховано і, відповідно, не спростовано та не відхилено судом апеляційної інстанції належним чином. Викладення ж судом лише доводів та доказів сторони, на користь якої прийнято рішення, є порушенням принципу рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, а також принципу змагальності сторін.

Крім того, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов та визнаючи недійсними договір оренди №52, укладений між позивачем та відповідачем з тих підстав, що сторонами не досягнуто згоди щодо його істотних умов, не врахував правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.01.2003 у справі №14/203, згідно з якою, договір в якому відсутні узгоджені сторонами істотні умови, вважається неукладеним і не може бути предметом вимог про визнання договору недійсним.

Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у позові, також не приділив належної уваги встановленню факту направлення/вручення позивачем відповідачу спірного протоколу розбіжностей, а лише обмежився зазначенням загальної фрази, що позивач не подав належних доказів щодо протоколу розбіжностей.

Враховуючи наведене, та передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, достовірно встановити факт відправлення/вручення позивачем відповідачу протоколу розбіжностей, або ж навпаки, факт не відправлення/не вручення протоколу розбіжностей позивачем відповідачу і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного  апеляційного господарського суду від 25.12.2008 та рішення господарського суду Київської області від 22.10.2008 у справі №11/270-08 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя                                                                     Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                    Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                          О.А. ПОДОЛЯК

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення22.04.2009
Оприлюднено19.05.2009
Номер документу3581976
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —11/270-08

Постанова від 22.04.2009

Господарське

Вищий господарський суд України

Барицька T.Л.

Ухвала від 10.03.2009

Господарське

Вищий господарський суд України

Барицька T.Л.

Рішення від 27.02.2009

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Мельниченко І.Ф.

Ухвала від 29.01.2009

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Мельниченко І.Ф.

Ухвала від 29.01.2009

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Мельниченко І.Ф.

Постанова від 25.12.2008

Господарське

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Ухвала від 18.12.2008

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Мельниченко І.Ф.

Ухвала від 08.12.2008

Господарське

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

Ткаченко Б.О.

Ухвала від 27.11.2008

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Мельниченко І.Ф.

Рішення від 22.10.2008

Господарське

Господарський суд Київської області

Мальована Л.Я.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні