Постанова

від 28.11.2013 по справі 801/9296/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2013 р. 15:47 Справа №801/9296/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Баценко А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони «Центральний військовий санаторій «Ялтинський»

до Державної податкової інспекції у м.Ялта Головного управління Міндоходів в АРКрим

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача - Маслакаєв М.Ю. - пред-к, дов. №498 від 07.11.2013 р.

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Державне підприємство Міністерства оборони «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Ялта Головного управління Міндоходів в АРКрим (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ФГ «Лакі» за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 23.05.2013 р. №0001352201 та № 0001362201. Вимоги мотивовані тим, що представники податкового органу при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», ПК України.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, наведених у позовній заяві.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням представника позивача для надання додаткових доказів по справі.

Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив про дні та час їх проведення був сповіщений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 28.11.2013р. наполягав на задоволенні позову , вважав можливим продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Суд , вислухавши думку представника позивача, беручи до уваги обізнаність стороні про день та час проведення судових засідань, відсутність клопотання про їх відкладення, закінчення терміну розгляд справи , визначеного у ст. 122 КАС України, керуючись ст. 128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ФГ «Лакі» за період часу з 010.01.209 р. по 31.03.2012р. , за результатами якої 19.04.2013р. був складений акт №590/22.1/08334083/107.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано ,окрема, порушення позивачем п. 1.31, п.1.32 ст.1 , п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 , п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.36, п.п. 14.1.202 п.14.1 ст.14 , п.138.1 , п. 138.2 , п.п. 138.8.1 п. 138 .8 ст.138 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на прибуток в сумі 482579 грн., порушення п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4. , п.п.7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.36, п.п.14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.198.1 , п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ,в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 95318 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 23.05.2013р. прийняти податкові повідомлення-рішення № 0001352201, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 482579 грн. , та № 0004362201, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 95318грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19007 грн.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні 2009 р.- грудні 2010 р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».

У п.1.4. ст.1 цього Закону вказувалось, що під поставкою товарів визначались будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні2011 р. - березні 2012 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств , а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги те,що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за січень 2009 р.- березень 2012р. , суд вважає,що підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку мав право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки №590/22.1/08334083/107 від 19.04.2013 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ , сплачені ФГ «Лакі» під час проведення розрахунків за товари, які були отримані у відповідні звітні періоди. Відповідач наполягав на тому, що позивачем до складу валових витрат віднесені кошти , витрачені на оплату вартості товарів отриманих від ФГ «Лакі» , яки не використовувались в подальшому у його власній господарській діяльності .

Судом встановлено,що між позивачем та ФГ «Лакі» 15.06.2009 р., 02.06.2010р., 06.05.2011р., 13.03.2012р. укладені відповідно договори №10а, №14, №8а, №3 , предметом яких було постачання на адресу першого продуктів харчування.

На вимогу суду позивачем надані документи його бухгалтерської та податкової звітності щодо правовідносин з ФГ «Лакі» в період часу ,що перевірявся.

При вивчені зазначених документів судом встановлено,що в період часу,що перевірявся , позивачем були придбані товари харчування у 2009 р. на суму 94558,42грн. ( в тому числі ПДВ), у 2010р. - 179435,68 грн.( в тому числі ПДВ), у 2011р. - на суму 298607,66 грн. ( в тому числі ПДВ), у 2012 р. - на суму 101051,62 грн. ( в тому числі ПДВ).

До матеріалів справи залучені податкові накладні, оформлені вказаним контрагентом, документи бухгалтерського та податкового обліку, яки підтверджують факт отримання товарів, їх обліку, докази оплати їх вартості ( в тому числі перерахування ПДВ).

Крім того позивачем надані докази того, що вказаний товар ним використовувався для здійснення господарської діяльності, а саме був використаний для забезпечення харчування відпочиваючих.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України , відповідачем не надано доказів неотримання позивачем товарів позивачем, використання ним для забезпечення харчування відпочиваючих продуктів, яки не придбавались у ФГ «Лакі».

На думку суду посилання відповідача в акті перевірки №590/22.1/08334083/107 від 19.04.2013 р. на встановлення факту придбання ФГ «Лакі» продуктів харчування у суб'єктів господарювання, які не співпадають з зазначеними у його бухгалтерської звітності, не можуть бути відповідно до ст. 70 КАС України належними доказами не отримання цих товарів позивачем , не використання їх в подальшому для ведення господарської діяльності.

За таких обставин суд вважає, що матеріалами справи підтверджено протиправність висновків податкового органу, викладених акті перевірки №590/22.1/08334083/107 від 19.04.2013 р. , щодо відсутності правових підстав для формування податкового кредиту та віднесення до складу валових витрат коштів, сплачених ФГ «Лакі» в період часу,що перевірявся, за придбаний товар, в наслідок чого існують підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень - рішень від 23.05.2013 р. №0001352201 та №0001362201 .

У ст.20 ПК України вказані права органів державної податкової служби. Згідно з п. 20.1.4 ст.20 цього Кодексу органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

В главі 8 ПК України визначені види перевірок органів державної податкової служби , порядок їх проведення.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби (п.75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлений у ст.78 ПК України. У п.78.1 ст. 78 ПК України визначені обставини, за наявністю хоча б однієї з яких здійснюється позапланова виїзна перевірка. Згідно з п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У п. 78.4. ст. 78 ПК України вказано,що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

До матеріалів справи не надані докази того, що відповідачем порушений наведений вище порядок під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ФГ «Лакі» за результатами якої 19.04.2013р. був складений акт №590/22.1/08334083/107.

Незгода позивача з висновками податкового органу, викладеним у вказаному акті перевірки на думку суду не можуть бути доказами протиправності його дій проведенню такої перевірки.

Під час судового засідання, яке відбулось 28.11.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 05.12.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта Головного управління Міндоходів в АРКрим від 23.05.2013р. № 001362201 та № 001352201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Міністерства оборони «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (м.Ялта, вул.Свердлова 32, код ЄДРПОУ 08334083 ) 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн.) . судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити у задоволенні позову.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.