Постанова

від 28.11.2013 по справі 917/1415/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа № 917/1415/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Портянка Є.В. за довіреністю б/н від 23.08.2013 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3038П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.09.2013 р. у справі № 917/1415/13

за позовом ТОВ "Ясні зорі - Полтавщина", смт. Білики, Кобеляцький район, Полтавська область

до споживчого товариства "Океан і К", м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення 989 889,62 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 р. ТОВ "Ясні зорі - Полтавщина" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з споживчого товариства "Океан і К" (з урахуванням заяви б/н від 10.09.2013 року (а.с. 81 т.1) про уточнення періоду нарахування штрафних санкцій) 989889,62 грн. заборгованості за договором поставки № 01/04/13 від 01.04.2013 року, в т.ч. 876614,35 грн. основної заборгованості, 23668,47 грн. пені, 87661,44 грн. штрафу та 1945,36 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.09.2013 р. по справі № 917/1415/13 (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з споживчого товариства "Океан і К" на користь ТОВ "Ясні зорі - Полтавщина" - 876614,35 грн. основної заборгованості, 9174,43 грн. пені, 87661,44 грн. штрафу, 1945,36 грн. 3% річних та 19507,71 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Ясні зорі - Полтавщина" в дохід державного бюджету України - 16356,79 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Так, в своїй апеляційній скарзі заявник посилається на зміну договірних відносин між сторонами шляхом укладення договору відповідального зберігання за № 67 від 04.04.2013 року, в зв'язку з цим, вважає позовні вимоги необґрунтованим. Крім того, відповідач зазначає, що при прийнятті позовної заяви судом першої інстанції були порушені вимоги п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження і призначено її до розгляду на 28.10.2013 р. та запропоновано надати до апеляційного суду позивачу відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач на виконання вимог ухвали суду, 28.10.2013 р. надав за вх. № 10187 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

25.10.2013 р. надійшла до апеляційного суду телеграма вх. № 10142, в якій апелянт просив відкласти розгляд апеляційної скарги, у зв'язку з його хворобою.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 р. розгляд справи було відкладено на 27.11.2013 р.

25.11.2013 р. за вх. № 11169 позивачем надані письмові пояснення, в яких він зазначив, що факт поставки позивачем та отримання відповідачем продукції за договором 01/04/13 від 01.04.2013 р. підтверджується видатковою накладною № 2585 від 31.05.2013 р. та довіреністю № 7 від 31.05.2013 р.

В судове засідання, призначене на 27.11.2013 р. представник відповідача не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Полтавської області від 12.09.2013 р. у справі № 917/1415/13 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.04.2013 року між ТОВ "Ясні зорі - Полтавщина" (позивач, постачальник) і споживчим товариством "Океан і К" (відповідач, покупець) був укладений договір поставки за № 01/04/13 (а.с. 14-15), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю або іншому вказаному ним вантажоотримувачу товар (м'ясопродукція свинина, свинина у напівтушках, свині живою вагою), а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно п. 10.3. договору поставки № 01/04/13 від 01.04.2013 року (далі - договір поставки) цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє на протязі 1 року.

У відповідності до приписів п. п. 3.1., 3.8. договору поставки товар поставляється партіями на протязі строку дії договору та отримується уповноваженим представником покупця за довіреністю.

На виконання умов вищевказаного договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 896614,35 грн., про що свідчить наявна у справі копія видаткової накладної № 2585 від 31.05.2013 року (а.с. 8), та виставлено рахунок на оплату № 2491 від 31.05.2013 року (а.с. 10).

Даний товар був отриманий відповідачем через уповноваженого представника Дорошенка Євгена Вікторовича на підставі довіреності № 7 від 31.05.2013 року (а.с. 13).

Згідно із п. 2.2. та пп. 2.2.1. договору поставки покупець здійснює оплату вартості поставленого товару на підставі виставлених рахунків шляхом внесення на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості фактично поставленого товару протягом 5-ти календарних днів з моменту поставки.

Разом із тим, відповідач в порушення своїх зобов'язань за отриманий згідно договору поставки товар не розрахувався, що мало наслідком пред'явлення позивачем претензії про погашення боргу за № 40 від 18.06.2013 року (а.с. 17), яка була залишена відповідачем без задоволення.

Як зазначається у позовній заяві та підтверджується копією банківської виписки по рахунку (а.с. 11-12), за попередньою домовленістю відповідачем було сплачено позивачеві грошові кошти в сумі 20000,00 грн. згідно рахунку № 2227 від 22.05.2013 року (а.с. 9).

Відтак, залишок заборгованості за поставлений товар, яку позивач просив стягнути з відповідача, становить 876614,35 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки, що загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 876614,35 грн., яка була заявлена до стягнення та стягнута оскаржуваним рішенням.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що доказів, які б підтверджували сплату цієї суми відповідач суду не надав.

З урахуванням фактичних обставин справи, положень ст. ст. 509, 510, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 629, 692, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в сумі 876614,35 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просив стягнути з відповідача нараховані на неї за період з 06.06.2013 року по 02.07.2013 року пеню в розмірі 23668,47 грн. та 3% річних в розмірі 1945,36 грн., а також штраф у розмірі 87661,44 грн.

З урахуванням приписів ст.ст. 549, 625 ЦК України, ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України та п. 7.2, 7.3 спірного договору, колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо правомірності позовних вимог в частині стягнення 1945,36 грн. 3% річних, 87661,44 грн. штрафу, 9174,43 грн. пені, що нараховані за період за період з 06.06.2013 р. по 02.07.2013 р.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу, так і нарахованих на неї сум річних та пені, штрафу. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що в зв'язку із зміною договірних відносин між сторонами шляхом укладення договору відповідального зберігання за № 67 від 04.04.2013 року стягнення за договором поставки є необґрунтованим.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази взаємопов'язаності договору відповідального зберігання № 67 від 04.04.2013 року (а.с. 65-66) із договором поставки № 01/04/13 від 01.04.2013 року. Вказані договори є автономними один від одного, містять різні умови, обсяг прав та обов'язків сторін, відповідальність сторін за неналежне виконання своїх зобов'язань. Жодних додаткових угод з приводу зміни характеру договірних відносин до договору поставки № 01/04/13 від 01.04.2013 року сторонами не укладалось. Також, відсутні будь-які посилання на договір поставки № 01/04/13 від 01.04.2013 року в договорі відповідального зберігання № 67 від 04.04.2013 року. Матеріали справи свідчать про те, що товар за договором № 01/04/13 від 01.04.2013 року був поставлений відповідачу саме з метою його подальшої реалізації, дана обставина не заперечується останнім у листі № 17/06 від 17.06.2013 року (а.с. 18-19).

Щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, порушення приписів п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України стосовно повернення позовної заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

У відповідності до приписів ч. 2, 3 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу;

7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Таким чином, ст. 104 ГПК України містить вичерпній перелік підстав скасування рішення господарського суду з приводу порушення норм процесуального права. Вивченням правовідносин по даній справі колегією суддів встановлено, що підстави для скасування рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України відсутні. Твердження відповідача про наявність процесуальних підстав до скасування не ґрунтуються на законі.

Крім того, оскаржуваним рішенням суд першої інстанції стягнув з позивача в доход Державного бюджету України суму недоплаченого позивачем судового збору у розмірі 16356,79 грн.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу споживчого товариства "Океан і К" на рішення господарського суду Полтавської області від 12.09.2013 р. у справі № 917/1415/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.09.2013 р. у справі № 917/1415/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 28.11.2013 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.