Ухвала

від 06.11.2013 по справі 2а-2390/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року м. Київ К/9991/47726/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі - Ленінська МДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.04.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011

у справі № 2а-2390/11/1270

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ректон Сервіс" (далі - Товариство)

до Ленінської МДПІ

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.04.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011, позовні вимоги Товариства задоволено; визнано протиправними дії Ленінської МДПІ щодо неприйняття поданих позивачем спірних декларацій та уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань; відповідача зобов'язано визнати спірні декларації податковою звітністю платника.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що платником було дотримано порядок заповнення та подання до контролюючого органу спірних документів податкової звітності.

На вказані судові акти Ленінською МДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить їх скасувати та повністю відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що відмова податкового органу прийняти спірні податкові декларації Товариства з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з названих податків мотивована наявністю у цих звітних документах помарок, а також зазначенням у них неповного найменування платника податків.

Відповідно до абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За змістом абзацу п'ятого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток № 1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що підставою для відмови податкового органу визнати податкову звітність як податкову декларацію є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом державної податкової служби.

Однак у ході вирішення спору відповідних недоліків у спірних деклараціях судами виявлено не було. За наслідками безпосереднього дослідження судами примірників документів податкової звітності (які подавалися Товариством до податкового органу) наявність помарок, на які посилається Ленінська МДПІ, не встановлено.

Податковою інспекцією доказів зворотного не подано, податкових декларацій з наявними помарками не представлено.

Суди цілком об'єктивно відхилили і посилання відповідача на зазначення скороченої назви Товариства як на недолік заповнення податкової звітності, що може слугувати підставою для її неприйняття згідно з викладеними законодавчими положеннями. Адже скорочена назва Товариства не перешкоджає його ідентифікації як платника податків (у тому числі з урахуванням вказаного коду за ЄДРПОУ).

За таких обставин суди цілком об'єктивно задовольнили позовні вимоги Товариства.

А відтак процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень зі спору відсутні.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 у справі № 2а-2390/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько