Рішення

від 06.12.2013 по справі 903/1047/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 грудня 2013 р. Справа № 903/1047/13

Господарський суд Волинської області у складі судді Кравчука Віктора Оксентійовича, розглянувши позов ОСОБА_1, м.Київ

до відповідача-1 ПрАТ «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство», смт.Шацьк Шацького р-ну Волинської обл.

до відповідача-2 ОСОБА_2, с.Музичі Києво-Святошинського р-ну Київської обл.

до відповідача-3 ТзОВ «Бізнес Група Енергія», м.Київ

про визнання простих векселів серії АА 1693235 на суму 300 000 грн. від 08.09.2009 р. і серії АА 1693234 від 08.09.2009 р. на суму 300 000 грн. такими, що не підлягають оплаті; визнання недійсним договору № Б-122/09 купівлі-продажу цінних паперів від 07.09.2009 р.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_4 (представник, довіреність від 11.10.2013 р. за № 2932 у матеріалах справи, а.с.79-80);

від відповідача-1 - ОСОБА_5 (адвокат, договір про надання правової допомоги від 14.10.2013 р., а.с.70),

від відповідача-2 - не з'явився,

від відповідача-3 - не з'явився

Представникам сторін роз'яснено їх права й обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід судді не поступало.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від жодної зі сторін у судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Господарського суду Волинської області від 20.11.2013 р. (а.с.84).

07.10.2013 р. до Господарського суду Волинської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПрАТ «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство», ОСОБА_2, ТзОВ «Бізнес Група Енергія» про визнання простих векселів серії АА 1693235 на суму 300 000 грн. від 08.09.2009 р. і серії АА 1693234 від 08.09.2009 р. на суму 300 000 грн. такими, що не підлягають оплаті; визнання недійсним договору № Б-122/09 купівлі-продажу цінних паперів від 07.09.2009 р.

Підставою позовних вимог позивачем визначено підписання договору неуповноваженою особою.

Відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позову повністю з зазначених у відзиві на позовну заяву підстав (а.с.61-68).

Відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та розглядати справу за його відсутністю (а.с.74-75).

Суд виконав умови ст.64 ГПК України щодо належного повідомлення відповідача-3 про час і місце розгляду справи, оскільки відповідно до витребуваних Господарським судом Волинської області згідно з запитами від 28.10.2013 р. № 903/1047/13/5729/13 і № 903/1047/13/5730/13 (а.с.52-53) витягу від 01.11.2013 р. за № 17486609 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.54-55) і довідок Головного управління статистики у м.Києві, Головного управління статистики регіональної статистики (м.Київ) № 12-2422 від 07.11.2013 р. (а.с.60), № 12/2-22/3222 від 05.11.2013 р. відповідно ТзОВ «Бізнес Група Енергія» зареєстроване як юридична особа за адресою: 04080, м.Київ, вул.Фрунзе, 1/3, куди і були направлені ухвали Господарського суду Волинської області від 09.10.2013 р. і від 20.11.2013 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте останні повернені без вручення поштою з відміткою "адресат відсутній" (а.с.49-50).

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 та ч.1 ст.64 ГПК України).

Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду від 20.11.2013 р. була визнана необов'язковою, а на власний розсуд, що не перешкоджає вирішенню господарського спору по суті, то за таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідачів за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Виходячи з положень ст.75 ГПК України, відсутність відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню господарського спору по суті.

В судовому засіданні 04.12.2013 р. позивачем заявлено усно клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неподанням витребуваних ухвалою суду від 20.11.2013 р. документів через знаходження їх у Любомльській міжрайонній прокуратурі Волинської області (відповідь Шацького РВ Управління МВС України у Волинській області від 28.11.2013 р. № 5275 долучена до матеріалів справи), в задоволенні якого суд відмовив.

З огляду на таку відмову позивачем заявлено ще одне усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні в зв'язку з оскарженням до господарського суду рішення спостережної ради товариства від 02.09.2009 р., оформленого протоколом № 5, в задоволенні якого суд також відмовив.

У задоволенні третього усного клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 903/1047/13 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, в якій оскаржується рішення спостережної ради товариства від 02.09.2009 р., оформлене протоколом № 5, відмовлено за документальною необгрунтованістю.

Господарським судом встановлено, що 7 вересня 2009 року між ТзОВ «Бізнес Група Енергія» (продавець за договором, відповідач-3 у справі) та ПрАТ «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство» (покупець за договором, відповідач-1 у справі) був укладений договір № Б-122/09 купівлі-продажу цінних паперів - векселів простих загальною номінальною вартістю 600 000 грн. (далі - договір) (а.с.18-19).

Підставою для визнання договору недійсним позивач вважає підписання його неуповноваженою особою - головою правління товариства, хоча згідно з п.п.10 ч.2 п.8.15 статуту ПрАТ «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство» до компетенції спостережної ради віднесено питання про прийняття рішення про укладення угод на суму, що перевищує 50 000 грн., також угоди гарантії, поруки, застави, кредитних угод незалежно від суми. Тому, на думку позивача, голова правління та головний бухгалтер, що підписали від імені товариства прості векселі серії АА 1693235 на суму 300 000 грн. від 08.09.2009 р. (а.с.23) і серії АА 1693234 від 08.09.2009 р. на суму 300 000 грн. (а.с.23), які він просить у даному позовному провадженні визнати такими, що не підлягають оплаті, діяли поза межами своєї компетенції та наданих їм повноважень.

Як вбачається зі зведеного облікового реєстру власників цінних паперів ПрАТ «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство» від 24.04.2013 р. (а.с.33-37), ОСОБА_1 станом на 19.04.2013 р. є одним із таких власників, якому належить 100 простих іменних акцій загальною вартістю 25 грн.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд Волинської області вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

При цьому суд виходив з наступного.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Оскільки правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст.1 ГПК України), то право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-XII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1576-XII) і ст.115 ЦК України товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, а акціонер є лише власником акцій.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону № 1576-XII управління товариством здійснюють його органи.

Статтею 10 Закону № 1576-XII передбачено, що учасники товариства мають право:

- брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

- брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

- вийти в установленому порядку з товариства;

- одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

- здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Таким чином, акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, тому твердження позивача про те, що укладення спірного договору порушує його права як акціонера, є помилковим і не грунтується на законі.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.09.2003 р. № 1/329-41/233.

У рішенні Конституційного Суду України по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 зазначено, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

Законодавство України не виключає й можливості звернення акціонера до суду за захистом охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, учасником якого він є, але за належно оформленим уповноваженням цього товариства або якщо таке право надається йому статутом останнього.

Відповідно до п.п.11, 51 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства. Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.

Враховуючи вищенаведене, позов про визнання простих векселів серії АА 1693235 на суму 300 000 грн. від 08.09.2009 р. і серії АА 1693234 від 08.09.2009 р. на суму 300 000 грн. такими, що не підлягають оплаті; визнання недійсним договору № Б-122/09 купівлі-продажу цінних паперів від 07.09.2009 р. є безпідставним, а тому не підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Отже, фактично йдеться про обов'язкову співрозмірність ціни позову та розміру оплати адвокатських послуг. Такий підхід передусім передбачений ст.22 ГПК України, де зазначається, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони. Таким чином, в сучасній практиці суди керуються принципом розумності, який є оціночним поняттям.

Господарський суд Волинської області вважає за можливе зменшити на 50 % суму витрат, пов'язаних з відшкодуванням послуг адвоката, а тому до стягнення в рахунок відшкодування понесених витрат підлягатиме сума в розмірі 2 000 грн. (договір про надання правової допомоги від 14.10.2013 р. (а.с.70), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.73), видатковий касовий ордер від 15.11.2013 р. на 4 000 грн. (а.с.72) знаходяться в матеріалах справи ).

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, Господарський суд Волинської області

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ПрАТ «Шацьке ремонтно-транспортне підприємство» (44000, Волинська обл., Шацький р-н, смт.Шацьк, вул.50 років Перемоги, 6; ідентифікаційний код 00902576) 2 000 грн. витрат, пов'язаних з відшкодуванням послуг адвоката.

Повний текст рішення складено

06.12.13

Суддя В. О. Кравчук