Постанова

від 12.02.2014 по справі 903/1047/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 903/1047/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача 1: Олейник І.Ю. (договір про надання правової допомоги від 14.10.2013 року);

відповідача 2: не з'явився;

відповідача 3: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення господарського суду Волинської області від 04.12.2013 року у справі № 903/1047/13

за позовом ОСОБА_2

до приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" (відповідач 1)

до ОСОБА_3 (відповідач 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Група Енергія" (відповідач 3)

про визнання простих векселів серії АА 1693235 на суму 300000,00 грн. від 08.09.2009 року і серії АА 1693234 від 08.09.2009 року на суму 300000,00 грн. такими, що не підлягають оплаті; визнання недійсним договору № Б-122/09 купівлі-продажу цінних паперів від 07.09.2009 року

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області від 04 грудня 2013 року у справі №903/1047/13 в позові ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) (надалі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" (44000, Волинська область, Шацький район, смт.Шацьк, вул.50 років Перемоги, 6, код ЄДРПОУ 00902576) (надалі - відповідач 1), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) (надалі - відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Група Енергія" (04080, м.Київ, Подільський район, вул.Фрунзе, будинок 1/3, код ЄДРПОУ 35016915) (надалі - відповідач 3) про визнання простих векселів серії АА 1693235 на суму 300000,00 грн. від 08.09.2009 року і серії АА 1693234 від 08.09.2009 року на суму 300000,00 грн. такими, що не підлягають оплаті; визнання недійсним договору №Б-122/09 купівлі-продажу цінних паперів від 07.09.2009 року відмовлено /а.с. 94-96/. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" 2000,00 грн. витрат, пов`язаних з відшкодуванням послуг адвоката.

Вказане рішення обґрунтовано судом першої інстанції тим, що в силу положень ст.ст.10, 12 Закону України "Про господарські товариства", учасник товариства не наділений суб`єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, тому твердження позивача про те, що укладення спірного договору порушує його права як акціонера, є помилковим і не ґрунтується на законі.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - ОСОБА_2 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 04.12.2013 року по справі №903/1047/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити /а.с. 101-107/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що акціонер не є власником майна товариства, проте має законний інтерес щодо його захисту, збереження, примноження, оскільки від участі в діяльності товариства залежить величина вартості акцій, що перебувають у його володінні; підставою для звернення позивача до суду стало порушення товариством, в особі його посадових осіб органів управління, його прав та інтересів в результаті укладення угод з порушенням вимог чинного законодавства, які в значній мірі вплинуть негативно на господарську діяльність самого товариства, що призведе до збитковості товариства та негативних в зв`язку з цим наслідків для акціонера; рішення відповідача-1 про укладення даної угоди стосувалося господарської діяльності саме товариства, то відповідно кошти, які скеровувалися на виконання договору, сума за якими перевищувала 50000 грн. могли скеровуватися у прибуток підприємства, право на участь у розподілі якого має позивач як акціонер; на момент подання позову та розгляду справи діяв саме Закон України "Про акціонерні товариства", а не Закону України "Про господарські товариства", на який посилається суд першої інстанції; судом не вказано обґрунтувань та мотивів відхилення доказів позивача по справі, викладених у позовній заяві з приводу визнання векселів такими, що не підлягають оплаті та визнанню договору купівлі-продажу цінних паперів недійсним.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2013 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 29 січня 2014 року /а.с.100/.

Від відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /а.с. 124-127/. В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу відповідач 1 зазначає, що позивач при поданні позовної заяви не надав жодного документа визначеного законом для підтвердження права власності на акції ПрАТ "Шацьке ремонтно-транспортне підприємство"; законодавство України не виключає можливості звернення акціонера до суду за захистом охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, учасником якого він є, але за належно оформленим уповноваженням цього товариства або якщо таке право надається йому статутом останнього.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 28 січня 2014 року, відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., суддя Саврій В.А. /а.с. 128/.

29 січня 2014 року позивачем у справі, через канцелярію суду, було подано клопотання про зупинення провадження у справі №903/1047/13 за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ "Шацьке РТП", ОСОБА_3, ТОВ "Бізнес Група Енергія" про визнання простих векселів такими, що не підлягають оплаті; визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів до набрання законної сили судовим рішенням в справі №903/1462/13 за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ "Шацьке РТП" про визнання недійсним рішення Спостережної ради /а.с. 129-130/.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року визначено, що ст.79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду необхідно у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Колегія суддів вважає, що підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні, оскільки реалізація права сторони на звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення Спостережної ради товариства, не є безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі. Суд не позбавлений права при постановлені рішення за результатами розгляду позовної заяви та апеляційної скарги у даній справі про визнання простих векселів серії АА 1693235 на суму 300000 грн. від 08.09.2009 року і серії АА 1693234 від 08.09.2009 року на суму 300000 грн. такими, що не підлягають оплаті; визнання недійсним договору № Б-122/09 купівлі-продажу цінних паперів від 07.09.2009 року, відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України, надати оцінку фактам, що мають преюдиційне значення у справі №903/1462/13, а також відповідно до статті 112 ГПК України - переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, у разі їх наявності.

З огляду на вищевказане, колегія суддів відмовила в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі №903/1047/13 за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ "Шацьке РТП", ОСОБА_3, ТОВ "Бізнес Група Енергія" про визнання простих векселів такими, що не підлягають оплаті; визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів до набрання законної сили судовим рішенням в справі №903/1462/13 за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ "Шацьке РТП" про визнання недійсним рішення Спостережної ради.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 січня 2014 року розгляд апеляційної скарги позивача було відкладено на 12 лютого 2014 року, у зв`язку з неявкою представників позивача, відповідача 2 та відповідача 3 /а.с. 148/.

Відповідач 2 та відповідач 3 своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористалися, відзиву на апеляційну скаргу не надали.

Представники позивача, відповідача 2 та відповідача 3 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /а.с. 150-153/.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача 1 повністю підтримав вимоги і доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Враховуючи ту обставину, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 2 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 29 січня 2014 року передбачено, що неявка їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши пояснення відповідача 1, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 30.10.2013 року, яка міститься в матеріалах справи /а.с.89/, позивачу на праві власності належать прості імені акції, емітентом яких є ПрАТ "Шацьке РТП", тобто позивач є акціонером вказаного товариства.

Згідно з частиною 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до частини 3 статті 167 Господарського кодексу України, корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу частини 1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пунктом 8 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що корпоративні права це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Так, реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб захисту.

У Рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 року у справі № 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що "акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Отже, суди у вирішенні спорів за позовами акціонерів про захист прав акціонерного товариства, в тому числі про визнання недійсними угод, укладених товариством, повинні досліджувати, чи уповноважений акціонер на представництво інтересів акціонерного товариства. Відсутність такого уповноваження може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивач, звертаючись до суду, позовні вимоги ґрунтує на тому, що укладенням оспорюваного правочину порушені його корпоративні права як акціонера ПрАТ "Шацьке РТП", зокрема, право на отримання дивідендів, оскільки позивачу, як акціонеру, надане право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди), однак протягом останніх 5 років відповідач 1 не здійснює виплату дивідендів акціонерам.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що даний спір є корпоративним спором, у якому позивач звернувся за захистом його корпоративних прав або інтересів.

Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" право на отримання дивідендів та отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства є основним майновим правом учасників (акціонерів) господарського товариства.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду корпоративних спорів" від 24.10.2008 року №13 акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів самого господарського товариства чи інших акціонерів (учасників) поза відносинами представництва. Заявник-учасник не наділений повноваженнями щодо представництва товариства, а законом не передбачено право учасника господарського товариства безпосередньо звертатись до Господарського суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

Учасник (акціонер) товариства не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства. Учасники (акціонери) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників (акціонерів) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших учасників (акціонерів) товариства.

Статтею 3 Закону України "Про акціонерні товариства" закріплено, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Відповідно до п.51 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду корпоративних спорів" від 24.10.2008 року №13 законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.

Так, слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" акціонер не наділений суб'єктивним правом втручатися в господарську діяльність товариства, зокрема шляхом оспорення договорів, які укладені останнім.

Отже, можливість захисту прав товариства його учасником може мати місце лише в рамках представницьких відносин, тобто, коли акціонер уповноважений товариством на вчинення відповідних дій.

Оскільки правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст.1 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні. Позивач повинен довести, що певними діями (бездіяльністю) було безпосередньо порушено його права та інтереси, а саме право на отримання дивідендів та отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства, порядок нарахування та виплати яких регламентовано нормами законодавства.

З матеріалів справи не вбачається та скаржником, всупереч вимогам ст.33 ГПК України, не надано будь-яких доказів на підтвердження порушення його корпоративних прав фактом укладення спірного Договору купівлі-продажу цінних паперів від 07.09.2009 року.

Крім того, доказів того, що відповідач 1 уповноважував позивача - ОСОБА_2 на представництво інтересів акціонерного товариства, або таке право надається йому статутом товариства, а також те, що право позивача порушено, зокрема, на отримання дивідендів та у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не належить до тих суб'єктів, котрі мають право оспорити зазначений договір, оскільки учасники господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників товариства та самого товариства поза відносинами представництва.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у Постанові від 14.05.2013 року у справі №5002-17/1244-2012, у Постанові від 11.07.2013 року у справі №5023/3668/12, у Постанові від 05.02.2013 року у справі №16/5007/742/12 та інших.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 04.12.2013 року у справі №903/1047/13 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/1047/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.