Постанова

від 10.10.2006 по справі 10/194-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/194-НА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"10" жовтня 2006 р.                                                            Справа №10/194-НА

за позовом  Малого приватного багатопрофільного підприємства "Транзит" м. Нетішин    

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції України м. Славута Хмельницької області

про скасування податкового повідомлення-рішення  №0000012200/2/2176 від 01.04.2005р.

Суддя  Виноградова В.В.                    Секретар судового засідання Яроцький А.М.

За участю представників:

від позивача     -  Юрчук В.П. –директор МПБП „Транзит” м. Славута  ( в засіданні 25.09.2006р.)

від відповідача –Волчецький І.М. –за довіреністю №7100/10/10-017 від 27.06.2006р.

Постанова виноситься 10.10.2006р., так як в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним прийняте Славутською ОДПІ за результатами акту перевірки №22-23/21340384 від 05.01.2005р. податкове повідомлення-рішення №0000012200/2/2176 від 01.04.2005р. про нарахування пені в сумі 7004 грн. за порушення строків декларування валютних цінностей, посилаючись на неправомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується із викладеними в акті перевірки висновками податкового органу про те, що згідно бартерного контракту №1/1069 від 17.06.2006р., укладеного між МПБП „Транзит” та фірмою ТОВ „Горець-Кралики” м.Б-Бистрица (Словаччина), на взаємну поставку автомашин та запчастин, позивачем на протязі 2003-2004р.р. порушувались щоквартальні строки подання декларацій про валютні цінності та майно, яке знаходилось за межами України (прострочено 412 днів).

Стверджує, що позивачем до 01.01.2003р. щоквартально подавались декларації, а в подальшому суми простроченої дебіторської заборгованості в розмірі 27122 грн., яка рахувалась за ТОВ Горець-Кралики” (Словаччина), було віднесено на бух. рахунок 944 „сумнівні та безнадійні борги” та виключено із звітів про наявність заборгованості згідно із наказом Нетішинського відділення №133 від 26.12.2002р. Вказує на те, що на виконання вказаного наказу з 2003р. декларації до податкового органу не надавались.

Крім того, посилається на те, що для застосування адміністративно-господарських санкцій минули встановлені ст. 250 ГК України строки давності.

Позивачем було подано письмову заяву  в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Славутської ОДПІ №0000012200/2/2176 від 01.04.2005р. про застосування 7004 грн. штрафу за порушення  строків декларування валютних цінностей.

Подана  заява не суперечить чинному законодавству і задовольняється судом.

Крім того, позивачем надіслану на адресу суду заяву з клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у письмовому запереченні від 30.06.2006р. із позовними вимогами не погоджується, при цьому посилається на те, що наказ Нетішинського відділення Славутської ОДПІ №133 від 26.12.2002р., який є внутрішнім документом  не зачіпає прав та інтересів позивача.

Вказує на те, що ст.9 Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” №15 від 19.02.1993р. передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Нацбанку України. Відповідно до ч.2 ст.1 Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами” №319/94 від 18.06.1994р. передбачено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності здійснювати декларування валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

При цьому, посилається на п.5 Порядку надання фінансової звітності (затверджено постановою КМ України № 419 від 28.02.2000р.) яким передбачено подання квартальної фінансової звітності не пізніше 25 числа місця, що настає за звітним кварталом,  а річна –не пізніше 20  лютого наступного за звітним роком. За несвоєчасне подання звітності про валютні операції передбачено накладення фінансових санкцій з посиланням на п.3 Указу Президента України №734/99 від 27.06.1999р. „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”, п.2 ст.16 Декрету КМ України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”. Вказує на те, що відповідно до п.п.2.7 п.2 Положення про валютний контроль (затверджено постановою правління НБ України від 08.02.2000р. №49 ) передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення.

 Звертає увагу на те, що перевіркою встановлено дебіторську заборгованість по ТОВ „Горець-Кралики” (Словаччина) в сумі 6100 дол. США, яка відображена по бухгалтерському обліку позивача –дебет рахунку 631 „розрахунки із постачальниками” і залишається незмінною з 01.10.2002р. по 01.10.2004р. крім того, позивачем 21.10.2004р. подано до податкового органу декларацію про валютні цінності станом на 01.10.2004р., в якій відображено (п.5 декларації) майно в сумі 6100 дол. США. Таким чином, позивачем не подавались декларації станом на 01.01.2003р., 01.04.2003р., 01.07.2003р., 01.10.2003р., 01.01.2004р., 01.04.2004р., 01.07.2004р., прострочення становить 412 днів.

Що стосується заперечення позивача про пропущення встановлених ст. 250 ГК України строків, відповідач посилається на вимоги Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп..15.1.1 ст.15 якого передбачає, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення  представників сторін, з'ясувавши фактичні  обставини, на яких ґрунтується позовна вимога і заперечення проти позову, дослідивши докази, встановлено наступне.

Славутською ОДШ проведено комплексну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства МПБП "Транзит" за період з 01.10.2001р. по 30.09.2004 р., про що складено акт перевірки від 05.01.2005р. №22-23/21340384.

В ході перевірки встановлено порушення п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України “ Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19.02.1993р. № 15-93, а саме встановлено неподання станом на 01.01.2003р. , на 01.04.2003р. , на 01.07.2003р. , на 01.10.2003р. , на 01.01.2004р., на 01.04.2004р. , на 01.07.2004р. Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами, чим прострочено 412 днів.

В акті перевірки, зафіксовано, що  при здійсненні зовнішньоекономічних операцій згідно бартерного контракту від 17.06.19898р., укладеного між МПБП "Транзит" та фірмою ТОВ "Горець-Краліки" Б-Бистрица, вул. Кралики,11 (Словакія) експортовано продукцію (автомобілі вантажні) загальною фактурною вартістю 21313,92 грн., що по офіційному курсу НБУ на дату митного оформлення становить 10200 дол. США  згідно вантажно-митних декларацій від 10.07.1998 року №40003/8/000741  на суму 2000 дол. США (4179,20 грн.), №40003/8/000740 на суму 2000 дол. США (4179,20 грн.), №40003/8/000738 на суму 2000 дол. США (4179,20 грн.), №40003/8/000737 на 2000 дол. США (4179,20 грн.), №40003/8/000736 на суму 2000 дол. США (4179,20 грн.), №40003/8/000734 на 200 дол. " [ США. (417,92 грн.). На виконання вищевказаного контракту імпортовано товар (Опель "Фронтера") фактурною вартістю 4100 дол. США (8683,39 грн.) (вантажно-митна декларація від 23.07.1998 року №40003/8/000781).

В акті зазначено, що станом на 8.10.1998р. по МПБП „Транзит” рахується дебіторська заборгованість в сумі 6100 дол. США, яка підтверджується актами перевірок від 01.06.1999р. №125 згідно якого нарахована пеня в сумі 17014 грн. за період з 08.10.1998р. по 01.06.1999р. ,актом  від 08.10.1999р. №194. згідно якого нарахована пеня в сумі 10108 грн. за період з 02.06.1999р. по07.10.1999р..Вказана дебіторська заборгованість по ТОВ "Горець-Кралики" відображена по бухгалтерському обліку МПБП "Транзит" по дебету рах.631 "Розрахунки з постачальниками" станом на 01.10.2002 р. в сумі 32509,95 грн.

Зазначена сума дебіторської заборгованості з 01.10.2002р. по 01.10.2004р. є незмінною.    

          22.10.2004 року МПБП "Транзит" подало до управління НБУ у Хмельницькій області Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.10.2004 р., в якій відобразило в пункті 5 розділу ІІІ майно в сумі 6100 дол. США. В акті зазначено, що майно задеклароване в Управлінні НБУ востаннє станом на 01.10.2002 р.

           За період з 21,02.2003р. по 30.09.2004р. МПБП “Транзит” декларацію про валютні цінності , доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами не подавало, чим порушено терміни , встановлені постановою КМУ від 28.02.2000р. № 419 “Про затвердження Порядку подання фінансової звітності” .

Вказаним актом перевірки зазначено, що МПБП „Транзит” порушено вимоги п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету  Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93   „Про систему валютного регулювання і валютного   контролю”, а саме встановлено неподання МПБП „Транзит” станом на І 01.01.2003р., на 01.04.2003р.,  на 01.07.2003р., на 01.10.2003р., на 01.01.2004р., на 01.04.2004р., на 01.07.2004р. декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходиться за її межами, чим прострочено 412 днів, а саме:

станом на 01.01.2003р. з 21.02.2003р. по 31.03.2003р. –39 днів прострочення;

станом на 01.04.2003р. з 26.04.2003р. по 30.06.2003р. –66 днів прострочення;

станом на 01.07.2003р. з 26.07.2003р. по 30.09.2003р –67 днів прострочення;

станом на 01.10.2003р. з 26.10.2003р. по 31.12.2003р. –67 днів прострочення;

станом на 01.01.2004р. з 21.02.2004р. по 31.03.2004р. –40 днів прострочення;

станом на 01.04.2004р. з 26.04.2004р. по 30.06.2004р. –66 днів прострочення;

станом на 01.07.2004р. з 26.07.2006р. по 30.09.2004р. –67 днів прострочення

На підставі акту перевірки, за результатами адміністративного скарження відповідачем  згідно з п.п.б п. 4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 1 ст. 9 , п. 2 ст. 16 Декрету КМУ від 19.02.19993р. № 15-93 “Про систему валютного  регулювання та валютного контролю” прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2005р. №0000012200/2/2176, яким позивачу визначено податкове зобов'язання у розмірі 7004 грн. у вигляді штрафу за порушення строків декларування валютних цінностей.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2005р. №0000012200/2/2176 просить його скасувати.

                    Досліджуючи надані сторонами докази, наведені представниками сторін міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне:                    

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягають обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.                                            

Відповідно до ч.2 ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 р. №319/94 „Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами” декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Пунктом 3 наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року №207 „Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами” встановлено, що обов‘язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності, починаючи з підсумків за 1995 рік.

Відповідно до пункту 5 Порядку подання фінансової звітності (затвердж. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000р. №419) передбачено, що квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подасться підприємствами не пізніше 25 числа -місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 20 лютого, наступного за звітним роком.

Згідно абзацу 7 п.п. 2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від І9 лютого 1993  року № 15 „Про  систему валютного регулювання і валютного контролю” до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються фінансові санкції за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції у вигляді штрафу в сумі, що встановлюється Національним банком України.

          Відповідно до п.3 Указу Президента України від 27.06.1999р. №734/99 „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства” санкції, передбачені ст.2 вказаного Указу та п.2 ст.16  Декрету Кабінету Міністрів України від І9.02.1993р. №15 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено застосування фінансових санкцій органами державної податкової служби –до резидентів і нерезидентів України.  

Згідно до п.п. 2.7 п. 2 Положення про валютний контроль (затвердж. Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000р. №49) невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення.

Як вбачається з матеріалів справи (лист управління національного банку України у Хмельницькій області від 10.11.2004р. №02-24/2946, акт перевірки) позивачем 22.10.2004р. подано до управління НБУ  декларацію про валютні цінності станом на 01.10.2004р., в якій відображено (п.5 декларації) майно в сумі 6100 дол. США. При цьому, майно було задеклароване в управлінні НБУ востаннє станом на 01.10.2002р.  Тобто позивач з 21.02.2003р. по 30.09.2004р. декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами, не подавав ( даний факт не заперечується позивачем), що привело до прострочення подання декларацій на 412 днів.

Відповідно до оспорюваного податкового повідомлення-рішення№0000012200/2/2176 від 01.04.2005р. податковим органом застосовано штрафні санкції в розмірі 7004 грн. (17 грн. * 412 днів прострочення) згідно п.п.2.7 п.2 Положення про валютний контроль.

При цьому штрафні санкції за порушення строків декларування валютних цінностей визначені як податкове зобов'язання з посиланням на норми Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” ( надалі Закон №2181)  .

Однак, аналізуючи норми зазначеного Закону, податковим органом сума штрафних санкцій  безпідставно віднесена до категорії “податкових зобов'язань”, так як згідно п. 1.2 цього Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п.1.9 ст.1 цього Закону податкове повідомлення є письмовим повідомленням  контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно ця форма актів ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),  вичерпний перелік яких визначено у ст. ст. 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування".

Штраф за порушення строків декларування валютних цінностей, передбачений абз. 7 п.п. 2 ст.1б Декрету Кабінету Міністрів України від І9 лютого 1993  року № 15 „Про  систему валютного регулювання і валютного контролю”, не передбачений як вид податку (збору) чи іншого обов'язкового  платежу.

Крім того, контролюючий орган згідно п.4.2.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань  платників  податків перед бюджетами  та  державними цільовими фондами" від 21.12.2000р.   може визначити суму податкового зобов'язання тільки у випадках, визначених цим пунктом. Порушення резидентами строків декларування валютних цінностей, передбачений Декретом Кабінету Міністрів України „Про  систему валютного регулювання і валютного контролю” у вищевказаній нормі не зазначена як підстава виникнення податкового зобов'язання.

Отже, рішення про стягнення штрафних санкцій за порушення строків декларування валютних цінностей не може бути прийнято за процедурою передбаченою Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” .

Тому є неправомірним прийняття податковим органом “податкового повідомлення”, визначення   штрафних санкцій “податковим зобов'язанням” та зазначення в оспорюваному акті наслідків, що слідують із прийняття податкового повідомлення, а саме - виникнення права податкової застави у разі несплати у строк, нарахування пені і штрафних санкцій на несплачену суму.

Оскільки штрафна санкція за порушення строків декларування валютних цінностей не підпадає під визначення податкового зобов'язання, до них застосовуються норми Господарського кодексу України.

Статтею ст. 238 ГК України встановлено, що за порушення  встановлених  законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГК України грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Статтею 239 ГК цей штраф віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання, котрі порушили правила здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи вищенаведене та те, що податковим органом прийнято оспорюване рішення 01.04.2005р. правомірним буде застосування штрафних санкцій в розмірі 2941 грн., виходячи з наступного розрахунку станом на 01.04. 2004р. період з 21.02.2004р. по 31.03.2004р. (40 днів прострочення), з 26.04.2004р. по 30.06.204р. (66 днів прострочення), з 26.07.2004р. по 30.09.2004р. (67 днів прострочення), всього 173 дні прострочення (17 грн. *173 дні = 2941 грн.).

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ст.71 КАС України, суд вважає позовні вимоги про скасування податкового повідомлення –рішення №0000012200/2/2176 від 01.04.2005р. в сумі 7004 грн. штрафних санкцій такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме  в частині застосування  4063 грн. штрафних санкцій та в частині податкового повідомлення, визначення   штрафних санкцій “податковим зобов'язанням” та зазначення в оспорюваному акті наслідків, що слідують із прийняття податкового повідомлення, а саме - виникнення права податкової застави у разі несплати у строк, нарахування пені і штрафних санкцій на несплачену суму.

В решті позовних вимог необхідно відмовити.

Враховуючи  немайновий характер спору та часткове задоволення позову, згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому частково. При цьому, згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного  бюджету України

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                                               

ПОСТАНОВИВ:               

          Позов Малого приватного багатопрофільного підприємства „Транзит” м. Нетішин до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції м. Славута про скасування податкового повідомлення-рішення Славутської ОДПІ №0000012200/2/2176 від 01.04.2005р. задоволити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової  інспекції №№0000012200/2/2176 від 01.04.2005р.  в частині застосування 4063 грн. штрафних санкцій та в частині податкового повідомлення, яким визначено штрафні санкції податковим зобов'язанням, застосування по його тексту термінів “податкове повідомлення“, “податкове зобов'язання“,  та  наступних абзаців :

“У разі несплати в установлений термін податкового зобов'язання, визначеного в цьому податковому повідомленні-рішенні, виникає право податкової застави на всі активи платника податків і таке податкове зобов'язання буде визнано податковим боргом. Податковим органом будуть ужиті заходи з продажу активів вашого підприємства з урахуванням обмежень, визначених законодавством.

          Від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного в цьому податковому повідомленні-рішенні, розпочинається нарахування пені та штрафних санкцій у розмірах, встановлених законом.       

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного багато профільного підприємства „Транзит” м. Нетішин, вул. Ринкова,5 (код 21340384) 1,70 грн. (одна гривня 70 коп.) судового збору.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                В.В. Виноградова

Постанова  складена  у повному   обсязі  і   підписана  16.10.05.2006р.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.