Ухвала

від 27.02.2007 по справі 10/194-на

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/194-НА

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "27" лютого 2007 р.                                                           Справа № 10/194-НА

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача:     не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Славута Хмельницької області

на постанову господарського суду Хмельницької  області

від "10" жовтня 2006 р.  у справі № 10/194-НА (суддя Виноградова В.В.)

за  позовом Малого приватного багатопрофільного підприємства "Транзит", м.Нетішин Хмельницької області

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Славута Хмельницької області

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000012200/2/2176 від 01.04.2005р.,  

ВСТАНОВИВ:

  Постановою господарського суду Хмельницької області від 10.10.2006р. у справі №10/194-НА позов Малого приватного багатопрофільного підприємства "Транзит" до Славутської ОДПІ задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Славутської ОДПІ №0000012200/2/2176 від 01.04.2005р.  в частині застосування 4063грн. штрафних санкцій та в частині податкового повідомлення, яким визначено штрафні санкції податковим зобов'язанням, застосування по його тексту термінів “податкове повідомлення“, “податкове зобов'язання“,  та  наступних абзаців :

“У разі несплати в установлений термін податкового зобов'язання, визначеного в цьому податковому повідомленні-рішенні, виникає право податкової застави на всі активи платника податків і таке податкове зобов'язання буде визнано податковим боргом. Податковим органом будуть ужиті заходи з продажу активів вашого підприємства з урахуванням обмежень, визначених законодавством.

Від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного в цьому податковому повідомленні-рішенні, розпочинається нарахування пені та штрафних санкцій у розмірах, встановлених законом".       

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Славутська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального права та невідповідності висновків, викладених у постанові, обставинам справи.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається, що Славутською ОДПІ правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за неподання Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами,  за порушення  строків декларування валютних цінностей в сумі 7004,0грн. Вважає, що при прийнятті постанови суд безпідставно дійшов висновку про неправомірність застосування процедур, визначених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки, на думку відповідача, штраф, нарахований позивачу, є податковим зобов'язанням, тому в даному випадку слід застосовувати положення вказаного Закону, а посилання суду першої інстанції на ст.250 Господарського кодексу України, на підставі якої минули строки давності для застосування адміністративно-господарської санкції, необґрунтоване. При цьому відповідач посилається на пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,  згідно якого податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Позивач не скористався правом надання письмового заперечення  на апеляційну скаргу.

Також сторони не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважних представників в судове засідання не направили. В апеляційній скарзі Славутська ОДПІ просила розглянути апеляційну скаргу без участі її представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших  осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду,  не перешкоджає  судовому  розгляду справи.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду (а.с.101-102).

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, оскільки неявка представників не перешкоджає повному та всебічному розгляду апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи документами.

Згідно розпорядження голови Житомирського апеляційного господарського суду від 26.02.2007р. №175 розгляд апеляційної скарги Славутської ОДПІ здійснюється колегією суддів у складі: головуючого судді Горшкової Н.Ф., суддів  Майора Г.І. та Філіпової Т.Л.

Дослідивши матеріали справи, колегією апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи  Славутською ОДПІ проведено комплексну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства МПБП "Транзит" за період з 01.10.2001р. по 30.09.2004 р., за результатами якої складено акт від 05.01.2005р. №22-23/21340384 (а.с.25-39).

Перевіркою встановлено порушення п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993р. № 15-93, а саме встановлено неподання станом на 01.01.2003р., на 01.04.2003р., на 01.07.2003р., на 01.10.2003р., на 01.01.2004р., на 01.04.2004р., на 01.07.2004р. Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами, чим прострочено 412 днів.

В акті перевірки, зазначено, що  при здійсненні зовнішньоекономічних операцій згідно бартерного контракту від 17.06.19898р., укладеного між МПБП "Транзит" та фірмою ТОВ "Горець-Краліки" Б-Бистрица, вул. Кралики,11 (Словакія) експортовано продукцію (автомобілі вантажні) загальною фактурною вартістю 21313,92 грн., що по офіційному курсу НБУ на дату митного оформлення становить 10200 дол. США  згідно вантажно-митних декларацій від 10.07.1998 року №40003/8/000741  на суму 2000 дол. США (4179,20 грн.), №40003/8/000740 на суму 2000 дол. США (4179,20 грн.), №40003/8/000738 на суму 2000 дол. США (4179,20 грн.), №40003/8/000737 на 2000 дол. США (4179,20 грн.), №40003/8/000736 на суму 2000 дол. США (4179,20 грн.), №40003/8/000734 на 200 дол. " [ США. (417,92 грн.). На виконання вищевказаного контракту імпортовано товар (Опель "Фронтера") фактурною вартістю 4100 дол. США (8683,39 грн.) (вантажно-митна декларація від 23.07.1998 року №40003/8/000781).

Згідно акту станом на 08.10.1998р. по МПБП „Транзит” рахується дебіторська заборгованість в сумі 6100 дол. США, яка підтверджується актом перевірки від 01.06.1999р. №125, згідно якого нарахована пеня в сумі 17014грн. за період з 08.10.1998р. по 01.06.1999р., актом  від 08.10.1999р. №194, згідно якого нарахована пеня в сумі 10108грн. за період з 02.06.1999р. по 07.10.1999р. Вказана дебіторська заборгованість по ТОВ "Горець-Кралики" відображена по бухгалтерському обліку МПБП "Транзит" по дебету рах.631 "Розрахунки з постачальниками" станом на 01.10.2002 р. в сумі 32509,95 грн.

Зазначена сума дебіторської заборгованості з 01.10.2002р. по 01.10.2004р. є незмінною.    

22.10.2004 року МПБП "Транзит" подало до управління НБУ у Хмельницькій області Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.10.2004р., в якій відобразило в пункті 5 розділу ІІІ майно в сумі 6100 дол. США. В акті зазначено, що майно задеклароване в Управлінні НБУ востаннє станом на 01.10.2002р.

За період з 21.02.2003р. по 30.09.2004р. МПБП “Транзит” декларацію про валютні цінності , доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами не подавало, чим порушено терміни, встановлені постановою КМУ від 28.02.2000р. №419  "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності".

Вказаним актом перевірки зазначено, що МПБП „Транзит” порушено вимоги п.1 ст.9 Декрету Кабінету  Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного   контролю”, а саме встановлено неподання МПБП "Транзит" станом на 01.01.2003р., на 01.04.2003р.,  на 01.07.2003р., на 01.10.2003р., на 01.01.2004р., на 01.04.2004р., на 01.07.2004р. декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходиться за її межами, чим прострочено 412 днів, а саме:

станом на 01.01.2003р. з 21.02.2003р. по 31.03.2003р. – 39 днів прострочення;

станом на 01.04.2003р. з 26.04.2003р. по 30.06.2003р. – 66 днів прострочення;

станом на 01.07.2003р. з 26.07.2003р. по 30.09.2003р  – 67 днів прострочення;

станом на 01.10.2003р. з 26.10.2003р. по 31.12.2003р. – 67 днів прострочення;

станом на 01.01.2004р. з 21.02.2004р. по 31.03.2004р. – 40 днів прострочення;

станом на 01.04.2004р. з 26.04.2004р. по 30.06.2004р. – 66 днів прострочення;

станом на 01.07.2004р. з 26.07.2006р. по 30.09.2004р. – 67 днів прострочення.

На підставі акту перевірки, за результатами адміністративного скарження відповідачем  згідно з п.п.б п. 4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 1 ст. 9 , п. 2 ст. 16 Декрету КМУ від 19.02.19993р. № 15-93 “Про систему валютного  регулювання та валютного контролю” прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2005р. №0000012200/2/2176 (а.с.22), яким позивачу визначено податкове зобов'язання у розмірі 7004грн. у вигляді штрафу за порушення строків декларування валютних цінностей.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2005р. №0000012200/2/2176 подав до суду першої інстанції позов, в якому просить визнати недійсним прийняте Славутською ОДПІ за результатами акту перевірки №22-23/21340384 від 05.01.2005р. податкове повідомлення-рішення №0000012200/2/2176 від 01.04.2005р. про нарахування штрафу за порушення строків декларування валютних цінностей  в сумі 7004 грн., посилаючись на неправомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, зокрема,  посилається на те, що для застосування адміністративно-господарських санкцій минули установлені ст.250 ГК України строки давності.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем дійсно допущено порушення п.1 ст.9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", але накладені за таке порушення штрафні санкції не є податковим зобов'язанням і до них застосовуються норми не Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а норми Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягають обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 р. №319/94 „Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами” декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Пунктом 3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року №207 „Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами” встановлено, що обов‘язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності, починаючи з підсумків за 1995 рік.

Відповідно до пункту 5 Порядку подання фінансової звітності (затвердж. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000р. №419) передбачено, що квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подасться підприємствами не пізніше 25 числа -місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 20 лютого, наступного за звітним роком.

Згідно абзацу 7 п.п. 2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993  року №15 „Про  систему валютного регулювання і валютного контролю” до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються фінансові санкції за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції у вигляді штрафу в сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до п.3 Указу Президента України від 27.06.1999р. №734/99 „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства” санкції, передбачені ст.2 вказаного Указу та п.2 ст.16  Декрету Кабінету Міністрів України від І9.02.1993р. №15 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено застосування фінансових санкцій органами державної податкової служби – до резидентів і нерезидентів України.  

Згідно до п.п. 2.7 п. 2 Положення про валютний контроль (затвердж. Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000р. №49) невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення (в редакції, що діяла до внесення змін Постановою НБУ від 13.12.2006р. №456).

Як вбачається з матеріалів справи (лист управління національного банку України у Хмельницькій області від 10.11.2004р. №02-24/2946, акт перевірки) позивачем 22.10.2004р. подано до управління НБУ  декларацію про валютні цінності станом на 01.10.2004р., в якій відображено (п.5 декларації) майно в сумі 6100 дол. США. При цьому, майно було задеклароване в управлінні НБУ востаннє станом на 01.10.2002р.  Тобто позивач з 21.02.2003р. по 30.09.2004р. декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами, не подавав ( даний факт не заперечується позивачем), що привело до прострочення подання декларацій на 412 днів.

Відповідно до оспорюваного податкового повідомлення-рішення№0000012200/2/2176 від 01.04.2005р. податковим органом застосовано штрафні санкції в розмірі 7004 грн. (17 грн. * 412 днів прострочення) згідно п.п.2.7 п.2 Положення про валютний контроль.

При цьому штрафні санкції за порушення строків декларування валютних цінностей визначені як податкове зобов'язання з посиланням на норми Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” ( надалі Закон №2181)  .

Однак, аналізуючи норми зазначеного Закону, податковим органом сума штрафних санкцій  безпідставно віднесена до категорії “податкових зобов'язань”, так як згідно п. 1.2 цього Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п.1.9 ст.1 цього Закону податкове повідомлення є письмовим повідомленням  контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно ця форма актів ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),  вичерпний перелік яких визначено у ст. ст. 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування".

Штраф за порушення строків декларування валютних цінностей, передбачений абз. 7 п.п. 2 ст.1б Декрету Кабінету Міністрів України від І9 лютого 1993  року № 15 „Про  систему валютного регулювання і валютного контролю”, не передбачений як вид податку (збору) чи іншого обов'язкового  платежу.

Крім того, контролюючий орган згідно п.4.2.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань  платників  податків перед бюджетами  та  державними цільовими фондами" від 21.12.2000р.   може визначити суму податкового зобов'язання тільки у випадках, визначених цим пунктом. Порушення резидентами строків декларування валютних цінностей, передбачений Декретом Кабінету Міністрів України „Про  систему валютного регулювання і валютного контролю” у вищевказаній нормі не зазначена як підстава виникнення податкового зобов'язання.

Отже, рішення про стягнення штрафних санкцій за порушення строків декларування валютних цінностей не може бути прийнято за процедурою передбаченою Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” .

Тому є неправомірним прийняття податковим органом “податкового повідомлення”, визначення   штрафних санкцій “податковим зобов'язанням” та зазначення в оспорюваному акті наслідків, що слідують із прийняття податкового повідомлення, а саме - виникнення права податкової застави у разі несплати у строк, нарахування пені і штрафних санкцій на несплачену суму.

Вказане підтверджується і тим, що  наказом ДПА України від 10.08.2005р. №328  внесено зміни до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого  наказом ДПАУ від 21.06.2001р. №253 та зареєстрованого в МЮ України 06.07.2001р. №367/5758.

Згідно п.2.7 зазначеного Порядку (в редакції Наказу ДПАУ від 10.08.2005р. №328) рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) - це рішення керівника податкового органу щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, якими надано право податковим органом застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до п.7.1 Порядку (в цій же редакції) податковий орган при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій згідно законів з питань зовнішньоекономічної діяльності приймає рішення за формою "С", а не податкове повідомлення-рішення, тобто ДПА України визнала, що зазначені санкції не є податковим зобов'язанням.

Оскільки штрафна санкція за порушення строків декларування валютних цінностей не підпадає під визначення податкового зобов'язання, до них застосовуються норми Господарського кодексу України.

Статтею ст. 238 ГК України встановлено, що за порушення  встановлених  законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГК України грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Статтею 239 ГК цей штраф віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання, котрі порушили правила здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи вищенаведене та те, що податковим органом прийнято оспорюване рішення 01.04.2005р. правомірним буде застосування штрафних санкцій в розмірі 2941грн., виходячи з наступного розрахунку станом на 01.04. 2004р. період з 21.02.2004р. по 31.03.2004р. (40 днів прострочення), з 26.04.2004р. по 30.06.204р. (66 днів прострочення), з 26.07.2004р. по 30.09.2004р. (67 днів прострочення), всього 173 дні прострочення (17 грн. х 173 дні = 2941 грн.).

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ст.71 КАС України, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення – рішення №0000012200/2/2176 від 01.04.2005р. в сумі 7004 грн. штрафних санкцій є такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме  в частині застосування  4063 грн. штрафних санкцій та в частині податкового повідомлення, визначення   штрафних санкцій “податковим зобов'язанням” та зазначення в оспорюваному акті наслідків, що слідують із прийняття податкового повідомлення, а саме - виникнення права податкової застави у разі несплати у строк, нарахування пені і штрафних санкцій на несплачену суму.

З врахуванням викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції  обґрунтовано скасував податкове повідомлення-рішення Славутської ОДПІ №0000012200/2/2176 від 01.04.2005р.  в частині застосування 4063грн. штрафних санкцій та визначення штрафних санкцій податковим зобов'язанням.

Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не  ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Постанова господарського суду Хмельницької області від 10.10.2006р. у справі №10/194-НА відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаної постанови та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Постанову господарського суду Хмельницької області від 10 жовтня 2006 року у справі №10/194-НА залишити без змін, а апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Славута Хмельницької області - без задоволення.

2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

3. Справу №10/194-НА повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддруковано 4прим.:

----------------------------------

1 - до справи;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - в наряд