Постанова

від 05.12.2013 по справі 910/14489/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2013 р. Справа№ 910/14489/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Поворозник С.Р. - керівник

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Техенергобуд"

на рішення господарського суду м. Києва

від 21.08.2013

у справі №910/14489/13 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Науково виробниче

підприємство„Більшовик"

доТовариства з обмеженою відповідальністю „Техенергобуд"

про стягнення 98572,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Науково-виробниче підприємство „Більшовик" (надалі - позивач) про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Техенергобуд" (надалі - відповідач) 98572,15 грн. заборгованості з орендної плати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2013 у справі №910/14489/13 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Техенергобуд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з урахуванням заяви про уточнення апеляційної скарги просить скасувати рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2013 у справі №910/14489/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що судом першої інстанції було розглянуто справу за відсутності представника відповідача, у зв'язку із чим останній був позбавлений можливості надати докази наявності підстав для припинення зобов'язань (зарахуванням зустрічних однорідних вимог), виходячи зі змісту договору оренди №ДО-08-2002 від 23.07.2002 та додаткових угод до нього, у зв'язку із виконанням відповідачем робіт та надання послуг, які були прийняті позивачем і вартість яких перевищує розмір позовних вимог до відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

23.07.2002 між Відкритим акціонерним товариством „Більшовик", правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства „Науково-виробниче підприємство „Більшовик", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Техенергобуд", як орендарем, було укладено договір оренди №ДО-08-2002 (надалі - договір).

Відповідно до умов розділу 1 договору позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування складське приміщення та постовий будинок, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Чугуївський, 21, загальною площею 776,1 кв.м. для виробничої діяльності.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що термін оренди складає 5 років з моменту прийняття об'єкта, що орендується за актом здачі-приймання, а у разі його відсутності - з моменту підписання договору.

В подальшому строк дії договору було продовжено до 28.10.2012 відповідно до мирової угоди б/н від 28.10.2009, яка була затверджена ухвалою господарського суду м. Києва від 28.10.2009 у справі № 36/350.

Додатковою угодою №3 від 04.01.2013 до договору оренди №ДО-08-2002 від 23.07.2002 сторони продовжили строк дії договору до 01.03.2014 року.

Згідно із п. 5.1. договору орендар сплачує орендодавцю протягом строку дії цього договору орендну плату за об'єкт, що орендується, 15,6 грн. за 1 кв.м площі в місяць. Загальна вартість оренди за один місяць складає 12107,00 грн., в тому числі ПДВ складає 2017,83 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.3. договору, орендна плата сплачується передоплатою в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед не пізніше 10 числа кожного місяця.

Пунктом 7.1. договору, зокрема, встановлено обов'язок орендаря своєчасно здійснювати орендні платежі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено місцевим господарським судом, свого обов'язку щодо своєчасного та в повному обсязі внесенню орендної плати відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 98572,15 грн., що виникла з листопада 2012 по травень 2013 року.

Спростовуючи наявність вказаної заборгованості та обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на п.5.6. договору, відповідно до якого орендна плата за узгодженням сторін може вноситися в натуральній або змішаній формі товарами, послугами.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2003 між сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди №ДО-03-2002 від 23.07.2002, відповідно до якої пункт 5.3. договору викладено в наступній редакції: „Орендна плата сплачується в безготівковій чи готівковій формі, або зарахуванням однорідних зустрічних вимог, строк виконання яких настав, або не визначений чи визначений моментом пред'явлення вимоги."

Відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що позивач має перед ним непогашені грошові зобов'язання за отримані від відповідача послуги та товари на загальну суму 118538,94 грн., а саме: на підставі договору оренди транспортного засобу від 20.12.2011 позивач має перед відповідачем непогашене грошове зобов'язання у сумі 60000,00 грн.; за поставку лому в кількості 14,6 тонн позивач має перед відповідачем непогашене грошове зобов'язання на суму 49605,00 грн.; за виконані роботи по прокладанню асфальтного покриття та укладці дорожніх бетонних плит позивач має перед відповідачем непогашене грошове зобов'язання у розмірі 8933,00 грн.

На підтвердження наявності вищевказаної заборгованості відповідач до апеляційної скарги додає акти здачі-прийняття робіт по порізці ємностей від 28.12.2012 та від 04.01.2013, акт здачі-прийняття робіт по прокладанню асфальтного покриття та укладці дорожніх бетонних плит від 05.07.2013, а також акти приймання передачі основних засобів від 20.12.2011 та 19.03.2012 року.

Апелянт зазначає, що з урахуванням заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 118538,94 грн., що виникла із вищезазначених зобов'язань, відповідач не має заборгованості перед позивачем по орендній платі за період з жовтня 2012 року по 20 серпня 2013 року.

За твердженням апелянта відповідач неодноразово під час спільних переговорів та письмових звернень акцентував на вказаних обставинах увагу та пропонував оформити належним чином припинення спільних зобов'язань.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 5.3.1. договору оренди, із врахуванням внесених до нього змін, для зарахування зустрічних однорідних вимог достатньо письмової заяви орендаря орендодавцеві. Розмір орендної плати для зарахування зустрічної однорідної вимоги визначається згідно з умовами даного договору на день такого нарахування.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Проте в матеріалах справи відсутні належні докази звернення відповідача до позивача із заявою про зарахування заборгованості позивача в сумі 118538,94 грн. за вищезазначеними зобов'язаннями в рахунок погашення заборгованості за договором оренди №ДО-03-2002 від 23.07.2002, що виникла у спірний період - з листопада 2012 року по травень 2013 року.

Подана до апеляційного господарського суду заява відповідача про зарахування зустрічних вимог від 17.10.2013 не може вважатися належним доказом погашення заборгованості відповідача в розмірі 118538,50 грн., що виникла за договором оренди, оскільки вказана заява підписана представником відповідача після прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі та не існувала станом на час розгляду справи місцевим господарським судом. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази надсилання вказаної заяви позивачеві.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав стверджувати про зарахування грошових зобов'язань позивача перед відповідачем на загальну суму 118538,94 грн., що виникла з вищезазначених зобов'язань, в рахунок погашення заборгованості за договором оренди №ДО-03-2002 від 23.07.2002 року.

Матеріали справи не містять належних доказів припинення позивачем та відповідачем зобов'язань шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог. На вимогу апеляційного господарського суду акту звірки взаєморозрахунків за договором оренди №ДО-03-2002 від 23.07.2002 сторони не надали.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач також зазначає, що він за власний рахунок здійснив покращення об'єкту оренди - виготовив проект, збудував і здав в експлуатацію ряд інженерних мереж на загальну суму 1460000,00 грн.

Згідно п.8.8. договору, із врахуванням змін внесених додатковою угодою від 28.05.2003, у випадку коли орендар здійснив за власний рахунок покращення об'єкту оренди невіддільні без шкоди для об'єкту оренди, він має право в разі припинення дії даного договору на відшкодування вартості зроблених покращень та вартості оплачених робіт на здійснення покращень.

Обґрунтовуючи свої твердження щодо відсутності боргу відповідача перед позивачем за договором оренди, апелянт посилається на лист №12/107-28 від 29.10.2012, в якому відповідач просить зарахувати у рахунок орендної плати вартість будівництва інженерних мереж в сумі 1460000,00 грн., або частково зарахувати як орендну плату з поступовою передачею інженерних мереж на баланс позивача.

За твердженням апелянта факт виконання вищезазначених поліпшень об'єкту оренди підтверджується змістом мирової угоди від 28.10.2009, що була укладена між позивачем та відповідачем та затверджена ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2009 у справі 36/350.

З пункту 2.4. зазначеної мирової угоди передбачено, що „Товариство з обмеженою відповідальністю „Техенергобуд" після набрання мирової угоди законної сили не матиме жодних майнових претензій до Відкритого акціонерного товариства „Науково-виробниче підприємство „Більшовик" щодо відшкодування вартості здійснених ремонтних робіт, покращень та за підключення до інженерних мереж та систем водопостачання складського приміщення та постового будинку за адресою: м. Київ, пров. Чугуївський, 21".

Таким чином, враховуючи, передбачену мировою угодою від 28.10.2009, домовленість сторін про відсутність у відповідача майнових претензій щодо відшкодування вартості здійснених покращень об'єкту оренди, колегія суддів вважає, що лист відповідача №12/107-28 від 29.10.2012 не може бути підставою для зарахування зустрічних майнових вимог відповідача до позивача в рахунок погашення заборгованості за договором оренди.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість доводів позивача та необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При цьому, колегією суддів відхиляє доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Так, відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, суд першої інстанції мав правові підстави вважати, що неявка представника відповідача не перешкоджала всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Отже місцевий господарський суд правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Техенергобуд" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2013 у справі №910/14489/13 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Техенергобуд" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2013 у справі №910/14489/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/14489/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк