cpg1251
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2014 року Справа № 910/14489/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Барицької Т.Л., суддів:Губенко Н.М., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Техенергобуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 21.08.2013 у справі№910/14489/13 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Техенергобуд" простягнення 98 572,15 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Михалюк К.О., - відповідача Федорук Л.М., Розпорядженням секретаря першої судової палати від 26.02.2014 №02-05/62 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Барицька Т.Л (доповідач), судді: Губенко Н.М., Євсіков О.О.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2013 у справі №910/14489/13 (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 (судді: Новіков М.М., Зубець Л.П., Мартюк А.І.), задоволений позов Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергобуд" (надалі відповідач/скаржник); за рішенням з відповідача стягнуто 98 572,15 грн. заборгованості зі сплати орендної плати.
Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 98 572,15 грн., що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору оренди №ДО-08-2002 від 23.07.2002, укладеного між позивачем та відповідачем.
В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ); об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23.07.2002 між позивачем (наймодавець) та відповідачем (наймач) був укладений договір оренди №ДО-08-2002, відповідно до якого наймодавець передав, а наймач прийняв у тимчасове платне користування складське приміщення та постовий будинок, що розташовані за адресою: м. Київ, провул. Чугуївський, 21, загальною площею 776,1 кв.м. для виробничої діяльності. Додатковою угодою №3 від 04.01.2013 до вказаного договору були внесені зміни в частині продовження строку його дії, та продовжено строк договору до 01.03.2014.
Відповідно до п. 5.1. договору оренди орендар сплачує орендодавцю протягом строку дії цього договору орендну плату за об'єкт оренди з розрахунку 15,6 грн. за 1 кв.м. площі в місяць; загальна вартість оренди за один місяць становить 12 107,00 грн.; згідно з п. 5.2. договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Сторонами договору узгоджено, що орендна плата сплачується орендодавцеві передоплатою в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед не пізніше 10 числа кожного місяця (п. 5.3. договору).
Відповідно до п. 7.1. договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати, зокрема, орендні платежі.
У зв'язку з невиконанням відповідачем (орендарем) договірного обов'язку щодо оплати орендної плати, позивач, листом від 29.03.2013 №310-33, звернувся до відповідача з вимогою погасити існуючу на той час заборгованість зі сплати орендної плати, яка (вимога) залишилась без задоволення з боку відповідача, що й спонукало позивача звернутися до суду із даним позовом.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Всупереч умов договору та норм законодавства, відповідач свої зобов'язання зі сплати орендної плати за період з листопада 2012 року по травень 2013 року, як встановили суди попередніх інстанцій, не виконав, а тому суди правомірно стягнули з відповідача заявлену до стягнення позивачем заборгованість у розмірі 98 572,15 грн., з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Стосовно доводів скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції того факту, що відповідачем здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
По-перше, аналогічні доводи були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, їм надана належна оцінка, та вони є спростованими, з чим погоджується суд касаційної інстанції та не вбачає необхідності спростовувати їх заново.
По-друге, що стосується доводів скаржника про наявність в матеріалах справи листа (письмової заяви) останнього від 29.10.2012 №12/107-28, з доказами вручення його позивачу, та з вимогою зарахувати в рахунок орендної плати вартість будівництва інженерних мереж в сумі 1,46 млн. грн., колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2009 у справі №36/350 затверджено мирову угоду між позивачем та відповідачем (спір у вказаній справі також виник з підстав порушення відповідачем умов договору оренди №ДО-08-2002 від 23.07.2002 щодо своєчасної сплати орендної плати), і згідно з якою (мировою угодою), ТОВ "Техенергобуд" після набрання мировою угодою законної сили не матиме жодних майнових претензій до Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" щодо відшкодування вартості здійснених ремонтних робіт, покращень та за підключення до інженерних мереж та систем водопостачання складського приміщення та постового будинку за адресою: м. Київ, пров. Чугуївський, 21.
Мирова угода це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.
Отже, узгодивши та визначивши у мировій угоді те, що відповідач не буде мати будь-яких майнових претензій до позивача в частині відшкодування вартості, в тому числі, підключення, ремонту, тощо інженерних мереж складського приміщення та систем водопостачання складського приміщення та постового будинку за адресою: м. Київ, пров. Чугуївський, 21, колегія суддів зазначає, що лист відповідача від 29.10.2012 не може бути підставою для зарахування зустрічних майнових вимог відповідача до позивача в рахунок погашення заборгованості за договором оренди, адже в ньому як раз йдеться про ремонт інженерних мереж за вказаною адресою.
В силу ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі їх повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про задоволення позову.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судових рішень у даній справі колегія суддів не вбачає; при цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергобуд" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2013 у справі №910/14489/13 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.Л. Барицька
Судді Н.М. Губенко
О.О. Євсіков
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 26.02.2014 |
Оприлюднено | 04.03.2014 |
Номер документу | 37427404 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Барицька T.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні