Ухвала

від 20.11.2013 по справі 2а-2659/10/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р. Справа № 32984/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фермерського господарства Мороза Мирона Павловича на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 р. у справі № 2a-2659/10/0970 за позовом Державної податкової інспекції в Галицькому районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області до Фермерського господарства Мороза Мирона Павловича про стягнення податкового боргу за рахунок активів відповідача в сумі 5727,05 грн.,

встановив:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 р. у справі № 2a-2659/10/0970 за позовом Державної податкової інспекції в Галицькому районі Івано-Франківської області до Фермерського господарства Мороза Мирона Павловича про стягнення податкового боргу за рахунок активів відповідача 5727,05 грн., позов було задоволено повністю та вирішено стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 5727,05 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована тим, що на дату вирішення справи судом першої інстанції існували обставини, що обумовлювали обов'язкове зупинення провадження у справі. Рішенням засновника №1 від 10.03.2010 р. було вирішено реорганізувати фермерське господарство в приватне підприємство. Ці відомості були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак суд першої інстанції не зупинив провадження у справі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач посилається на неподання апелянтом суду першої інстанції доказів своєї реорганізації. Ствердив, що відомості про реорганізацію відповідача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців лише 31.05.2013 р., однак, у встановлений законодавством двомісячний строк на здійснення всіх дій щодо реорганізації не вчинив та не подав реєстратору необхідні документи, передбачені у ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Вказане є підставою для скасування рішення про припинення юридичної особи та відновлення попереднього стану. Таким чином, на дату подання позову - 21.07.2010 р. відомості про розпочату процедуру реорганізації були відсутні. Державна реєстрація припинення юридичної особи внаслідок реорганізації була проведена 23.12.2010 р. - після винесення оскаржуваної постанови. Відповідно до п. 13.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» реорганізація платника податків не змінює строків погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платниками податків, створеними внаслідок такої реорганізації.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Позивач на правив на адресу суду клопотання про здійснення процесуального правонаступництва Державної податкової інспекції в Галицькому районі Івано-Франківської області на Державну податкову інспекцію в Галицькому районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області, яке було задоволено судом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу не належить задовольнити з наступних підстав.

Приватне підприємство «Мороз Мирон Павлович» є правонаступником фермерського господарства Мороза Мирона Павловича, що підтверджується витягом з ЄДР, у зв'язку із чим судом здійснено заміну скаржника його правонаступником.

Як правильно встановив суд першої інстанції, з розрахунків нарахування податку з власників транспортних засобів на 2009 рік (копія розрахунку №3120 від 02.03.2009 року) на 2010 рік (копія розрахунку №2422 від 25.02.2010 року), корінця податкового повідомлення-рішення від 19.01.2010 року №00001117/0 та копії акту перевірки від №18 від 19.01.2010 року, у апелянта станом на 14.07.2010 року існувала заборгованість по сплаті податку з власників транспортних засобів в розмірі 5727,05 грн., з яких 4917,76 грн. - сума основного зобов'язання, 740,34 грн. - сума штрафних санкцій; 68,95 грн. - сума пені. Зазначену обставину апелянт не заперечував.

У власності правопопередника відповідача були транспортні засоби, а саме: MAN 19403, DAF-95, DAF-95ХF380, МАЗ 5551, ЮМЗ 4935, МАЗ 5551 (станом на 02.03.2009 року) та MAN 19403, DAF-95, DAF-95ХF380, МАЗ 5551 (станом на 25.02.2010 року). Однак, відповідач як власник вищезгаданих транспортних засобів не провів оплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Згідно із ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Закон України «Про систему оподаткування» визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників. Статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). В пункті 3 частини 1 статті 9 цього Закону визначено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування. Як вбачається зі змісту абз. 1, 2 ст.6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (надалі - Закону) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України. Відповідно до абз.1 ст.7 Закону у разі приховування (зниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом. Недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством (абз. 3 ст. 7). У відповідності до ст. 16 Закону після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

На виконання ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу надсилалась перша податкова вимога №1/19/72/10/24 від 19.01.2010 року та друга податкова вимога №2/69/1463/10/24 від 24.02.2010 року, які відповідачем залишено без виконання.

Посилаючись на факт реорганізації, апелянт не надав доказів погашення узгодженого податкового зобов'язання на дату розгляду справи апеляційним судом ні фермерським господарством, ні його правонаступником. Відтак, посилання скаржника на не зупинення судом першої інстанції провадження у справі до встановлення правонаступника відповідача носить формальний характер та не впливає на правильність висновків суду першої інстанції по суті.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відомості про реорганізацію відповідача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців лише 31.05.2013 р., однак, у встановлений законодавством двомісячний строк на здійснення всіх дій щодо реорганізації не вчинив та не подав реєстратору необхідні документи, передбачені у ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Вказане є підставою для скасування рішення про припинення юридичної особи та відновлення попереднього стану. Таким чином, на дату подання позову - 21.07.2010 р., відомості про розпочату процедуру реорганізації були відсутні. Державна реєстрація припинення юридичної особи внаслідок реорганізації була проведена 23.12.2010 р. - після винесення оскаржуваної постанови. Відповідно до п. 13.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» реорганізація платника податків не змінює строків погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платниками податків, створеними внаслідок такої реорганізації.

Відтак, не зупинення судом першої інстанції провадження у справі не вплинуло на правильність рішення. Станом на дату розгляду справи апеляційним судом підстави для зупинення провадження у справі відсутні. Правонаступник апелянта не звільняється від обов'язку сплати відповідного платежу.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положенням частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Апелянт у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду. Враховуючи наведене, судове рішення відповідає закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Мороза Мирона Павловича - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 р. у справі № 2a-2659/10/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.