Ухвала

від 22.01.2013 по справі 2а-1670/6054/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/6054/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2012р. по справі № 2а-1670/6054/11

за позовом Приватного підприємства "Новаторспецсервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Новаторспецсервіс" (далі за текстом - позивач, підприємство позивача) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ (далі за текстом - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2012 року № 0008472301/648, № 0008482301/647.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2012р. задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "Новаторспецсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Конституції України та КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Новаторспецсервіс" 17 липня 2003 року зареєстровано як юридична особа (ідентифікаційний код 32534925) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 681874). Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідачем у період з 20 квітня 2012 року по 26 квітня 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ "Укртрансзапчастина" за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, ТОВ "Український інвестиційний холдинг" за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, ПП "Джерело" за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року у зв'язку із наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запити № 223/10/15 від 04 січня 2012 року, № 4640/10/22 від 28 березня 2012 року.

За результатами перевірки 07 травня 2012 року складено акт № 1116/22-209/32534925 (том І а.с. 26-49), в якому зафіксовані наступні порушення:

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України та підпункту 5.2.1 пункту 5.2. підпунктів 5.3.9, пункту 5.3 статті 5 Закону "Про оподаткування прибутки підприємств", частини 2 статті 216, статті 228, статті 216 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 44592,94 грн. у тому числі:

за І квартал 2011 року - 5232,51 грн.,

за ІІ квартал 2011року - 8906,52 грн.,

за ІІІ квартал 2011року - 30453,92 грн.;

- пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 17460,21 грн., у тому числі:

за січень 2011 року - 1902,73 грн.,

за червень 2011 року - 3520,36 грн.,

липень 2011 року - 5972,88 грн.,

за серпень 2011 року - 6064,24 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2012 року № 0008482301/647 (том І а.с. 22), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17460,21 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 3010,28 грн. та № 0008472301/648 (том І а.с. 24), яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 44592,95 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 01,00 грн.

ПП "Новаторспецсервіс" донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкові повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури апеляційного узгодження податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2012 року № 0008472301/648, № 0008482301/647 вищий контролюючий орган скаргу позивача залишив без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2012 року № 0008472301/648, № 0008482301/647 - без змін (том ІІ а.с. 89-97).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходить з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необгрунтовані та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 24 травня 2012 року № 0008472301/648, № 0008482301/647, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органа, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, стали відомості про те, що господарська діяльність контрагентів позивача носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформований за рахунок вказаних підприємств податковий кредит та валові витрати позивача відповідачем правомірними не визнані.

Судовим розглядом встановлено, що між Позивачем (Покупець) та ТОВ "Укртрансзапчастина" (Постачальник) укладено договір поставки ТМЦ від 01 липня 2011 року № 1-07/11 (том І а.с. 213-215).

Згідно умов вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця будівельні матеріали (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар. Асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом поставки за вказаним договором, визначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Між Позивачем (Покупець) та ПП "Джерело" (Продавець) укладено договір поставки ТМЦ від 04 січня 2011 року № 39/а (том І а.с. 94) та договір поставки ТМЦ від 04 січня 2011 року № 39/а (том І а.с. 94).

Згідно умов вказаних договорів Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (продукцію), визначені Специфікацією. Пунктом 3.1 Договору визначено, що поставка продукції здійснюється транспортом Покупця, або транспортом Продавця за домовленістю сторін.

А також, між Позивачем (Покупець) та ТОВ "Український інвестиційний холдинг" (Постачальник) було укладено договір поставки від 01 червня 2011 року № 1-06/1 (том І а.с. 132-134).

Згідно умов вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця будівельні матеріали (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар. Відповідно до пункту 2 Договору від 01 червня 2011 року № 1-06/1 асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом поставки за вказаним договором, визначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Для документального оформлення угоди купівлі-продажу з ПП "Джерело" та з ТОВ "Український інвестиційний холдинг" позивачем було складено розрахунки, платіжні документи та документи бухгалтерської та фінансової звітності, що наявні в матеріалах справи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Український інвестиційний холдинг", ПП "Джерело") підтверджується договорами, накладними, видатковими та податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, платіжними дорученнями з відміткою банківської установи про прийняття вказаних документів до виконання, в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання факту придбання ТМЦ у ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Український інвестиційний холдинг", ПП "Джерело" реальним. Судом встановлено, що вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Український інвестиційний холдинг", ПП "Джерело", що стала підставою для формування податкового кредиту та валових витрат позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використовував придбаний у ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Український інвестиційний холдинг", ПП "Джерело" товар безпосередньо у власній господарській діяльності шляхом реалізації останнього іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується господарськими договорами, розрахунковими, платіжними документами та документами бухгалтерської та фінансової звітності, що наявні в матеріалах справи.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Український інвестиційний холдинг", ПП "Джерело" на момент укладення договорів та складення податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентами позивача з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ПП "Новаторспецсервіс".

Відповідно до вимог підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Колегія суддів зазначає, що підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів, є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від своїх контрагентів на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності Позивача та беручи до уваги вимоги підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд погоджується із правомірністю віднесення Позивачем до складу валових витрат сум за господарськими операціями з ТОВ "Укртрансзапчастина", ТОВ "Український інвестиційний холдинг", ПП "Джерело".

Згідно із частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 215 Цивільного кодексу України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Суд зазначає, що хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", проте не звернув уваги на те, що згідно із частиною 2статті 215 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Кременчуцькою ОДПІ, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Згідно із частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезазначені договори, сторони діяли з метою ухилення від сплати податків, а їх наміри не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів є безпідставними.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2012р. по справі № 2а-1670/6054/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Русанова В.Б. Курило Л.В.