Рішення

від 03.12.2013 по справі 910/19518/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/19518/13 03.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс", м. Київ

до Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом", м. Київ

про стягнення 65 914,91 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники :

Від позивача Клімчук О.С. - пред. по довір.

Від відповідача Копусь А.А., Найденко І.О.- пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 65 914,91 грн. штрафних санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем, як покупцем, умов Договору поставки № 1116112387 від 02.11.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2013р. було порушено провадження у справі 910/19518/13 та призначено судовий розгляд на 13.11.2013р.

08.11.2013р. від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, на виконання ухвали суду від 11.10.2013р.

В судовому засіданні 13.11.2013р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, та клопотання про долучення до матеріалів справи документів, на виконання ухвали суду від 11.10.2013р.

В судовому засіданні 13.11.2013р. представник позивача надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013р. розгляд справи було відкладено на 19.11.2013р.

В судовому засіданні 19.11.2013р. представник відповідача надав суду письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 19.11.2013р. представник позивача надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

В судовому засіданні 19.11.2013р. було оголошено перерву до 03.12.2013р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

03.12.2013р. від позивача надійшли письмові пояснення та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет сполру на стороні позивача ПАТ «Європейський страховий альянс».

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Суд розглянувши матеріали справи, дійшов до висновку про відсутність необхідності залучення до часті у справі в якості третьої особи ПАТ «Європейський страховий альянс», оскільки, заявник не вказав яким чином рішення з даного господарського спору може вплинути на права або обов'язки даної юридичної особи.

Представнику позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні 03.12.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами 02 листопада 2012 року було укладено Договір поставки № 1116112387 (далі по тексту - «Договір», відповідно до п. 1.1. якого позивач, як постачальник, зобов'язується поставити вузли та деталі до промислових холодильних та вентиляційних установок (клапани димові) виробництва ВАТ «Завод Екватор», Україна, для енергоблоку №1 ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», в свою відповідач, як покупець, зобов'язався в порядку і на умовах даного Договору прийняти і оплатити продукцію.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - Директором Овчаренком Ю.С., який діяв на підставі Статут, та від відповідача - Керуючим директором Зубовим С.Є., який діяв на підставі Положення і Довіреності від 18.09.2012р., та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п 3.1. Договору сума Договору становить 3 761 316 грн.

Пункт 4.2. Договору встановлює обов'язок відповідача перерахувати аванс у розмір 50 % від суми Договору після отримання гарантійного документа.

Позивач зазначає, що Гарантійний сертифікат №3-00585 1-1 від 06.11.2013р. був наданий відповідачу 08.11.2013р. та за закінченням терміну дії був повернутий до банківської установи.

Позивач вимогами №1181 від 08.11.2012р. та №1266 від 15.01.2013р. неодноразово звертався до відповідача щодо виконання зобов'язання по оплаті авансу.

Відповідач авансовий платіж у розмірі 1 880 658,00 грн. не здійснив, що, на думку позивача, є порушенням умов п. 4.2. Договору.

Строк оплати авансу у Договорі визначений, відповідно до п. 4.2. Договору , в свою чергу, ч. 2 ст. 530 ЦК України в свою чергу передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства і є залежним від дій продавця.

Відповідно до п.4.4. Договору передбачено, що у випадку невиконання покупцем оплати за Договором, а саме авансу, термін постачання продукції переноситься на строк затримки авансового платежу. Продавець звільняється від відповідальності щодо сплати будь-яких господарських санкцій (пеня, штраф, тощо), пов'язаний з недотриманням термінів оплати продукції.

11.03.2013 року позивачем була відвантажена продукція на суму 1 572 480 грн., відповідно до видаткової накладної №РН-0000004 підписаної та скріпленої печатками з обох сторін представниками.

28.03.2013 року продукція була передана та прийнята уповноваженими особами відповідача, про що був складений Акт приймання-передачі ТМЦ №04-104.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок за поставлену позивачем партію продукції протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту підписання Акту передачі відповідної партії продукції.

Позивач вказує, що повна оплата за партію продукції відповідачем мала бути здійснена до 16.05.2013 року.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1427 про стягнення заборгованості по Договору 16.07.2013 року та Листи з вимогою про погашення боргу №1458 від 31.07.2013р. та №1462 від 07.08.2013р.

Повна оплата була здійснена відповідачем 14.08.2013р., що підтверджується платіжним дорученням № 1150 від 14.08.2013р. на суму 1 572 480 грн.

На думку позивача, відповідачем було прострочено оплату на 90 днів, що є порушенням умов Договору та тягне застосування заходів відповідальності.

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі - 54 282,87 грн. та три відсотка річних у розмірі - 11 632,04 грн. (період нарахування з 17.05.2013р. по 14.08.2013р.).

Суд визнав позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що розрахунки проводяться у наступному порядку: покупець перераховує аванс в розмірі 50% від вартості продукції за Специфікацією за умови виконання постачальником п.4.3 Договору. Сума авансу становить - 1 880 658 грн. з ПДВ. Допускається оплата авансу частинами; остаточна оплата продукції в розмірі 50% від вартості поставленої партії продукції за Специфікацією здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі на поставлену партію продукції.

Оплата за договором здійснюється за умови виконання позивачем п.4.3 Договору де зазначено, що в забезпечення виконання зобов'язання по Договору у частині повернення авансових платежів, передбачених абзацом 1 п.4.2. постачальник протягом 5 днів від дати підписання Договору, надає покупцю банківську гарантію або гарантію страхової компанії, яка пройшла відбір у ДП НАЕК «Енергоатом» (надалі - гарантійний документ), на суму відповідного авансового платежу. Гарантійний документ має містити безвідкличне грошове зобов'язання банку або страхової компанії перед покупцем протягом 5 робочих днів сплатити кошти за постачальника в разі невиконанням останнім свої зобов'язань повернути авансовий платіж у повному обсязі у випадку порушення ним умов Договору щодо поставки продукції у визначений строк та належної якості. Термін дії гарантійного документу - термін поставки продукції згідно Специфікації плюс 45 днів. У випадку переносу терміну постачання постачальник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з моменту внесення змін в Договір змінити термін дії гарантійного документа з урахуванням обговорених сторонами термінів поставки. Гарантійний документ буде повернуто постачальнику протягом 10 днів після повного виконання постачальником зобов'язань по поставці.

Так, на виконання п.4.3 Договору позивачем було надано Сертифікат № 3-005851-1 від 06.11.2012р. до Договору страхування забезпечення виконання договору про закупівлю, хоча за вищевказаним Договором позивач мав надати банківську гарантію або гарантію страхової компанії, але ніяк не страховий сертифікат.

Позивач не довів, що страховий сертифікат та страхова гарантія є тотожними документами.

Оскільки, позивачем було не дотримано положень п.4.3. Договору та не надано відповідачу, а ні банківської гарантії, а ні гарантію страхової компанії то за таких обставин у відповідача не виникав обов'язок щодо сплати авансу, згідно п. 4.2. Договору.

Більше того, пунктом 4.4. Договору передбачено, що у випадку невиконання покупцем умов оплати за Договором, а саме авансу, термін постачання продукції переноситься на строк затримки авансового платежу.

Відповідно до ч.2 ст. 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Позивач поставив продукцію за Договором з власної ініціативи (без оплати авансу), тим самим змінивши і порядок оплати за договором, у даному випадку не встановивши новий строк.

Посилання позивача, що страховий сертифікат (страховий поліс) є належним документом, оформленим на виконання п. 4.3. Договору, не знайшли нормативного та документального підтвердження.

Позивач не довів виконання пункту 4.3. Договору щодо надання банківської чи страхової гарантії відповідачу.

Відповідно до ч. 1. ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та підстави стягнення грошових коштів з відповідача не підтвердив.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 09 грудня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук